Ухвала

від 04.11.2024 по справі 160/13975/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

04 листопада 2024 р.Справа №160/13975/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у справі за позовом Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій та скасування постанови,-

У С Т А Н О В И В:

28.05.2024 року Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просило визнати неправомірними дії головного державного виконавця Ус В.О. щодо винесення постанови про накладення штрафу від 07.05.2024 року по виконавчому провадженню № 72557370; скасувати постанову про накладення штрафу від 07.05.2024 року по виконавчому провадженню № 72557370.

Разом з позовною заявою Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 року повернуто заяву про забезпечення позову.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 року в справі №160/13975/24 скасовано, а справу № 160/13975/24 направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви зазначено, що: «у даному випадку у разі не вжиття судом заходів забезпечення позову до ухвалення рішення в адміністративній справі, де предметом оскарження є неправомірні дії державного виконавця та скасування постанови про накладення штрафу, призведе до заподіяння шкоди правам та інтересам заявника (Південно-Східного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці), для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.».

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до приписів частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд, виходячи з конкретних доказів, встановлює, чи є хоча б одна з названих обставин, та оцінює чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд відзначає, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося запобігти.

Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З позовної заяви, долучених до позовної заяви доказів та заяви про забезпечення позову вбачається, що оскаржувану постанову винесено 07.05.2024. Строк пред`явлення постанови до примусового виконання 07.08.2024. Станом на час звернення до суду із заявою про забезпечення позову (28.05.2024 року) та до тепер, доказів пред`явлення до примусового виконання оскаржуваної постанови, суду не надано.

Таким чином, на час розгляду судом заяви відсутні ознаки очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача; суду не доведено неможливість захисту прав позивача без вжиття таких заходів; не доведено, що для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Крім того, суд зазначає, що в разі забезпечення позову в зазначених позивачем межах, суд фактично ухвалить судове рішення про відновлення правового становища позивача, яке існувало до прийняття оскаржуваної постанови без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

З огляду на зазначене, суд вважає, що підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відсутні; заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя Л.Є. Букіна