Постанова
від 05.11.2024 по справі 910/5136/24
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р. Справа№ 910/5136/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко А.І.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024

та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024

у справі №910/5136/24 (суддя О.М. Спичак)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 124 929,89 грн, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі, відповідач) про стягнення 124 929,89 грн, з яких 3% річних у розмірі 48 175,24 грн та інфляційні втрати у розмірі 76 754,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі №910/11150/23 присуджено до стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго» 2 042 272,29 грн основного боргу за Договором №1251/01 від 12.12.2019, 19 135,81 грн 3% річних та 30 769,04 грн інфляційних втрат за період з 20.03.2023 по 12.07.2023. Оскільки ДП «Гарантований покупець» не здійснило жодної оплати на виконання даної постанови, у межах позову в даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 48 175,24 грн за період з 13.07.2023 по 25.04.2024 та інфляційні втрати у розмірі 76 754,65 грн за період з вересня 2023 року по березень 2024 року.

У позовній заяві наведено також попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а саме 3 028,00 грн судового збору та 25 000,00 грн витрат на адвоката.

Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі №910/5136/24 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго» 3% річних у розмірі 48 175,24 грн, інфляційні втрати у розмірі 76 754,65 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго» судовий збір у розмірі 605,60 грн, сплачений за платіжною інструкцією №1398 від 24.04.2024.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд встановив, що матеріали справи не містять доказів сплати Державним підприємством «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго» суми основного боргу у розмірі 2 042 272,29 грн, який було стягнуто постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі №910/11150/23. Отже, оскільки ДП «Гарантований покупець» допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України має право на нарахування та заявлення до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 48 175,24 грн за період з 13.07.2023 по 25.04.2024 та інфляційних втрат у розмірі 76 754,65 грн за період з вересня 2023 року по березень 2024 року.

08.06.2024 від позивача до Господарського суду міста Києва надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі щодо відшкодування позивачу витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі в сумі 25 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі №910/5136/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго» задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго» витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго» відмовлено.

Приймаючи додаткове рішення, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (пункт 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим присудив до стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» витрати на правову допомогу адвоката у розмір 10 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями, 25.06.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі №910/5136/24 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі №910/5136/24 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у повному обсязі Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго» у задоволенні позовних вимог до Державного підприємства «Гарантований покупець» та щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- суд безпідставно відхилив клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів електронних доказів - додаткових угод №1 та №2 до Договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021;

- суд безпідставно відхилив клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні за участю сторін;

- судом не враховано особливості врегулювання зобов`язань сторін під час дії воєнного стану. Так, у спірних правовідносинах слід враховувати положення нормативно-правових актів, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду, а саме наказу Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та наказу від 15.06.2022 №206 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим» тарифом». Позивачем не доведено порушення відповідачем порядку розрахунків, встановлених цими нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність на ринку відновлювальної енергетики. Відповідач не погоджується із датами початку розрахунку, а також базою нарахування, які використовує позивач при таких розрахунках;

- суд необґрунтовано, не врахувавши тяжкого фінансового становища відповідача, відмовив йому у зменшенні нарахованих 3% річних. При цьому скаржник посилається на правову позицію, наведену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №902/417/18;

- щодо стягнення з відповідача додатковим рішення суду витрат на правничу допомогу, то скаржник зазначає, що в даному випадку розмір судових витрат у сумі 10 000,00 грн не тільки не підтверджений належними доказами, а й не відповідає принципу розумності. Суд не врахував, що у провадженні господарського суду вже знаходилися справи, супровід яких здійснював Громов Петро Олександрович , а саме: №910/11150/23, №910/5137/24, №910/14653/22 за позовом ТОВ «Дніпроукренерго» про стягнення боргу. Дані справи є аналогічними, предметом спору в них є стягнення заборгованості з ДП «Гарантований покупець» на користь виробника електричної енергії за «зеленим тарифом» - ТОВ «Дніпроукренерго». Дана обставина свідчить про те, що підготовка справи до розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. Ціна позову могла бути розрахована простим математичним способом або шляхом застосування онлайн-калькулятора та не потребувала спеціальних знань для застосування, а тому стягнення заявленої суми витрат на правничу допомогу не відповідає критерію розумності, справедливості та співмірності.

Також в апеляційній скарзі скаржник просить суд відстрочити йому сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним судом постанови у даній справі та призначити розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень на відзив на апеляційну скаргу

27.06.2024 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін. Відзив надійшов до Північного апеляційного господарського суду 28.06.2024.

Позивач наголошує на тому, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, не відповідають матеріалам справи та суперечать чинному законодавству.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до наступного:

-16.05.2024 позивач надав до матеріалів справи: Додаткову угоду №1 та Додаткову угоду №2 до Договору про надання юридичних послуг №3 від 24 лютого 2021 року, згідно яких договір між ТОВ «Дніпроукренего» та адвокатом Громовим П.О. продовжено до 31 грудня 2024 року;

- відповідач посилається на свої міркування та вільне тлумачення норм законодавства при розрахунках за відпущену електричну енергію, але зазначене питання вже досліджувалось при розгляді справи №910/11150/23, за якою Північний апеляційний господарський суд 02.04.2024 виніс постанову, яка набрала законної сили 02.04.2024, про що позивач звертав увагу в позовній заяві;

- Наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 року №140 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» (який не був зареєстрований у Міністерстві юстиції України) втратив чинність ще у 2022 році. Наказ Міністерства енергетики України №206 від 15.06.2022 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства енергетики №136 від 01.04.2024. Джерело https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0692-22#Text;

- постановою Північного апеляційного господарського суду 02.04.2024 у справі №910/11150/23 встановлено порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем, а відповідно позивач має право на нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат. Нормативна база для стягнення 3% річних та інфляційних втрат зазначена позивачем у позовній заяві;

- відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/417/18, а саме - встановлення відсотків річних на рівні 40% та 96% та їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у даній справі №910/5136/24 відсотки річних нараховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 3%, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних та інфляційних втрат судом не встановлено;

- через дії/ бездіяльність ДП «Гарантований покупець», ТОВ «Дніпроукренего» не може своєчасно виконувати свої зобов`язання перед АТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором. Стан розрахунків ДП «Гарантований покупець» за 2021-2023 роки не покриває навіть операційних витрат виробників сонячної енергетики (яким є ТОВ «Дніпроукренего»), не говорячи вже про погашення кредитів перед АТ КБ «Приватбанк». ТОВ «Дніпроукренерго» не має інших джерел надходження коштів, крім коштів від ДП «Гарантований покупець» за відпущену електричну енергію. ТОВ «Дніпроукренерго» не має інших джерел погашення заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк», крім надходжень від ДП «Гарантований покупець» за поставлену електричну енергію. Дії ДП «Гарантований покупець» фактично спричинять банкрутство позивача.

24.09.2024 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до Північного апеляційного господарського суду заперечення на відзив на апеляційну скаргу. Дані заперечення надійшли до Північного апеляційного господарського суду 25.09.2024.

У поданих запереченнях відповідач наголосив на спеціальному регулюванні розрахунків за «зеленим» тарифом згідно наказів Міністерства енергетики №140 та №206 та висновках, викладених у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2024 у справі №910/4439/23. Відповідач вказує, що при розрахунках з позивачем він діяв в рамках правового поля, не порушував взяті на себе зобов`язання, тому наявні підстави для застосування положень пунктів 5.1, 5.2 Договору, статті 617 Цивільного кодексу України та відмови позивачу у стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо тверджень стосовно того, що ТОВ «Дніпроукренерго» не має можливості погашати заборгованість за кредитними договорами, відповідач звертає увагу, що позивач не надає ані розрахунків заборгованості, з котрих можна б було встановити дійсність такого твердження, ані самих кредитних договорів на підтвердження самої наявності описаних ним правовідносин із кредиторами; також позивач не надає жодних доказів, котрі б підтверджували дійсний фінансовий стан позивача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі №910/5136/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5136/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

15.07.2024 матеріали справи №910/5136/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі №910/5136/24 залишено без руху; роз`яснено Державному підприємству «Гарантований покупець», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази доплати судового збору у розмірі 4 542,00 грн та належні докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго».

26.07.2024 через відділ документального забезпечення Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків, до якої долучена платіжна інструкція №638 від 28.06.2024 про сплату судового збору в розмірі 4 542,00 грн та документи, що підтверджують надання поштових послуг (накладна №0103284793009 від 25.06.2024 та фіскальний чек ПН 215600426655 від 25.06.2024).

У період з 29.07.2024 по 30.08.2024 головуючий суддя Михальська Ю.Б. та суддя Тищенко А.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебували у відпустці.

