Постанова

від 24.10.2024 по справі 908/1276/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1276/21(908/3009/23)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМСТІЛЛ"

на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.05.2024 (суддя Юлдашев О. О.)

у справі № 908/1276/21 (908/3009/23)

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОФЕНЕРГОГРУП

про стягнення суми

в межах справи №908/1276/21 про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ»

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.10.2023 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФЕНЕРГОГРУП (адреса: 49017, м. Дніпро, провулок Добровольців, 17; код ЄДРПОУ 42482072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ, код ЄДР 43097025 (69081, м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 21) заборгованість у розмірі 3 623 805 (три мільйони шістсот двадцять три тисячі вісімсот п`ять) грн. 32 коп., з яких: 2 288 288 (два мільйони двісті вісімдесят вісім тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 62 коп. основного боргу, 196 227 (сто дев`яносто шість тисяч двісті двадцять сім) грн. 41 коп. - 3% річних, 1 139 289 (один мільйон сто тридцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн. 29 коп - втрат від інфляції, судовий збір у розмірі 54 357 (п`ятдесят чотири тисячі триста п`ятдесят сім) грн. 09 коп.

На виконання вказаного рішення видано накази.

03.04.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.05.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ" про звернення стягнення на кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі задоволено. Звернуто стягнення на кошти у розмірі 295 734,66 грн. (двісті дев`яносто п`ять тисяч сімсот тридцять чотири гривні 66 копійок) на рахунках, що належні товариству з обмеженою відповідальністю «АРМСТІЛЛ» (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 19-Б; код в ЄДРПОУ: 43103106), яке має заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФЕНЕРГОГРУП» (49017, м. Дніпро, провулок Добровольців, буд. 17; код в ЄДРПОУ 42482072), в рахунок виконання рішення суду від 24.10.2023 у справі 908/1276/21(908/3009/23) та виконавчого документу, а саме: наказу 908/1276/21(908/3009/23) від 30.11.2023, виданого Господарським судом Запорізької області, про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФЕНЕРГОГРУП» (49017, м. Дніпро, провулок Добровольців, буд. 17; код в ЄДРПОУ 42482072) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ» (69081, м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, буд. 21, код в ЄДРПОУ 43097025) 3 623 805 (трьох мільйонів шестисот двадцяти трьох тисяч восьмисот п`яти) грн. 32 коп., з яких 2 288 288 (два мільйони двісті вісімдесят вісім тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 62 коп. основного боргу, 196 227 (сто дев`яносто шість тисяч двісті двадцять сім) грн. 41 коп. 3% річних, 1 139 289 (один мільйон сто тридцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн. 29 коп. втрат від інфляції, судовий збір у розмірі 54 357 (п`ятдесят чотири тисячі триста п`ятдесят сім) грн. 09 коп.

Не погодившись з вказаною ухвалою Товариством з обмеженою відповідальністю «АРМСТІЛЛ» подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 23.05.2024 у справі № 908/1276/21 (908/3009/23) та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні заяви.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- суд першої інстанції в ухвалі від 23.05.2024 при винесенні рішення спирався лише на інформацію, надану ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП», а саме: акт звірки взаємних розрахунків за період: 06.07.2021-31.12.2023 між ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» і ТОВ «АРМСТІЛЛ» за договором №06/07/21-ЕТР від 06.07.2021, який підписаний лише з боку ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП». Тобто, судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що даний акт звірки взаємних розрахунків не підписаний з боку ТОВ «АРМСТІЛЛ» та така заборгованість не визнається. Про існування такого акту ТОВ «АРМСТІЛЛ» дізналося виключно під час судового розгляду;

- суд першої інстанції визнав встановленими обставини заборгованості ТОВ «АРМСТІЛЛ» перед «ПРОФЕНЕРГОГРУП» за договором №06/07/21- ЕТР від 06.07.2021 та стягнув з ТОВ «АРМСТІЛЛ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ» кошти, які належать у сумі 295 734,66 грн., що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «АРМСТІЛЛ» лише на підставі акту звірки взаємних розрахунків за період: 06.07.2021-31.12.2023 між ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» і ТОВ «АРМСТІЛЛ» за договором №06/07/21-ЕТР від 06.07.2021, який на розгляд ТОВ «АРМСТІЛЛ» не надходив;

