Ухвала

від 04.11.2024 по справі 522/6399/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/6399/24

Провадження №2/523/4026/24

У Х В А Л А

"04" листопада 2024 р. м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання Дмітрієвої В.С.,

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Монастирної Інги Олександрівни про забезпечення позову по цивільній справі №522/6399/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Малиновська державна нотаріальна контора у м.Одесі про визнання права на спадкування, зміну черговості права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

В провадженніСуворовського районногосуду м.Одеси перебуваєцивільна справа№522/6399/24за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Малиновська державна нотаріальна контора у м.Одесі про визнання права на спадкування, зміну черговості права на спадкування.

31.10.2024 року на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Монастирної І. про забезпечення позову, якою остання просить: заборонити державному нотаріусу Малиновської державної нотаріальної контори у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеси Михальовій Л.І. здійснювати дії щодо реєстрації права власності, видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, адвокат Монастирна І. зазначила, що позивач претендує на спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , як особа що доглядала за спадкодавцем. Спадковою справою підтверджується, що спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини на користь онуки спадкодавця ОСОБА_4 . Остання звернулась до Малиновської державної нотаріальної контори із відповідними заявами про видачу запитів про отримання дублікатів правовстановлюючих документів на спадкове майно для прийняття спадщини, для отримання свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом. До складу спадщини після смерті спадкодавця входить будинок, розташований в АДРЕСА_1 , автомобіль SKODA FABIA сірого кольору, д/н НОМЕР_1 . На даний час у нотаріуса відсутні будь-які перешкоди видати відповідачу свідоцтво про право на спадщину, а відповідач в свою чергу, у разі отримання свідоцтва про право на спадщину, не має будь-яких перешкод у подальшому відчуженні майна, яке входить до складу спадщини, що може призвести до ускладнення виконання рішення суду, у разі задоволенні позову.

Сторони до суду не викликались, в порядкуч.1 ст. 153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом, в провадженні якого перебуває справа, без виклику учасників справи.

Вивчивши доводи заяви про забезпечення позову та матеріали справи № 522/6399/24, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, 2ст.149ЦПКУкраїни суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст.150ЦПКУкраїни позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до частини третьоїстатті 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір (постанова Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18, провадження № 61-5051св19).

Судом встановлено, що предметом спору між сторонами є вимоги про позивача: визнання за ОСОБА_1 права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , разом із спадкоємцями першої черги; зміну черговості одержання ОСОБА_1 права на спадкування після смерті діда ОСОБА_3 , з п`ятої черги спадкування за законом, на першу чергу спадкування за законом.

Матеріалами справи підтверджується, що спадкове майно, стосовно якого заявлено позовні вимоги позивачем, зареєстровано за померлим спадкодавцем ОСОБА_3 , а саме:

-будинок, розташований в АДРЕСА_1 ;

-автомобіль SKODA FABIA сірого кольору, д/н НОМЕР_1 .

Спадковою справою № 790/2023 заведеною Малиновською державною нотаріальною конторою у місті Одеса до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 підтверджується, що із заявою про прийняття та відмову від спадщини звернулися наступні особи:

-08 листопада 2023 року із заявою про прийняття спадщини за законом звернулась неповнолітня ОСОБА_4 , онука спадкодавця;

-24 січня 2024 року із заявою про відмову від прийняття спадщини, на користь онуки спадкодавця ОСОБА_4 , звернувся спадкоємець першої черги ОСОБА_2 , син спадкодавця;

-12 квітня 2024 року із заявою про прийняття спадщини за законом звернулась ОСОБА_1 , онука спадкодавця.

Судом встановлено, що згідно запитів від 30.04.2024 року та від 01.05.2024 року, державний нотаріус Михальова Л. звернулась до компетентних органів із запитами про видачу ОСОБА_4 дублікату або належним чином завіреної копії технічного паспорту, свідоцтва про право власності на житло, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 31.01.2003 №024582.

Постановою державного нотаріуса Михальової Л.І. від 01.05.2024 року відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на транспортний засіб, з підстав відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів.

Заявою від 24.04.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Малиновської державної нотаріальної контори м. Одеси, та просила зупинити вчинення нотаріальної дії видачу свідоцтва про право власності на житло, до вирішення справи судом.

Вищезазначена заява зареєстрована Малиновською державною нотаріальною конторою 07.05.2024 року, що підтверджується штампом на заяві.

Листом від 11.05.2024 року №1590/02-14 державний нотаріус ОСОБА_5 повідомила позивачу ОСОБА_6 , що на підставі ст. 42 Закону України «Про нотаріат», видача свідоцтвапро правона спадщинудо майна ОСОБА_3 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на підставівищезазначеної заявипризупинена. Також зазначила про необхідність подачі протягом 20 днів з дня одержання цього листа, повідомлення суду про надходження позовної заяви.

Матеріали спадкової справи № 790/2023 містять супровідний лист Суворовського районного суду м. Одеси та ухвалу від 16 травня 2024 року про відкриття провадження, прийняття цивільної справи №522/6399/24 до свого провадження.

Відповідно до ч. 1ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

В свою чергу, ч. 2 ст. 8-1 Закону України "Про нотаріат" встановлена заборона будь-якого втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про нотаріат» за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Відповідно до підпункту 4.13 пункту 4 Глави 10 Розділу II "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року N 296/5, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Отже, чинним законодавством України прямо передбачений обов`язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою.

Судом встановлено, що державний нотаріус Маліновської державної нотаріальної контори повідомила позивачу ОСОБА_1 про призупинення видачі свідоцтва про право на спадщину до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Матеріали спадкової справи містять повідомлення суду про перебування цивільної справи №522/6399/24 у провадженні суду.

За таких обставин, видача свідоцтва про право на спадщину до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , наразі і так самостійно призупинена нотаріусом. Доказів іншого матеріали справи не містять.

В свою чергу, відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину на транспортний засіб, згідно постанови державного нотаріуса Михальової Л.І. від 01.05.2024 року, саме з підстав відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину правовстановлюючих документів, а не з підстав призупинення виконавчих дій, обумовлена тим що позивач ОСОБА_1 звернулась із заявою до нотаріуса про призупинення вчинення нотаріальних дій 07.05.2024 року, що підтверджується штампом на заяві, тобто вже після видачі постанови від 01.05.2024 року.

Таким чином, вищезазначені обставини не викликають у суду сумніву у призупиненні нотаріусом видачі свідоцтва про право на спадщину.

У висновках Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 зазначено, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків, щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб.

При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.».

У даному випадку, адвокат Монастирна І. не довела необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість утруднення чи невиконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, та за обставин самостійного зупиненні нотаріусом дій з видачі свідоцтва про право на спадщину, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У відповідності до положеньст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідност.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як передбачено вимогамист.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність передбачених ч. 1 ст. 149 ЦПК України підстав для забезпечення позову, у зв`язку із чим у забезпеченні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.149-153,259-260,353-355 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволеннізаяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Монастирної Інги Олександрівни про забезпечення позову по цивільній справі №522/6399/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Малиновська державна нотаріальна контора у м.Одесі про визнання права на спадкування, зміну черговості права на спадкування - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно з дня її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали.

Ухвала складена та підписана 04.11.2024 року.

Суддя: К.О. Далеко