Ухвала

від 09.12.2024 по справі 911/1810/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"09" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1810/18 (911/3398/20)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С., за участю секретаря судового засідання Марунич Л.А. розглянувши у судовому засіданні

скаргу ОСОБА_1

на бездіяльність приватного виконавця у справі

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» Данілова Артема Івановича

до 1) ОСОБА_2

2) ОСОБА_3

3) ОСОБА_1

4) ОСОБА_4

5) ОСОБА_5

про покладення субсидіарної відповідальності

у межах справи № 911/1810/18

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 1, ідентифікаційний код 20042911)

У судовому засіданні беруть участь учасники справи відповідно до протоколу судового засідання від 09.12.2024

1. Стислий виклад позицій учасників справи

1.1. 10.05.2024 до Господарського суду Київської області (далі - суд) звернувся представник ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник, боржник) ОСОБА_6 із скаргою (вх. № 15/24 від 10.05.2024, далі - представник) на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича (далі - приватний виконавець) в якій просить: поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з даною скаргою; на момент розгляду скарги зупинити стягнення в рамках виконавчого провадження ВП НОМЕР_8 щодо виконання наказу № 911/1810/18(911/3398/20), виданого судом 01.06.2021; визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця пов`язаною з не вчиненням дій із зупинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження ВП НОМЕР_8 на підставі заяви представника скаржника від 18.04.2024; зобов`язати приватного виконавця поновити порушені права скаржника шляхом зупинення вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження ВП НОМЕР_8, до закінчення строку дії обставин, що обумовлюють необхідність у зупиненні виконавчих дій, та шляхом вчинення дій, пов`язаних із зупиненням виконавчих дій відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження»; стягнути з приватного виконавця судові витрати на правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

Зазначає, що 18.04.2024 представник боржника звернувся до приватного виконавця з клопотанням, в якому просив винести постанову про зупинення виконавчих дій на п. 1 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Проте приватним виконавцем зазначене клопотання задоволено не було, з огляду на відсутність підстав для зупинення виконавчих дій, адже приватним виконавцем не призначені виконавчі дії, в яких боржник має безпосередньо брати участь. Водночас, на переконання представника скаржника, маючи інформацію, що боржник є військовослужбовцем під час дії воєнного стану, державний/приватний виконавець має довести факт того, що боржник не залучений до виконання бойових завдань військової служби у бойовій обстановці чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, а також, що боржник має можливість прийняти участь у виконавчому провадженні, реалізувати свої права та/або оскаржити дії приватного виконавця.

1.2. 25.11.2024 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний Суд» від представниці ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) Тоцької Алли Олександрівни надійшло клопотання (вх. № 13382/24), в якому зазначено, що ОСОБА_4 вказану скаргу ОСОБА_1 разом із додатками отримав. З доводами, викладеними у скарзі, він погоджується та просить її задовольнити.

1.3. 03.12.2024 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний Суд» від ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 ), скориставшись правом, передбаченим ст. 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), подав пояснення у справі (вх. № 13812/24), в яких просить зняти з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звинувачення в діях, що призвели до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке спільне підприємство «Шмайсер» (далі - ТОВ УНСП «Шмайсер») та закрити по відношенню до останніх виконавче провадження на примусове стягнення грошових коштів.

1.4. 04.12.2024 через електронний кабінет в підсистемі «Електронний Суд» від представника приватного виконавця Прокоф`єва Богдана Івановича, у порядку передбаченому ст. 42 ГПК України, надійшли заперечення (вх. № 13898/24), яких зазначає, зокрема, що:

приватним виконавцем не призначалися виконавчі дії, в яких боржник згідно чинного законодавства має безпосередньо брати участь. Наразі дії щодо реалізації майна боржника не проводяться. У зв`язку з чим, відсутні підстави для зупинення вчинення виконавчих дій;

надані представником скаржника копії документів, підтверджують статус боржника та віднесення його до «статусу учасника бойових дій», але виключно з метою захисту його прав та законних інтересів в порядку передбаченому законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій та жодного відношення до Закону України «Про виконавче провадження». У свою чергу, поняття «захищеної категорії» будь-яких привілеїв при виконавчому провадженню не надає;

не може бути зупинено будь-яке виконавче провадження, де боржником є особа, яка мобілізована або проходить службу за призовом тощо. Саме тому законодавцем і передбачено обов`язкову наявність іншої умови - неможливість згідно з умовами служби проведення виконавчих дій;

станом на 06.05.2024 було здійснено одне відрахування з заробітної плати боржника від військової частини НОМЕР_1 . Наразі виконання рішення за виконавчим провадженням № НОМЕР_8 полягає в стягненні 20% від доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням за рахунок грошового забезпечення боржника як військовослужбовця за місцем служби.

Оскільки скаржником не надано жодного належного, допустимого, достатнього та достовірного доказу на підтвердження своїх вимог, просить у задоволенні скарги відмовити. Також, у разі задоволення скарги ОСОБА_1 , просить зменшити розмір правничої допомоги, яка підлягає стягненню на користь скаржника до 4 000,00 грн. У свою чергу, у разі відмови в задоволенні скарги, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця понесені ним усі судові витрати.

1.5. Будь-яких інших пояснень (заяв, заперечень тощо) щодо скарги ОСОБА_1 від учасників справи до суду не надходило.

2. Процесуальні дії суду, результати розгляду заяв/клопотань учасників справи

2.1. Ухвалою суду від 15.05.2024 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку та його скаргу на бездіяльність приватного виконавця повернуто без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою представник скаржника подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої Північний апеляційний господарський суд поставною від 17.10.2024, вищевказану ухвалу суду скасував та постановив направити справу до суду для продовження розгляду.

Так, у своїй постанові апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та учасником бойових дій, що підтверджується наявними у справі довідками військової частини, посвідченням учасника бойових дій та посвідченням офіцера. Вказані обставини додатково можуть свідчити про пропуск строку звернення скаржника до суду за захистом своїх прав з поважних причин та, як наслідок, є підставою для поновлення строків згідно ч. 2 ст. 341 ГПК України.

2.2. 13.11.2024 судом отримані матеріали справи № 911/1810/18 (911/3398/20), які відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 14.11.2024 передані на розгляд судді Янюк О.С.

2.3. Ухвалою суду від 19.11.2024 скаргу призначено до розгляду у судове засідання на 09.12.2024.

У судове засідання учасники справи, крім ОСОБА_5 і представників скаржника та приватного виконавця, не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце засідання інформувалися належним чином та своєчасно. Водночас, явка вказаних осіб обов`язковою судом не визнавалася, а тому ураховуючи положення ст. 42, ч. 2 ст. 342 ГПК України суд визнав за можливе провести судове засідання без їх участі.

Присутні учасники справи під час засідання надали пояснення, які за своїм змістом є аналогічними змісту їх заяв/пояснень.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

3.1. У провадженні суду перебуває справа № 911/1810/18 про банкрутство ТОВ «УНСП «Шмайсер» на стадії судової процедури - ліквідація банкрута, яку на підставі постанови суду від 27.07.2020 здійснює арбітражний керуючий Данілов Артем Іванович (свідоцтво № 486 від 04.04.2013).

Ухвалою суду від 15.02.2021 у справі №911/1810/18 (911/3398/20), залишеною в силі постановами Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.11.2021, серед іншого: покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ «УНСП «Шмайсер» на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; стягнуто солідарно із вказаних осіб на користь ТОВ «УНСП «Шмайсер» 3 746 144,99 грн.

01.06.2021 на виконання ухвали у цій частині судом видано відповідні накази № 911/1810/18 (911/3398/20).

3.2. Із змісту довідок з військової частини НОМЕР_2 вбачається:

від 19.04.2022 № 128, що старший солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом по мобілізації в особливий період у Збройних силах України з 10.04.2022;

від 19.09.2022 № 1577, що старший солдат ОСОБА_1 приймає безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) в період з 07.05.2022 по теперішній час.

Із листа військової частини НОМЕР_2 від 17.09.2024 № 3580 вбачається, що 10.08.2023 ОСОБА_1 переведений до 33 ОМБР.

Як зазначено у листі військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2024 № 3-19/2/7716, наказом командира від 30.06.2024 військовослужбовця ОСОБА_1 переведено до нового місця служби у військову частину НОМЕР_3 .

Після цього, ОСОБА_1 вибув до нового місця служби м. Рівне - військову частину НОМЕР_4 , де перебуває на військовій службі (довідка військової частини НОМЕР_3 від 12.11.2024 № 30/фс та довідка військової частини НОМЕР_4 від 22.11.2024 № 1/239).

Також боржник до своєї скарги додав копію посвідчення УБД від 20.03.2023 № НОМЕР_5 та посвідчення офіцера НОМЕР_6 .

3.3. 21.07.2022 до приватного виконавця Приходька Ю.М надійшла заява ліквідатора ТОВ «УНСП «Шмайсер» про відкриття виконавчого провадження на виконання наказу суду від 01.06.2021 у справі №911/1810/18 (911/3398/20).

22.07.2022 приватним виконавцем Приходьком Ю.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_8.

