Ухвала

від 05.11.2024 по справі 638/21000/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року

м. Харків

Справа № 638/21000/24

Провадження № 1-кс/638/3509/24

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

слідчої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

слідчого - ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з неповною вищою освітою, офіційно непрацевлаштованого, неодруженого, неповнолітніх дітей та інших осіб на утриманні не має, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221200002325 від 04.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 п. 1 ст. 115 Кримінального Кодексу України,-

у с т а н о в и в:

05 листопада 2024 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221200002325 від 04.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 п. 1 ст. 115 Кримінального Кодексу України.

Клопотання слідчого обгрунтовано тим, що у провадженні СВ Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12024221200002325 від 04.11.2024 за ознаками кримінального правопорушеннязлочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 п. 1 ст. 115 КК України.

Встановлено, що 03.11.2024 приблизно о 19 год. 15 хв., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував разом з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на відкритій ділянці місцевості біля вулиці Дмитра Антоненка №19 в м. Харкові, яка розташована біля зони відпочинку «Саржин Яр». Під час спільного проведення дозвілля у ОСОБА_5 раптово виник умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_8 з боку спини, коли той перебував на вказаній відкритій ділянці місцевості, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи реальну можливість настання наслідків у вигляді смерті, використовуючи фактор раптовості, зненацька, приставив до горла ОСОБА_8 ніж зовнішньою частиною леза, після чого, отримавши супротив на злочинні дії від ОСОБА_8 , ОСОБА_5 наніс не менше 4 ударів ножом в життєво важливі органи, а саме, в область обличчя ОСОБА_8 , але не довів свій злочинний умисел до кінця, оскільки втрутився ОСОБА_7 з метою зупинення злочинних дій ОСОБА_5 . Після того, ОСОБА_8 покинув місце події.

Далі, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заподіяння смерті іншій людині, ОСОБА_5 , перебуваючи у боротьбі з ОСОБА_7 , повалив на землю останнього та наніс не менше одного удару ножом в життєво важливий орган, а саме в область шиї, правої кисті, лівої кисті ОСОБА_7 , але не довів свій злочинний умисел до кінця, оскільки ОСОБА_7 , чинивши опір зміг підвестись та покинув місце події.

В результаті злочинних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_8 , відповідно до довідки з КНП «МКЛШНМД ім.проф.О.І.Мещанінова» ХМР №25/24 від 04.11.2024, спричинені наступні тілесні ушкодження: різана рана правої щоки та підборіддя, лобно скроневої ділянки зліва, лівого стегна.

В результаті злочинних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_7 , відповідно до довідки з ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т.Зайцева Національної академії медичних наук України» №5804 від 04.11.2024, спричинені наступні тілесні ушкодження: колото-різане поранення шиї (4), правої кісті (5), лівої кісті (3).

04.11.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано у порядку ст.208 КПК України.

04.11.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 п. 1 ст. 115 КК України, а саме закінчений замах на вбивство двох осіб.

Підставою застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які діють достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 п. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічним позбавленням волі.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 п. 1 ст. 115 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допитів потерпілих, протоколами допитів свідків, протоколами впізнання особа за фотознімками, протоколами оглядів місць подій, протоколом обшуку, інформаційними довідками щодо стану здоров`я потерпілих осіб.

Вивченням особи підозрюваного встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Харкова, українець, громадянин України, з неповною вищою освітою, офіційно не працевлаштований, не одружений, малолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.

При обранні запобіжного заходу також враховується вік та стан здоров`я підозрюваного. Встановлено, що у сторони обвинувачення відсутні будь-які документи, які б свідчили, що до ОСОБА_5 не може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Метою застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення його належної процесуальної поведінки шляхом запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, так як останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину. Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001 зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування», а тому ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_9 у разі визнання останнього винуватим у вчиненні злочину, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останнього від органу досудового розслідування та/або суду. Так, ОСОБА_5 усвідомлюючи факт притягнення його до кримінальної відповідальності, призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі та невідворотності покарання, може зникнути зі свого постійного місця проживання або реєстрації та переховуватися від слідства, суду, що призведе до тяганини по даному кримінальному провадженню, а також тяганини у прийнятті відносно ОСОБА_5 процесуальних рішень.

Ризик, передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 у подальшому з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину може одноосібно або за допомогою інших осіб, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні шляхом умовляння, залякування чи іншим чином змусити потерпілого, свідків, змінити свої покази.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик, в загальному розумінні, це можлива небезпека будь якого несприятливого результату. Тобто у сторони обвинувачення є всі підстави стверджувати про наявність вищевказаних ризиків.

Вищевикладене свідчить також і про неможливість запобігання цим ризикам шляхом обрання іншого, більш м`якого запобіжного заходу, оскільки такі заходи можуть призвести до неможливості притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, досягнення завдань кримінального провадження, визначених у статті 2 Кримінального процесуального кодексу України щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення неупередженого досудового розслідування та судового розгляду в розумні строки та щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини.

Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан з 05 год. 00 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Вказані обставини свідчать про наявність додаткових ризиків, оскільки під час воєнного стану, введеного на території України, правоохоронні органи позбавлені у повній мірі можливості забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного у кримінальному провадженні, окрім як обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, зважаючи на фактичні обставини справи, особу підозрюваного та характер висунутої підозри, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, в тому числі те, що злочин вчинений у період військового стану, поширеного на території України, у взаємозв`язку з існуванням ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчать про неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, а також з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, керуючись ст. ст. 36, 40, 110, 131, 132, 176 178, 183, 184, 194, 615 КПК України, слідчий та прокурор просять застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк 60 діб у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Таким чином, орган досудового розслідування вважає, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не може запобігти вказаним ризикам.

Враховуючи викладені вище обставини, менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного обов`язків.

З урахуванням доведеності обґрунтованої підозри та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості та особи підозрюваної, орган досудового розслідування дійшов висновку, що для досягнення цілей, визначених ст. 177 КПК України, відносно підозрюваної має бути обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, без визначення розміру застави.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, особу підозрюваного та характер висунутої підозри, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, свідчать про неможливість застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобіганню ризиків та виконанню підозрюваною процесуальних обов`язків.

У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання з підстав, викладених в клопотанні, просили його задовольнити, застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував. Пояснив, що погано себе почував, напевно, за наявності, на його думку, хронічної психічної хвороби чи розладу, оскільки, як зазначив, «нормальна» людина такі дії вчинити не може, тому просив помістити його до закладу з надання психіатричної допомоги.

Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував. Зазначив, що слідчим суддею Дзержинського районного суду м. Харкова розглядається клопотання старшого слідчого СВ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Разом із тим, відповідно до матеріалів кримінального провадження долучених до клопотання, згідно із показами ОСОБА_10 - матері ОСОБА_5 , встановлено, що раніше ОСОБА_5 проходив лікування в КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» в період з 29.08.2016 до 04.11.2016. Після виписки з якої ліки не приймав та з часом його психічний стан став гіршим. Крім того, ОСОБА_10 повідомила, що зі слів сина їй відомо, що причиною його вчинку, який мав місце 03.11.2024 стало те, що начебто потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 почали читати його думки, що йому не сподобалось у зв`язку із чим він напав на них з ножем та заподіяв тілесні ушкодження; потерпілий ОСОБА_8 повідомив, що за декілька хвилин до того, як ОСОБА_5 став завдавати йому удари ножем він запитав у нього: «Как ты читаешь мои мысли».

Потерпілий ОСОБА_7 також під час допиту повідомив, що в ході бійки з ОСОБА_5 останній кричав «Как ты читаешь мои мысли».

Свідок ОСОБА_11 під час допиту повідомила, що зі слів потерпілого їй відомо, що причиною нападу стало те, що начебто нападник вважав, що потерпілі читають його думки.

відповідно до аналітичного досьє на ОСОБА_5 04.11.2024 близько 01.00 намагався підпалити будинок за місцем свого мешкання та вчинив суїцидальну спробу спричинивши собі різані рани.

Таким чином з долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження встановлено факт розладу психічної діяльності та психічної хвороби у ОСОБА_5 .

Згідно із ч. 1 ст. 508 КПК України до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи:

- передача на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім`ї з обов`язковим лікарським наглядом;

- поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

Відповідно до ч.2 ст.508 КПК України вищевказані запобіжні заходи застосовуються до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби.

Згідно із 4.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що взяття під варту людини, яка має психічне захворювання, може порушувати питання, передбачені статтею 3 Конвенції, і що відсутність належної медичної допомоги може становити поводження, яке суперечить цьому положенню (справи: «Славомир Мусял против Польши», п. 87; «Кучерук проти України», п. 148; «Сарбан против Молдовы», п. 90; «Артс против Бельгии», п. 66). Зобов`язання за статтею 3 Конвенції можуть сягати такої міри, що покладатимуть на державу зобов`язання переводити психічно хворих ув`язнених до спеціальних установ для отримання належного лікування (справи: «Мюррей против Нидерландов», п. 105; «Раффрей Таддеи против Франции», п. 63.).

Таким чином, враховуючи встановлення факту розладу психічної діяльності, а також наявність у ОСОБА_5 психічної хвороби до нього можуть бути застосовані запобіжні заходи, передбачені ч.І ст.508 КПК України, зокрема поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, що окрім іншого, забезпечить отримання підозрюваним належної медичної допомоги з приводу наявної у нього психічної хвороби.

Просив відмовити у задоволенні клопотання про обрання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» і застосувати відносно останнього запобіжний захід, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 508 КПК України у вигляді поміщення до закладу з наданнящсихіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.

Слідчий суддя, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, доходить таких висновків.

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема статей 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до вимог пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до пунктом 5 частини другої статті 183 КПК України - запобіжний захід тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Крім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати розслідуванню або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

При обранні запобіжного заходу слідчий суддя виходить з того, що в результаті злочинних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_8 , відповідно до довідки з КНП «МКЛШНМД ім.проф.О.І.Мещанінова» ХМР №25/24 від 04.11.2024, спричинені наступні тілесні ушкодження: різана рана правої щоки та підборіддя, лобно скроневої ділянки зліва, лівого стегна.

В результаті злочинних дій ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_7 , відповідно до довідки з ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т.Зайцева Національної академії медичних наук України» №5804 від 04.11.2024, спричинені наступні тілесні ушкодження: колото-різане поранення шиї (4), правої кісті (5), лівої кісті (3).

04.11.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано у порядку ст.208 КПК України.

04.11.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 п. 1 ст. 115 КК України, а саме закінчений замах на вбивство двох осіб.

Підставою застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які діють достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 п. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічним позбавленням волі.

Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001 зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування», а тому ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_12 у разі визнання останньої винуватою у вчиненні злочину, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останньої від органу досудового розслідування та/або суду.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає встановленими існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, так як останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічне позбавлення волі, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину. Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001 зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування», а тому ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_9 у разі визнання останнього винуватим у вчиненні злочину, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останнього від органу досудового розслідування та/або суду. Так, ОСОБА_5 усвідомлюючи факт притягнення його до кримінальної відповідальності, призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі та невідворотності покарання, може зникнути зі свого постійного місця проживання або реєстрації та переховуватися від слідства, суду, що призведе до тяганини по даному кримінальному провадженню, а також тяганини у прийнятті відносно ОСОБА_5 процесуальних рішень.

Ризик, передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 у подальшому з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину може одноосібно або за допомогою інших осіб, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні шляхом умовляння, залякування чи іншим чином змусити потерпілого, свідків, змінити свої покази.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик, в загальному розумінні, це можлива небезпека будь якого несприятливого результату. Тобто у сторони обвинувачення є всі підстави стверджувати про наявність вищевказаних ризиків.

Вищевикладене свідчить також і про неможливість запобігання цим ризикам шляхом обрання іншого, більш м`якого запобіжного заходу, оскільки такі заходи можуть призвести до неможливості притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, досягнення завдань кримінального провадження, визначених у статті 2 Кримінального процесуального кодексу України щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення неупередженого досудового розслідування та судового розгляду в розумні строки та щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини.

Метою застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення його належної процесуальної поведінки шляхом запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які діють достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 п. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, або довічним позбавленням волі.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 п. 1 ст. 115 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допитів потерпілих, протоколами допитів свідків, протоколами впізнання особа за фотознімками, протоколами оглядів місць подій, протоколом обшуку, інформаційними довідками щодо стану здоров`я потерпілих осіб.

При цьому слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень частини п`ятої статті 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Вивченням особи підозрюваного встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Харкова, українець, громадянин України, з неповною вищою освітою, офіційно непрацевлаштований, не одружений, малолітніх дітей та інших осіб на утриманні не має, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.

При обранні запобіжного заходу також враховується вік та стан здоров`я підозрюваного.

Встановлено, що у сторони обвинувачення відсутні будь-які документи, які б свідчили, що до ОСОБА_5 не може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений слідчим вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру, обставинам та тяжкості інкримінованого діяння, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку ОСОБА_5 .

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаних ризиків.

Однак, зважаючи на фактичні обставини справи, особу підозрюваного та характер висунутої підозри, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, в тому числі те, що злочин вчинений у період воєнного стану, поширеного на території України, у взаємозв`язку з існуванням ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчать про неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, а також з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Вважаю, що прокурором під час розгляду клопотання надано матеріали, які є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Отже, відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України, зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, та запобігати спробам вчинити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а відтак жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, також враховую, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, тяжкість покарання (злочин є особливо тяжким), що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання винуватим, її вік та стан його здоров`я.

При обранні запобіжного заходу також враховується вік та стан здоров`я підозрюваного.

Встановлено, що наразі у сторони обвинувачення відсутні будь-які документи, які б свідчили, що до ОСОБА_5 не може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, станом на момент розгляду клопотання судом не встановлено.

Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, приходжу до висновку, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного.

За приписами частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про її особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Вирішуючи питання щодо визначення ОСОБА_5 розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, у даному кримінальному провадженні, суд враховує приписи статей 177, 178, 182, 183 КПК України.

Виходячи з практики ЄСПЛ, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу.

Характер вчинення кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, вчиненого із застосуванням насильства, з урахуванням підстав, передбачених статтями 177 та 178 КПК України, характер та обставини інкримінованого злочину, та тяжкість покарання дають підстави суду не визначати розмір застави у кримінальному провадженні відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України, з огляду на висновки Європейського суду з прав людини щодо обов`язку суду своїм рішенням забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Стосовно доводів сторони захисту про необхідність застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 508 КПК України у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 508 КПК України до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи:

1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім`ї з обов`язковим лікарським наглядом;

2) поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

Передбачені частиною першою цієї статті запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби.

Згідно зі таттею 509 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. Такими обставинами, зокрема, є:

1) наявність згідно з медичним документом у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання;

2) поведінка особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього була або є неадекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті тощо).

У разі необхідності здійснення тривалого спостереження та дослідження особи може бути проведена стаціонарна психіатрична експертиза, для чого така особа направляється до відповідного медичного закладу на строк не більше двох місяців. Питання про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи вирішується під час досудового розслідування - ухвалою слідчого судді за клопотанням сторони кримінального провадження в порядку, передбаченому для подання та розгляду клопотань щодо обрання запобіжного заходу, а під час судового провадження - ухвалою суду.

Ухвала слідчого судді про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмова у такому направленні може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суд звертає увагу, що стаття 508 відноситься до Глави 39 КПК України «Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру».

При цьму статтею 503 КПК України регламентовано підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Так, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що:

1) особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності;

2) особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.

Якщо під час досудового розслідування будуть встановлені підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, слідчий, дізнавач, прокурор виносить постанову про зміну порядку досудового розслідування і продовжує його згідно з правилами, передбаченими цією главою.

Відповідно до матеріалів справи, згідно з довідкою КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» від 05.11.2024 ОСОБА_5 перебував під наглядом в КНП ХОР «ОПНД № 3» у 2016 році з діагнозом: шизофренія, параноїдна форма. Останнє звернення в 2017 році. Як пояснив та особисто підтвердив ОСОБА_5 у судовому засіданні, у зв`язку із поставленим діагнозом він проходив лікування у період з 29.08.2016 по 04.11.2016 в КНП ХОР «ОПНД № 3», після чого за висновком комісії лікарів він видужав, після чого та дотепер він за допомогою не звертався та не лікувався, на облік його не становили та станом на цей час він на обліку у лікаря-психіатра також не перебуває.

Наразі матеріали справи не містять відомостей про призначення експертизи або висновків за результом їх проведення. Проте, як зазначив прокурор, враховуючи обставини вчинення крмимінального правопорушення та зважаючи на поведінку особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього, наявні підстави для призначення психіатричної експертизи стосовно ОСОБА_5 в рамках досудового розслідування, найближчим часом, невідкладно, постанова про призначення експертизи буде винесена та проведена.

Наразі жодних висновків експертиз немає, належних доказів та відомостей щодо неосудності особи чи обмеженої осудності чи наявності згідно з медичним документом у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання, суду не надано.

А тому наразі досудове розслідування щодо ОСОБА_5 здійснюється згідно із загальними правилами.

Медична довідка свідчить про проходження лікування в КНП ХОР «ОПНД № 3» у період 2016 року, а відтак не є актуальною станом на теперішній час.

При цьому висновки суду не можуть грунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними доказами.

Отже, наразі відсутні достеменні докази, зокрема висновки експертиз, які б свідчили про наявність на цей час у підозрюваного ОСОБА_5 психічного захворювання (розладу).

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 2, 3 статті 503 КПК України, якщо під час досудового розслідування будуть встановлені підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, слідчий, дізнавач, прокурор виносить постанову про зміну порядку досудового розслідування і продовжує його згідно з правилами, передбаченими цією главою.

Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусових заходів медичного характеру.

У випадку встановлення за висновком експертизи підстав для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, слідчим, прокурором буде виносено постанову про зміну порядку досудового розслідування і продовження його згідно з правилами, передбаченими цією главою.

Таким чином, станом на момент розгляду клопотання судом не встановлено обставин, які б наразі перешкоджали або унеможливили, зокрема за станом здоров`я, утриманню підозрюваного ОСОБА_5 в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 04.11.2024, ОСОБА_5 фактично затримано у порядку ст. 208 КПК України 04 листопада 2024 року о 01 год. 50 хв.

За таких обставин, на підставі вищевикладеного, з метою забезпечення виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків, зважаючи на обставини та характер вчинення кримінального правопорушення та суспільну небезпеку діяння, суд на даній стадії суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та необхідність застосувати до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто з моменту фактичного її затримання, 04 листопада 2024 року о 01 год. 50 хв. до 01 год. 50 хв. 02 січня 2025 року включно, без визначення розміру застави.

Згідно зі статтею 205 КПК України ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 176 - 178, 183, 194, 197, 199, 331, 369 - 372, 376, 392-395, суд

постановив:

Клопотання старшогослідчого СВХарківського РУП№3ГУНП вХарківській областікапітана поліції ОСОБА_4 ,погоджене зпрокурором Шевченківськоїокружної прокуратурим.Харкова ОСОБА_3 ,про застосуваннязапобіжного заходуу видітримання підвартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у кримінальномупровадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12024221200002325від 04.11.2024,за ознакамикримінального правопорушення злочину,передбаченого ч.2ст.15ч.2п.1ст.115Кримінального КодексуУкраїни - задовольнити.

Застосувати стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 01 год 50 хв. 02 січня 2025 року включно.

Зобов`язати орган досудового розслідування негайно повідомити про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою його близьких родичів, членів сім`ї або інших осіб за вибором цієї особи в порядку, передбаченому ст. ст. 111, 112 КПК України.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 06 листопада 2024 року о 10 год. 30 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1