Рішення

від 04.11.2024 по справі 910/7707/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2024Справа № 910/7707/24За позовом Фізичної особи-підприємця Мороза Юрія В`ячеславовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМ-Транспортно-логістична компанія"

про стягнення 19076,99 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Літовка М.В.

Представники сторін:

Від позивача: Любченко Т.С.

Від відповідача: не з`явились

У судовому засіданні 04.11.2024, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Мороз Юрій В`ячеславович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМ-Транспортно-логістична компанія" про стягнення 19076,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг з мийки транспортних засобів, укладеним у спрощений спосіб.

Ухвалою суду від 27.06.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

01.07.2024 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 27.06.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 08.07.2024 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600276759903 за адресою, що зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: (вул. Степана Рудницького (колишня назва Академіка Вільямса), 2 Б, м. Київ, 03195).

Втім, вказане поштове відправлення повернулось до суду не врученим, причиною повернення зазначено "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відмовився", "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

Враховуючи викладене вище, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.07.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Ухвалою суду від 22.10.2024 призначено у справі судове засідання на 04.11.2024, зобов`язано позивача подати до суду додаткові докази.

30.10.2024 на виконання вимог ухвали суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

В судове засідання 04.11.2024 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 04.11.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

В судовому засіданні 04.11.2024 судом оглянуто оригінали первинних документів, копії яких долучено до позовної заяви, наданих позивачем в судовому засіданні на вимогу ухвали суду від 30.10.2024.

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 статті 642 ЦК України).

Судом встановлено, що між Фізичною особою-підприємцем Морозом Юрієм В`ячеславовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДМ-Транспортно-логістична компанія" був укладений договір про надання послуг у спрощений спосіб.

04.11.2022 позивачем відповідачу надано послуги з мийки та пропарки цистерни на суму 18800,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються відомістю мийки авто: 01.11.2022 автомобіль MAN д.р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 на суму 9050,00 грн; 01.11.2022 автомобіль MAN д.р.н. НОМЕР_3 / НОМЕР_4 вартістю 9750,00 грн.

Також до матеріалів справи долучено акт здачі-приймання робіт № 1/3070 від 04.11.2022 на суму 18800,00 грн за послуги мийки та пропарки цистерни. Акт підписаний та скріплений печаткою позивача, підпис відповідача на акті відсутній.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 1/3070 від 04.11.2022 на суму 18800,00 грн за послуги мийки та пропарки цистерни.

Первинні документи, зокрема акт, рахунок з вимогою оплатити заборгованість були направлені позивачем відповідачу 05.11.2022 на електронну адресу (dmtlc22@gmail.com), вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в інформації для здійснення зв`язку з Товариством з обмеженою відповідальністю "ДМ-Транспортно-логістична компанія".

Відповідач відповіді на лист не надав, акт надання послуг не підписав, будь-яких зауважень щодо обсягу та вартості наданих послуг не висловив.

В зв`язку з не сплатою наданих послуг, позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити заборгованість у сумі 18800,00 грн (лист № 4 від 24.01.2024). До вимоги долучено рахунок на оплату та акт звіряння взаємних розрахунків. В підтвердження направлення вимоги до матеріалів справи долучено фіскальний чек та трекінг поштового відправлення.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, суму заборгованості не оплатив.

Згідно ст. 79 ГПК України Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не заперечив та не спростував обставини надання йому послуг мийки на суму 18800,00 грн, як і не надав доказів оплати таких послуг. Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про наслідки був повідомлений ухвалою суду від 08.07.2024.

Отже, на думку суду, вірогідними доказами у справі підтверджено надання позивачем відповідачу послуг на суму 18800,00 грн, які не були оплачені.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За статтею 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначає позивач, трекінгом поштового відправлення підтверджується отримання відповідачем 21.02.2024 вимоги про оплату послуг на суму 18800,00 грн. У претензії позивач вимагав оплатити заборгованість негайно, але не пізніше, ніж у місячний строк з дня отримання претензії. Оскільки, претензія була отримана 21.02.2024, відповідач зобов`язаний був оплатити вартість послуг до 21.03.2024. Тобто відповідач є таким, що прострочив своє грошове зобов`язання з 22.03.2024.

Отже, матеріалами справи підтверджено надання позивачем відповідачу послуг на суму 18800,00 грн, які мали бути оплачені до 21.03.2024.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів в спростування обставин щодо існування у нього перед позивачем грошового зобов`язання на суму 18800,00 грн, а тому позов визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в цій частині.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 126,36 грн та втрати від інфляції у розмірі 150,63 грн за період з 22.03.2024 по 11.06.2024.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач прострочив виконання свого грошового зобов`язання, вимога позивача про стягнення 3% річних та втрат від інфляції є обґрунтованою.

Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суми 3% річних у розмірі 126,36 грн та втрат від інфляції у розмірі 150,63 грн такими, що підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

З огляду на встановлені судом обставини, позов визнано обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений належним чином.

Оскільки, відповідачем не було здійснено оплату послуг та допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, суд вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМ-Транспортно-логістична компанія" (03195, м. Київ, вулиця Академіка Вільямса, буд. 2 Б, ідентифікаційний код 44725184) на користь Фізичної особи-підприємця Мороза Юрія В`ячеславовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) заборгованість у розмірі 18800 (вісімнадцять тисяч вісімсот) грн 00 коп. 3% річних у розмірі 126 (сто двадцять шість) грн 36 коп., втрати від інфляції у розмірі 150 (сто п`ятдесят) грн 63 коп., судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 05.11.2024

Суддя І.В.Усатенко