Постанова

від 04.11.2024 по справі 903/999/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року Справа № 903/999/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" про ухвалення додаткового рішення та заяву Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про стягнення витрат на правничу допомогу

за апеляційною скаргою Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2024 у справі № 903/999/23 (суддя Шум М.С., повний текст складений 18.06.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд"

до Приватно - орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка

про стягнення 5 214 599,76 грн

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" (далі - позивач, ТОВ "Агро Фонд") звернулося до Господарського суду Волинської області із позовом до Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (далі - відповідач, ПОСП ім. Івана Франка) про стягнення 4 563 240 грн основного боргу, 587 597, 23 грн пені, 26 084, 13 грн інфляційних втрат та 37 678, 40 грн 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.06.2024 позов задоволено.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ПОСП ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2024 у справі № 903/999/23, в якій апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 587 597, 23 грн - пені, 26 084, 13 грн - інфляційних втрат та 37 678, 40 грн - 3 % річних, прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 апеляційну скаргу ПОСП ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2024 у справі № 903/999/23 - залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла заява ТОВ "Агро Фонд" про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000 грн.

Також до Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла заява ПОСП ім. Івана Франка, в якій відповідач просить стягнути із позивача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн.

Ухвалами Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 із урахуванням ухвали від 14.10.2024 про виправлення описки розгляд заяв призначено до розгляду 04.11.2024 о 15:15 год. Об`єднано для спільного розгляду заяви ТОВ "Агро Фонд" та ПОСП ім. Івана Франка.

ПОСП ім. Івана Франка надіслало до суду заперечення щодо заяви ТОВ "Агро Фонд" про ухвалення додаткового рішення, в якій зазначає, що розмір витрат на правову допомогу не співмірним в розумінні ч. 4 ст. 126 ГПК України. Вказує, що заявником не було подано жодного доказу на підтвердження фактичних витрат на оплату правової допомоги. Заява представника позивача ґрунтується на договорі (попередній домовленості) та акті наданих послуг, та не містить жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що ТОВ "Агро Фонд" перерахував на рахунок представника чи вніс в касу готівку в якості розрахунку із адвокатом за надані послуги. У зв`язку із відсутністю доказів на підтвердження понесених фактичних витрат на правову допомогу, вважає заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 30 000 грн такою, яка не підлягає до задоволення, у зв`язку із недоведеністю викладених в ній обставин. Також, якщо суд апеляційної інстанції дійде до висновку про присудження на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, ПОСП ім. І. Франка просить врахувати викладені в даних запереченнях аргументи щодо неспівмірності на необґрунтованості розміру таких витрат, а також врахувати витрати відповідача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, які склали 5 000 грн та встановити розмір такого відшкодування не більше 5 000 грн.

ТОВ "Агро Фонд" надіслало до суду заперечення щодо заяви ПОСП ім. І. Франка про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просить відмовити в її задоволенні, оскільки суд апеляційної інстанції залишив без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції - без змін, тому витрати на правничу допомогу ПОСП ім. І. Франка не підлягають покладенню на ТОВ "Агро Фонд".

В судове засідання 04.11.2024 учасники справи не з`явилися.

Відповідно до ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду заяв, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяви у даному судовому засіданні.

Дослідивши зміст заяв позивача та відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та їх заперечення щодо вказаних заяв, колегія суддів зазначає наступне.

Кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тож одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі. Так, за змістом частин першої та третьої статті 123 і частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.

Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.

У розумінні приписів частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

Водночас у частинах п`ятій - сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі "East / West Alliance Limited" проти України" за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Стаття 221 ГПК України передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У даній справі постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 апеляційну скаргу ПОСП ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2024 у справі № 903/999/23 - залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Як встановлено апеляційним судом, в апеляційній скарзі відповідач на підставі абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України повідомляв суд, що його витрати на правничу (правову) становитимуть орієнтовно 5 000 грн. Докази витрат на правничу (правову) допомогу, зумовлені цією апеляційною скаргою, будуть надані апеляційному господарському суду протягом п`яти днів після ухвалення відповідного судового рішення.