Також, у той же день в межах указаного виконавчого провадження приватним виконавцем прийнятті постанови, а саме: про стягнення з боржника основної винагороди; про звернення стягнення на майно боржника; про арешт коштів боржника та арешт майна боржника.

3.4. 18.04.2024 до приватного виконавця звернувся представник скаржника з клопотанням, в якому просив винести постанову про зупинення виконавчих дій. До своєї заяви представником скаржника надано відповідні довідки з військової частини НОМЕР_2 від 19.04.2022 № 128 та від 19.09.2022 № 1577, копію посвідчення УБД від 20.03.2023 № НОМЕР_5 , та посвідчення офіцера НОМЕР_6 .

Листом від 22.04.2024 № 11152, за результатами розгляду вказаного клопотання, приватний виконавець відмовив у його задоволенні та вказав, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе. У свою чергу, приватним виконавцем не призначені виконавчі дії, в яких скаржник має безпосередньо брати участь, у зв`язку з чим, відсутні підстави для зупинення вчинення виконавчих дій.

3.5. 01.07.2024 приватним виконавцем отриманий лист військової частини НОМЕР_1 № 3-19/2/7716, в якому зазначено, що військовослужбовця ОСОБА_1 переведено до військової частини НОМЕР_3 , а тому, приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № НОМЕР_8 від 01.07.2024, яку направлено на виконання до військової частини НОМЕР_3 .

Водночас 01.07.2024 від боржника до приватного виконавця надійшла заява про зняття арешту з рахунку, на який боржник отримує заробітну плату. Як наслідок, 01.07.2024 приватним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів (відповідного рахунку) у ВП № НОМЕР_8.

12.11.2024 до приватного виконавця надійшов лист військової частини НОМЕР_3 № 30/фс в якому зазначено, що боржник вибув до нового місця служби АДРЕСА_1 , військову частину НОМЕР_4 , а тому перерахування коштів стягувачу припиняється. Також із змісту вказаного листа вбачається, що військовою частиною НОМЕР_3 щомісячно здійснювалися відрахування та виплати в розмірі 20 % із суми доходів ОСОБА_1 .

14.11.2024 приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № НОМЕР_8, яку направлено на виконання до військової частини НОМЕР_4 .

3.6. Інші письмові докази, зокрема, матеріали виконавчого провадження ВП № 65783618 судом до уваги не приймаються, оскільки не мають суттєвого значення для розгляду скарги у межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_8.

4. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано

4.1. Обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковими до виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції (абз. 1 ч. 1 ст. 327 ГПК України).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Як зазначено у ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони (стягувач і боржник), представники сторін.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» установлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій. (ч.ч. 1, 3 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1 ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Аналогічне право сторін, інших учасників та осіб виконавчого провадження закріплено у ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

4.2. Щодо зупинення стягнення на час розгляду скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє виконавчі дії у випадку зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Тобто, при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного/приватного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Отже, зупинення виконавчого провадження є виключним правом державного/приватного виконавця. Суд не може підміняти повноваження виконавця, а лише здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку, визначеному розділом VI ГПК України.

У свою чергу, підстави та порядок зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа визначено ст.ст. 136-137 ГПК України.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Тобто такий вид забезпечення може бути застосований для забезпечення позову (скарги) при оскарженні виконавчого документа.

Системний та логічний аналіз зазначених норм у їх сукупності свідчить про те, що зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, застосовується судами, як захід забезпечення позову, при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Отже, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання зупинення стягнення за виконавчим документом, оскільки провадження щодо примусового виконання судового рішення є проявом процесуального принципу обов`язковості судового рішення, без нього даний принцип перетворюється в декларативний, а тому зупинення стягнення можливе лише у випадках оскарження самого рішення, на виконання якого було видано виконавчий лист або при оскарженні виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги заявника в частині зупинення виконавчого провадження.

4.3. Щодо визнання неправомірною бездіяльність приватного виконавця.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

З аналізу наведеної норми вбачається те, що законодавцем передбачено три умови, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; або

2) якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; чи

3) на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми дає підстави дійти висновку, що у даному випадку словосполучення «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе» застосовується до обох частин речення, які пов`язані сполучником «або». Натомість, сполучник «чи» якраз використаний з метою посилення роздільності перелічуваних підстав. У свою чергу, застосовуючи у названій нормі матеріального права сполучник «або» законодавець мав на меті не протиставити одну умову іншій, а вирізнити види проходження боржником військової служби.

Таким чином, конструкція норми п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» полягає у тому, що як до першої підстави, так і до другої, застосовується умова «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе».

Відтак, вирішальним для правильного вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» є доведення/недоведення неможливості проведення виконавчих дій зважаючи на умови служби боржника, а також характер виконуваного рішення (майновий/немайновий). Близький за змістом висновок, викладений зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2023 у справі № 120/875/23 та ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 583/3097/23.

Такими умовами, зокрема, є перебування боржника у складі Збройних Сил України безпосередньо у військовій частині, яка переведена на воєнний стан, військовослужбовець не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій що призводить до об`єктивної неможливості боржника приймати участь у виконавчому провадженні та, як наслідок унеможливить проведення виконавчих дій.

4.3.1. Як зазначалося вище, на підтвердження наявності підстав для зупинення виконавчого провадження представником скаржника надано довідки військової частини НОМЕР_2 від 19.04.2022 № 128 та військової частини НОМЕР_2 від 19.09.2022 № 1577, копію посвідчення УБД від 20.03.2023 № НОМЕР_5 та посвідчення офіцера НОМЕР_6 . Додатково представником скаржника надано суду довідку військової частини НОМЕР_7 від 22.11.2024 № 1/239.

Так, надані докази підтверджують факт перебування ОСОБА_1 на військовій службі у лавах Збройних Сил України. Втім, із їх змісту неможливо встановити, що згідно з умовами служби проведення виконавчих дій є неможливим.

Крім того, надані представником скаржника довідки військової частини НОМЕР_2 станом на його звернення 18.04.2024 до приватного виконавця, вже не були актуальними, адже як встановлено у п. 3.2. даної ували, з 10.08.2023 ОСОБА_1 не проходив службу у вказаній військовій частині.

До того ж твердження представника ОСОБА_1 , що саме приватний виконавець має довести факт того, що боржник не залучений до виконання бойових завдань військової служби у бойовій обстановці чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, а також, що боржник має можливість прийняти участь у виконавчому провадженні, реалізувати свої права та/або оскаржити дії приватного виконавця суд вважає помилковим, адже Законом України «Про виконавче провадження» такий обов`язок на приватного виконавця не покладений.

Отже, скаржником не наведено суду обставин та не надано доказів на підставі яких можна б було зробити висновок, що у нього наявні умови служби, які унеможливлюють проведення виконавчих дій.

4.3.2. Як зазначалося вище, на примусовому виконанні перебуває наказ суду 01.06.2021, виданий на виконання ухвали від 15.02.2021 у справі №911/1810/18 (911/3398/20), якою стягнуто солідарно (субсидіарна відповідальність) з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 3 746 144,99 грн. Тобто, вимога майнового характеру.

Як встановлено судом та не спростовано боржником, у межах виконавчого провадження № НОМЕР_8 приватним виконавцем вчиняються виконавчі дії, які полягають у стягненні 20% від доходів ОСОБА_1 щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням за рахунок грошового забезпечення боржника як військовослужбовця з місцем служби.

У свою чергу, вчинення таких виконавчих дій (звернення стягнення на доходи боржника) у виконавчому провадженні не потребує його безпосередньої участі, постійної присутності або систематичної явки. Такі дії не можуть перешкоджати проходженню військової служби ОСОБА_1 . Доказів протилежного скаржником суду надано не було.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що перебування боржником на військовій служби не перешкоджає останньому брати участь у виконавчому провадження у тому числі через свого представника, а саме звертатися до приватного виконавця із заявами, оскаржувати його дії /бездіяльність, в установленому порядку звертатися до суду тощо.

4.3.3. Таким чином, суд дійшов висновку, що саме лише проходження боржником військової служби не є перешкодою для стягнення заборгованості за виконання рішення майнового характеру. Оскільки у цій справі боржник хоча і є військовослужбовцем, втім спосіб виконання ним судового рішення не потребує його безпосередньої участі та не створює перешкод для проходження ним військової служби.

Оскільки скаржником не надано жодних доказів в підтвердження того, що умови його служби призводять до неможливості проведення виконавчих дій, а прохання про зупинення вчинення виконавчих дій не є безумовною підставою для винесення державним виконавцем відповідної постанови, беручи до уваги те, що скаржник не є стягувачем за виконавчим провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання бездіяльності приватного виконавця неправомірною.

Відповідно до ч. 3 ст. 343 ГПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

5. Щодо судових витрат

Відповідно до ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Підсумовуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 14, 18, 42, 231, 234-235, 339-340, 342-343 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 (вх. № 15/24 від 20.05.2024) на бездіяльність приватного виконавця Приходька Юрія Михайловича у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_8 - залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набрала законної сили 09.12.2024 та згідно з ст. 255 ГПК України може бути оскаржена протягом 10 днів у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Ухвалу підписано 18.12.2024.