У період з 08.08.2024 по 30.08.2024 суддя Іоннікова І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебувала у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі №910/5136/24, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі є вимоги про стягнення 124 929,89 грн, а отже вказана справа відноситься до малозначних у розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 12 та частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 23.09.2024.

Даною ухвалою суд також відмовив у задоволенні клопотання Державного підприємства «Гарантований покупець» про розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі №910/5136/24 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, яке було викладене в прохальній частині апеляційної скарги, оскільки обставини справи не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення її справи та розгляду апеляційної скарги.

23.09.2024 від Державного підприємства «Гарантований покупець» через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про витребування електронних доказів, а саме оригіналів додаткових угод №1 та №2 до договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначив, що 20.05.2024 ДП «Гарантований покупець» подавав до місцевого господарського суду клопотання про повернення позовної заяви позивачу. Підставою для подання такого клопотання було те, що позовна заява підписана Громовим П.О., на підтвердження повноважень якого надано ордер серії АЕ №1057529 від 24.02.2021 на підставі договору про надання правової допомоги №3 від 24.02.2021 та сам договір №3 про надання юридичних послуг від 24.02.2021. Однак, строк дії даного договору визначено до 31.12.2022. У своїх запереченнях на клопотання про повернення позовної заяви позивачу Громовим П.О. на підтвердження своїх повноважень додано Додаткову угоду №1 та Додаткову угоду №2 до Договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021. Згідно додаткової угоди №2 сторони начебто дійшли згоди продовжити строк дії Договору про надання юридичних послуг №3 до 31.12.2024. Утім, при візуальному огляді, надана Додаткова угода №2, на переконання скаржника, містить грубі ознаки підроблення, а саме: вона по суті є Додатковою угодою №1 до Договору про надання юридичних послуг, в котрій за допомогою графічного редактору змінено цифри у датах (в тому числі й у даті продовження строку дії основного договору). Позовну заяву та додані до неї документи позивачем подано через підсистему «Електроний суд». В паперовому вигляді ані позовна заява, ані додані до неї документи - не подавались. Відповідач ставить під сумнів надану позивачем копію паперового доказу, а отже, є необхідність у витребуванні у позивача оригіналу цього електронного доказу. Водночас, у випадку надання електронного доказу у паперовому вигляді - огляд цього доказу може бути проведено лише в судовому засіданні, а тому є необхідність у проведенні слухання справи за участю сторін.

27.09.2024 директор позивача через підсистему «Електронний суд» подав до Північного апеляційного господарського суду заперечення на клопотання відповідача про витребування електронного доказу, в яких просив суд у задоволенні заявленого клопотання відмовити та підтвердив, що між позивачем та адвокатом Громовим П.О. дійсно було укладено Договір про надання юридичних послуг та відповідні додаткові угоди до нього.

27.09.2024 від представника позивача адвоката Громова П.О. через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду також надійшли заперечення на клопотання відповідача про витребування електронного доказу.

29.09.2024 представник позивача адвокат Громов П.О. через підсистему «Електронний суд» подав до Північного апеляційного господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткової угоди №3 від 27.09.2024 до Договору про надання юридичних послуг №3 до 31.12.2024, відповідно до якої сторони погодили продовження строку дії договору до 31.12.2025.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства «Гарантований покупець» про витребування електронних доказів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго».

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копії ухвали від 02.09.2024 до електронних кабінетів сторін у підсистемі «Електронний суд»), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

12.12.2019 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго» (виробник за «зеленим» тарифом) укладений договір №1251/01, відповідно до умов якого виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП №641 від 26.04.2019 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2.1 Договору №1251/01 від 12.12.2019 сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України «Про ринок електричної енергії», Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП №307 від 14.03.2018, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

У пункті 2.2. Договору №1251/01 від 12.12.2019 визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства виробника за «зеленим» тарифом в балансуючій групі виробників за «зеленим» тарифом.

Пунктом 2.3. Договору №1251/01 від 12.12.2019 визначено, що виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами пунктів 2.4. та 2.5. Договору №1251/01 від 12.12.2019 сторонами погоджено, що виробник за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцеві електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені НКРЕКП, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (п. 3.1 Договору №1251/01 від 12.12.2019).

Відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. Договору №1251/01 від 12.12.2019 розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Пунктом 4.1. Договору №1251/01 від 12.12.2019 узгоджено, що продавець за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.

Відповідно до пункту 4.5. Договору №1251/01 від 12.12.2019 гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.

У подальшому сторони уклали Додаткову угоду №1/742/01/20 від 25.03.2020, відповідно до якої у преамбулі договору слова «виробник за «зеленим» тарифом» замінено словами «продавець за «зеленим» тарифом», а також викладено статті 1- 7 договору у новій редакції.

Відповідно до пункту 10.1. Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до п. п. 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Згідно з пунктом 10.4. Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

У зв`язку зі неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання по оплаті за Договором №1251/01 від 12.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом у справі №910/11150/23 про стягнення заборгованості у розмірі 2 092 177,13 грн.

Позовні вимоги у справі №910/11150/23 обґрунтовані тим, що відповідач порушив свої зобов`язання за Договором №1251/01 від 12.12.2019 і Додатковою угодою №1/742/01/20 від 25.03.2020 та не у повному обсязі розрахувався за електричну енергію, поставлену за «зеленим тарифом», у зв`язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго» було заявлено до стягнення 2 042 272,29 грн основної заборгованості, 19 135,81 грн 3% річних та 30 769,04 грн інфляційних втрат.

Як вбачається з позовної заяви у справі №910/11150/23 (копія долучена позивачем до матеріалів даної справи), позивачем заявлялось до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 19 135,81 грн та інфляційні втрати у розмірі 30 769,04 грн, нараховані до 12.07.2023 (інфляційні втрати по червень 2023 року).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/11150/23 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго» відмовлено повністю. Судом було зазначено про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача у примусовому порядку вартості поставленої електричної енергії у розмірі 2 042 272,29 грн на період дії воєнного стану, оскільки вказана сума в силу наказу Міністерства енергетики України №206 від 15.06.2022 не вважається простроченою.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 у справі №910/11150/23 скасовано; позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго» задоволено, присуджено до стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» 2 042 272,29 грн основного боргу, 19 135,81 грн 3% річних та 30 769,04 грн інфляційних втрат.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2024 у справі №910/11150/23 постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 залишено без змін.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі №910/11150/23 встановлено, що на виконання умов договору №1251/01 від 12.12.2019 позивач продав, а Державне підприємство «Гарантований покупець» купило відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 3942669,45 грн, з урахуванням акту коригування за серпень 2022 року від 21.02.2023 зі зменшенням на 34240,78 грн. Поряд з цим, відповідачем за вказаним актом було сплачено лише 1866156,38 грн за поставлену електричну енергію.

З огляду на вищевикладене, суд у межах справи №910/11150/23 встановив, що станом на дату пред`явлення позову в ній відповідач належним чином не виконав обов`язки щодо повноти та своєчасності проведення розрахунків за відпущену позивачем електричною енергію за серпень 2022 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2 042 272,29 грн. Зазначена сума основного боргу й була присуджена до стягнення з відповідача.

Наразі, в межах даної справи позивач зазначає, що відповідач на виконання рішення суду у справі №910/11150/23 не здійснив жодної оплати, а тому просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 48 175,24 грн за період з 13.07.2023 по 25.04.2024 та інфляційні втрати у розмірі 76 754,65 грн за період з вересня 2023 року по березень 2024 року, нараховані на суму основного боргу, присудженого до стягнення постановою суду у справі №910/11150/23.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, послався на спеціальне регулювання правовідносин між сторонами, що свідчить про відсутність підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення 3% річних на 99% та послався на існування обставин форс-мажору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржених рішення та додаткового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду підлягають залишенню без змін з огляду на таке.

Як встановлено судом, 12.12.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір №1251/01 купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними нормативними актами.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (частини 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України).

Згідно з пунктом 18 частини першої статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.

У силу положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі №910/11150/23 встановлено, що на виконання умов Договору №1251/01 від 12.12.2019 позивач продав, а Державне підприємство «Гарантований покупець» купило відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 3942669,45 грн, з урахуванням акту коригування за серпень 2022 року від 21.02.2023 зі зменшенням на 34240,78 грн. Поряд з цим, відповідачем за вказаним актом було сплачено лише 1866156,38 грн за поставлену електричну енергію.

З огляду на вищевикладене, суд у межах справи №910/11150/23 встановив, що станом на дату пред`явлення позову в ній відповідач належним чином не виконав обов`язки щодо повноти та своєчасності проведення розрахунків за відпущену позивачем електричною енергію за серпень 2022 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2 042 272,29 грн, яку він і присудив до стягнення з відповідача.

