Постанова

від 30.10.2024 по справі 300/3198/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/3198/24 пров. № А/857/21473/24 №А/857/21474/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Юник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року, ухвалене суддею Могила А.Б. у м. Івано-Франківську у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, та на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року, ухвалене суддею Бобров Ю.О. у м. Івано-Франківську у порядку письмового провадження у справі № 300/3198/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Армада Вуд" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Армада Вуд" звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №008839/0707 від 10 квітня 2024 року про застосування штрафних санкцій на суму 712387,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог, не заперечуючи факту порушення строків розрахунків в іноземній валюті, передбачених укладеними контрактами, покликаючись на внесення змін до п. 69.9 Підрозділу 10розділу XX "Перехідні положення" Законом України від 12.05.2022 № 2260-IX Податкового кодексу України, стверджує про відсутність підстав у відповідача для проведення позапланової перевірки. Також позивач зазначає про відсутність вини позивача внаслідок виникнення форс-мажорних обставин (коронавірусна пандемія та збройна агресія російської федерації), що виключає юридичну відповідальність українського підприємства за ст. 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018 №2473-VIII.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, судом щодо нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у період з 01.01.2021 по 30.06.2023 враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.02.2024 у справі №420/1538/23 щодо відсутності у контролюючого органу підстав застосування штрафних санкцій в силу абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Водночас суд виснував, що наявними у матеріалах справи документами підтверджується позиція контролюючого органу про порушення позивачем граничного строку розрахунку в іноземній валюті після 30.06.2023, що має своїм наслідком нарахування пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару), що свідчить про обґрунтованість прийнятого та оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення в цій частині. Такі висновки суду першої інстанції зумовлені відсутністю доказів засвідчення факту існування форс-мажорних обставин по контрактах, укладених позивачем із нерезидентами. Разом з тим, через відсутність можливості розмежування в розрахунку нарахованої пені із загального обсягу грошових зобов`язань суми, яка збільшена правомірно (після 30.06.2023), суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення слід скасувати в цілому. Суд вказав на відсутність у ньго обов`язку самостійного здійснення розрахунку штрафних санкцій та/або пені замість контролюючого органу, перебираючи таким чином його повноваження, та зазначив, що контролюючий орган вправі винести нове податкове повідомлення-рішення з урахуванням висновків суду в цій справі.

Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року здійснено розподіл понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Армада Вуд" 16000 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду, відповідач оскаржив їх в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалені з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Армада Вуд" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на обліку в органі податкової служби. Видами діяльності платника податків є: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний), виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля, складське господарство, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с.16).

На підставі направлення від 28.02.2024 №879 та №880, відповідно п.п.19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, розділу І, пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 28.02.2024 №513-п проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Армада Вуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 15.04.2021 по 31.01.2024.

За результатом вказаної перевірки складено акт №4817/09-19-07-07/44275367 від 12.03.2024, яким встановлено порушення позивачем:

1) статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII "Про валюту і валютні операції"при здійсненні розрахунків по експортних контрактах №01 від 10.05.2021 з нерезидентом "Ahmed Mohamed Alatfy Co" (Єгипет) та контракту №10/09 від 10.09.2021 з нерезидентом "Long Market Shady Sobh Zaki barbour For Import Trade Woods The Ven" (Єгипет) (а.с.18-30).

Зокрема, за контрактом №01 від 10.05.2021 з нерезидентом "Ahmed Mohamed Alatfy Co" (Єгипет):

-по експорту товару на суму 12559,67 дол.США, за період з 17.04.2023 по 21.04.2023 (протерміновано розрахунки на 5 дн.);

-на суму 12340,92 дол.США за період з 22.04.2023 по 13.07.2023 (протерміновано розрахунки на 83 дн.).

За контрактом №10/09 від 10.09.2021 з нерезидентом "Long Market Shady Sobh Zaki barbour For Import Trade Woods The Ven" (Єгипет):

-на суму 25506 дол.США за період з 20.02.2023 по 14.04.2023 (54 дн.), на суму 13799,85 дол.США по 17.04.2023 (протерміновано розрахунки на 3дн.);

-на суму 25456,02 дол. США за період з 20.02.2023 (56 дн.), на суму 23070,27 дол.США з 19.04.2023 (протерміновано розрахунки на 2 дн.), на суму 10174,65 дол.США по 21.04.2023 (протерміновано розрахунки на 2дн.);

-на суму 16007,22 дол.США за період з 06.06.2023 по 19.07.2023 (протерміновано розрахунки на 44 дн.), на суму 1599,01 дол.США (протерміновано розрахунки на 6 дн.);

-на суму 15458,80 грн. дол.США за період з 06.06.2023 по 25.07.2023 (протерміновано розрахунки на 50 дн.), на суму 3148,60 грн (протерміновано розрахунки на 6 дн.), з 31.07.2023 на суму 16247,54 грн (протерміновано розрахунки на 56 дн.);

-на суму 5075, 23 дол.США за період з 06.06.2023 по 11.08.2023 (протерміновано розрахунки на 11 дн.).

Позивач, не погоджуючись з вказаними висновками акту перевірки, подав заперечення, за результатами розгляду яких відповідачем надано відповідь від 05.04.2024 №4182/6/09-19-07-07-06 про залишення висновків акту перевірки без змін (а.с.39-50).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 10.04.2024 прийнято податкове повідомлення-рішення №008839/0707, яким за порушення статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" (протермінування заборгованості по експортних контрактах №03 від 10.05.2021 та №10/09 від 10.09.2021), позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) та/або пеню у розмірі 712387,30 грн (а.с.53-54).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Армада Вуд», вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 10.04.2024 №№008839/0707 протиправним, звернулось до суду з вимогами про його скасування

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає на таке.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту та валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно частини другої статті 5 Закону №2473-VIII усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за: 1) операціями зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій; 2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії; 3) операціями з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1-5 частини другої та частиною третьою статті 9 цього Закону, що надаються небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв`язку, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій; 4) операціями з розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій, казначейських зобов`язань України, номінованих в іноземній валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення); 5) операціями з купівлі-продажу державних цінних паперів, номінованих в іноземній валюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою валютною операцією є банк; 6) іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або) нормативно-правовими актами Національного банку України.

Розрахунки за операціями, визначеними цією частиною, можуть проводитися в іноземній валюті, у гривні, а також у банківських металах.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання (частина друга статті 13 Закону №2473-VIII).

Вказана норма імперативно встановлює, що розрахунки за операціями резидентів з експорту товарів проводяться шляхом зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України у визначені строки.

Інших форм розрахунків за експортними операціями норми Закону №2473-VIII не передбачають.

Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5, встановлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів (пункт 21).

Відповідно до пункту 14-2 Постанови Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» від 24 лютого 2022 року № 18 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів і застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022.

Також пунктом 14-4 Постанови №18 (в редакції станом на 04.04.2022) визначено, що розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 14-2 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 14-3 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні.

Вказана норма також свідчить про те, що за операціями резидента з експорту товарів на рахунок такого резидента в банку в Україні мають надійти саме грошові кошти.

Відповідно до частини п`ятої Закону №2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1-3 ст.90 КАС України).

При вирішенні спірних правовідносин судом першої інстанції не враховано покликання позивача на наявність форс-мажорних обставин.

Так, відповідно до положень статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина 1); форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина 2).

Однак форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у ряді постанов: від 23.02.2022 №922/2897/21, від 04.06.2022 №922/2394/21, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21.

Позивачем до перевірки не надано відповідні довідки про підтвердження форс-мажорних обставин.

Слід зазначити, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Ненадання таких документів за нормами п.44.6 ст. 44 ПК України прирівнюється до їх відсутності. Виключення в застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів є їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами. В даному випадку позивач не заперечує, що він звернувся до Івано-Франківської торгово-промислової палати щодо засвідчення форс-мажорних обставин лише після проведення документальної позапланової перевірки.

Таким чином, отримання позивачем відповідних сертифікатів лише після винесення спірного повідомлення-рішення не може впливати на наслідки формування пені в порядку ст. 13 Закону України «Про валюту та валютні операції».

Щодо надання правової оцінки покликанням позивача в обґрунтування протиправності спірного податкового повідомлення-рішення на порушення відповідачем вимог абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу, що призвело до протиправного нарахування пені під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), які були враховані судом першої інстанції при ухваленні судового рішення, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Підпунктом 4 пункту 3 розділу I Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7 (Інструкція) визначено, що днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого Національним банком граничного строку розрахунків за операцією з експорту.

Відповідно до пункту 2 розділу вказаної Інструкції вимоги цієї Інструкції поширюються на операції з експорту та імпорту товарів, на які Національним банком встановлені граничні строки розрахунків, з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки та мінімальних граничних сум операцій, на які поширюються встановлені Національним банком граничні строки розрахунків.

Пунктом 5 розділу ІІ вказаної Інструкції передбачено, що банк згідно з вимогами цієї Інструкції здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів резидента, які передбачають розрахунки в грошовій формі (уключаючи розрахунки резидента з нерезидентом на території України), що здійснюються через цей банк.

Відповідно до підпункту 1 пункту 6 розділу ІІ Інструкції банк згідно з цією Інструкцією здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за операцією резидента з експорту товарів, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання послуг, експорту прав інтелектуальної власності, інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією.

Відповідно до підпункту 1 пункту 7 розділу ІІ Інструкції, банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати оформлення МД типу ЕК-10 "Експорт", ЕК-11 "Реекспорт" на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акту або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів.

Пунктом 19 розділу IV Інструкції також визначено, що валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за операцією резидента з експорту продукції здійснює лише банк, до якого надійшов реєстр МД, що містить інформацію про цю операцію. Грошові кошти від експорту товарів мають бути зараховані на відкритий у банку поточний рахунок резидента не пізніше граничних строків розрахунків.

Отже враховуючи наведені положення Закону України «Про валюту і валютні операції», Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7, постанови Правління НБУ №18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (в редакціях на час спірних правовідносин) колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що розрахунки за операціями резидентів з експорту товарів мають проводяться виключно шляхом зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України.

Також суд апеляційної інстанції вважає слушними доводи скаржника про те, що пеня за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлена саме Законом №2473-VIII та не підпадає під правове регулювання пені, що передбачена нормами ПК України. Слід зазначити, що ця норма застосовується при порушенні податкового законодавства контроль за дотримання якого покладено на ДПС, а у цьому випадку контроль здійснює НБУ та комерційні банки, податковому органу відведена каральна роль (застосування штрафу)

Так, преамбулою Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що цей Закон визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства. Метою цього Закону є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.

Також частинами другою та третьою статті 3 вказаного Закону №2473-VIII встановлено, що питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Тобто Закон №2473-VIII є спеціальним Законом в сфері здійснення валютних операцій.

Аналогічне правозастосування наведених норм викладено Верховним Судом у постанові від 21 травня 2024 року у справі №140/10623/23.

Також згаданим рішенням суду касаційної інстанції сформовано висновок, згідно з яким статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», який є спеціальним Законом в сфері здійснення валютних операцій, передбачено проведення розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів виключно у грошовій формі, під якою слід розуміти надходження валютних цінностей як в національній так і в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, в залежності від виду і особливостей зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в яких визначено валюту розрахунків. Грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України.

Наведені останні висновки суду касаційної інстанції в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховуються апеляційним судом під час вирішення розглядуваного спору.

Зважаючи на те, що Закон №2473-VIII є спеціальним законом в сфері здійснення валютних операцій, то відповідач згідно з ч.2 ст.77 КАС України логічно з наданням розрахунку і обґрунтовано довів правильність обчислення пені без застосування дії мораторію на період карантину за нормами ПК України та підтвердив правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Наведені обставини в своїй сукупності під час вирішення спірних правовідносин залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОА «Армада Вуд», заявлених до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №008839/0707 від 10.04.2024.

Відповідно до пункту 2) частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині постанови суду першої інстанції зазначається про розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Тобто, наведеною нормою визначено, що додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням.

Водночас, додаткове судове рішення за юридичною природою є засобом доповнення вже ухваленого судового рішення, не може змінювати суті основного судового рішення та перелік підстав, за яких суд може прийняти додаткове судове рішення, є вичерпним.

Частинами першою та третьою статті 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі; якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч.5 цієї статті у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252цього Кодексу.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Слід зазначити, що позивачем заявлено про понесені витрати на професійну правничу допомогу у позовній заяві, відповідну заяву представником позивача подано до суду з урахуванням порядку та строків, визначених ч.7 ст.139 КАС України.

Разом з тим, оскільки за приписами ст.139 КАС України розподіл понесених позивачем судових витрат, до яких статтею 134 КАС України також віднесено витрати на професійну правничу допомогу, можливе за умови задоволення позову позивача, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування додаткового рішення, що в межах апеляційного розгляду даної адміністративної справи є предметом перегляду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, та про відмову в задоволенні заяви представника позивача про стягнення понесення цих витрат за рахунок суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Приймаючи постанову у даній справі за наслідком апеляційного перегляду рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року та додаткового рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі №300/3198/24, суд апеляційної інстанції керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню у відповідній частині.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 195, 242, 308, 309, 310, 315, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року та додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі № 300/3198/24 скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Армада Вуд" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та заяви про стягнення з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Армада Вуд" судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга О. І. Довга Повне судове рішення складено 05.11.24