Постанова

від 05.11.2024 по справі 440/16492/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 440/16492/23

адміністративне провадження № К/990/21806/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №440/16492/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арніка Органік" до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2024 (головуючий суддя Присяжнюк О.В., судді: Любчич Л.В., Спаскін О.А.)

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арніка Органік" звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 позов задоволено частково.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 повернуто заявнику.

Не погоджуючись з рішенням суд апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Полтавській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20.06.2024 відкрито касаційне провадження №К/990/21806/24 у справі №440/16492/23.

Ухвалою суду від 04.11.2024 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 05.11.2024.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.

У справі, що розглядається, Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС у Полтавській області, ДПС України, в якому позивач просив: визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 09.05.2023 №№ 8775149/41524556, 8775148/41524556, 8775144/41524556, 8775145/41524556, 8775143/41524556, 8775142/41524556, 8775146/41524556, 8775151/41524556 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати Державну податкову службу зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену ТОВ "Арніка Органік" податкових накладних № 1 від 26.04.2022, № 9 від 08.05.2022, № 4 від 06.04.2022, № 2 від 08.04.2022, № 10 від 08.05.2022, № 11 від 08.05.2022, № 13 від 16.10.2022, № 3 від 26.04.2022 датою їх подання.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково, суд вважав за можливе скасувати, без визнання протиправними, рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Полтавській області від 09.05.2023 №№ 8775149/41524556, 8775148/41524556, 8775144/41524556, 8775145/41524556, 8775143/41524556, 8775142/41524556, 8775146/41524556, 8775151/41524556. Враховуючи той факт, що рішення про відмову в реєстрації податкових накладних скасовано, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні складені ТОВ "Арніка Органіка", датою їх подання.

Головне управління ДПС у Полтавській області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу податкового органу на рішення суду першої інстанції повернуто скаржнику. Судове рішення мотивовано тим, що інститут самопредставництва не передбачає обмежень у діях особи, яка представляє інтереси юридичної особи або суб`єкта владних повноважень в порядку самопредставництва. Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційну скаргу підписано особою, якою до апеляційної скарги не надано документів, що підтверджують її право на вчинення таких дій і не надано доказів наявності повноважень діяти в порядку самопредставництва, у зв`язку з чим відсутні підстави для прийняття до розгляду цієї апеляційної скарги, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що підписант апеляційної скарги ОСОБА_1 діяв в інтересах ГУ ДПС у Полтавській області не в порядку самопредставництва, оскільки в наданій копії витягу його повноваження обмежені в частині права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг. Відтак, суд апеляційної інстанції вважав, що апеляційна скарга ГУ ДПС у Полтавській області, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України підлягає поверненню, оскільки не підписана особою, яка має право звертатись до суду від імені ГУ ДПС у Полтавській області.

Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права, Головне управління ДПС у Полтавській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій заявник просить скасувати ухвалу про повернення апеляційної скарги та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду.

Підставою касаційного оскарження податковий орган визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Заявник касаційної скарги посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07.09.2023 у справі №320/508/23, відповідно до якої частина третя статті 55 КАС України у редакції Закону № 390-ІХ передбачає за правилами самопредставництва можливість участі юридичної особи у справі через її працівника. Він має бути уповноваженим діяти від імені цієї особи або за законом, або за статутом чи положенням, або за трудовим договором (контрактом). При цьому, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні, статуті (як установчому документі) чи трудовому договорі (контракті) було визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) в порядку самопредставництва.

Заявник касаційної скарги звертає увагу, що у справі №320/508/23, на підтвердження повноважень представника ОСОБА_1 до суду надавались крім іншого Наказ від 14.01.2021 №107 «Про затвердження переліків осіб, які беруть участь у судових справах, судових процесах та вчиняють дії в усіх судах України в інтересах та від імені ДПС, територіальних органів ДПС, без окремого доручення керівника» із змінами внесеними наказом від 19.03.2021 №355, Наказ ГУ ДПС у Полтавській області №370-0 від 22.09.2023 «Про призначення ОСОБА_1 », наказ Державної податкової служби України №355 від 19.03.2021 «Про внесення змін до наказу ДПС від 14.01.2021 №107». Зазначені накази, зокрема, встановлюють перелік осіб, які беруть участь в судових справах та вчиняють дії в судах із встановленими обмеженнями. Таким чином, в матеріалах справи було наявно достатньо документів, що підтверджують повноваження представника ОСОБА_1 .

Також, як указує податковий орган, у постанові Верховного Суду від 05.01.2024 у справі №149/184/21 зазначено, що наявність або відсутність у ЄДР відомостей про право особи вчиняти дії від імені юридичної особи, а також довіреності юридичної особи не підтверджують повноваження діяти за правилами самопредставництва. Такі повноваження підтверджуються законом, статутом, положенням, умовами трудового договору (контракту), посадовою інструкцією.

Позивач не скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У свою чергу, ненадання відзиву не перешкоджає розгляду справи у порядку касаційного провадження.

Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

З оскаржуваного судового рішення слідує, що апеляційна скарга від імені Головного управління ДПС у Полтавській області підписана представником - ОСОБА_1 , який на підтвердження своїх повноважень надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (в подальшому - Витяг).

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до витягу ОСОБА_1 має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у Полтавській області, як окремого підрозділу) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг - представник.

Тобто ОСОБА_1 не може вважатися особою, що здійснює самопредставництво апелянта, оскільки з доданого до апеляційної скарги Витягу не передбачається такої можливості у зв`язку з наявними обмеженнями, що суперечить самій суті інституту самопредставництва, як указав апеляційний суд.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що хоча стаття 296 КАС України (форма та зміст апеляційної скарги) не містить окремо вимоги про необхідність підписання апеляційної скарги і надання доказів наявності повноважень представника та/або особи, яка звертається у порядку самопредставництва, на підписання скарги (за умови відсутності доказів цих повноважень в матеріалах справи), обов`язком заявника є оформлення, зокрема, апеляційної скарги у такий спосіб, який надає суду можливість вирішити питання про відкриття провадження за цією скаргою.

Суд констатував, що інститут самопредставництва не передбачає обмежень у діях особи, яка представляє інтереси юридичної особи або суб`єкта владних повноважень в порядку самопредставництва.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений у ухвалах Верховного Суду від 21.12.2021 в справі № 320/7683/20, від 23.12.2021 в справі № 480/507/21, від 28.12.2021 в справі № 280/797/20, від 02.03.2023 в справі № 380/2518/22, від 06.03.2023 в справі № 640/15331/21, від 08.05.2023 в справі № 520/5268/22; в постанові Верховного Суду від 11.12.2023 р. по справі № 200/658/21-а.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційну скаргу підписано особою, якою до апеляційної скарги не надано документів, що підтверджують її право на вчинення таких дій і не надано доказів наявності повноважень діяти в порядку самопредставництва, у зв`язку з чим відсутні підстави для прийняття до розгляду цієї апеляційної скарги, оскільки її підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Відповідно до статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що колегією суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі №440/14831/23 зазначено, що у згаданій справі розв`язанню підлягає питання чи нівелює можливість діяти в порядку самопредставництва юридичної особи наявність у витягу з ЄДР даних щодо відповідної особи про обмеження повноважень (в частині права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг).

З огляду на імперативні вимоги статей 1, 3 КАС України про те, що процесуальні повноваження суду та порядок здійснення судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, колегія суддів об`єднаної палати дійшла висновку, що адміністративний суд, для підтвердження повноважень особи на участь в судовому процесі через самопредставництво або через представника, має право вимагати тільки ті документи, які визначені статтею 55 КАС України (для підтвердження повноважень по самопредставництву) або статтею 59 КАС України (для підтвердження повноважень представника).

Верховний Суд зазначив, що наявність певних обмежень щодо обсягу дій під час самопредставництва юридичної особи (наприклад, права на укладення мирової угоди, яке може бути зарезервоване виключно за керівником юридичної особи) не позбавляє можливості здійснювати самопредставництво юридичної особи належно уповноваженою особою [членом керівного органу чи працівником, якому статутом, положенням чи іншим нормативним (не разовим) документом надано постійне повноваження представляти юридичну особу у зовнішніх відносинах].

За умови обмеження в ЄДР певних повноважень особа (працівник), яка вчиняє дії від імені юридичної особи, не може уважатися такою, що діє в порядку самопредставництва юридичної особи, та висновує, що обмеження повноважень в ЄДР (зокрема, щодо права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг тощо) особи (працівника), яка вчиняє дії від імені юридичної особи, не спростовує можливості діяти такій особі в порядку самопредставництва від імені юридичної особи (суб`єкта владних повноважень).

Як було указано, особа, яка бере участь у судовому процесі через самопредставництво, не позбавлена права додатково подати інші документи до тих, які визначені статтею 55 КАС України, у тому числі й витяг з ЄДР.

Верховний Суд дійшов висновків, що за умови обмеження в ЄДР певних повноважень особа (працівник), яка вчиняє дії від імені юридичної особи, не може уважатися такою, що діє в порядку самопредставництва юридичної особи, та висновує, що обмеження повноважень в ЄДР (зокрема, щодо права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг тощо) особи (працівника), яка вчиняє дії від імені юридичної особи, не спростовує можливості діяти такій особі в порядку самопредставництва від імені юридичної особи (суб`єкта владних повноважень).

Таким чином, суду апеляційної інстанції необхідно урахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.09.2024 у справі №440/14831/23.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2024 у справі №440/16492/23 скасувати.

Справу №440/16492/23 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду