Ухвала

від 29.01.2025 по справі 300/3198/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/3198/24 пров. № Н-А/857/21473/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Юник А.А.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Армада Вуд» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі №300/3198/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Армада Вуд» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Армада Вуд» звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №008839/0707 від 10 квітня 2024 року про застосування штрафних санкцій на суму 712387,30 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року здійснено розподіл понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Армада Вуд" 16000 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задоволено, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 липня 2024 року та додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року у справі № 300/3198/24 скасовано. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Армада Вуд" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та заяви про стягнення з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Армада Вуд" судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, відмовлено.

12 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Армада Вуд" звернулось із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка мотивована існуванням форс-мажорних обставин, що незалежно від докладених товариством зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, унеможливлювали виконання зобов`язань.

Заслухавши суддю-доповідача, представника заявника, представника Головного Управління ДПС в Івано-Франківській області, обговоривши доводи заяви, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами слід відмовити.

Розглядаючи заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року, суд апеляційної інстанції враховує, що стаття 361 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень, але водночас надати можливість виправити судові рішення, неправосудність яких зазвичай обумовлена обставинами, незалежними від суду.

Під обставинами, які зазначаються у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, слід розуміти конкретні юридичні факти, які могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з частиною другою статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Згідно з частиною 4 статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Таким чином, слід розрізняти нововиявлені обставини, як факти, та нові докази, як підтвердження факту, які виникли (отримані) після постановлення рішення суду.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

1) існування цих обставин на час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

2) на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.

Разом з тим, в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї, хоча така існувала. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду в адміністративній справі в адміністративному суді у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Отже, нововиявлені обставини це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження й ухвалення судового рішення, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі №9901/230/20 та у постанові Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі № 826/2212/17.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник наголошує на тому, що про існування обставини справи - засвідчення Івано-Франківською торгово-промисловою палатою форс-мажорних обставин: «наявність заборон Центрального банку Єгипту та заборон Уряду Єгипту на підставі рішення Міністра торгівлі та промисловості №126 за 2022 рік, зареєстрованого 06.03.2022, що встановлювало заборони на здійснення платежів по зовнішньо-економічних операціях з імпорту товарів до Єгипту, вартість яких не перевищує 20000 доларів США або еквівалентну суму в інших іноземних валютах один раз на півроку» ТОВ «Армада Вуд» - стало відомо 26 листопада 2024 року. Покликаючись на ч.6 ст. 13 Закону України «Про валюту та валютні операції», заявник вказує на преюдиційність довідки (сертифікату) торгово промислової палати, зазначає, що такий документ є достатнім доказом існування форс-мажорних обставин у конкретному випадку, що не вимагає надання додаткових доказів та документів під час проведення перевірки, у разі оскарження у судовому порядку її наслідків. На переконання заявника, вищезазначена обставина має значення для вирішення справи і є істотною для ухвалення правильного рішення у справі, так як на її підставі можна зробити висновок про відсутність підстав для застосування штрафу за порушення Закону України «Про валюту і валютні операції» при здійсненні розрахунків по експертних контрактах №01 від 10.05.2021 з нерезидентом "Ahmed Mohamed Alatfy Co" (Єгипет) та контракту №10/09 від 10.09.2021 з нерезидентом "Long Market Shady Sobh Zaki barbour For Import Trade Woods The Ven" (Єгипет).

Однак, суд апеляційної інстанції констатує, що заявником не наведено жодних фактичних даних, які існували під час прийняття судом рішення у справі та не були відомі і не могли бути відомі під час розгляду справи, на спростування фактів, які було покладено в основу судового рішення.

Слід зазначити, що позивач у позовній заяві зазначав про відсутність вини позивача внаслідок виникнення форс-мажорних обставин (коронавірусна пандемія та збройна агресія російської федерації), що виключає юридичну відповідальність українського підприємства за ст. 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018 №2473-VIII.

Так, судом апеляційної інстанції, враховуючи висновки Верховний Суд у ряді постанов: від 23.02.2022 №922/2897/21, від 04.06.2022 №922/2394/21, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 09.11.2021 у справі №913/20/21 у постанові від 30 жовтня 2024 року виснувано, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Відмовляючи у задоволенні позову, судом апеляційної інстанції застосовано сформовані Верховним Судом висновки у постанові від 21 травня 2024 року у справі №140/10623/23, відповідно до яких Закон України «Про валюту і валютні операції» є спеціальним Законом в сфері здійснення валютних операцій.

Як констатовано судом апеляційної інстанції у постанові від 30 жовтня 2024 року, позивачем до перевірки не надано відповідні довідки про підтвердження форс-мажорних обставин.

Суд апеляційної інстанції резюмував, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Ненадання таких документів за нормами п.44.6 ст. 44 ПК України прирівнюється до їх відсутності. Виключення в застосуванні правових наслідків ненадання платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів є їх відсутність внаслідок виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами. В даному випадку позивач не заперечує, що він звернувся до Івано-Франківської торгово-промислової палати щодо засвідчення форс-мажорних обставин лише після проведення документальної позапланової перевірки.

Таким чином, згідно висновків суду апеляційної інстанції, викладених у постанові від 30 жовтня 2024 року, отримання позивачем відповідних сертифікатів лише після винесення спірного повідомлення-рішення не може впливати на наслідки формування пені в порядку ст.13 Закону України «Про валюту та валютні операції».

Так, згідно з практикою Європейського Суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі - Ковенція). Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.

Новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження, сам по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій він використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції.

Правова певність передбачає дотримання принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип полягає в тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи (рішення у справі «Правєдная проти росії», №. 69529/01; у справі «Рябих проти росії», № 52854/99, п.52; у справі «Брумареску проти Румунії», № 28342/95, п. 61).

Обставини, які заявник вважає нововиявленими, а саме: засвідчення форс-мажорних обставин за змістом ч.4 ст.361 КАС України не є нововиявленими, так як такі не існували під час розгляду справи та не є тими фактичними обставинами, які мають істотне значення для вирішення справи, а тому такі не можуть бути підставою для задоволення заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані заявником обставини не змінюють правового регулювання спірних відносин, не доводять факту допущення судом помилки при розгляді спору та не спростовують висновків апеляційного суду зазначених у рішенні суду.

З огляду на викладене, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою, наведені в ній обставини не є нововиявленими в розумінні положень частини другої статті 361 КАС, а тому, підстави для скасування рішення суду відсутні.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що у адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані. Тобто, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Доводи, якими заявник обґрунтовує вимоги заяви, можуть слугувати підставою для оскарження судового рішення, а не для його перегляду за нововиявленими обставинами.

До того ж, суд апеляційної інстанції звертає увагу на важливість не порушувати баланс між можливістю переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами і принципом «юридичної визначності», який є складовою верховенства права.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «принцип юридичної визначеності» вимагає, серед іншого, що якщо суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не повинно ставитися під сумнів. Юридична визначеність передбачає повагу до принципу «res judicata», який є принципом остаточності рішень. Цей принцип фактично наголошує на тому, що жодна із сторін не повинна вимагати перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення лише з метою повторного слухання справи та ухвалення нового рішення у справі. Відхилення від цього принципу можна виправдати лише наявністю обставин суттєвого і непереборного характеру (п.43 рішення ЄСПЛ від 09.09.2011 «ZHELTYAKOV v.UKRAINE» (заява №4994/04)).

Так, у пункті 40 справи «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Підсумовуючи вказане, на підставі аналізу доводів заяви в сукупності з обставинами справи, відображеними в судовому рішенні суду апеляційної інстанції, щодо якого ставиться питання про його перегляд за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що сертифікат Івано-Франківської торгово-промилової палати №2600-24-2157 віл 21.11.2024 є новим доказом, який не може бути підставою для перегляду постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі №300/3198/24.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду.

Згідно з частиною четвертою статті 368 КАС за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд, зокрема, може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Керуючись статтями 139, 195, 241, 243, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Армада Вуд» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі №300/3198/24 та залишити постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у справі №300/3198/24 в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний