Рішення

від 05.11.2024 по справі 513/891/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 513/891/24

Провадження № 2/513/853/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Миргород В.С.,

при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Тузлівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, суд, -

В С Т А Н О В И В:

01 серпня 2024 року позивач звернулася до суду з позовом до Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Тузлівська сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Позовні вимоги обґрунтувала таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тузли Татарбунарського району Білгород-Дністровського району Одеської області померла бабуся позивача ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,15га, кадастровий номер: 5124581700:01:001:0794, в межах території Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, належну спадкодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 266995, виданого Саратською районною державною адміністрацією 27 вересня 2005 року. За життя бабуся склала заповіт, згідно з яким вказану земельну ділянку заповіла матері позивача ОСОБА_3

15 вересня 2013 року, до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, померла матір позивача ОСОБА_3

03 квітня 2024 року позивач, як спадкоємець з законом після смерті бабусі ОСОБА_2 , звернулася до приватного нотаріуса Сулакова І.І. з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину. 03 квітня 2024 року заведена спадкова справа № 67/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Однак, постановою приватного нотаріуса від 03 квітня 2024 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини та ненадання доказів на підтвердження факу спільного проживання із спадкодавцем на день відкриття спадщини.

Позивач вважає, що строк для прийняття спадщини вона не пропустила, оскільки проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, вони вели спільне господарство, остання проводила її поховання. Крім того, позивач вступила у право володіння спадковим майном та кожен рік з 2013 року отримувала орендну плату від Фермерського господарства «Кулевча» за оренду спадкової земельної ділянки.

Враховуючи викладене, просить суд надати додатковий строк для подання нею заяви про прийняття спадщини за законом після смерті бабусі, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю у два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Саратського районного суду Одеської області, 01 серпня 2024 року матеріали справи передані для розгляду судді Миргород В.С.

Ухвалою суду від 05 серпня 2024 року провадження у справі було відкрито в загальному порядку та призначено підготовче засідання; відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалю суду від 29 серпня 2024 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явилася, була повідомлена належним чином про дату, час та розгляду справи, просила справу слухати у її відсутність.

Представник відповідача Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області М. Попов у судове засідання також не з`явилася, подав суду заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги визнав.

Представник третьої особи Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Л. Покровщук також не з`явилася у судове засідання, у своїй заяві просила справу слухати у її відсутність, проти задоволення позовних вимог заперечень не мала.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належним чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Застосовуючи вказану норму процесуального права, суд враховує роз`яснення, викладені Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», за якими, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно зі ст.82 ЦПК України, є обов`язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Відповідачем до суду було направлено письмову заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі.

Суд приймає до уваги такі заяву відповідача, не вбачає підстав вважати, що визнання відповідачем позову є не добровільним чи умовним, суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та матеріали нотаріальних справ №67/2024 та №245/2013 всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги, підлягають задоволенню з огляду таке.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тузли Татарбунарського району Одеської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Татарбунарського районного управління юстиції в Одеській області, про що 26 березня 2013 року зроблено відповідний актовий запис про смерть № 109.

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається: з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,15 га, кадастровий номер: 5124581700:01:001:0794, в межах території Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, належну спадкодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 266995, виданого Саратською районною державною адміністрацією 27 вересня 2005 року, згідно з розпорядженням №79/А-05 від 01 березня 2005 року, та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів а право власності на землю та на право постійного користування землею, договорі оренди землі за № 010553300929.

За життя 22 березня 2010 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким належну їй земельну ділянку заповіла ОСОБА_3 (матері позивача); заповіт посвідчений секретарем Тузлівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області Котковою Р.А. 22 березня 2010 року та зареєстрований у реєстрі № 91.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Тузли Татарбунарського району Одеської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Татарбунарського районного управління юстиції в Одеській області, про що 18 вересня 2013 року зроблено відповідний актовий запис про смерть № 371.

Як вбачається з копії спадкової справи № 245/2013 до майна померлої ОСОБА_3 , з заявою про прийняття спадщини звернулася її донька ОСОБА_1 (позивач у справі). Інші спадкоємці відсутні.

