Постанова

від 05.11.2024 по справі 918/1099/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року Справа № 918/1099/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Миханюк М.В. , суддя Тимошенко О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертнотехнічний центр охорони праці" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 12.08.24р. суддею Войтюком В.Р. у м.Рівному у справі № 918/1099/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр охорони праці"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський екпертно-технічний центр праці"

про стягнення в сумі 140 000 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є додаткове рішення Рівненської області від 12.08.2024 у справі №918/1099/23.

1.2. Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.08.2024 у справі №918/1099/23 відмовлено в задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр охорони праці" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. 27.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр охорони праці" звернулася до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський експертно-технічний центр праці" про стягнення в сумі 140 000,00 грн. У своєму позові позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на надання правової допомоги складає 14 000,00 грн. Згідно правил частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частина 3 вказаної статті)

2.2. Однак, позивачем не подано до суду заяви про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та не було подано відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

2.4. Згідно частини 1 статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша). Така норма кореспондується з частиною 8 статті 129 ГПК України.

2.5. Суд з врахуванням усталеної практики Верховного Суду щодо вирішення питання про розподіл судових витрат - зокрема, витрат на професійну правничу допомогу) серед іншого також, також зазначив, що неподання чи не заявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Відповідно, право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124,129 ГПК України, кореспондується: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

2.6. Враховуючи положення ГПК України та висновки Верховного Суду - сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

2.7. Так, звертаючись із позовною заявою позивачем зроблено заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести (поніс) у зв`язку із розглядом справи, у відповідності до ст. 124 ГПК України. Однак, у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №907/850/22 зроблено висновок про те, що відповідно до статті 129 ГПК України наведення стороною попереднього розрахунку суми судових витрат не є заявою щодо необхідності їх розподілу, яка (заява) з урахуванням зазначених приписів чинного процесуального законодавства повинна подаватися/заявлятися у належній процесуальній формі. До закінчення судових дебатів позивач не подавав письмової заяви та представники товариства не заявляли усної заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та подання доказів на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення (постанови) суду.

2.8. Позивачем пропущено один з обов`язкових етапів практичної реалізації принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме: позивач не скористався своїм правом на надання суду відповідної заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката ані в усній формі до судових дебатів, ані у письмовій формі. Наведене свідчить про недотримання заявником вимог ГПК України, які надають право стороні на відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу. Не заявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

2.9. При цьому, сам по собі факт подання доказів понесення витрат на правничу допомогу протягом встановленого законом п`ятиденного строку не змінює обов`язку заявника вказати про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та про подання відповідних доказів до судових дебатів (аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 07.02.2024 у справі №910/216/23).

2.10. Таким чином, позивачем не заявлено (не подано) заяву до ухвалення рішення суду першої інстанції про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення постанови, що виключає можливість суду першої інстанції надати їм оцінку та встановити розмір судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з розглядом справи. Позивач допустив порушення своїх процесуальних обов`язків. Як зазначено вище, поважність причин пропуску строку на подачі заяви представник позивача суду не довів. Відповідно у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд відмовив.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр охорони праці", 03.09.2024 через систему "Електронний суд", звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх4283/24 від 03.09.2024), в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2024 по справі №918/1099/23 та прийняти нове, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський експертнотехнічний центр праці" витрати на правову допомогу у Господарському суді Рівненської області у розмірі 15 900 грн.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що за результатами аналізу тексту додаткового рішення, апелянт вважає, що має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття незаконного і необґрунтованого судового рішення. Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення суд ґрунтував своє рішення на тому, що позивачем не заявлено (не подано) заяву до ухвалення рішення суду першої інстанції про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення постанови, що виключає можливість суду першої інстанції надати їм оцінку та встановити розмір судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з розглядом справи. Тобто, із ухваленого судом додаткового рішення вбачається, що суд навіть не здійснював оцінку доказів, які наданні 12.06.2024 разом із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 15 900грн, у зв`язку з тим, що на переконання суду позивачем не заявлено (не подано) заяву до ухвалення рішення суду першої інстанції про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу в суді та подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

3.3. Скаржник зазначає, що судом невірно встановлено фактичні обставини справи при ухваленні додаткового рішення та не правильно застосовані норми статей 123, 124, 129 ГПК України. 10.06.2024 позивачем по справі була подана заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з витрати на правову допомогу в розмірі 15 900 грн.