Також представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу зазначав, що попередній розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи: витрати на правничу допомогу орієнтовно 30 000 грн.

04.10.2024 та 07.10.2024 позивач та відповідач подали до суду апеляційної інстанції заяви, в яких просять стягнути витрати на правничу допомогу в апеляційному господарському суді.

Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вказує, що заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із відповідними доказами подані учасниками справи у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Щодо заяви ПОСП ім. Івана Франка, в якій відповідач просить стягнути із позивача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України, передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 апеляційну скаргу ПОСП ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2024 у справі № 903/999/23 - залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, тому витрати ПОСП ім. І. Франка на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не підлягають відшкодуванню за рахунок позивача у справі - ТОВ "Агро Фонд", а тому суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про стягнення із позивача витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн.

Щодо заяви ТОВ "Агро Фонд" про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000 грн, суд зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, на підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав до суду: договір про надання правової допомоги від 10.05.2024 № 10/05/24, укладений між адвокатом Мандзя В.І. та ТОВ "Агро Фонд"; акт № 04 приймання-передачі наданих послуги від 01.10.2024 на суму 30 000 грн; ордер на надання правничої допомоги від 03.08.2024.

Колегія суддів зазначає, що п. 1.1. договору про надання правової допомоги від 10.05.2024 №10/05/24 передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно п. 3.1. договору за надання правової допомоги, яка є предметом цього договору клієнт сплачує адвокату гонорар, який у грошовому виразі визначається сторонами та відображається у відповідних доповненнях (актах) до цього договору.

На виконання умов даного договору, між адвокатом Мандзя В.І. та ТОВ "Агро Фонд" складено та підписано акт № 04 приймання-передачі наданих послуги від 01.10.2024 на суму 30000 грн. В акті вказані наступні послуги: ознайомлення із матеріалами апеляційної скарги, формування правової позиції, збір документів та доказів по спірних правовідносинам; підготовка відзиву на апеляційну скаргу, формування та направлення матеріалів до суду; представництво клієнта в судовому засіданні 02.10.2024, премія.

Із матеріалів справи судом встановлено, що позивачем в суді апеляційної інстанції було підготовлено та подано до суду відзив на апеляційну скаргу та прийнято участь у судовому засіданні 02.10.2024.

Надаючи оцінку вказаним у акті № 04 від 04.10.2024 послугам, колегія суддів зазначає, що такі послуги як "ознайомлення із матеріалами апеляційної скарги, формування правової позиції, збір документів та доказів по спірних правовідносинам" охоплюються такою послугою як "підготовка відзиву на апеляційну скаргу, формування та направлення матеріалів до суду".

Також суд вказує, що премія є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, відноситься до додаткової заробітної плати та не становить обов`язкову частину у структурі заробітної плати, а тому зазначенні у акті № 04 від 04.10.2024 як правничої послуги "премії" є безпідставним, оскільки не належить до такої.

Отже, враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення судових витрат, оцінюючи витрати позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції із урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який міг би витратити адвокат, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000 грн за рахунок відповідача.

На думку суду зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.

Судом враховується, що кожна справа має свою специфіку, а тому враховуючи всі аспекти даної справи, колегія суддів вважає, що для належного представлення інтересів позивача у цій справі заявлені витрати в частині послуг, наданих на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000 грн, відповідають критеріям реальності та розумності, та не спростовані відповідачем.

З огляду на викладене, дослідивши подану заяву про стягнення судових витрат та додані до неї докази, колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи із вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, керуючись статтями 126, 129 ГПК України, дійшла висновку про її часткове задоволення в сумі 10 000 грн; в решті вимог заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву представника Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без задоволення.

2. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.

3. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (45726, Волинська область, Горохівський район, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" (45725, Волинська обл., Луцький район, с. Звиняче, вул. Привокзальна, 17 код ЄДРПОУ 39137820) 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу судового наказу доручити Господарському суду Волинської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складено 05 листопада 2024

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.