Позивач є спадкоємицею першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_3 та бабусі ОСОБА_2 , про вказане свідчить копія Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00044349875 від 03 квітня 2024 року, про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зміна прізвища, ім`я та по батькові на ОСОБА_6 ), актовий запис №84, вчинений 12 травня 1981 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області, матір: ОСОБА_3 ; копія Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стан громадян щодо актового запису про шлюб ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підтвердження зміни прізвища на ОСОБА_7 .

Як вбачається з копії спадкової справи № 67/2013 до майна померлої ОСОБА_2 , з заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 (позивач у справі). Інші спадкоємці відсутні.

Згідно з довідкою Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 20 лютого 2024 року № 02-32/23, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , н день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; за місцем реєстрації інші особи не були зареєстровані та не проживали.

Згідно зі статтею 1220 Цивільного кодексу спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Під відкриттям спадщини розуміється настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин.

При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України.

Відповідно до ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Так, постановою приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулакова І.І. від 03 квітня 2024 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті бабусі ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини та непідтвердження факту спільного проживання разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини.

Строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 закінчився 22 вересня 2023 року, 15 вересня 2013 року, до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, померла спадкоємець за заповітом - матір позивача ОСОБА_3 , із відповідною заявою про прийняття спадщини позивач ОСОБА_1 після смерті бабусі ОСОБА_2 звернулася 03 квітня 2024 року.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17. З указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).

У разі пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, може бути встановлено додатковий строк для її прийняття з наступних підстав: за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину; на підставі судового рішення про встановлення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Позивач вважає, що строки подання заяви про прийняття спадщини після смерті бабусі нею не пропущено за фактичного прийняття нею спадщини, яка не визнана відумерлою і від якої вона не відмовлялася.

Згідно з довідкою, виданою Тузлівською сільською радою Білгород-Дністровського району 08 травня 2024 року вих. № 02-32/105, ОСОБА_1 дійсно проводила поховання бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; на день смерті вони проживали разом та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки голови Фермерського господарства «Кулевча» від 11 червня 2024 року №37, після смерті ОСОБА_2 орендну плату на користування земельною ділянкою отримує її онука ОСОБА_1 .

Зазначене свідчить про те, що позивач у розумінні ст.1268 ЦК України прийняла спадщину та не втрачала інтересу до спадшини, яка є відкритою та не визнана відумерлою.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, матір позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 до закінчення строку на подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_2 (бабусі позивача), померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому не встигла оформити свої спадкові права.

Оцінюючи доводи позивача та надані ним докази в обґрунтування позовних вимог, суд вважає, що причини пропуску встановленого законом шестимісячного строку є поважними, спадкоємиця та позивач у справі фактично прийняла спадщину у розумінні ст.1268 ЦК України.

Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Учасниками справи відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України є сторони та треті особи.

У зв`язку із цим, суд відповідно до ст. 82 ЦПК України, визнає вказані позивачем обставини такими, що не підлягають доказуванню.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина четверта статті 206 ЦПК України).

Отже, визнання позову відповідачем може бути підставою для задоволення позову за сукупності умов:

-визнання усіма учасниками справи обставин, що мають значення для вирішення спору та не підлягають доказуванню відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України;

-відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин;

-якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону та/або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Застосовуючи вказану норму процесуального права, суд враховує роз`яснення, викладені Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», за якими, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно ст.82 ЦПК України, є обов`язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Оскільки відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Визнання позову відповідачем, відсутність інших спадкоємців за даними Спадкового реєстру свідчить, що права, свободи та інтереси інших осіб не будуть порушені, та не суперечитиме принципам законності, добросовісності, розумності та справедливості (ст. 3 ЦК України).

Позивач в іншому порядку, ніж судовий, не може захистити свої права щодо прийняття спадщини, а завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Постановлення рішення про задоволення позову є забезпеченням права позивача на справедливий суд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи.

Водночас відмова у задоволенні позову, за наявності встановлених судом обставин, була б непропорційним втручанням у право особи на мирне володіння майном.

Керуючись ст. 12, 13, 77, 81, 211, 259, 247, 263-265, 268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Тузлівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженці м. Татарбунари Одеської області, РНОКПП НОМЕР_3 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тузли Татабунарського району Одеської області, терміном два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2024 року.

Суддя В. С. Миргород