Постанова

від 22.10.2024 по справі 464/5624/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/5624/22 Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю.

Провадження № 22-ц/811/3504/23 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: Л.М. Чиж

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 20 жовтня 2023 року у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В:

22.11.2022 Львівська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради суму безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 4610136800:04:004:0038 за адресою АДРЕСА_1 в період з 01.11.2019 по 01.11.2022 без правовстановлюючих документів у розмірі 283 091,96 грн та судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 4 246,38 грн.

В обґрунтування своїх вимог покликалася на те, що земельна ділянка площею 0,1012 га з кадастровим номером 4610136800:04:004:0038 за адресою: АДРЕСА_1 , яка сформована 11.04.2006, належить позивачу на праві комунальної власності. 21.05.2021 під час обстеження земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , та суміжних з ними земельних ділянок, встановлено, що вищевказану земельну ділянку фактично використовує відповідачка для обслуговування магазину, який належить їй на праві приватної власності. Доступ до земельної ділянки обмежено шляхом облаштування паркану та воріт з південної та східної частини земельної ділянки. При цьому, фактичне використання земельної ділянки відбувається без вчинення між Львівською міською радою та відповідачкою жодного правочину, який би стосувався права користування цією земельною ділянкою. 07.10.2022 позивачем повторно проведено обстеження, за результатами якого встановлено, що відповідачка продовжує користуватися спірною земельною ділянкою. Окрім цього, ОСОБА_1 обмежила доступ до цієї ділянки шляхом встановлення трьох металевих стовпців та металевого паркувального бар`єру в північній частині земельної ділянки № НОМЕР_1 , а навколо приміщення магазину влаштовано парковку, три флангштоки з рекламою, розміщено вазони з декоративними кущами. Вважає, що відповідачка, як фактичний користувач земельної ділянки, яка без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберігає у себе кошти, які мала заплатити за користування нею, зобов`язана повернути ці кошти позивачу як власнику земельної ділянки, на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Сума недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання вказаної земельної ділянки без належної правової підстави складає 283 091, 96 грн.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради суму безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності за кадастровим номером 4610136800:04:004:0038 за адресою АДРЕСА_1 , в період з 01.11.2019 до 01.11.2022 без правовстановлюючих документів, у розмірі 283 091 грн 96 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради судовий збір, сплачений при поданні позову, в сумі 4 246 грн 38 коп.

05.12.2023 рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Вважає оскаржуване рішення суду таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що спірні правовідносини виникли між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Львівською міською територіальною громадою з приводу здійснення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності у приміщенні, розташованому на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності. Тобто спірні правовідносини мають ознаки господарських, а тому спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах вже визначала співвідношення понять фізичної особи та ФОП та їх правового статусу, оскільки вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, який статус у спірних правовідносинах має відповідач. Тобто для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності ним як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру. Так, Відповідач є власником приміщення магазину, яке розташоване на спірній земельній ділянці. Відповідач є фізичною особою-підприємцем та здійснює свою господарську діяльність з метою прибутку з використанням вказаного приміщення, зокрема діяльність, спрямовану на виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру. Спір, що виникає з приводу майна, що належить фізичній особі на праві приватної власності, але використовується нею в підприємницькій діяльності, є господарським.

Зазначає, що відповідачу належить право власності на нежитлові приміщення магазину, а не на будівлю, що виключає користування ділянкою виключно ним. Так, Позивач не встановив належним чином частиною якого внутрішнього об`єму будівлі є приміщення, які належать на праві власності Відповідачу, не дослідив належним чином правовий статус та інформацію про право власності та наявності інших власників інших приміщень будівлі на АДРЕСА_1 та безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ст. 120 Земельного кодексу України.

Також Позивачем не додано витягів з нормативно-грошової оцінки за різні роки користування ділянкою, як наслідок - додано хибний розрахунок безпідставно набутих коштів. Позивач долучив до матеріалів справи витяг про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки лише за 2022 рік, натомість не долучивши таких витягів за 2019,2020,2021 рік з відповідною індексацією за спірних період у меншому розмірі, внаслідок чого подав до суду хибний розрахунок ціни позову. Зменшення ціни позову істотно впливає на хід розгляду справи та віднесення її до категорії малозначних відповідно до норм чинного Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, відсутні повноваження у органів місцевого самоврядування на здійснення перевірок на момент складення акту обстеження щодо спірної земельної ділянки та неналежність доказів безпідставного збереження коштів землекористувачем. У Позивача відсутні повноваження здійснювати планові та позапланові перевірки в рамках державного контролю за використанням та охороною земель, а додані до позовної заяви акти обстеження земельної ділянки на вул. Сихівській не можуть бути належними і допустимим доказами, оскільки складені суб`єктами, які не наділені відповідними повноваженнями.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

21.02.2024 Львівська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу. Просить рішення залишити без змін, скаргу без задоволення.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник Львівської міської ради Гузюк Н.І. проти скарги заперечила.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Главою 83 ЦК України визначаються загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають при наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбаченихст. 11 ЦК України).

Так, положеннямист. 120 ЗК України,ст. 377 ЦК Українивизначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтеюст. 13 Конституції Українизакріплено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієюКонституцією.

Згідно зіст. 80 ЗК Українисуб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.ст.122,123,124 ЗК Україниміські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначенимистаттею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зіст. 206 ЗК Українивикористання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною 1ст. 93 ЗК Українивстановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1ст. 21 Закону України «Про оренду землі»визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування норм, передбачених статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України, та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Такі висновки суду відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 у справі №922/981/18, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Встановлено, що земельна ділянка площею 0,1012 га з кадастровим номером 4610136800:04:004:0038, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді м. Львова, є комунальною власністю Львівської міської ради, що не оспорюється стороною відповідача. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №50241547 від 18.12.2015, відповідачці з 18.12.2015 на підставі договору дарування, укладеного між Приватним підприємством «ТК «Гранат» та ОСОБА_1 , на праві приватної власності належить приміщення магазину загальною площею 1656,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки №юр2/453 від 14.04.2017, виданої Обласним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ОСОБА_1 належить цілісний майновий комплекс (будинок з підвалом та мансардою) за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 про право власності, виданого Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, згідно з наказом від 22.09.2011 за №1681-НЖ-С. Площа змінилася з 1656,5 кв.м на 1979,1 кв.м., внаслідок знесення перегородок, переобмірів та уточнення площ приміщень. Вищевказані дані також підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №313329221 від 26.10.2022.

Встановлено, що ухвалою Львівської міської ради від 22.03.2018 №3241 відповідачці, як фізичній особі, надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1012 га (у тому числі площею 0,0018 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4610136800:04:004:0038) для обслуговування магазину за рахунок земель житлової та громадської забудови.

21.05.2021 відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м.Львові департаменту містобудування Львівської міської ради проведено обстеження земельних ділянок на АДРЕСА_1 та суміжних з ними земельних ділянок, яким, серед іншого, встановлено, що ОСОБА_1 фактично використовує земельну ділянку № НОМЕР_3 площею 0,1012 га (кадастровий номер 4610136800:04:004:0038) на АДРЕСА_1 , для обслуговування належного їй на праві приватної власності магазину за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки та надання її в оренду, а також за відсутності документів, що посвідчують право відповідачки користуватися цією ділянкою. За результатами зазначеного обстеження складено акт обстеження земельних ділянок на АДРЕСА_1 та суміжних з ними земельних ділянок №44 від 21.05.2021.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.07.2022 №32-13-0.91-1629/15-22, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610136800:04:004:0038) становить 3 366 498, 96 грн.

25.01.2022 на адресу відповідачки скеровано вимогу №44 про вжиття заходів щодо оформлення права користування (оренди) вищевказаною земельною ділянкою та проведення оплати всіх належних орендодавцю коштів за користування цією ділянкою в строк до 25.02.2022.

Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради 07.10.2022 повторно проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що ОСОБА_1 продовжує фактично використовувати земельну ділянку площею 0,1012 га (кадастровий номер 4610136800:04:004:0038) для обслуговування приміщення магазину на АДРЕСА_1 за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. За результатами такого обстеження складено акт обстеження земельних ділянок від 07.10.2022 №3.

Враховуючи вищевикладеніобставини,відповідачка єфактичним користувачемземельної ділянкиз кадастровимномером 4610136800:04:004:0038за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги Львівської міської ради суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка користується спірною земельною ділянкою без правових підстав, зокрема, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт укладення між позивачем та відповідачкою правочинів, що надають їй право на користування спірною земельною ділянкою, на якій розташоване належне їй на праві приватної власності нерухоме майно (наприклад, акту про право постійного користування чи договору оренди тощо).

Щодо розміру безпідставно збережених коштів за період з 01.11.2019 до 01.11.2022, суд зазначає, чинне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19).

Позивачем правильно здійснено відповідні нарахування ОСОБА_1 орендної плати в сумі 283 091 грн 96 коп. з урахуванням заявленого позивачем періоду, нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідних коефіцієнтів індексації (1,0 за 2019, 2020, 2021 роки, 1,1 за 2022 рік) та ставки орендної плати.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки використання земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення, позбавило Львівську міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати у розмірі 283091,96 грн за період з 01.11.2019 року по 01.11.2022 року.

Покликання відповідача на те, що справа не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства колегія суддів вважає необґрунтованими, адже суб`єктний критерій даного спору не свідчить про господарську юрисдикцію, оскільки нерухоме майно площею 1979.1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності саме у фізичної особи ОСОБА_1 , власне без статусу підприємця (ФОП).

Інші доводи скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів суду не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 20 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 04 листопада 2024 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді Я.А. Левик

М.М. Шандра