Рішення

від 30.10.2024 по справі 914/2441/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2024 Справа № 914/2441/22

м.Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б. за участю секретаря судового засідання Сосницької А.А., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Пивоварна група «Вавілон», м. Львів

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 914/2441/22

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітка-2», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пивоварна група «Вавілон», м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів

про демонтаж вентиляційних каналів та допоміжного обладнання

За участю представників:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: Бердар С.В. - представник

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На новому розгляді Господарського суду Львівської області перебуває за позовом ОСББ «Квітка-2» до ТзОВ «Пивоварна група «Вавілон», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про демонтаж вентиляційного каналу та будь-якого допоміжного приладдя розміщеного на житловому будинку АДРЕСА_1.

Рішенням суду від 15.10.2024 у справі № 914/2441/22 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

18.10.2024, за вх.№3870/24, на адресу суду від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів підтвердження витрат відповідача на професійну правничу допомогу, у якій відповідач просить суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 21.10.2024, заяву про ухвалення додаткового рішення передано на розгляд судді Кітаєвій С.Б.

Ухвалою суду від 25.10.2024р. прийнято заяву ТзОВ «Пивоварна група «Вавілон» про ухвалення додаткового рішення у справі №914/2441/22 до розгляду в судовому засіданні на 30.10.2024р.

В судове засідання 30.10.2024р. позивач явки повноважного представника не забезпечив. 30.10.2024, за вх.№26285/24, від позивача поступили додаткові пояснення щодо заяви відповідача про долучення до матеріалів справи витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 30.10.2024р. забезпечив, вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення підтримав в повному обсязі.

Третя особа явки повноважного представника в судове засідання 30.10.2024р. не забезпечила.

Згідно із ч. 4 ст.244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Позиція заявника (відповідача).

До заяви за вх. № 3870/24 про стягнення судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу у справі №914/2441/22 відповідач долучив договір про надання правової допомоги №07/06пд від 07.06.2024; додаткову угоду від 27.09.2024 до договору про надання правової допомоги №07/06пд від 07.06.2024, ордер на надання правничої допомоги, акт про надання правничої допомоги № 1 від 17.10.2024 року, рахунок № 01 від 17.10.2024, платіжну інструкцію №185 від 18.10.2024.

Зважаючи на це, відповідач просить стягнути із позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Позиція позивача.

У додаткових поясненнях позивач вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є необгрунтованим; витрати, які поніс заявник є неспівмірні з предметом позову, є завищені і підлягають перерахунку. Відтак, просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Пивоварна група «Вавілон» у задоволенні вимог, зазначених у заяві.

Оцінка суду.

Відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України разом витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Великою Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Судом під час оцінки обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу враховано характер спірних правовідносин щодо виконання договору, предмет заявлених позовних вимог, а також обсяг та зміст підготовлених адвокатом документів.

В контексті понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.

Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Суд встановив, що відповідачем в межах цієї справи було отримано правову допомогу від Адвокатського об`єднанням "Форсеті" за договором №07/06пд від 07.06.2024 про правову допомогу в суді.

Розмір витрат відповідача на правничу допомогою у цій справі визначений згідно з умовами договору про надання правничої допомоги № 07/06пд від 07.06.2024 (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 27.09.2024), укладеного з Адвокатським об`єднанням «Форсеті» (надалі за текстом - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору, Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надати Замовнику правничу допомогу у справі № 914/2441/22 (новий розгляд в частині позовної вимоги щодо демонтажу вентиляційного каналу та будь-якого допоміжного приладдя на будинку № 27 по вул. Карла Мікльоша, 27, м. Львів, та які віднесені до приміщення № 118).

Відповідно до п. 4.1 Договору, вартість правничої допомоги у передбаченій п. 1.1 Договору справі становить 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень. Вартість правничої допомоги встановлена в фіксованій сумі та не залежить від часу, витраченого Виконавцем, його партнерами, адвокатами та співробітниками (п. 4.3 Договору).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата за цим Договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання Замовником рахунку та підписання Акту про надання правничої допомоги. Позивачем, на виконання вказаного вище пункту Договору, здійснено оплату вартості правничої допомоги у розмірі 15 000 грн.

Так, частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

17.10.2024 між відповідачем та Адвокатським об`єднанням «Форсеті» підписаний Акт про надання правничої допомоги №1, згідно якого було надано такі послуги: аналіз постанови Верховного Суду від 23.04.20224 та вироблення позиції, написання та подання відзиву на позовну заяву, (з урахуванням клопотань, подання клопотання про поновлення строку на подання доказу та долучення доказу до матеріалів справи, подання клопотання про зупинення провадження у справі, представлення інтересів Замовнику у судових засіданнях: 01.08.2024, 27.08.2024, 26.09.2024, 08.10.2024, 15.10.2024, подання заяви про стягнення витрат у справі. Вартість наданих адвокатом послуг складає 15000,00 грн .

Щодо вимоги про стягнення за складання заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, в якій зазначено, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. З огляду на те, що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору, тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Отже, зважаючи на зазначену правову позицію, Господарський суд Львівської області відзначає, що в цій справі витрати за підготовку заяви про ухвалення додаткового судового рішення не можуть бути покладені на позивача.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі судом відмовлено, відтак не підлягають стягненню з позивача витрати за надання послуги з підготовки клопотання про зупинення провадження у справі.

З огляду на наведене, оцінивши обґрунтованість доводів відповідача, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на правничу допомогу в сумі 12000,00грн (що включає аналіз постанови Верховного Суду від 23.04.20224 та вироблення позиції, написання та подання відзиву на позовну заяву, (з урахуванням клопотань, подання клопотання про поновлення строку на подання доказу та долучення доказу до матеріалів справи, участь представника Бердара С.В. в судових засіданнях 01.08.2024р., 27.08.2024, 26.09.2024, 08.10.2024, 15.10.2024). В задоволенні решти вимог слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.126, ст.129, 241, ст.244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пивоварна група «Вавілон» про стягнення судових витрат задоволити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітка-2» (79031, м.Львів, вул.Карла Мікльоша, 25, ідентифікаційний код 42657207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пивоварна група «Вавілон» (79045, м.Львів, вул.Карла Мікльоша, 25, ідентифікаційний код 42657762) 12000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти вимог заяви відповідача - відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим додаткове рішенням законної сили.

5. Додаткове рішення набирає законної сили в порядку встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

6. Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено 05.11.2024р.

Суддя Кітаєва С.Б.