- в матеріалах справи взагалі відсутній акт приймання-передачі виконаних робіт, на який посилається ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» у своєму акті звірки взаємних розрахунків, а саме: документ №1 від 06.01.2023 на суму 326 773,64 грн., який, між іншим, також відсутній і у ТОВ «АРМСТІЛЛ»;

- заборгованість ТОВ «АРМСТІЛЛ» на суму 295 734,66 грн. не підтверджується належними первинними документами, а висновки господарського суду з цього приводу є необґрунтованими. Суд не прийняв до уваги відсутність в матеріалах справи належно оформленого Акту приймання-передачі виконаних робіт на суму 326 773,64 грн. та те, що акт звірки взаємних розрахунків за період: 06.07.2021-31.12.2023 з боку ТОВ «АРМСТІЛЛ» не підписаний, а значить не визнається та є оспорюваним.;

- жодних доказів наявності заборгованості ТОВ «АРМСТІЛЛ» перед ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» за договором №06/07/21-ЕТР від 06.07.2021 не надано стягувачем. У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують факт заборгованості ТОВ «АРМСТІЛЛ» перед ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» за договором №06/07/21-ЕТР від 06.07.2021.

Крім того, апелянт заявляє клопотання про долучення нових доказів.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

24.09.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

23.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ «АРМСТІЛЛ» надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

В судовому засіданні 24.10.2024 приймав участь представник позивача (стягувача) ТОВ АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ. ТОВ «АРМСТІЛЛ» (апелянт) та ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП», будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили..

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої ТОВ «АРМСТІЛЛ» апеляційної скарги, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги заяву ТОВ «АРМСТІЛЛ» про розгляд справи без його участі та скорочені строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, визначені ч. 2 ст. 273 ГПК України, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків провадження, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі апелянта та відповідача.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник ТОВ АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ в судовому засіданні 24.10.2024 просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача (стягувача), дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.

Щодо клопотання ТОВ "АРМСТІЛЛ" про долучення доказів.

В обґрунтування клопотання зазначено, що 30.11.2021 між ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» і ТОВ «АРМСТІЛЛ» підписаний Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт на 1400000,00 грн. Жодний інший документ на адресу ТОВ «АРМСТІЛЛ» не надходив та не підписувався.

Зазначене підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період січень 2021 року грудень 2023 року від 16.05.2024, направлене ТОВ «АРМСТІЛЛ» на адресу ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» через програмне забезпечення «M.E.Doc».

Програма M.E.Doc призначена для подання звітності до українських контролюючих органів та для реєстрації податкових накладних та юридично значущого електронного документообігу. ТОВ «АРМСТІЛЛ» безпосередньо вибране програмне забезпечення «M.E.Doc» для доставки акту як найдостовірніший спосіб доставки документів.

З даного акту вбачається заборгованість саме ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» у розмірі 31 038,98 грн. 17.05.2024 програмним забезпеченням «M.E.Doc» вказаний акт ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» був доставлений.

ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» даний документ отриманий 27.05.2024 о 14:36, про що свідчить квитанція до акту звірки та Протокол руху документа/звіта та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій, які сформовані через програмне забезпечення «M.E.Doc» та які підтверджують шлях руху документа.

Однак, на даний момент з боку ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» не підписаний а ні даний акт, а ні жодного іншого документа не подано.

Враховуючи те, що на виконання ухвали суду, 17.05.2024 року ТОВ «АРМСТІЛЛ» на адресу ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» через програмне забезпечення «M.E.Doc» був направлений акт звіряння взаємних розрахунків за період січень 2021 року грудень 2023 року від 16.05.2024 (із заборгованістю ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» у розмірі 31 038,98 грн.) та отриманий ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» 27.05.2024 о 14:36. Даний акт не був долучений ТОВ «АРМСТІЛЛ» до матеріалів справи, у зв`язку з вирішенням судом справи 23.05.2024 року.

Таким чином, докази, що додаються да апеляційної скарги не були подані до суду першої інстанції, зважаючи на неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від ТОВ «АРМСТІЛЛ»».

Як передбачено ч.ч. 1-2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

При цьому згідно ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В той же час, відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 24.11.2021 у справі № 915/954/20, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Враховуючи викладене, ТОВ "АРМСТІЛЛ" фактично подано до суду новий доказ, які виготовлений/створений після прийняття рішення судом першої інстанції (23.05.2024), а саме квитанція до акту звірки від 27.05.2024, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки таким доказам (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18).

Поміж іншого, положення до ч. 2 та 3 ст. 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (правовий висновок, наведений в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14).

Апеляційний суд зауважує, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції. В той же час, процесуальне законодавство допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак, є неприйнятною ситуація, коли сторона просить долучити до матеріалів справи нові докази лише з підстав її необізнаності щодо необхідності подання усіх наявних в неї доказів чи її суб`єктивної позиції щодо недоречності їх подання. Тим більше не може вважатися поважною причиною те, що суд не вимагав подання певних доказів, оскільки господарський процес побудований на принципах диспозитивності та змагальності сторін, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому останні повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та надавати суду усі наявні у них докази, якими обґрунтовуються їх вимоги та заперечення, разом із першими заявами по суті справи.

Колегією суддів зважає, що прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів без поважних на те причин, а лише через неналежну підготовку сторони щодо судового розгляду справи, порушує імперативні норми Господарського процесуального кодексу України та унеможливлює дотримання принципу рівності учасників справи і неупередженості суду.

До того ж, як передбачено ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, (яким відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів), яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15 та від 14.01.2020 у справі № 925/1082/18).

Так, заявником не обґрунтовано належним чином неможливість подання Акту звірки за період січень 2021 р. грудень 2023 р до суду першої інстанції в межах процесуальних строків, що свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для вчинення відповідної процесуальної дії на певному етапі.

Під час розгляду справи судом першої інстанції ТОВ "АРМСТІЛЛ" не повідомляв про неможливість надання такого доказу.

Згідно ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до правового висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (правова позиція Верховного Суду, наведена у постанові від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19).

Разом з тим, апелянтом не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції доказів, які намагається долучити до справи на стадії апеляційного розгляду, як не надано і доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Зважаючи на викладене судом відхиляється клопотання про долучення нових доказів.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.10.2023 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОФЕНЕРГОГРУП (адреса: 49017, м. Дніпро, провулок Добровольців, 17; код ЄДРПОУ 42482072) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ, код ЄДР 43097025 (69081, м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 21) заборгованість у розмірі 3 623 805 (три мільйони шістсот двадцять три тисячі вісімсот п`ять) грн. 32 коп., з яких: 2 288 288 (два мільйони двісті вісімдесят вісім тисяч двісті вісімдесят вісім) грн. 62 коп. основного боргу, 196 227 (сто дев`яносто шість тисяч двісті двадцять сім) грн. 41 коп. - 3% річних, 1 139 289 (один мільйон сто тридцять дев`ять тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн. 29 коп - втрат від інфляції, судовий збір у розмірі 54 357 (п`ятдесят чотири тисячі триста п`ятдесят сім) грн. 09 коп.

На виконання вказаного рішення видано накази.

03.04.2024 до суду надійшла заява стягувача - ТОВ «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

Відповідно до поданої заяви заявник просить суд звернути стягнення на грошові кошти у сумі 295 734,66 грн. на рахунках, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «АРМСТІЛЛ» (код ЄДРПОУ 43103106, адреса: 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 19-Б), яке має заборгованість перед ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП», в рахунок виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 24.10.2023 у справі 908/1276/21(908/3009/23) та виконавчого документу - наказу Господарського суду Запорізької області від 30.11.2023 у справі 908/1276/21(908/3009/23).

Заявник зазначає, що наказ від 30.11.2023 у даній справі переданий Стягувачем для примусового виконання приватному виконавцю Виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрію Олександровичу, яким 06.12.2023 року відкрито виконавче провадження 73526091.

На теперішній час виконавче провадження 73526091 триває, рішення суду від 24.10.2023 року не виконано, що підтверджується Інформацією про виконавче провадження 73526091 від 26.03.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, листом №ПЕГ-0205 від 21.03.2024 ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» повідомило приватного виконавця Лисенка Ю.О., що ТОВ «АРМСТІЛЛ» має заборгованість перед ним, а саме, за договором №06/07/21-ЕТР від 06.07.2021 в сумі 295 734,66 грн., до якого був доданий підписаний з боку ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» акт звірки взаємних розрахунків за період: 06.07.2021-31.12.2023 між ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» і ТОВ «АРМСТІЛЛ» за договором №06/07/21-ЕТР від 06.07.2021.

ТОВ «АРМСТІЛЛ» до суду подало заперечення на заяву Стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, які зводяться до недоведеності наявності з боку Позивача заборгованості ТОВ «АРМСТІЛЛ» перед ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» за договором №06/07/21-ЕТР від 06.07.2021.

Однак, доказів відсутності заборгованості перед ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» за договором №06/07/21-ЕТР від 06.07.2021 в сумі 295 734,66 грн. ТОВ «АРМСТІЛЛ» до суду не надало, вимоги ухвал суду від 18.04.2024 та від 09.05.2024 в частині надання акту звірки взаємних розрахунків за період: 06.07.2021-31.12.2023 за договором №06/07/21-ЕТР від 06.07.2021 та копії акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 06.01.2023 за Договором №06/07/21-ЕТР від 06.07.2021, ТОВ «АРМСТІЛЛ» не виконало.

Проаналізувавши надані Стягувачем докази в порядку 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про доведеність факту наявності безспірної заборгованості ТОВ «АРМСТІЛЛ» в розмірі 295 734,66 грн перед ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП», звернувши за заявою ТОВ «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ» стягнення на ці кошти в рахунок виконання рішення суду від 24.10.2023 у справі 908/1276/21(908/3009/23).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист.

Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" (Закон № 1404-VIII).

Так, Верховний Суд в постанові від 21.09.2022 у справі № 910/11124/19 досліджував питання щодо звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником та дійшов наступних висновків.

Виконуючи рішення суду, виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом. За ухилення від виконання розпоряджень виконавця особа, в якої перебуває майно боржника, несе відповідальність відповідно до закону (частини перша, четверта та п`ята статті 53 Закону № 1404-VIII).

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено статтею 336 ГПК України. Так, суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником. Звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19 особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.

Також, у висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 22.07.2021 у справі № 905/1642/19 вказано, що подана в порядку статті 336 ГПК України виконавцем чи стягувачем заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є по суті вимогою про стягнення коштів з такої особи з визначених законом підстав, що у разі її задоволення судом має відповідати та забезпечувати досягнення мети виконавчого провадження - реальне виконання судового рішення, шляхом стягнення грошових коштів з особи, яка має заборгованість перед боржником.

У цій судовій процедурі процесуальний закон, визначаючи її ініціатора, у статті 336 ГПК України ототожнює виконавця та стягувача, презюмуючи єдність їх мети у застосуванні цього заходу.

Системний аналіз приписів частини першої статті 336 ГПК України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на грошові кошти передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.

З огляду на положення вказаних норм, під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам відповідно до частини першої статті 336 ГПК України, предметом дослідження суду має бути факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 ГПК України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду, або факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які стягувач чи виконавець просить звернути стягнення.

Послідовна та стала правова позиція щодо предмета дослідження у даній категорії справ щодо застосування положень статті 336 ГПК України висловлена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі №910/5300/17, постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18, від 13.10.2020 у справі № 913/526/17.

Водночас, остаточне рішення за результатами розгляду заяви, поданої в порядку, передбаченому статтею 336 ГПК України, має бути прийняте з урахуванням усіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20.

Верховний Суд у постанові від 13.08.2021 у справі № 910/20504/16 зазначив, що виходячи з положень ч. 2 ст. 336 ГПК України, під час розгляду такої заяви судам необхідно враховувати, що факт наявності заборгованості не обов`язково має бути підтверджено судовим рішенням. Якщо немає такого рішення суд має надати власну оцінку доводам заявника щодо наявності відповідної заборгованості, її розміру, а також з`ясувати обставини не пропуску строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до особи, яка має заборгованість перед ним.

Спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначають не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент звернення особи із заявою в порядку ст. 336 ГПК України боржник мав заборгованість перед кредитором, тобто чи була заборгованість взагалі чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначає заявник, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на момент такого звернення.

При цьому згідно положень ч. 8 ст. 336 ГПК України у разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.10.2023 стягнуто з ТОВ ПРОФЕНЕРГОГРУП на користь ТОВ АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ заборгованість у розмірі 3 623 805 грн. 32 коп., з яких: 2 288 288 грн. 62 коп. основного боргу, 196 227 грн. 41 коп. - 3% річних, 1 139 289 грн. 29 коп - втрат від інфляції, судовий збір у розмірі 54 357 грн. 09 коп., на виконання якого видано, зокрема, наказ від 30.11.2023, який переданий Стягувачем для примусового виконання приватному виконавцю Виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Юрію Олександровичу, яким 06.12.2023 року відкрито виконавче провадження 73526091.

На теперішній час виконавче провадження 73526091 триває, рішення суду від 24.10.2023 року не виконано, що підтверджується Інформацією про виконавче провадження 73526091 від 26.03.2024.

Листом №ПЕГ-0205 від 21.03.2024 ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» повідомило приватного виконавця Лисенка Ю.О., що ТОВ «АРМСТІЛЛ» має заборгованість перед ним, а саме, за договором №06/07/21-ЕТР від 06.07.2021 в сумі 295 734,66 грн., до якого був доданий підписаний з боку ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» акт звірки взаємних розрахунків за період: 06.07.2021-31.12.2023 між ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» і ТОВ «АРМСТІЛЛ» за договором №06/07/21-ЕТР від 06.07.2021

Як вже було зазначено, відповідно до ст. 53 Закону України №1404-VIII визначено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Разом з тим, матеріали справи не містять листування приватного виконавця Лисенко Ю.О. з ТОВ «АРМСТІЛЛ» щодо наявності у останнього належних ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» грошових коштів та існування непогашеної суми заборгованості.

Слід зауважити, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 14 ГПК України до принципів господарського судочинства також належить диспозитивність господарського судочинства, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За положеннями ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В свою чергу, як передбачено ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2021 у справі № 814/803/17 зазначила, що визначальним принципом господарського судочинства є змагальність сторін.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18).

Апеляційний суд зауважує, що звертаючись із заявою про звернення стягнення на кошти, що належать боржнику, позивачем (заявником) Товариством з обмеженою відповідальністю "АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ" до заяви про звернення стягнення на кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю АРМСТІЛЛ, як особі, яка має заборгованість перед боржником (відповідачем по справі № 908/1276/21 (908/3009/23) - Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОФЕНЕРГОГРУП»), всупереч встановлених принципів доказування обставин, не було надано до суду першої інстанції жодних доказів, на підтвердження вказаного боргу.

Судом встановлено, що ТОВ «АРМСТІЛЛ» до суду подало заперечення на заяву Стягувача про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, які, на думку суду, зводяться до недоведеності наявності з боку Позивача заборгованості ТОВ «АРМСТІЛЛ» перед ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» за договором 06/07/21- ЕТР від 06.07.2021.

Також, матеріалами справи підтверджується, що 06.07.2021 між ТОВ «АРМСТІЛЛ» (Замовник) та ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» (Підрядник) укладений договір підряду №06/07/21-ЕТР, за змістом якого (п.п.1.1.,1.2.) Підрядник прийняв на себе зобов`язання за завданням Замовника, на свій ризик, самотужки, виконати та здати йому в строк, установлений цим Договором роботи, зазначені в Договірній ціні (Додаток №1) та Кошторисі (Додаток №2), а саме: поставку, монтаж та пусконалагоджувальні роботи електрообладнання, електроосвітлення внутрішніх електромереж (не враховуючи опори зовнішнього освітлення) на об`єкті розташованому за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Гагаріна, буд. 46, а Замовник зобов`язався прийняти і оплатити виконані Підрядником роботи згідно з умовами даного Договору.

У пункті 3.1. договору підряду №06/07/21-ЕТР від 06.07.2021 сторони погодили, що оплата за цим Договором здійснюється поетапно :

- І-етап: до початку виконання робіт для замовлення матеріалів та обладнання Замовник сплачує Підряднику авансовий платіж, в розмірі 50% Договірної ціни, на підставі відповідного рахунка Підрядника;

- ІІ етап: 20% від Договірної ціни через 10 робочих днів з дати укладання цього договору;

- ІІІ-етап: 15% від Договірної ціни через 10 робочих днів з дати оплати ІІ етапу;

- ІV етап: остаточний розрахунок по даному Договору в розмірі 15% від Договірної ціни, здійснюється Замовником протягом 7 робочих днів після виконання всіх робіт, згідно робочого проекту та складання сторонами Акта приймання-передачі виконаних робіт.

Як вбачається з акту звірки взаємних розрахунків за період: 06.07.2021-31.12.2023 між ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» і ТОВ «АРМСТІЛЛ» за договором №06/07/21-ЕТР від 06.07.2021, що міститься в матеріалах справи, 06.01.2023 відбулася реалізація ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» товарів (робіт, послуг) ТОВ «АРМСТІЛЛ» за документом №1 від 06.01.2023 на суму 326 773,64 грн., яка оплачена часткового в сумі 31 038,98 грн., шляхом зарахування існуючої переплати за попереднім документом №55 від 30.11.2021 в розмірі 31 038,98 грн. Згідно цього ж акту звірки взаємних розрахунків, заборгованість ТОВ «АРМСТІЛЛ» перед ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» за документом про реалізацію товарів (робіт, послуг) №55 від 30.11.2021 на суму 1 400 000,00 грн. відсутня.

Суд першої інстанції зазначив, що надані ТОВ «АРМСТІЛЛ» платіжні інструкції підтверджують дані згаданого акту звірки взаємних розрахунків, у зв`язку з чим дійшов висновку про достовірність даних що містяться в ньому.

При цьому суд зауважив, що доказів сплати ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» залишку заборгованості (вартості реалізації) за документом №1 від 06.01.2023 по договору №06/07/21-ЕТР від 06.07.2021 в сумі 295 734,66 грн. ТОВ «АРМСТІЛЛ» до суду не надало.

Щодо цих висновків колегія суддів акцентує увагу, що доказів наявності заборгованості ТОВ «АРМСТІЛЛ» перед ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» за договором 06/07/21- ЕТР від 06.07.2021 не було надано суду і самим стягувачем, в той час як відповідно до Верховного Суду від 04.07.2019 у справі № 908/1932/18 за загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Також слід наголосити, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13 зауважено на тому, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. також пункт 43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

ТОВ "АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ" не наведено також доказів звернення до ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» для отримання документів, які обґрунтовують наявність заборгованості перед останнім у ТОВ «АРМСТІЛЛ», як і не представлено суду доказів неможливості отримання цих доказів самостійно.

Заявник взагалі не зазначає про вчинення таких дій, що вказує на те, що ним не здійснено всіх доступних заходів у збиранні доказів, обов`язок щодо чого, перш за все, покладається на зацікавлену сторону.

Крім того, господарський суд безпідставно відхилив наданий ТОВ «АРМСТІЛЛ» акт звіряння взаємних розрахунків за період: 06.07.2021-31.12.2021 між ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» і ТОВ «АРМСТІЛЛ» за договором 06/07/21-ЕТР від 06.07.2021р. (Кривий Ріг) б/н і дати складання, акт як доказ відсутності у нього заборгованості перед ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» посилаючись на відсутність у ньому підпису і печатки зі сторони ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП», адже наданий стягувачем акт звірки взаємних розрахунків за період: 06.07.2021-31.12.2023 між ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» і ТОВ «АРМСТІЛЛ» за договором №06/07/21-ЕТР від 06.07.2021 так само був підписаний лише однією стороною ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП».

Тобто судом було безпідставно надано перевагу одному доказу над іншим, хоча такі є за своїм змістом та суттю рівноцінними.

Більше того, роблячи висновок про обґрунтованість поданої заяви лише на підставі акту звірки взаємних розрахунків за період: 06.07.2021-31.12.2023 між ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» і ТОВ «АРМСТІЛЛ» за договором №06/07/21-ЕТР від 06.07.2021, який з боку ТОВ «АРМСТІЛЛ» не підписаний, не визнається та оспорюється, суд першої інстанції не врахував положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, відповідно до яких обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, за приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Слід зазначити, що в матеріалах справи немає акту приймання-передачі виконаних робіт, на який посилається ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» у своєму акті звірки взаємних розрахунків, а саме: документ № 1 від 06.01.2023 на суму 326 773,64 грн., який, між іншим, також відсутній і у ТОВ «АРМСТІЛЛ».

В матеріалах справи взагалі відсутні будь-які належні та допустимі докази (первинні документи), які підтверджують факт заборгованості ТОВ «АРМСТІЛЛ»» перед ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» за договором 06/07/21- ЕТР від 06.07.2021.

Більше того, заявником взагалі не доведено ступінь виконання згаданого договору.

Фактично єдиним доказом, що обґрунтовує наявність підстав для звернення стягнення на кошти ТОВ «АРМСТІЛЛ» є копія листа ПЕГ-0205 від 21.03.2024, яким ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» повідомило приватного виконавця Лисенка Ю.О., що ТОВ «АРМСТІЛЛ» має заборгованість перед ним, а саме, за договором №06/07/21-ЕТР від 06.07.2021 в сумі 295 734,66 грн, до якого був доданий підписаний з боку ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» акт звірки взаємних розрахунків за період: 06.07.2021-31.12.2023 між ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» і ТОВ «АРМСТІЛЛ» за договором №06/07/21-ЕТР від 06.07.2021.

Поряд з цим, суд першої інстанції не врахував, що акт звірки розрахунків сам по собі не може підтверджувати існування відповідного грошового зобов`язання, оскільки стала практика Верховного Суду засвідчує правову позицію, що акт звірки взаємних розрахунків не є майновою дією боржника, не свідчить про проведення певної господарської операції; сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом; акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами (позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 910/9004/13, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20, від 05.09.2023 у справі № 917/1283/21).

При цьому судом відхиляються заперечення ТОВ "АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ", викладені у відзиві, зокрема, з посиланням на ч. 10 ст. 81 ГПК України, позаяк господарський суд у даній справі, у формуванні висновку про доведеність факту наявності безспірної заборгованості ТОВ «АРМСТІЛЛ» у розмірі 295 734,66 грн. перед ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП», не керувався приписами даної статті, а вважав таку обставину більш вірогідною.

Тут доцільно зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Таким чином, сама концепція доказування по принципу вірогідності будується саме на підставі поданих сторонами доказів, а в даному випадку такі позивачем (стягувачем) не було подано, як і не зазначено поважних причин їх неподання (неможливості подання), адже факт їх відсутності у ТОВ "АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ" через те, що останнє не є стороною спірного правочину, не позбавляло його як кредитора ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП», звернутися до останнього для отримання більш повної та деталізованої інформації та її документального підтвердження.

Слід наголосити, що у справі № 908/1276/21 (908/3009/23) предметом дослідження суду є факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 ГПК України, для чого під час розгляду заяви стягувача суду необхідно надати оцінку доводам заявника щодо наявності відповідної заборгованості, її розміру, а також доводам протилежної сторони, яка може заперечувати як розмір боргу так і факт його існування.

Натомість суд першої інстанції при розгляді заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником обмежився лише цитуванням доводів заявника, не дослідивши всіх обставин справи та не встановивши дійсності зазначених підстав.

Господарський суд не встановив дійсну природу правовідносин між ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» і ТОВ «АРМСТІЛЛ» та чи такий акт під №1 від 06.01.2023 на суму 326773,64 грн взагалі існує та підтверджує саме реальну господарську операцію, відображену в ньому, а не складений формально.

Зокрема, суду для цього також належало пересвідчитися у проведенні та відображенні в бухгалтерському та податковому обліку згаданої господарської операції на суму 326 773,64 грн, її фіксації у поданій до контролюючих органів фінансовій та податковій звітності тощо.

Натомість за поданими у матеріали справи доказами видається достатньо сумнівним факт виконання ТОВ «ПРОФЕНЕРГОГРУП» робіт за актом №1 від 06.01.2023, а тому укладений з ТОВ «АРМСТІЛЛ» договір та правовідносини, що склались за ним, підлягали більш ретельній та детальній перевірці судом першої інстанції при вирішенні питання щодо звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.05.2024 цим вимогам не відповідає, оскільки судом було допущено порушення норм процесуального права, не з`ясовано всіх обставин, що мають значення для справи та не досліджено всі важливі докази та доречні аргументи скаржника, які зазначалися ним в якості заперечень, в результаті чого зроблено передчасні висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, а саме про наявність підстав, з якими пов`язується можливість задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Натомість ч. 4 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Встановлені апеляційним судом обставини підтверджують обґрунтованість доводів апелянта та дають підстави для скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 23.05.2024 у справі №908/1276/21(908/3009/23) з постановленням нового судового рішення - про відмову у задоволенні заяви ТОВ "АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ" про звернення стягнення на кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на стягувача, шляхом їх стягнення на користь скаржника.

Керуючись статтями 129, 233-236, 269, 270, 275, 277, 282, 336 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМСТІЛЛ" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.05.2024 у справі № 908/1276/21 (908/3009/23) задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.05.2024 у справі №908/1276/21(908/3009/23) скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ" про звернення стягнення на кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ" (69081, м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 21, код ЄДРПОУ 43097025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМСТІЛЛ" (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 19-Б; код ЄДРПОУ 43103106) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 028,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 04.11.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко