Ухвала

від 05.11.2024 по справі 638/21000/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року

м. Харків

Справа № 638/21000/24

Провадження № 1-кс/638/3511/24

Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

слідчої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залу суду клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221200002325 від 04 листопада 2024 року, за ознаками складу кримінального правопорушеннязлочину, передбаченого ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України,

у с т а н о в и в:

05 листопада 2024 року прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221200002325 від 04 листопада 2024 року, за ознаками складу кримінального правопорушеннязлочину, передбаченого ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що у провадженні СВ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221200002325, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 листопада 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 03.11.2024 до ХРУП №3 ГУНП в Харківській області надійшли заяви від гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за фактом того, що 03.11.2024 невстановлена особа перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , здійснила замах на умисне вбивство ОСОБА_6 та ОСОБА_7

04.11.2024 у період часу з 02 год. 10 хв. до 02 год. 25 хв., слідчим СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8 , було проведено невідкладний обшук у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого було виявлено та вилучено:

1) металевий предмет, зовні схожий на ніж з плямами речовини бурого кольору, який поміщений до паперового експертного конверту НПУ;

2) металевий предмет, зовні схожий на ніж з нашаруванням речовини бурого кольору, який поміщений до паперового експертного конверту НПУ;

3) мобільний телефон марки «Nokia», модель «1650», IMEI: НОМЕР_1 , з сім-картою «Київстар» № НОМЕР_2 , який поміщений до паперового експертного конверту НПУ.

Вищевказані предмети, вилучені 04.11.2024, визнані в якості речових доказів, які мають істотне значення для забезпечення завдань кримінального провадження, передбаченого ст.2 КПК України.

На підставі вищевикладеного, виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення арешту майна.

Вилучені предмети визнані речовими доказами та знаходиться в Харківському РУП № 3 ГУНП в Харківській області.

На час звернення з клопотанням є підстави вважати, що вилучене майно під час огляду місця події, є предметами злочину та речовими доказами у кримінальному провадженні та зберегли на собі сліди кримінального правопорушення.

Завданням арешту вищевказаного майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Виходячи з вищевикладеного, з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого розслідування, а також подальшого проведення необхідних слідчих дій під час досудового розслідування на теперішній час виникла необхідність у накладенні арешту на виявлені та вилучені предмети слідчим СВ Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8 , під час проведення невідкладного обшуку у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:

1) металевий предмет, зовні схожий на ніж з плямами речовини бурого кольору, який поміщений до паперового експертного конверту НПУ;

2) металевий предмет, зовні схожий на ніж з нашаруванням речовини бурого кольору, який поміщений до паперового експертного конверту НПУ;

3) мобільний телефон марки «Nokia», модель «1650», IMEI: НОМЕР_1 , з сім-картою «Київстар» № НОМЕР_2 , який поміщений до паперового експертного конверту НПУ.

Повернення вилученого майна може негативно вплинути на встановлення істини по кримінальному провадженню, та встановлення усього кола осіб, причетних до скоєння вказаного кримінального правопорушення, оскільки у разі повернення зазначеного майна, можуть бути вжиті заходи та вчинені дії, направлені на його знищення, що може значно ускладнити або взагалі унеможливити встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні, а також проведення необхідних слідчих дій та експертиз.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про день, місце та час проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву, в якій просить суд клопотання задовольнити, накласти арешт на вилучене майно та розглянути клопотання за його відсутності.

Захисник ОСОБА_9 надав суду заяву, в якій, проти задоволення клопотання заперечує, просить суд розглянути клопотання про арешт майна за його відсутності та без фіксації технічними засобами.

ОСОБА_10 надав суду заяву, в якій, просить суд розглянути клопотання про арешт майна без його участі та без фіксації технічними засобами. Проти задоволення клопотання заперечує, підтримує доводи захисника.

Суд, дослідивши матеріали клопотання, доходить таких висновків.

Відповідно до вимог ст. ст. 214, 223 КПК України, після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів.

Відповідно до частини першої статті 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (частина друга статті 131 КПК України).

Як визначено частиною першою статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майнадопускається зметою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (частина перша статті 98 КПК України).

Відповідно до частини другої статті 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до статей 168, 236, 237КПК України тимчасове вилучення майна: речей та документів, які мають значення для кримінального провадження, може здійснюватися також під час обшуку та огляду. Тому тимчасове вилучене майно може належати не тільки підозрюваному (частина перша статті 167 КПК України), а й іншим особам.

Відповідно до частини третьої статті 170КПК України арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або третіх осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних або юридичних осіб з метою забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Відповідно до частини п`ятої статті 9КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України», де зазначається «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Згідно положень статті 41Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі «Лемуан проти Франції», від 22 вересня 1994 року та «Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року).

Суд зауважує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, суд також бере до уваги, що відповідно до частини четвертої статті 173 КПК України, слідчий суддя при задоволенні клопотання про арешт майна, зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

При цьому відповідно до частини одинадцятої статті 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Судом встановлено, що у провадженні СВ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221200002325, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 листопада 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 03.11.2024 до ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області надійшли заяви від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за фактом того, що 03.11.2024 невстановлена особа, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , здійснила замах на умисне вбивство ОСОБА_6 та ОСОБА_7

04.11.2024 у період часу з 02 год. 10 хв. до 02 год. 25 хв., слідчим СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8 , було проведено невідкладний обшук у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого було виявлено та вилучено:

1) металевий предмет, зовні схожий на ніж з плямами речовини бурого кольору, який поміщений до паперового експертного конверту НПУ;

2) металевий предмет, зовні схожий на ніж з нашаруванням речовини бурого кольору, який поміщений до паперового експертного конверту НПУ;

3) мобільний телефон марки «Nokia», модель «1650», IMEI: НОМЕР_1 , з сім-картою «Київстар» № НОМЕР_2 , який поміщений до паперового експертного конверту НПУ.

Вищевказані предмети, вилучені 04.11.2024, визнані в якості речових доказів, які мають істотне значення для забезпечення завдань кримінального провадження, передбаченого ст.2 КПК України.

Вилучені предмети мають важливе доказове значення та самі по собі або у сукупності можуть бути використанні як докази у кримінальному провадженні. Необхідні для проведення експертиз.

Необхідність застосування арешту майна полягає у запобіганні можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження та з метою забезпечення збереження речових доказів.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя не надає оцінку належності та допустимості доказів.

Прокурором доведено, що накладення арешту на майно необхідне з метою забезпечення повного, об`єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування, досягнення дієвості кримінального провадження, встановлення всіх об`єктивних обставин у кримінальному провадженні, та осіб, які причетні до вчинення правопорушення. Необхідні для проведення експертиз. Встановлено наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно під час огляду місця події, є предметами злочину та речовими доказами у кримінальному провадженні та зберегли на собі сліди кримінального правопорушення.

Враховуючи мотиви клопотання та обґрунтування його прокурором, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, наявність достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, зважаючи на можливість використання як доказів у даному кримінальному провадженні та як об`єктів кримінально протиправних дій, оцінивши потреби досудового розслідування, правову підставу для арешту майна, з метою збереження речових доказів, а також, що прокурором наведено обставини, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя доходить висновку про наявність правових підстав для арешту майна.

Відповідно до положень частини першої - другої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі викладеного, керуючись статтями 40, 131, 132, 170, 171 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в:

Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221200002325 від 04 листопада 2024 року, за ознаками складу кримінального правопорушеннязлочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на виявлені та вилучені предмети слідчим СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8 , під час проведення невідкладного обшуку у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:

1) металевий предмет, зовні схожий на ніж з плямами речовини бурого кольору, який поміщений до паперового експертного конверту НПУ;

2) металевий предмет, зовні схожий на ніж з нашаруванням речовини бурого кольору, який поміщений до паперового експертного конверту НПУ;

3) мобільний телефон марки «Nokia», модель «1650», IMEI: НОМЕР_1 , з сім-картою «Київстар» № НОМЕР_2 , який поміщений до паперового експертного конверту НПУ.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 05 листопада 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1