Постанова

від 07.10.2024 по справі 910/1489/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2024 р. Справа№ 910/1489/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Колток О.М.

від відповідача: Буй Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024, повний текст якого складено та підписано 29.04.2024

у справі № 910/1489/24 (суддя Трофименко Т. Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ»

про стягнення 360 530,61 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» про стягнення 360 530,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 2110000109 від 13.10.2021 в частині дотримання строків виконання робіт.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що нарахування штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт за окремим етапом є неправомірним та не узгоджується із наведеною у відзиві на позов практикою Верховного Суду, а умовами п. 10.2. Договору не передбачено нарахування неустойки за прострочення виконання окремих етапів робіт. Відтак, за доводами відповідача, кінцевим строком виконання повного комплексу передбачених Договором робіт є 31.03.2023 та, відповідно, лише з 01.04.2023 у позивача виникло право на нарахування та стягнення неустойки, а не з 27.01.2023. Також відповідач вказує, що ані Договірною ціною, ані Графіком виконання робіт не передбачено конкретних етапів будівництва, відповідно, акти приймання виконаних робіт від 18.07.2023 та від 31.08.2023, акти вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 18.07.2023 та від 31.08.2023, не підтверджують факту виконання робіт за певним етапом, оскільки сторонами у договорі така умова не погоджувалась. Пунктом 10.2. Договору передбачено нарахування штрафних санкцій саме за прострочення робіт, а не підписання Актів.

Крім цього, відповідач стверджує про введення в експлуатацію об`єктів за Договором, на підтвердження чого надає сертифікати відповідності від 15.12.2022 та від 30.11.2022, з яких вбачається, що порушення строків виконання робіт за другим етапом згідно Графіка виконання робіт відсутні. Також зазначає про надмірний розмір заявленої неустойки та про бажання позивача додатково збагатитися за рахунок стягнення заявлених штрафних санкцій після виконання Договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №910/1489/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» пеню у розмірі 129 186,68 грн, штраф у розмірі 51 078,62 грн та судовий збір у розмірі 5 407,96 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване встановленням судом обставин порушення відповідачем строків виконання робіт на 712 та 216 днів та визначенням сторонами в пунктах 4.1., 10.2. Договору можливості застосування пені та штрафу за несвоєчасне виконання будь-яких робіт (етапів), які передбачені Графіком (Додаток № 3), а не лише усього Договору в цілому.

Вирішуючи питання зменшення неустойки за клопотанням відповідача суд першої інстанції з урахуванням викладеними сторонами доводів та заперечень, принципу збалансованості інтересів сторін дійшов висновку про наявність підстав для застосування у даному випадку положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та зменшення неустойки на 50 % від обґрунтованого їх розміру.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвали в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

А саме апелянт-позивач посилається на те, що:

- застосування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання не є наміром позивача збагатитись, а є засобом забезпечення належного виконання умов договору, оскільки об`єкти газотранспортної інфраструктури (на яких здійснювались роботи) мають стратегічне значення для країни і тому поетапне вчасне виконання робіт за договором є засобом безпечного функціонування ГТС;

- відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність виняткових випадків, що надають суду право на застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України;

- місцевий господарський суд при ухваленні рішення по справі не брав до уваги майновий стан позивача, у якого згідно Звіту про фінансові результати за 2022 має місце збиток;

- вирішуючи з власної ініціативи питання про зменшення неустойки суд першої інстанції порушив принципи господарського судочинства щодо змагальності сторін, рівності перед законом і судом та верховенства права (ст. ст. 2, 7, 11, 13 ГПК України).

Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у частині задоволених позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт-відповідач зазначає таке:

- судом першої інстанції не застосовано норми матеріального права, що підлягали врахуванню, зокрема, стаття 875 ЦК України, адже укладений між сторонами договір є договором будівельного підряду;

- належним чином не дослідивши зміст договору та характер робіт, що виконувались відповідачем, суд дійшов помилкових висновків, що договір за своєю правовою природою не є договором будівельного підряду;

- при вирішені спору судом не було враховано правові висновки, що викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17 де зазначається, що неустойку за порушення строків виконання підрядних робіт застосовується у разі прострочення виконання підрядником обов`язку із здачі завершеного будівництвом об`єкта в експлуатацію, тобто за порушення виконання робіт в цілому, а не за прострочення виконання певного етапу;

- Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 також сформовано висновок про неможливість стягнення пені за окремими етапами в межах дії основного зобов`язання (договору підряду). Аналогічні висновки мають місце і в постановах Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 911/2309/18, від 12.09.2019 у справі № 911/2360/18, від 29.08.2019 у справі № 911/2454/18;

- кінцевим строком виконання підрядником повного комплексу робіт є 01.04.2023, тоді як суд стягнув пеню за період з 27.01.2023 по 26.07.2023 за прострочення виконання окремого етапу робіт в межах дії основного зобов`язання;

- договором не визначено конкретних видів робіт, що виконуються на кожному етапі.

Доводи та заперечення учасників справи

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою відповідача не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін, посилаючись на те, що:

- договір від 13.10.2021 не є договором будівельного підряду, а є звичайним договором підряду, оскільки він укладений на виконання певного комплексу ремонтних робіт та технічного обслуговування вже збудованої ГТС;

- підрядник зобов`язався виконати роботу в межах Графіку виконання робіт (додаток № 3 до договору), який складається з 3-х етапів;

- умовами Договору передбачено застосування пені і штрафу саме за несвоєчасне виконання будь-яких Робіт, які передбачені Графіком (Додаток № 3) - етапами, а не лише усього Договору в цілому;

- сторони правочину, скориставшись принципом свободи договору, передбачили можливість нарахування штрафних санкцій саме у випадку несвоєчасного виконання як окремого виду Робіт, так і певного етапу Робіт.

Також від позивача надходили письмові пояснення, що залучено до матеріалів справи.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу позивача, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024, апеляційну скаргу позивача передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1489/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

30.05.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Згідно протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 27.05.2024, апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 910/1489/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 01.07.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 24.06.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 24.06.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2024 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України, оскільки не надано доказів сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

11.06.2024 недоліки апеляційної скарги відповідача усунено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 910/1489/24. Об`єднано розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 910/1489/24 в одне апеляційне провадження. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 01.07.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» в письмовій формі до 26.06.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 26.06.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Розгляд справи відкладався, зокрема на 07.10.2024.

Явка представників учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні 07.10.2024 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та заперечив проти доводів відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.10.2024 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та заперечив проти доводів позивача.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що оскаржуване рішення підлягає зміні.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

13.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» (підрядник) укладено договір № 2110000109 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого підрядник за завданням замовника зобов`язується на свій ризик надати послуги: Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Львівської та Волинської обл.) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (надалі - роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов Договору.

Склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристиками (Додаток № 1), Договірною ціною (Додаток № 2) та Графіком виконання робіт (Додаток № 3), які є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 31.05.2023) загальна вартість виконуваних робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно із Договірною ціною (Додаток №2) становить 33946 855,25 грн, в тому числі ПДВ 20% - 5 657 809,21 грн.

За положеннями п. 3.3. Договору оплата проводиться у такому порядку: замовник протягом 30 календарних днів, але не раніше ніж через 20 календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт. При складанні актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт використовуються форми документів КБ-2в та КБ-3.

Пунктом 4.1. Договору погоджено, що підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати підписання Договору з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником Графіку виконання робіт (Додаток № 3), що є невід`ємною частиною Договору.

Датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому Розділом 5 цього Договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника (п. 4.3. Договору).

За п. 4.4. Договору місцем виконання робіт (об`єкти) визначено:

- ГРС Броди, 80600, Львівська обл., Бродівський район, м. Броди;

- ГРС Ковель, 45000, Волинська обл., Ковельський район, м. Ковель.

Відповідно до п. 5.1. Договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Підпунктом 7.3.1. п. 7.3. Договору визначено обов`язок підрядника виконати якісно та у встановлені Графіком виконання робіт (Додаток № 2) строки роботи відповідно до Технічних, якісних та кількісних характеристик (Додаток № 1), ДБН та іншої нормативної документації.

Відповідно до п. 10.2. Договору у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених Графіком виконання робіт (Додаток № 3), до Підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 595 календарних днів з дати підписання (п. 11.1. Договору в редакції додаткової угоди № 2 від 27.04.2023).

Графіком виконання робіт, який є Додатком № 3 до Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.10.2022) сторони погодили такі строки виконання робіт:

1) обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації - 120 календарних днів з дати підписання Договору;

2) виготовлення основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - 470 календарних днів з дати підписання Договору;

3) пусконалагоджувальні роботи - 535 календарних днів з дати підписання Договору.

Передача підрядником виконаних робіт і прийняття їх замовником оформлена: актами приймання виконаних робіт за формою КБ-2в: № 1 від 30.06.2022; № 2 від 30.06.2022; № 1 від 31.08.2022; № 2 від 31.08.2022; № 1 від 30.09.2022; № 2 від 31.10.2022; № 1 від 30.11.2022; № 1 від 30.12.2022; № 2 від 30.12.2022; № 1.1. від 18.07.2023; № 1 від 31.08.2023; № 2 від 31.08.2023; актами вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт: від 31.08.2022, від 30.12.2022, від 30.06.2022; від 30.12.2022; від 30.09.2022; від 18.07.2023; від 30.06.2022; від 31.08.2022; від 31.08.2023; довідками про вартість виконаних робіт за формою КБ-3: за червень 2022 року від 30.06.2022, за липень 2023 року від 18.07.2023.

Позивач зазначає, що з урахуванням п. 2 Графіка виконання робіт (Додатка № 3 до Договору) 470 календарних днів з дати підписання Договору тривали до 26.01.2023. Втім, надані підрядником акт приймання виконаних робіт № 1.1 від 18.07.2023 на суму 632 472,62 грн та акт вартості устаткування, що придбавався виконавцем робіт від 18.07.2023 на суму 9 312,00 грн свідчать про те, що відповідач прострочив виконання відповідних робіт на 172 календарні днів. А надані акти приймання виконаних робіт №№ 1, 2 від 31.08.2023 на суми 105 942,67 грн та 708 001,94 грн, відповідно, та акт вартості устаткування, що придбавався виконавцем робіт від 31.08.2023 на суму 3660,00 грн свідчать про порушення строку виконання робіт на 181 календарний день.

З огляду на порушення відповідачем строків виконання робіт за вищевказаними актами, позивач 13.10.2023 направив йому претензію № 1 про сплату штрафних санкцій у розмірі 360 530,61 грн, а саме: пені у розмірі 258 373,37 грн та штрафу у розмірі 102 157,24 грн.

Позивач вказує, що зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення, що, відповідно, стало підставою для звернення із даним позовом до суду, у якому позивач просить стягнути з відповідача за порушення умов Договору в частині строків виконання робіт пеню у розмірі 258 373,36 грн та штраф у розмірі 102 157,25 грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що нарахування штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт за окремим етапом є неправомірним та не узгоджується із наведеною у відзиві на позов практикою Верховного Суду, а умовами п. 10.2. Договору не передбачено нарахування неустойки за прострочення виконання окремих етапів робіт. Відтак, за доводами відповідача, кінцевим строком виконання повного комплексу передбачених Договором робіт є 31.03.2023 та, відповідно, лише з 01.04.2023 у позивача виникло право на нарахування та стягнення неустойки, а не з 27.01.2023. Також відповідач вказує, що ані Договірною ціною, ані Графіком виконання робіт не передбачено конкретних етапів будівництва, відповідно, акти приймання виконаних робіт від 18.07.2023 та від 31.08.2023, акти вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 18.07.2023 та від 31.08.2023, не підтверджують факту виконання робіт за певним етапом, оскільки сторонами у договорі така умова не погоджувалась. Пунктом 10.2. Договору передбачено нарахування штрафних санкцій саме за прострочення робіт, а не підписання Актів.

Крім цього, відповідач стверджує про введення в експлуатацію об`єктів за Договором, на підтвердження чого надає сертифікати відповідності від 15.12.2022 та від 30.11.2022, з яких вбачається, що порушення строків виконання робіт за другим етапом згідно Графіка виконання робіт відсутні. Також зазначає про надмірний розмір заявленої неустойки та про бажання позивача додатково збагатитися за рахунок стягнення заявлених штрафних санкцій після виконання Договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 цього Кодексу).

Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.

У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов`язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов`язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору.

Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договір, тому не може виникати зобов`язання; предмет договору має відображати сутність договору такого виду.

Згідно частин 1, 2, 4 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

В частинах 1, 2 статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

У розумінні наведеної норми основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об`єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об`єкта та його здачу. Додатковим предметом будівельного підряду можуть бути нерозривно пов`язані із місцезнаходженням об`єкта проектні та пошукові роботи щодо розробки за завданням замовника проектної або іншої технічної документації та/або виконання пошукових робіт (аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2018 зі справи № 910/22058/17, від 24.01.2020 зі справи № 910/3362/18).

Матеріалами справи підтверджується, що в п. 1.1. договору визначено прийняття відповідачем як підрядником зобов`язань з надання послуг ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Львівської та Волинської обл.) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації.

Поряд з цим, у відповідності до додатку № 1 до додаткової угоди № 3 від 31.05.2023 «Технічні, якісні та кількісні характеристики» підрядник зобов`язаний здійснити розробку робочої документації щодо ремонту пункту вимірювання витрат газу та погодити її в уповноважених підприємствах, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Також підрядник зобов`язаний здійснити погодження із замовником робочої документації. Проведення необхідного обсягу державних експертиз згідно вимог чинних документів. Здійснення експертизи робочої документації в експертних організаціях, які відповідають критеріям, визначеним центральним органом викової влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах промислової безпеки та охорони праці.

В розділі 8 «Відомість обсягів робіт» «Технічні, якісні та кількісні характеристики» додатку № 1 до додаткової угоди № 3 від 31.05.2023 наведено перелік робіт для кожної ГРС. А саме визначено зобов`язання підрядника із виготовлення та встановлення металевих опор, обладнання фундаментів під вузол обліку, під блок очистки газу, під металеві опори, виконання монтажних робіт обладнання, облаштування покриття тротуарів, тощо.

Згідно Графіку виконання робіт (Додаток № 3 до Договору) одним із етапів робіт є пусконалагоджувальні роботи.

За змістом умов договору результати виконаних підрядником робіт оформлюються Актами приймання виконаних будівельних робіт за примірною формою КБ-2в.

Отже, проаналізувавши визначені договором зобов`язання сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що договір про закупівлю від 13.10.2021 № 2110000109 за правовою природою є договором будівельного підряду, правовідносини щодо якого регулюються положеннями, зокрема, статті 875 ЦК України.

Тож, за змістом спірних правовідносин, основним зобов`язанням підрядника є виконання усіх передбачених договором робіт, завершальною стадією яких є здача об`єкта в експлуатацію, тобто завершення усіх необхідних процесів пов`язаних із технічним переоснащенням об`єктів підрядних робіт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Львівської та Волинської областей. При цьому, виконанням підрядником одного із перерахованих у Графіку виконання робіт (Додаток № 3 до Договору) етапу робіт не досягається загальний результат, на досягнення якого було укладено відповідний договір.

За змістом статей 13, 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у разі стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до частини 2 статті 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Поряд із цим, Суд звертає увагу на те, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

У п.п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (в частині правової природи неустойки), зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання Робіт, передбачених Графіком виконання робіт (Додаток № 3) до Підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0, 1% від вартості Робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання Робіт, а при порушенні строку виконання Робіт більше ніж на 30 календарних Підрядник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно виконаних Робіт.

За змістом п. 1.1 Договору під поняттям «Роботи» сторонами визначено «Послуги ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Львівської та Волинської обл.)». Тобто весь комплекс робіт, що є предметом договору. Умова договору про відповідальність не містить положень про її настання у випадку порушення строку виконання окремого етапу робіт.

Таким чином, із системного аналізу викладених норм законодавства в сукупності із узгодженими сторонами умовами договору вбачається, що відповідальність підрядника у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем обов`язку зі здачі завершеного будівництвом об`єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов`язання.

В контексті наведеного, колегія суддів визнає помилковими висновки місцевого господарського суду про те, що сторонами було передбачено застосування пені та штрафу за несвоєчасне виконання будь-яких робіт (етапів), які передбачені Графіком (Додаток № 3). При цьому, Суд звертає увагу на те, що графік містить строки як щодо окремих етапів, так і щодо остаточного виконання підрядних робіт. А тому, з огляду на відсутність в п. 10.2 Договору формулювань щодо порушення строків виконання робіт з етапу, підлягає врахуванню перший рівень тлумачення умов договору, що базується на однаковому визначенні для всього змісту правочину значень слів і понять.

Матеріалами справи підтверджується, що кінцевим строком виконання підрядником усього комплексу робіт та передання замовнику готового об`єкта до експлуатації є 31.03.2023 (додаткова угода № 1 від 28.10.2022). Тобто з 01.04.2023 у замовника виникає право здійснити нарахування неустойки за порушення строків виконання підрядних робіт за договором.

Згідно наданих до матеріалів справи акта приймання виконаних робіт № 1.1 від 18.07.2023 на суму 632 472,52 грн та акта вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 18.07.2023 на суму 9 312,00 грн; актів приймання виконаних робіт №№ 1, 2 від 31.08.2023 на суми 105 942,67 грн та 708 001,94 грн та акта вартості устаткування на суму 3 660,00 грн, що придбавався виконавцем робіт від 31.08.2023 відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання.

Позивач, здійснюючи обрахунок позовних вимог, вказує, що прострочення відповідача за актами від 18.07.2023 становить 172 день (з 27.01.2023 по 17.07.2023), а за актами від 31.08.2023 - 181 день (з 27.01.2023 по 26.07.2023). Тобто початок перебігу прострочення позивачем визначено, з чим погодився і суд першої інстанції, виходячи із визначеної в договорі кінцевої дати виконання підрядником другого етапу робіт.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначені доводи позивача вважає помилковими, а висновки суду передчасними, оскільки сторонами договору не було узгоджено умови про застосування відповідальності за порушення строків виконання робіт окремого етапу. Тоді як, предметом договору є виконання усього комплексу робіт, що пов`язані з демонтажем/монтажем обладнання, проведення пусконалагоджувальних робіт, будівельних робіт з облаштування фундаментів, тощо.

Враховуючи вищенаведені висновки щодо початку перебігу строку прострочення, а також меж позовних вимог, колегія суддів вважає, що прострочення відповідача за актами від 18.07.2023 становить 108 днів (з 01.04.2023 по 17.07.2023), а за актами від 31.08.2023 - 117 днів (з 01.04.2023 по 26.07.2023). Відтак, у даному випадку, обґрунтованими визнаються вимоги про стягнення пені в сумі 164 972,45 грн. В іншій частині цих позовних вимог слід відмовити.

Відносно розрахунку штрафу, що наданий позивачем до позову, колегія зазначає, що він є арифметично вірним, а тому судом попередньої інстанції цілком обґрунтовано визнано правомірними заявлені до стягнення суми цієї позовної вимоги в розмірі 102 157,25 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення неустойки

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Отже, суд при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У п.п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Колегія суддів наголошує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

За змістом постанов Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Поряд із цим, Суд звертає увагу на те, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Такі висновки Верховний Суд виклав, зокрема, у постановах від 08.06.2023 у справі №917/5/22, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22.

Також у постанові від 19.02.2020 у справі №910/1199/19 Верховний Суд, зокрема вказував на те, що, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Так, зменшуючи суми штрафних санкцій, місцевий господарський суд виходив з того, що у даній справі позивач не посилається на факт заподіяння йому збитків у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, з аналізу яких можна дійти висновку, що позивачу завдані збитки неналежним виконанням відповідачем зобов`язань.

Позивач не заперечував факт належного виконання відповідачем договору, а отже і отримання бажаного результату, задля якого і було укладено договір від 13.10.2021.

Поряд з цим, відповідач зазначав, що заявлений позивачем розмір штрафних санкцій у 10 разів перевищує прибуток відповідача за Договором, який відповідно до Договірної ціни (Додаток № 2 до Договору в редакції додаткової угоди № 3 від 31.05.2023) становить 37 670,96 грн. Крім того, відповідно до даних фінансової звітності за 2022 рік та дев`ять місяців 2023 року діяльність відповідача є збитковою, а нарахування та стягнення надмірних штрафних санкцій в умовах воєнного стану в країні лише призведе до припинення діяльності відповідача. Також відповідач просить звернути увагу на його поведінку та отримання позивачем бажаного результату за Договором.

Посилання апелянта-відповідача на те, що судом попередньої інстанції не було враховано майновий стан позивача не можуть бути підставою для скасування рішення в оскаржуваній ним частині, оскільки надані стороною докази наявності збитків в 2022 році, в якому розпочалось повномасштабне вторгнення, що безумовно вплинуло на фінансову нестабільність будь-якого господарюючого суб`єкта не може свідчити про негативний фінансовий стан позивача на час вирішення судом питання про зменшення неустойки.

Судом апеляційної інстанції також враховано, що позивач використав своє право на стягнення як пені, так і штрафу, передбачених договором, а також те, що прострочення виконання зобов`язання відбулось у період введення на всій території України воєнного стану внаслідок військової агресії російської федерації проти України з 24.02.2022, який продовжено і який наразі триває, що спричиняє негативні наслідки для всіх учасників, що здійснюють господарську діяльність на території України, у т.ч. сторін у справі. Одночасне стягнення і пені, і штрафу у заявленому розмірі може стати надмірним тягарем для відповідача, враховуючи обставини, викладені ним у клопотанні, які вплинули на можливість належного здійснення господарської діяльності.

Колегією також враховано, що відповідач хоч із запізненням, але виконав свої зобов`язання за договором, застосування до відповідача заявленої суми штрафних санкцій, які є неспіврозмірними у порівнянні з прибутком останнього, ставить під загрозу його господарську діяльність, та неминуче призведе до втрати ліквідності і платоспроможності цього товариства, зокрема, із виплати заробітної плати своїм працівникам, сплати податків, підтримання рівня робочих місць, що є необхідним для сталого функціонування економіки у період дії правового режиму воєнного стану.

Отже, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, з огляду на передбачене законом право суду на зменшення розміру неустойки, як засобу недопущення використання санкцій ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність у даній справі виняткових обставин, з якими законодавство пов`язує можливість зменшення розміру штрафних санкцій. Зменшення штрафних санкцій до визначених в рішенні відсотків (50%) є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань в розрізі врахування збалансованості інтересів кредитора і боржника.

Враховуючи доводи обох сторін та загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін, та беручи до уваги дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд зменшує штрафні санкції, колегія суддів, виходячи із розміру визнаних вище обґрунтованих вимог, вважає, що позов у цій справі підлягає частковому задоволенню, а саме пеню слід стягнути у розмірі 82 486,22 грн, а штраф - 51 078,62 грн (зменшення на 50 %).

Суд відхиляє доводи скаржника-позивача щодо неправильного застосування судом попередньої інстанції положень статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України, якими передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази, з урахуванням розумного балансу інтересів сторін у спорі, вірно визнав їх винятковими та достатніми для зменшення неустойки.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатом апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, помилкове застосування норм матеріального права, тому оскаржене рішення підлягає зміні, з викладенням його резолютивної частини в редакції даної постанови. Апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволенню як така, що не спростовує висновків суду в оскаржуваній частині рішення. Апеляційна скарга відповідача задовольняється частково.

Судові витрати

Судові витрати пов`язані з розглядом справи слід розподілити згідно вимог ст. 129 ГПК України - пропорційно задоволеним вимогам. Водночас, в частині обґрунтованих позовних вимог про стягнення неустойки, що були зменшені судом, судовий збір в порядку ч.9 ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі №910/1489/24 змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» (бульвар Лесі Українки, буд. 21, приміщення 201, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 36964133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (проспект Любомира Гузара, 44, м. Київ, 03065; ідентифікаційний код 42795490) пеню у розмірі 82 486,22 грн, штраф у розмірі 51 078,62 грн та судовий збір у розмірі 4 006,94 грн.

3. В іншій частині позову відмовити. ».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (проспект Любомира Гузара, 44, м. Київ, 03065; ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ» (бульвар Лесі Українки, буд. 21, приміщення 201, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 36964133) 2 101,51 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 04.11.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков