Ухвала

від 13.08.2024 по справі 302/2011/23

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/2011/23 Провадження № 2/302/298/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2024 р. с-ще Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Царь О.В.,

за участю: представника позивача - адвоката Рішка С.І.,

представника відповідача адвоката Демченко Т.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт.Міжгір`я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:Служба у справах дітей Міжгірської селищної ради Закарпатської області(адреса знаходження: с-ще Міжгір`я вул.Шевченка, буд.97 Хустського району Закарпатської області), про визначення місця проживання малолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В :

14.11.2023 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшов позов ОСОБА_1 , поданий представником адвокатом Рішко С.І., до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Служба у справах дітей Міжгірської селищної ради Закарпатської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини. У пред`явленому позові позивач ОСОБА_1 просить: визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Заочним рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21.03.2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12.06.2024 року заяву позивача ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Демченко Т.С., про перегляд заочного рішення -задоволено. Заочне рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21.03.2024 року у цивільній справі №302/2011/23(провадження №2/302/50/24) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Міжгірської селищної ради Закарпатської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини -скасовано. Розгляд справи №302/2011/23визначено проводити за правилами загальногопозовного провадження, призначено підготовче судове засідання, з викликом сторін, представників сторін та осіб, які беруть участь у справі.

12.08.2024року черезсистему «Електроннийсуд» представникомвідповідача адвокатомДемченко Т.С.подано клопотання про звернення до іноземної держави з судовим дорученням. В обґрунтування клопотання представником відповідача зазначено, що як свідчить практика, проведення обстеження умов проживання в іноземній державі має свою специфіку та для цього, як правило, вимагається запит суду або органів юстиції. Та під час судового провадження встановлено, що один з батьків певний час проживає за межами України з дитиною, та вважає доцільним з`ясувати умови проживання, навчання та розвитку дитини в цей період, а зацікавлена сторона має вживати заходів для доведення цих обставин в суді та у поданому клопотанні просить суд звернутися до компетентного органу Чеської Республіки з судовим дорученням про надання правової допомоги в рамках Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах, Договірною стороною якої є також і Чеська Республіка від 25.05.2001 року; доручити компетентному органу Чеської Республіки в місті Прага (орган опіки та піклування в м.Прага виконати наступні процесуальні дії: оглянути та надати висновок щодо умов проживання ОСОБА_2 та її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають за адресою: АДРЕСА_3 .

В підготовчому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Демченко Т.С. підтримала раніше подане до суду клопотання про звернення з судовим дорученням до іноземної держави та просить задовольнити за наведеними у клопотанні обґрунтуваннями.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокатРішко С.І.заперечує протизаявленого представникомвідповідача клопотання про звернення з судовим дорученням до іноземної держави, посилаючись на те, що стороною відповідача не надано докази на підтвердження тих обставин, що у відповідача ОСОБА_2 є певні складнощі в отриманні інформації, яку просить витребувати її представник шляхом звернення до компетентного органу Чеської Республіки із судовим дорученням. Подане відповідачем клопотання вважає необґрунтованим, неконкретним, заявленим з метою затягування судового розгляду справи. Просить клопотання повернути відповідачу без розгляду у зв`язку з пропуском строку, встановленого цивільним процесуальним законодавством.

В підготовче судове засідання представник третьої особи Служби у справах дітей Міжгірської селищної ради Закарпатської області не з`явився, про день та час його проведення були повідомлені судом своєчасно та належним чином, проте подано до суду заяву з прохання провести судове засідання за відсутності представника третьої особи, за наявними у справі матеріалами (а.с.187).

Вислухавши в підготовчому судовому засіданні думку представників сторін стосовно заявленого представником відповідача клопотання про судове доручення, ознайомившись з матеріалами справи № 302/2011/23, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.3 ЦПК України, ст.63 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст.ст.1,2,52,61 Договору між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу у цивільних справах від 28.05.2001 року, який ратифікований Законом України№ 2927-IIIвід 10.01.2002року, слід керуватись положеннями національного законодавства України як Договірної Сторони, установа якої розглядає справу та чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно положень ст.498 ЦПК України, яка кореспондує з ч.1 ст.80 Закону України «Про міжнародне приватне право», у разі, якщо в процесі розгляду справи суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, суд України може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Доручення суду України надсилається в порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

У контексті ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка поряд з практикою Європейського Суду з прав людини, є джерелом права в Україні «розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливість предмета спору для заявника».

Водночас згідно з п.22 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» (Заява №23436/03), Суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. Golder v. the United Kingdom, рішення від 21 лютого 1975 року, серія А, №18, с.18, параграф 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. v. France рішення від 29 липня 1998 року, Reports of Judgment and Decisions 1998-V, с.1867, параграф 37).

З поданого клопотання про судове доручення, з посиланням на ст.498 ЦПК України, вбачається, що подане клопотання є неконкретним, оскільки стороною відповідача не надано належних документів на підтвердження конкретної адреси місця проживання відповідачки ОСОБА_2 на даний час в Чеській Республіці; не вказано, якому саме органу доручити здійснення відповідних дій та адресу його місцезнаходження;відсутнє посилання на положення міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, учасниками якого є Україна і держава, до якої звернено доручення; відсутній чіткий перелік процесуальних дій, що належить вчинити.

Ознайомившись з клопотанням представника відповідача - адвоката Демченко Т.С., заслухавши думку інших учасників, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Пунктом 4 частини другої статті 43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

В силу вимог частини першої, другоїстатті 83 ЦПК Українисторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний подати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити, зокрема: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або у іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно частини восьмої статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно дост.126 ЦПК Україниправо на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Під процесуальним строком розуміють строк, в межах якого вчиняються певні процесуальні дії.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ст.127 ЦПК України).

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі,прав та обов`язків сторін у справі, визначенихЦивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Тому, у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Таким чином, законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 року у справі №5/452/06 та від 21.02.2019 року у справі №911/4590/13.

В аспекті зазначеного суд вважає за доцільне також звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі «Walchli v. France», заява №35787/03, п 29, 26.07.2007 року; «ТОВ «Фріда» проти України», заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016 року).

У будь-якому разі на суд покладено обов`язок надавати оцінку обґрунтованості причин пропуску строку, у тому числі суд має звернути увагу, наскільки швидко й сумлінно діяла сторона при вчиненні відповідної процесуальної дії та мотивувати підстави поновлення цього строку.

В клопотанні, яке розглядається судом, відсутнє обґрунтування причин пропуску строку його подачі.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч.3 ст.83 ЦПК України).

При вирішенні питання щодо дотримання відповідачем процесуальних строків для подання доказів та звернення з клопотанням, суд враховує, що відзив на позовну заяву поданий до суду стороною відповідача 25.06.2024 року, та у якому не зазначено, які саме докази та з яких причин неможливо подати суду разом з відзивом, та згідно додатків до відзиву, окремих заяв (клопотань) з процесуальних питань відповідачем подано не було.

На момент подачі відзиву представником відповідача адвокатом Демченко Т.С. не вживалося заходів з метою витребування доказів. Будь-яких доказів існування поважних причин, які б перешкодили стороні відповідача реалізувати свої права у встановлений судом строк (для подання доказів), суду не надано, клопотань відповідача про поновлення пропущеного строку, до суду не подано.

Відповідно до приписів частини 3 статті 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що клопотання представника відповідача - адвоката Демченко Т.С. про судове доручення слід залишити без розгляду, оскільки воно подано з порушенням строків, визначених частиною третьоюстатті 83 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 14, 43, 83, 158, 182, 183, 189-200, 352-354 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання представника відповідача адвоката Демченко Тетяни Сергіївни, яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , про судове доручення у справі № 302/2011/23 повернути заявникові без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя

Міжгірського районного суду

Закарпатської області Ю.В.СИДОРЕНКО