Постанова

від 17.10.2024 по справі 911/1810/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2024 р. Справа№ 911/1810/18 (911/3398/20)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від відповідача-3: Онисковець М.Ю. згідно ордера

від відповідача-5: ОСОБА_6. особисто

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.05.2024 року

у справі №911/1810/18(911/3398/20) (суддя Янюк О.С.)

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько- німецьке спільне підприємство "Шмайсер" Данілова Артема Івановича

до 1. ОСОБА_3

2. ОСОБА_4

3. ОСОБА_1

4. ОСОБА_5

5. ОСОБА_6

про покладення субсидіарної відповідальності

у межах справи №911/1810/18

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько- німецьке спільне підприємство "Шмайсер"

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2024 року у справі №911/1810/18(911/3398/20) скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця повернуто скаржнику без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 15.05.2024 року у справі №911/1810/18(911/3398/20) і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_7., судді: Остапенко О.М., Сотніков С.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.05.2024 у справі №911/1810/18(911/3398/20); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу Приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю.М. просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_7 рішенням Вищої ради правосуддя від 13.08.2024 року витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2024 року для розгляду справи №911/1810/18(911/3398/20) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Пантелієнко В.О., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 02.09.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №911/1810/18(911/3398/20) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.05.2024 року та призначено її до розгляду на 17.10.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому через систему "Електронний суд" відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить її задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу з урахуванням наведених у відзиві доказів.

У зв`язку з перебуванням судді Пантелієнко В.О. у відрядженні витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024 року для розгляду справи №911/1810/18(911/3398/20) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Отрюх Б.В.

Ухвалою суду від 15.10.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №911/1810/18(911/3398/20) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Київської області від 15.05.2024.

Представник скаржника та відповідач-5 особисто в судовому засіданні 17.10.2024 вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 15.05.2024 року у справі №911/1810/18(911/3398/20) і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У відповідності до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

17.10.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Київської області від 15.05.2024 у даній справі - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, судова колегія зазначає, що 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Господарського суду Київської області на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою від 27.07.2020, перебуває справа №911/1810/18 про банкрутство ТОВ "Українсько-німецьке спільне підприємство "Шмайсер". Повноваження ліквідатора здійснює арбітражний керуючий Данілов А.І.

Ухвалою суду від 15.01.2021 року у справі №911/1810/18(911/3398/20), залишеною без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 року та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2021 року, серед іншого: покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та стягнуто солідарно із вказаних осіб на користь ТОВ "Українсько-німецьке спільне підприємство "Шмайсер" 3 746 144,99 грн.

01.06.2021 року на примусове виконання ухвали у цій частині судом першої інстанції видано відповідні накази №911/1810/18(911/3398/20).

27.04.2024 засобами поштового зв`язку від представника ОСОБА_1 надійшла скарга на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М., яку мотивовано невчиненням ним заходів щодо зупинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №69479763 на підставі заяви представника скаржника.

Ухвалою суду від 08.05.2024 вищевказану скаргу повернуто без розгляду на підставі ч.2 ст. 170 ГПК України у зв`язку із відсутністю доказів направлення скарги усім учасникам справи.

10.05.2024 року представник ОСОБА_1 повторно звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. При цьому, заявником скарги заявлено клопотання про поновлення строку для звернення із вищевказаною скаргою.

За наслідками розгляду матеріалів скарги, ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2024 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця повернуто скаржнику без розгляду.

Судове рішення мотивовано відмовою суду у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку з огляду на відсутність правових підстав для визнання наведених скаржником причин пропуску такого строку поважними.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність постановлення оскаржуваної ухвали, колегія суддів не погоджується з висновками суду та вбачає підстави для її скасування з огляду на наступне.

Статтями 6, 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок примусового виконання судових рішень і рішень інших органів, зокрема врегульовано Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Схожа за змістом норма закріплена у ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", якою визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Стаття 74 Закону України "Про виконавче провадження" є загальною нормою по відношенню до статей 339- 341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів державної виконавчої служби.

Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень", зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом "а" ч.1 ст.341 цього Кодексу (правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2019 у справі №920/149/18, від 01.11.2023 у справі №904/3734/20, постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №909/524/19, від 19.03.2024 у справі №909/992/19).

Отже дотримання строку звернення скаржника зі скаргою є однією з умов реалізації права на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Пунктом "а" частини першої статті 341 ГПК України встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Відповідно до частини другої статті 341 ГПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Як вбачається з матеріалів скарги, ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця із заявою від 18.04.2024 року про зупинення виконавчих дій, за результатами розгляду якої приватним виконавцем відмовлено у її задоволенні, про що свідчить повідомлення №11152 від 22.04.2024 року, яке отримано, як зазначає скаржник у своїй скарзі, 23.04.2024 року.

Таким чином, з огляду на приписи ст.341 ГПК України, ОСОБА_1 мав право звернутись до суду із відповідною скаргою у строк до 03.05.2024.

Водночас, скаржник звернувся до суду зі скаргою в порядку ст. 339 ГПК України 10.05.2024, що підтверджується вхідним штампом суду за №15/24, тобто, після спливу встановленого законом процесуального строку, у зв`язку із чим заявив відповідне клопотання про його поновлення.

За приписами статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Водночас, згідно з частиною першої статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Поновлення пропущеного строку для подання скарги відбувається виходячи із поважності причин його пропуску. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

За змістом статті 74 ГПК України обов`язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.

При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності непереборних обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.

Водночас, при вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. (Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 18.11.2020 у справі №439/1493/15-ц, від 07.07.2022 у справі №712/12377/17).

Як встановлено судом, скаржником було вперше ініційоване звернення до суду зі скаргою 27.04.2024 року, тобто, в межах установленого законом строку.

При цьому, скаржник в даному випадку мав легітимне очікування на прийняття його скарги та її розгляд по суті в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Разом з тим, ухвалою суду від 08.05.2024, тобто вже після спливу 03.05.2024 десятиденного строку на подання скарги, таку скаргу повернуто без розгляду у зв`язку із відсутністю доказів її направлення усім учасникам справи.

Поряд з цим, згідно мотивувальної частини ухвали, у період з 22.04.2024 по 05.05.2024 суддя Янюк О.С. перебувала у відпустці, у зв`язку із чим перевірка вищевказаної скарги на відповідність вимогам закону та ухвалення рішення щодо прийняття її до розгляду або повернення здійснюється суддею після виходу із відпустки.

Таким чином, подання скарги вдруге 10.05.2024 після її повернення було спричинено передусім відпусткою судді, тобто об`єктивно непереборними обставинами, які в даному випадку не залежали від волевиявлення скаржника.

Більш того, суд апеляційної інстанції наголошує, що намір здійснення процесуальної дії у строк (навіть за умови порушення порядку здійснення такої дії) є безумовною підставою для визначення пропуску процесуального строку таким, що відбувся із поважних причин, а тому такий строк підлягає поновленню.

Слід зазначити, що своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної скарги і невідкладне (у межах розумного строку) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернення останньої, підлягає врахуванню судом у вирішенні питання про відновлення строку подання скарги разом з іншими обставинами, на які посилається скаржник у своєму клопотанні.

Як встановлено апеляційним судом, подану своєчасно первісну скаргу було повернуто судом без розгляду 10.05.2024 року та вже на другий день після прийняття відповідної ухвали скаржник звернувся до суду зі скаргою повторно.

Колегія суддів враховує, що подання скарги у стислі строки після повернення попередньо поданої скарги є свідченням того, що скаржник намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на звернення до суду в порядку ст. 339 ГПК України, що в свою чергу, свідчить про сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього дії для вчасного подання скарги.

Таким чином, оскільки скаржник в даному випадку може підтвердити своїми фактичними діями власний намір оскаржити дії приватного виконавця своєчасно та в подальшому, в найкоротший термін після повернення поданої скарги, повторно звернутись до суду зі скаргою - пропущений процесуальний строк, за висновками апеляційного господарського суду є таким, що стався з поважних причин.

Необхідно також зазначити, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і надмірної гнучкості, яка призведе до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", ТОВ "Фріда" проти України").

Під правовим пуризмом (надмірним формалізмом) у практиці ЄСПЛ розуміється, зокрема, надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд(рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України").

Таким чином, на переконання апеляційного господарського суду, суд першої інстанції в даному випадку допустив надмірний формалізм (правовий пуризм) розглядаючи та відхиляючи клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку для звернення зі скаргою на дії приватного виконавця.

Більш того, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали також залишено поза увагою ту обставину, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та учасником бойових дій, що підтверджується наявними у справі довідками військової частини, посвідченням учасника бойових дій та посвідченням офіцера. Дані факти щодо апелянта також підтвердили учасники процесу в судовому засіданні апеляційного господарського суду.

Вказані обставини додатково можуть свідчити про пропуск строку звернення скаржника до суду за захистом своїх прав з поважних причин та, як наслідок, є підставою для поновлення строків згідно ч. 2 ст. 341 ГПК України.

Таким чином, уникаючи надмірного формалізму при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку на подання скарги, беручи до уваги зазначені в заяві про поновлення строків відомості, з метою забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, а також беручи до уваги, що пропуск строку не є значним, судова колегія дійшла висновку, що в даному конкретному випадку були наявні підстави для поновлення строку на звернення зі скаргою.

Господарський суд Київської області наведених вище фактичних обставин справи у їх сукупності, які встановлені судом апеляційної інстанції, не врахував, чим допустив неповне дослідження обставин справи та невірне застосування норм процесуального права, що, в свою чергу, призвело до ухвалення помилкового судового рішення про повернення без розгляду скарги на бездіяльність приватного виконавця через неповажність причин пропуску строків на таке звернення.

Згідно ст. 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а справа №911/1810/18(911/3398/20) - направленню до господарського суду Київської області для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судом не розглядався спір по суті заявлених вимог, а предметом апеляційного розгляду було процедурне питання, за результатами якого справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, розподіл судових витрат скаржника по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, а також витрат приватного виконавця Приходько Ю.М. на професійну правничу допомогу апеляційним судом в даному випадку не здійснюється.

Вимоги ОСОБА_6 , викладені у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема про визнання протиправної ухвали суду від 15.02.2021 у даній справі та скасування наказу про примусове стягнення грошових коштів, підлягають відхиленню, оскільки у даному випадку предметом перегляду в апеляційному порядку є ухвала місцевого господарського суду від 15.05.2024 про повернення без розгляду скарги на дії приватного виконавця і правова оцінка законності ухвали Господарського суду Київської області від 15.02.2021 апеляційним господарським судом не надається. Зазначена ухвала суду, як і наказ, виданий на її примусове виконання, є самостійними об`єктами оскарження до судів вищих інстанції.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 280-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.05.2024 року у справі №911/1810/18(911/3398/20) задовольнити.

2.Ухвалу господарського суду Київської області від 15.05.2024 року у справі №911/1810/18(911/3398/20) скасувати.

3.Справу направити до Господарського суду Київської області для продовження розгляду.

4. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 04.11.2024 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

Б.В. Отрюх