3.4. Дана заява про ухвалення додаткового рішення була подана позивачем 10.06.2024 у справі №918/1099/23, так як питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу судом не розглядалось оскільки рішенням Господарського суду по справі № 918/1099/23 від 19.02.2024 було відмовлено в задоволені позовної заяви про стягнення суми боргу 140 000,00 грн. (рішення підтверджується абз.9 мотивувальної частини додаткового рішення від 12.08.2024). Натомість, як було зазначено судом позивачем не заявлено (не подано) заяву до ухвалення рішення суду про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції. Даний висновок суду суперечить висновках апеляційної інстанції по даній справі та абз.1 ст.124 ГПК України визначено, що попереднє визначення суми судових витрат подається до суду разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. З матеріалів справи вбачається, що в тексті позовної заяви було визначено орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач планує понести в господарському суді Рівненської області 14 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та витрат зі сплати судового збору. Отже, позивач, дотримався вимог ст.124 ГПК України та надав попередній розрахунок витрат на професійну правову допомогу разом з першою заявою по суті, якою в даному провадженні є позовна заява. Крім того, оскільки постанову у справі №918/1099/23 було винесено 05.06.2024, то заяву про ухвалення додаткового рішення подано 10.06.2024.

3.5. Позивач також дотримався строку на подання доказів на понесення витрат на професійну правову допомогу у строки визначені ст.129 ГПК України. Тобто, із наведеного вбачається, що позивачем дотриманні приписи статті 123, 124 та 129 ГПК України. Поруч з тим, позивач звертає увагу на те, що, у додатковому рішення суд встановив факт не подання позивачем до суду заяви про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу в суді, що не відповідає фактичним обставина справи та самому змісту ухваленого додаткового рішення.

3.6. Судом помилково встановлено обставини справи при ухваленні додаткового рішення, які на думку суду виключили можливість суду надати оцінку доказам та встановити розмір судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з розглядом справи, що свідчить про недотримання норми процесуального права, а саме: частини 1 статті 74, статей 75 79 та 86 ГПК України.

3.7. Апелянт з урахуванням з урахуванням того що предметом розгляду є стягнення з відповідача по справі витрат на правову допомогу в суді у розмірі 15 900 грн, як на підставу своїх вимог, посилається також на докази, які підтверджують розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвокату: Договір про надання правової допомоги №1 від 23.10.2023. Зазначає, що позивачем було подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат разом із позовною заявою від 25.10.2023 в розмірі 14 000 грн. Згідно з Актом №1 про надання послуг від 19.02.2024 року вартість послуг наданих ТОВ "Експертно технічний центр охорони праці" адвокатом Бречко М.П. згідно із Договору №1 становить 15 900 грн. Зазначена сума за надання правової допомоги, згідно Договору була оплачена адвокату що підтверджується платіжною інструкцією №93 від 20.03.2024. Позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення подані належні докази щодо надання правової (правничої) допомоги адвокатом.

3.8. На переконання позивача та враховуючи позицію щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу, яка відображена в постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18 розмір витрати на правову допомогу є розумними, фактичними та неминучими. Так як, відповідач двічі не міг забезпечити присутність представника на судових засіданням, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено. Після подання заяв по суті, відповідачем подавалися клопотання про долучення доказів, пояснень по справі, які зумовлювали надання заперечень, пояснень зі сторони позивача. Також, апелянт звертає увагу, що судом при ухваленні додаткового рішення взагалі не здійснював оцінку доказів, які подані позивачем до заяви про ухвалення додаткового, а фактично прийняв до уваги лише заперечення відповідача, в яких останній просив залишити заяву позивача про ухвалення додаткового рішення без розгляду.

4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертнотехнічний центр охорони праці" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2024 у справі №918/1099/23.

4.1.1. Запропоновано відповідачу протягом десяти днів з дня одержання даної ухвали надати апеляційному господарському суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу прокурора, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України, а також докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншому учаснику справи.

4.1.2. Роз`яснено сторонам, що, відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 10 ст. 270 ГПК України, розгляд апеляційної скарги на додаткове рішення суду 12.08.2024 у справі №918/1099/23, відбудеться без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

4.2. Відповідач не скористався право подачі відзиву на апеляційну скаргу позивача.

4.3. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертнотехнічний центр охорони праці" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2024 у справі №918/1099/23 здійснюється без повідомлення учасників справи, з урахуванням частини 13 статті 8 та частини 10 статті 270 ГПК України

4.4. Станом на 05.11.2024, до початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертнотехнічний центр охорони праці" на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2024 у справі №918/1099/23 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

6.1.1. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається із матеріалів справи, 27.10.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр охорони праці" звернулася до Господарського суду Рівненької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський експертно-технічний центр праці" про стягнення в сумі 140000,00 грн.

7.3. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.10.2023 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/1099/23. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін

7.4. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.02.2024 у справі №918/1099/23 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр охорони праці".

7.5. 28.02.2024 відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський експертно-технічний центр праці" звернувся до суду із заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр охорони праці" витрати на професійну правничу допомогу.

7.6. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.02.2024 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський експертно-технічний центр праці" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено на 01.04.2024.

7.7. У зв`язку із надходження апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.02.2024 у справі №918/1099/23, матеріали справи №918/1099/23 скеровано до Північно-західного апеляційного господарського суду.

7.8. 29.03.2024 позивач подав заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення.

7.9. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 року, зокрема: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технологічний центр охорони праці" на рішення господарського суду Рівненської області від 19 лютого 2024 року у справі №918/1099/23 задоволено; рішення Господарського суду Рівненської області від 19 лютого 2024 року у справі №918/1099/23 скасовано та ухвалено нове яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технологічний центр охорони праці" задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський експертно-технічний центр праці" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технологічний центр охорони праці" 140 000,00 грн. боргу.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський експертно-технічний центр праці" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технологічний центр охорони праці" 2 684,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 4 026,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

7.10. 10.06.2024 позивач подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі.

7.11. 03.07.2024 від відповідача до суду надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду у справі..

7.12. 08.07.2024 позивач подав до суду заперечення на заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

7.13. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.07.2024, зокрема: розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський експертно-технічний центр праці" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено на 22.07.2024; розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр охорони праці" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено на 22.07.2024; розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський експертно-технічний центр праці" про відстрочення виконання рішення суду призначено на 22.07.2024.

7.14. 16.07.2024 позивач подав до суду заяв про виправлення описки в наказі суду від 08.07.2024

7.15. 22.07.2024 представник відповідача подав заперечення на заяву позивача про стягнення правничої допомоги.

7.16. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.07.2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський експертно-технічний центр праці" про відстрочення виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 червня 2024 року у справі № 918/1099/23.

7.17. Додатковим рішенням суду від 22.07.2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський експертно-технічний центр праці" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу.

7.18. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.07.2024 відкладено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр охорони праці" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на 05.08.2024, призначено до розгляду в судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр охорони праці" про виправлення описки в наказі суду від 08.07.2024 на 05.08.2024

7.19. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.08.2024 відкладено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр охорони праці" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на 12.08.2024.

7.20. 12.08.2024 за результатами розгляду даної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр охорони праці" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції ухвалено додаткове рішення (пункти 1.2. цієї постанови), з підстав, наведених у пунктах 2.1. - 2.10. цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а додаткового рішення суду першої інстанції у даній справі - без змін, виходячи з наступного.

8.2. Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України визначено, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

8.3. Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

8.4. Згідно частин 1, 2 статті 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

8.5. Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

8.6. Як уже зазначалося, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

8.7. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

8.8. Слід зазначити, що застосування механізму "попереднього визначення судових витрат" фактично забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити їх неспівмірність, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а тому забезпечує дотримання принципу змагальності.

8.9. Разом з тим, Господарський процесуальний кодекс України визначає певні етапи механізму розподілу судових витрат, а саме урегульовує, що з метою їх розподілу (у тому числі і на правничу допомогу) зацікавлена сторона повинна спочатку з першою заявою по суті спору подати попередній їх розрахунок, а у процесі розгляду справи (до закінчення судових дебатів) зробити заяву про компенсацію, із одночасним наданням відповідних доказів понесених витрат або подати такі докази протягом п`яти днів після судового рішення. Недотримання процесуальних вимог щодо кожного з етапів має відповідний наслідок - можливу відмову у їх розподілі. Безпосередньо відмова (при відсутності попереднього розрахунку) застосовується судом із використанням дискреційних повноважень, оскільки у статті передбачене модальне дієслово: "може".

8.10. Відповідно до статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

8.11. Згідно з правилами частини 2 статті 42 ГПК України, учасники справи (серед іншого) зобов`язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

8.12. Отже, усі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем у визначені процесуальними нормами строки, а неможливість подання доказів у такі строки повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

8.13. Господарськими судами встановлено, що у позовній заяві позивач вказав, що відповідно до пункту 9 частини 3 статті 162 ГПК України очікує понести такі судові витрати, зокрема, витрати на професійну правову/правничу допомогу - 14 000,00грн.

8.14. Так, відповідно до правил частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Згідно частини 3 вказаної статті попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

8.15. В даному випадку, позивачем заявлено про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на надання правової допомоги

8.16. Разом з тим, частиною 8 статті 129 ГПК України, визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

8.17. Згідно частини 1 статті 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог .

8.18. Матеріали справи підтверджують, що в подальшому позивачем ТОВ "Експертно-технічний центр охорони праці", зокрема, до закінчення судових дебатів у справі, не подавалася до суду заява про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

8.19. Так, рішення по суті даного спору постановлено судом першої інстанції 19.02.2024.

8.20. 05.06.2024 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду, зокрема: задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технологічний центр охорони праці". Рішення господарського суду Рівненської області від 19.11.2024 у справі №918/1099/23 скасовано та ухвалено нове, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технологічний центр охорони праці" задоволено; стягнуто з ТОВ "Рівненський експертно-технічний центр праці" на користь ТОВ "Експертно-технологічний центр охорони праці" 140 000,00 грн. боргу.; стягнуто з ТОВ "Рівненський експертно-технічний центр праці" на користь ТОВ "Експертно-технологічний центр охорони праці" 2 684,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 4 026,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

8.21. З матеріалів справи слідує, що 10.06.2024 позивач подав до суду першої інстанції заява про ухвалення додаткового рішення (вх.2687/24 від 10.06.2024).

8.22. 22.07.2024 представника відповідача подав до суду заперечення на заяву позивача про стягнення правничої допомоги.

8.23. 10.06.2024 уже звертаючись до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення позивач визначив остаточний розмір судових витрат і подав відповідні докази.

8.24. Так, у заяві просив додатковим рішенням стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в Господарському суду Рівненської області у розмірі 15900,00 грн. До заяви додано копію договору про надання правової допомоги 31 від 23.10.2023; копію акту №1 про надання послуг від 19.02.2024 ; копію платіжної інструкції №93 від 20.03.2024.

8.25. Відповідно до статті 113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

8.26. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (стаття 115 ГПК України).

8.27. За змістом статті 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

8.28. Враховуючи положення процесуального законодавства учасники справи, які наділені певною процесуальною ініціативою, при зверненні до суду із відповідними заявами визначають свої вимоги (в межах яких і відбувається розгляд цих заяв судом) та несуть ризик настання або ненастання наслідків, пов`язаних з вчиненням відповідних процесуальних дій

8.29. Тобто, усі докази, мають бути подані позивачем у визначені процесуальними нормами строки, а неможливість подання доказів у такі строки повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

8.30. За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із вирішенням спору у відповідному судовому рішенні. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості своєчасно подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин; подачі відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів; наявності належного обґрунтування поважності причин, що перешкоджають подачі доказів до закінчення судових дебатів.

8.31. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Однак така заява має бути чітко сформульована та належно обґрунтована. Процесуальний закон не визначає конкретну процесуальну стадію на якій має бути зроблена заява, але встановлює граничний строк звернення із такою заявою - до закінчення судових дебатів (схожі висновки наведені у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21).

8.32. Слід зазначити, що вказівка у частині 8 статті 129, частині 1 статті 221 ГПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

8.33. Разом з тим, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

8.34. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

8.35. Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

8.36. Господарськими судами у даній справі встановлено, що заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду після того, як суд першої інстанції ухвалив рішення по справі.

8.37. До цього позивачем не було не заявлено (не подано) заяву до ухвалення рішення суду першої інстанції про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення постанови, що виключає можливість суду першої інстанції надати їм оцінку та встановити розмір судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з розглядом справи.

8.38. Тобто, до закінчення судових дебатів позивач не подавав письмової заяви та представники товариства не заявляли усної заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та подання доказів на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення (постанови) суду.

8.39. Сам по собі факт подання доказів понесення витрат на правничу допомогу протягом встановленого законом п`ятиденного строку не змінює обов`язку заявника вказати про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу та про подання відповідних доказів до судових дебатів (аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 07.02.2024 року у справі №910/216/23).

8.40. Зазначення у позовній заяві про судові витрати, зокрема, витрати на професійну правову/правничу допомогу - 14 000,00грн. є, відповідно до положень частини 1 статті 124 ГПК України, попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, та не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого зазначення у позовній заяві та викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

8.41. У постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №907/850/22 зроблено висновок про те, що відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України наведення стороною попереднього розрахунку суми судових витрат не є заявою щодо необхідності їх розподілу, яка (заява) з урахуванням зазначених приписів чинного процесуального законодавства повинна подаватися/заявлятися у належній процесуальній формі.

8.42. Згідно правових позицій Верховного Суду, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат (зокрема, витрат на професійну правничу допомогу), повинен враховувати, що: - право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124,129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19); - процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21та пункт 20 постанови від 31 травня 2022 року у справі №917/304/21); - якщо сторона до закінчення судових дебатів заявляє про намір подати докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, то така заява може бути подана в усній формі, що підтверджується технічним записом судового засідання, тоді як неподання зазначеної заяви виключає здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи (відповідний висновок викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011)

8.43. Саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.

8.44. Також, Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на те, що потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи не заявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18 (провадження №61-3454св22), Верховного Суду від 20.04.2023 у справі №917/527/18).

8.45. Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

8.45.1. При цьому, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

8.46. Разом з тим, якщо сторона до закінчення судових дебатів заявляє про намір подати докази щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, то така заява може бути подана в усній формі, що підтверджується технічним записом судового засідання, тоді як неподання зазначеної заяви виключає здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

8.47. Наведені вище положення ГПК України та висновки Верховного Суду у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

8.48. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

8.49. Матеріали даної справи не містять заяви, яка стосується витрат на професійну правничу допомогу, яка б змістовно висловлювала намір позивача отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат.

8.50. На момент ухвалення рішення у суду першої інстанції були відсутні докази на підтвердження факту понесення позивачем витрат на правову допомогу і сторона не заявила до судових дебатів про намір надати відповідні докази після ухвалення рішення, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

8.50.1. Також, всупереч положенням статті 221 ГПК України, позивач не навів суду жодних поважних причин щодо неможливості подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів.

8.51. Враховуючи наведене, позивачем/заявником не дотримано наведених вимог ГПК України, які надають право стороні на відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

8.52. Наведене дає підстави для висновку про те, що позивачем порушено процесуальний порядок реалізації принципу відшкодування судових витрат сторони, зокрема, витрат на правничу допомогу, а саме: позивач не скористався своїм правом на надання суду відповідної заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката ані в усній формі до судових дебатів, ані у письмовій формі.

8.53. Як уже зазначалося, не заявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

8.54. Апеляційним господарським судом встановлено, що позивач або його представник не подали суду докази, що підтверджують розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції до ухвалення рішення суду, або заяву про те, що докази розміру судових витрат будуть надані після ухвалення судового рішення протягом п`яти днів.

8.55. Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що вказівка у частині 8 статті 129, частині 1 статті 221 ГПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину.

8.56. Таким чином, враховуючи вище наведене, перевіривши всі доводи сторін, які заслуговують на увагу, апеляційний суд з урахуванням зазначених висновків Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем порушено процесуальний порядок реалізації принципу відшкодування витрат на правову допомогу - не заявлено до закінчення судових дебатів про наміри відшкодовувати витрати на правничу допомогу, що понесені ним під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, та подати відповідні докази після ухвалення судом рішення по суті спору, відповідно у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення по справі №918/1099/23 слід відмовити.

8.57. Враховуючи наведене, господарськими судами не встановлено законних та обґрунтованих підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр охорони праці" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу.

8.58. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.59. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

8.60. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.61. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

8.62. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

8.63. Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.64. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8.65. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що у задоволенні вказаної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр охорони праці" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу слід відмовити.

8.66. Разом з тим, за змістом статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

8.66.1. Частиною 5 вказаної статті визначено, що додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

8.66.2. Згідно частин 1, 4 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

8.66.3. Як уже було зазначено, виходячи з положень статті 244 ГПК України у разі відмови у прийняті додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

8.66.4. Така ухвала суду визначена серед переліку ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду (пункт 19 частини 1 статті 255 ГПК України).

8.66.5. Отже, у випадку відмови у задоволенні заяви про прийняття/ухвалення додаткового рішення суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку, Підставами для оскарження такого судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

8.66.6. У даній справі суд першої інстанції в порушення вимог статті 244 ГПК України ухвалив судове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр охорони праці" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу, у формі "рішення", а не "ухвали".

8.66.7. Суд апеляційної уваги звернув увагу на таке порушення норм процесуального права, яке однак, не є таким, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення.

8.66.8. Колегія суддів вважає, що ухвалення судового рішення не в тій процесуальній формі, яка визначена ГПК України у даному, не впливає ані на порядок оскарження такого судового рішення, ані на визначення підстав для його апеляційного оскарження, як наслідок, і на апеляційний перегляд такого судового рішення.

8.66.9. Враховуючи, що предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат, підстави для його апеляційного оскарження не пов`язані із підставами, передбаченими пунктами частини 3 статті 277 ГПК України, апеляційний перегляд оскаржуваного додаткового рішення здійснювався в даному випадку, в межах доводів апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконного і необґрунтованого судового рішення, як це скаржником аргументується в апеляційній скарзі.

8.66.10. Так, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

8.66.11. Правильність застосування судом першої інстанції норм права у цій справі встановлена за результатами апеляційного перегляду судового рішення від 12.08.2024, а тому підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

8.66.12. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

8.66.13. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово акцентував увагу на те , що скасування судового рішення лише з підстав встановлення факту порушення, яке жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення, є відступом від принципу правової визначеності та проявом правого пуризму.

8.66.14. В даному випадку, порушення судом першої інстанції норми процесуального права щодо обраної форми судового рішення не тягне за собою скасування або зміну судового рішення, у зв`язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

8.67. Відтак апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертно-технічний центр охорони праці", слід залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2024 у справі №918/1099/23 - без змін.

8.68. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції при постановлені оскаржуваного додаткового рішення та не можуть бути підставою для її скасування або зміни.

8.69. Скаржник не довів тих обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

8.70. Доводи апелянта щодо того, що судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення взагалі не здійснював оцінку доказів, які подані позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу, тобто не розглядав заяву по суті, не приймаються колегією суддів до уваги та є безпідставними, оскільки судом першої інстанції під час розгляду будь якої заяви/клопотання перевіряється дотримання заявником відповідних вимог процесуального законодавства при її подачі до суду щодо певної форми та вимог до її змісту, строків, порядку та способу подання.

8.70.1. В даному випадку, Господарським судом Рівненської області встановлено, що позивачем не дотримано наведених вимог ГПК України, які надають право стороні на відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу - пропущено один з обов`язкових етапів практичної реалізації принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та не подано суду відповідної заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката ані в усній формі до судових дебатів, ані у письмовій формі, яке це встановлено частиною 8 статті 129, та статтею 221 ГПК України.

8.70.2. Відповідно, не було підстав розподіляти ці витрати, розглядати заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу у даній справі, та досліджувати докази, що подані заявником на підтвердження факту надання таких послуг (договір про надання правової допомоги, акти, платіжні документи).

8.71. Усі доводи та обґрунтування позивача/апелянта про зазначення ним орієнтовного розміру витрат на правничу допомогу в позовній заяві, що, на його думку, є підставою для відшкодування понесених витрат, є необґрунтованими, з урахуванням викладеного вище у даній у постанові, вказана заява розцінюється як заява про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести (поніс) у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції (частина перша статті 124 ГПК України)

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного додаткового рішення.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експертнотехнічний центр охорони праці" від 02.09.24р. залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 12 серпня 2024 року у справі №918/1099/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/1099/23 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "05" листопада 2024 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Тимошенко О.М.