При цьому, як вбачається зі змісту судових рішень у справі №910/11150/23, ДП «Гарантований покупець» заперечувало проти стягнення з нього заборгованості, посилаючись на положення наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та №206 від 15.06.2022 2Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом».

Зазначені доводи були відхилені Північним апеляційним господарським судом у постанові від 02.04.2024 у справі №910/11150/23.

Суд касаційної інстанції, переглядаючи постанову суду апеляційної інстанції у справі №910/11150/23, у постанові від 18.07.2024 у справі №910/11150/23 наголосив, що у постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 об`єднана палата погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі №910/9100/22 щодо застосування положень частини 8 статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку №641, Наказу № 206 й згідно з цими висновками положення Наказу №206 не змінюють і не припиняють обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку №641.

У постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від висновків якої просить відступити скаржник, зазначено, що Накази Міненерго від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» №140, від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим» тарифом» №206 не змінюють обов`язку ДП «Гарантований покупець» здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту:

- Накази №140 та №206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.

- накази не звільняють ДП «Гарантований покупець» від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.

Таким чином, постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 у справі №910/11150/23, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2024, встановлено факт наявності основної заборгованості за Договором №1251/01 у відповідача перед позивачем у сумі 2 042 272,29 грн і такі обставини, як і обставини того, що накази №140 та №206 не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641, в силу положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України повторного доведення під час розгляду даної справи не потребують.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з позовної заяви у справі №910/11150/23, позивачем заявлялись до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 19 135,81 грн та інфляційні втрати у розмірі 30 769,04 грн, нараховані до 12.07.2023 (інфляційні втрати по червень 2023 року).

Поряд із цим, в межах даної справи позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 48 175,24 грн за період з 13.07.2023 по 25.04.2024 та інфляційні втрати у розмірі 76 754,65 грн за період з вересня 2023 року по березень 2024 року.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 Цивільного кодексу України.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, наявність судового рішення чи факт відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання не свідчить про припинення зобов`язання, а тому наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №922/795/19.

Таким чином, позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат протягом усього часу існування обставин прострочення виконання грошового зобов`язання боржником, тобто до повного виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних за весь час прострочення, тобто, по день надходження коштів на рахунок належного кредитора, оскільки в такому випадку зобов`язання відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України припинилося би внаслідок його виконання.

У матеріалах справи відсутні відомості про виконання відповідачем рішення суду у справі №910/11150/23, сплати позивачу основної заборгованості за Договором №1251/01 у розмірі 2 042 272,29 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 48 175,24 грн за період з 13.07.2023 по 25.04.2024 та інфляційних втрат у розмірі 76 754,65 грн за період з вересня 2023 року по березень 2024 року, судом встановлено, що розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача про застосування до спірних правовідносин наказів Міненерго №140 від 28.03.2022 та №206 від 15.06.2022, то такі судом відхиляються, оскільки, як уже зазначено вище, Накази Міністерства енергетики України №140 та №206 закріплюють забезпечення виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел, мінімальною оплатою, встановленою Міністерством енергетики України, вартості переданої електричної енергії, однак не звільняють відповідача від обов`язку повного розрахунку та не змінюють терміни виникнення грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4. Порядку.

Відповідач в апеляційній скарзі наголошує на наявності підстав для зменшення нарахованих 3% річних, посилаючись при цьому на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №902/417/18.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Водночас, у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості.

Водночас, у даній справі позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України) - 3%, при цьому, до відповідача не застосовувалася відповідальність у вигляді стягнення пені. Отже, в даній справі відсутні такі обставини неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, як у справі №902/417/18.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №921/94/21.

Відповідачем в апеляційній скарзі належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів в підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, а тому суд відхиляє посилання скаржника на те, що в даному випадку зменшення 3% річних відповідало б цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Щодо посилань скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає таке.

Доводи скаржника про безпідставність відхилення місцевим господарським судом клопотання відповідача про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго» оригіналів електронних доказів (додаткових угод №1 та №2 до договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021) не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Так, аналогічне клопотання було 23.09.2024 заявлене відповідачем в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено.

В обґрунтування прийнятої ухвали суд зазначив, що долучені позивачем до матеріалів справи додаткові угоди №1 та №2 до договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021, як і сам договір про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021 та ордер, які були подані до суду через підсистему «Електронний суд», підписані кваліфікованим електронним підписом Громова Петра Олександровича , не є електронними доказами у розумінні частини 1 статті 96 Господарського процесуального кодексу України, а є електронними копіями паперових документів - договору, додаткових угод та ордеру, а тому не можуть бути витребувані у відповідача на підставі статті 96 Господарського процесуального кодексу України. ї

Водночас, суд наголошує, що за відсутності у матеріалах справи доказів, які б свідчили про визнання недійсними укладених між позивачем та адвокатом Громовим П.О. угод, останні, у силу закріпленого у статті 204 Цивільного кодексу України принципу правомірності правочину, є дійсними й як у суду першої інстанції, так і у суду апеляційної інстанції відсутні підстави ставити їх існування під сумнів.

Відповідно до частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:

1) довіреністю;

2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правничої допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Судом встановлено, що позовна заява у даній справі була подана до Господарського суд міста Києва через підсистему «Електронний суд», підписана представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго» адвокатом Громовим Петром Олександровичем, на підтвердження повноважень якого до матеріалів справи долучені електронні копії ордеру на представництво інтересів ТОВ «Дніпроукренерго» у Господарському суді міста Києва серії АЕ №1057529 від 24.02.20221, виданого на підставі договору про надання юридичних послуг від « 24» лютого 2021 року №3, додаткової угоди №1 від 20.12.2022 та додаткової угоди №2 до Договору про надання юридичних послуг від 24 лютого 2021 року №3.

Отже, у суду першої інстанції були відсутні підстави для висновку про подання позову в даній справі особою без належних повноважень.

Стосовно посилань скаржника на безпідставність відмови суду у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні за участю сторін, колегія суддів зазначає, що оскільки таке клопотання було обґрунтоване необхідністю огляду витребуваного доказу та можливої необхідності у призначенні судової експертизи наданого документа, а суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування відповідних документів, як наслідок, були відсутні підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні з викликом/повідомленням сторін.

Водночас, зважаючи на те, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, така відмова відповідала положенням статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не виявлено порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач також оскаржує додаткове рішення суду від 19.06.2024 у даній справі, яким було присуджено до стягнення з нього витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн, посилаючись на те, що таке рішення не відповідає вимогам статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Із приводу цієї частини апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

У позовній заяві позивач навів попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понести під час розгляду справи, а саме судовий збір у розмірі 3 028,00 грн та витрати на адвоката 25 000,00 грн.

08.06.2024, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в даній справі, представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо відшкодування позивачу витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі в сумі 25 000,00 грн.

На підтвердження заявлених витрат позивачем до суду подані копії Договору №3 про надання юридичних послуг від 24.02.2021, укладеного між адвокатом Громовим П.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго», додаткової угоди №1 від 20.12.2022 та додаткової угоди №2 від 23.12.2022 до даного Договору, Додатку від 19.04.2024 до Договору, Попередній звітній акт до Додатку від 19.04.2024 до Договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021, ордер на представництво інтересів ТОВ «Дніпроукренерго» у Господарському суді міста Києва адвокатом Громовим П.О. серії АЕ №1057529 від 24.02.20221, виданий на підставі договору про надання юридичних послуг від « 24» лютого 2021 року №3, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Громовим П.О. серії ДП №4570 від 29.11.2019.

Так, 24.02.2021 між адвокатом Громовим П.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпроукренерго» укладено Договір №3 про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовнику протягом строку дії договору послуги юридичного характеру.

Відповідно до пункту 2.2. Договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021 склад послуг погоджується сторонами та зазначається в додатках до цього договору.

Згідно з пунктом 2.6. Договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021 обсяг наданих послуг підтверджується шляхом оформлення акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до пункту 14.2. Договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021 строк дії договору встановлено до 31.12.2022.

Додатковою угодою №1 від 20.12.2022 строк дії Договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021 продовжено до 31.12.2023, а Додатковою угодою №2 від 23.12.2022 - до 31.12.2024.

З огляду на вказане, безпідставними є доводи скаржника про те, що у представника позивача ще до подання позову завершив дію договір про надання юридичних послуг. При цьому, оцінка доводам скаржника щодо неналежності як доказів додаткових угод до договору надана судом вище під час розгляду апеляційної скарги на рішення суду та клопотань скаржника про витребування оригіналів доказів.

Судом установлено, що в Додатку від 19.04.2024 до Договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021 сторони погодили, що виконавець зобов`язаний надати замовнику наступні юридичні послуги, а замовник зобов`язаний здійснити оплату за такі юридичні послуги згідно з умовами, викладеними у ньому Додатку:

1. Підготовка документів для подання позову та захист інтересів замовника щодо:

1.1. стягнення з ДП «Гарантований покупець» (код ЄДРПОУ 43068454) 3% річних, інфляційних за прострочення виконання грошового зобов`язання за поставлену електричну енергію ДП «Гарантований покупець» (код ЄДРПОУ 43068454):

1.2. стягнення судового збору за подання до суду позову на ДП «Гарантований покупець» (код ЄДРПОУ 43068454).

2. До послуг, зазначених в пунктів 1 даного Додатку, включено попередній аналіз документів щодо договірних взаємовідносин між клієнтом та ДП «Гарантований покупець» (код ЄДРПОУ 43068454), підготовка документів, здійснення розрахунків, нарахувань, підготовка позовної заяви, та всіх необхідних документів пов`язаних з її поданням, надання пояснень, заперечень, відповіді на відзив відповідача, подання заяв, та клопотань, підготовка всіх необхідних документів для розгляду справи у суді першої інстанції, а у випадку оскарження ДП «Гарантований покупець» рішення суді першої інстанції, підготовка всіх необхідних документів для розгляду справи в апеляційному господарському суді.

3. Вартість послуг (винагорода) виконавця: за послуги визначені в п. 1 та п. 2 даного Додатку, за домовленістю сторін становить: 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн.

4. Оплата винагороди виконавця здійснюється таким чином:

вартість всієї суми послуг (винагороди) повинна бути сплачена не пізніше 30 днів після винесення господарським судом рішення про стягнення з ДП «Гарантований покупець» (код ЄДРПОУ 43068454) 3% річних, інфляційних за прострочення виконання грошового зобов`язання набрання рішенням господарського суду законної сили для можливості отримання наказу про стягнення заборгованості з ДП «Гарантований покупець».

5. Вартість послуг (винагорода) виконавця погоджується сторонами, базуючись на таких умовах: - період судового розгляду (з урахуванням часу на перегляд справи в суді апеляційної інстанції) справи може тривати один рік і більше; - справа є складною з огляду на статус відповідача, галузь взаємовідносин між відповідачем та замовником та триваючого воєнного положення в Україні; - рішення суду першої інстанції з великою вірогідністю буде оскаржене відповідачем; - виконавець не отримує передплату, а винагорода сплачується тільки після того як рішення господарського суду набирає законної сили.

Оскільки Договором визначено суму гонорару саме у фіксований спосіб - 25 000,00 грн, позивач не зобов`язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів.

Водночас, 05.06.2024 між позивачем та адвокатом Громовим П.О. складено та підписано Попередній звітній акт до Додатку від 19.04.2024 до Договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021 із зазначенням виду наданих послуг та часу, витраченого на їх надання (всього 19 годин).

Отже, як вбачається із наданих представником позивача доказів, за наслідками розгляду справи №910/5136/24 адвокатом було надано позивачу послуги з правничої (правової) допомоги в Господарському суді міста Києва на загальну суму 25 000,00 грн.

Водночас, колегія суддів, враховуючи правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, зазначає, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Як уже наголошувалось, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Так, у відзиві на позовну заяву від 20.05.2024 відповідач, з посиланням на приписи статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі у розмірі 25 000,00 грн не відповідає критеріям дійсної необхідності їх понесення та розумності їх розміру, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням витраченого адвокатом часу (зокрема на підготовку процесуальних документів у даній справі), принципу розумності та є явно завищеним та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами на послуги адвоката. Відповідач наголошував на тому, що у провадженні господарського суду вже знаходилися справи, супровід яких здійснював Громов Петро Олександрович, а саме: №910/11150/23, №910/5137/24, №910/14653/22 за позовом ТОВ «Дніпроукренерго» про стягнення боргу. Дані справи є аналогічними, предметом спору в них є стягнення заборгованості з ДП «Гарантований покупець» на користь виробника електричної енергії за «зеленим тарифом» - ТОВ «Дніпроукренерго». Дана обставина свідчить про те, що підготовка справи до розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. Ціна позову могла бути розрахована простим математичним способом або шляхом застосування онлайн-калькулятора та не потребувала спеціальних знань для застосування, а тому стягнення заявленої суми витрат на правничу допомогу не відповідає критерію розумності, справедливості та співмірності.

Місцевий господарський суд, враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума витрат на правову допомогу адвоката не є обґрунтованою, пропорційною до предмета спору.

Судом враховано, що додані до матеріалів позову додатки не обтяжені великим обсягом документів та даний спір не є складним, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договорів і регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, так як дана справа є звичайним розрахунковим спором.

Більш того, обов`язок відповідача сплатити позивачу суму основного боргу встановлений в межах іншої справи, а у даній справі вирішується питання про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, ґрунтуючись на обставинах, встановлених судом у справі №910/11150/23.

При цьому, як вірно наголосив суд першої інстанції, у додатку до Договору про надання юридичних послуг №3 від 24.02.2021 до вартості послуг у фіксованій сумі 25 000,00 грн включена ймовірність оскарження ДП «Гарантований покупець» рішення суду першої інстанції, підготовка всіх необхідних документів для розгляду справи в апеляційному господарському суді, тоді як вказані витрати не відносяться до понесених позивачем витрат на правову допомогу адвоката у суді першої інстанції.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, та зважаючи на викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечення щодо розміру адвокатських витрат, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (пункт 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим дійшов висновку стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» витрати на правову допомогу адвоката у розмір 10 000,00 грн.

При цьому, визначаючи розмір витрат на правову допомогу адвоката, які підлягають відшкодуванню відповідачем, суд врахував критерій необхідності їх понесення, що виражається, в тому числі, у необхідності «реагувати» представником позивача на подані відповідачем заяви/клопотання, в даному випадку на клопотання Державного підприємства «Гарантований покупець» про повернення позовної заяви, клопотання про витребування доказів, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, заяви про зупинення провадження у справі.

Колегією суддів встановлено, що в апеляційній скарзі відповідач не погоджується з присудженою до стягнення з нього сумою правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн, при цьому, наводить доводи аналогічні тим, що були викладені у відзиві на позовну заяву та які були враховані судом першої інстанції при прийнятті додаткового рішення. Скаржник не доводить, що сума 10 000,00 грн також є неспівмірною із наданими позивачу адвокатом послугами на правничу допомогу, не вказує, вартість яких із перелічених у Попередньому звіті послуг є, на його думку, завищеною, не відповідає критерію розумності.

Судом, натомість, встановлено, що дії представника позивача були спрямовані на прагнення до якнайшвидшого вирішення спору, розмір витрат на професійну правничу допомогу належним чином підтверджений, обґрунтований та пропорційний до предмета спору, з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін. Присуджена судом до стягнення з відповідача сума витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн становить приблизно 8% від присудженої до стягнення за основним рішенням суду суми та не може вважатися неспівмірною із предметом спору в даній справі.

За наведених обставин, колегія суддів, враховуючи рівень складності справи та обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, дійшла висновку про обґрунтованість присуджених додатковим судовим рішенням до стягнення з відповідача 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Підсумовуючи викладене, доводи відповідача щодо безпідставності стягнення з нього витрат позивача на професійну правничу допомогу, покладені в обґрунтування його апеляційної скарги, є безпідставними та спростовуються вищенаведеними обставинами.

Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у даній справі підлягають залишенню без змін.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, судовий збір за її подання згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі №910/5136/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі №910/5136/24 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 у справі №910/5136/24 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції покласти на Державне підприємство «Гарантований покупець».

Матеріали справи №910/5136/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.А. Іоннікова

А.І. Тищенко

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення05.11.2024
Оприлюднено07.11.2024
Номер документу122803633
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Судовий реєстр по справі —910/5136/24

Ухвала від 27.11.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Спичак О.М.

Ухвала від 15.11.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Спичак О.М.

Постанова від 05.11.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Михальська Ю.Б.

Ухвала від 30.09.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Михальська Ю.Б.

Ухвала від 09.09.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Спичак О.М.

Ухвала від 02.09.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Михальська Ю.Б.

Ухвала від 23.07.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Михальська Ю.Б.

Ухвала від 01.07.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Михальська Ю.Б.

Рішення від 19.06.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Спичак О.М.

Рішення від 06.06.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Спичак О.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні