Ухвала

від 09.12.2024 по справі 910/1489/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1489/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Баранця О. М., Губенко Н. М.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя Трофименко Т. Ю.)

від 29.04.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуюча - Корсак В.А., судді - Алданова С. О., Євсіков О. О.)

від 07.10.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ"

про стягнення 360 530,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Оператор ГТС, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗПРОМБУДМОНТАЖ" (далі - Товариство, відповідач) про стягнення 360 530,61 грн.

2. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 2110000109 від 13.10.2021 в частині дотримання строків виконання робіт.

3. 29.04.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про часткове задоволення позову; стягнув з Товариства на користь Оператора ГТС пеню у розмірі 129 186,68 грн, штраф у розмірі 51 078,62 грн та судовий збір у розмірі 5 407,96 грн; в іншій частині позову відмовив.

4. Суд першої інстанції встановив обставини порушення відповідачем строків виконання робіт на 712 та 216 днів та визначенням сторонами в пунктах 4.1., 10.2. Договору можливості застосування пені та штрафу за несвоєчасне виконання будь-яких робіт (етапів), які передбачені Графіком (Додаток № 3), а не лише усього Договору в цілому. Суд з урахуванням клопотання відповідача щодо зменшення неустойки, викладених сторонами доводів та заперечень, принципу збалансованості інтересів сторін дійшов висновку про наявність підстав для застосування положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та частини першої статті 233 Господарського кодексу України, зменшивши розмір неустойки на 50 % від обґрунтованого їх розміру.

5. 07.10.2024 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу Оператора ГТС залишив без задоволення, а Товариства задовольнив частково, рішення місцевого господарського суду змінив; позов задовольнив частково; стягнув з Товариства на користь Оператора ГТС пеню у розмірі 82 486,22 грн, штраф у розмірі 51 078,62 грн та судовий збір у розмірі 4 006,94 грн; в іншій частині позову відмовив.

6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, помилкове застосування норм матеріального права, тому воно підлягає зміні, з викладенням його резолютивної частини в редакції цієї постанови. Суд виходив з того, що сторонами договору не було узгоджено умови про застосування відповідальності за порушення строків виконання робіт окремого етапу, тоді як, предметом договору є виконання усього комплексу робіт, що пов`язані з демонтажем/монтажем обладнання, проведення пуско-налагоджувальних робіт, будівельних робіт з облаштування фундаментів, тощо. Таким чином прострочення відповідача за актами від 18.07.2023 становить 108 днів (з 01.04.2023 по 17.07.2023), а за актами від 31.08.2023 - 117 днів (з 01.04.2023 по 26.07.2023), тому обґрунтованими визнаються вимоги про стягнення пені в сумі 164 972,45 грн, в іншій частині цих позовних вимог слід відмовити. Відносно розрахунку штрафу, що наданий позивачем до позову, суд зазначив, що він є арифметично правильним, а тому судом першої інстанції цілком обґрунтовано визнано правомірними заявлені до стягнення суми цієї позовної вимоги в розмірі 102 157,25 грн. Також суд дійшов висновку щодо зменшення зазначених сум пені та штрафу на 50 %.

7. 22.11.2024 Оператор ГТС звернувся до Верховного Суду через систему "Електронний суд" з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 226 965,77 грн штрафних санкцій скасувати, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов Оператора ГТС задовольнити повністю.

8. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

9. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

10. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

11. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

12. Позов у зазначеній справі подано у 2024 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028,00 грн.

13. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

14. Предметом позову у цій справі є стягнення 360 530,61 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000, 00 грн).

15. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

16. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування статей 846, 875 та 883 Цивільного кодексу України у правовідносинах між замовником та підрядником, в особі державної монополії, як замовника послуг для забезпечення функціонування газотранспортної системи України. При цьому, актуальність даної касаційної скарги пов`язана із тим, що суд апеляційної інстанції фактично не розібравшись із правовідносинами між позивачем та відповідачем надав помилкову оцінку природі договору та встановлює хибну практику для вирішення подібних спорів, позбавляючи права замовника підрядних робіт застосовувати штрафні санкції за порушення строків виконання робіт за окремими етапами, нівелюючи природу договору; рішення судів попередніх інстанцій стимулюють інших учасників господарських відносин не виконувати зобов`язання своєчасно та не дотримуватись обов`язкових умов, передбачених договором.

17. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи статей 875, 883 ЦК України, і не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.01.2020 у справі № 910/3362/18 та від 01.08.2022 у справі № 917/1056/20; не дослідив суть і умови договору від 13.10.2021 № 2110000109, та як наслідок безпідставно змінив резолютивну частину рішення суду першої інстанції і відмовив у задоволенні позову у зазначеній частині; не надав оцінки аргументам викладеним у письмовому відзиві, письмових поясненнях, у тому числі і щодо етапності виконання робіт, права позивача згідно з договором нараховувати пеню за порушення етапів виконання робіт, та відмінностей між договором підряду та договором будівельного підряду.

18. На переконання скаржника справа має виняткове значення для нього, оскільки кількість аналогічних та подібних спорів, які перебувають на розгляді у судах України є дуже значною. Це пов`язано із тим, що Оператор ГТС здійснює реалізацію програми модернізації та розвитку газотранспортної системи, яка у тому числі пов`язана із здійсненням ремонтів об`єктів ГТС (заміни трубопроводів, ремонтів газорозподільчих станцій, заміні лічильників та ВОГ, і т.д.), яка затверджена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 19.05.2021 № 806 на 10 років (2021 - 2030). Зазначене безумовно негативно вплине на функціонування газотранспортної системи, оскільки завадить реалізації плану модернізації та розвитку газотранспортної системи України, в частині строків виконання ремонтних робіт та відповідальності підрядників.

19. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що піднімає питання та звертає увагу суду на судові помилки судів попередніх інстанцій, які при розгляді цієї справи, приймали неправомірні рішення, що є підставою для касаційного оскарження в розумінні пунктів 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України.

20. Крім того, Оператора ГТС зазначає, що необґрунтоване та безпідставне зменшення судами штрафних санкцій призводить до сталого та постійного нехтування контрагентами необхідності виконання належним чином умов укладених договорів, а рішення судів попередніх інстанцій стимулюють інших учасників господарських відносин не виконувати зобов`язання своєчасно та не дотримуватись обов`язкових умов, передбачених договором. Оператор ГТС наполягає, що на даний час наявною систематичною судовою практикою фактично нівельовано значення штрафних санкцій як забезпечувальної функції належного виконання договірних зобов`язань, що, в свою чергу, призводить до безвідповідального ставлення учасників господарських правовідносин до належного виконання зобов`язань та систематичного порушення статей 526, 527, 560 Цивільного кодексу України.

21. Скаржник зазначає, що виняткове значення даної касаційної скарги також обумовлене тим, що спірні правовідносини стосуються безпосередньо виконання покладених регулятором та ліцензіатом діяльності (НКРЕКП) на позивача, як Оператора ГТС, обов`язків, в тому числі стосовно забезпечення безперебійного та безпечного функціонування газотранспортної системи.

22. Верховний Суд вивчив доводи скаржника щодо наявності підстав для допуску справи до касаційного перегляду судових рішень за наявності випадків, передбачених підпунктами "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

23. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави і суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

24. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

25. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.

26. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

27. Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

28. Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.

29. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення і її розгляд Верховним Судом є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи, а тому наявність у цьому випадку підстави допуску цієї справи до касаційного провадження, яка передбачена у підпункті "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підтвердилась.

30. Суд касаційної інстанції також відзначає, що посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, то це є саме підставами касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, проте не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадків, які дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

31. Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

32. У постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

33. Висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі (постанова Верховного Суду від 10.09.2024 у справі 905/1392/23).

34. На сьогодні існує сформована практика суду касаційної інстанції щодо застосування статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, і колегія суддів, що розглядає справу № 910/1489/24, не вважає за необхідне відступати від зазначених висновків.

35. Посилання Оператора ГТС на те, що справа має для нього виняткове значення, належним чином не обґрунтоване, оскільки є лише власним припущенням скаржника, не підтверджене жодними доказами та зводиться лише до незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, тому не можуть бути визнані судом підставою, що підпадає під дію підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

36. Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

37. Отже, Верховний Суд вважає, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

38. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

39. З огляду на зазначене, зважаючи на відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/1489/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді О. Баранець

Н. Губенко