Повістка

від 05.11.2024 по справі 177/458/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/643/24 Справа № 177/458/22 Суддя у 1-й інстанції - Коваль Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Новопільська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, заяву відповідачки ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на додаткове рішенняКриворізького районногосуду Дніпропетровськоїобласті від15серпня 2023року у цивільній справі №171/458/22 за позовом ОСОБА_1 до Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Криворізького районного суду Дніпропетровської області з позовом до Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Позивач просив суд визнати недійсним та скасувати рішення Надеждівської сільської ради Криворізького району № 33 від 28 квітня 2006 року на підставі якого було видано Державний акт ЯЕ № 472443 на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 , загальною площею 0,1508 га. та визнати недійсним Державний акт ЯЕ № 472443 на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 та вилучити інформацію із Державного земельного кадастру про ОСОБА_2 , як власника земельної ділянки, загальною площею 0,1508 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у межах згідно з планом, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1221884300:02:001:0207.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку відмовлено.

Додатковим рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 20700,00 грн.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати додаткове рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15серпня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Рисін О.О. просив суд, відповідно до статті 142 ЦПК України, судові витрати по розгляду справи в Дніпровському апеляційному суді в повному обсязі покласти на позивача ОСОБА_1 та зазначив, що остаточний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердження, відповідно до положень п. 8 ст. 141 ЦПК України, будуть надані апеляційному суду на протязі п?яти днів з дня ухвалення постанови апеляційного суду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Додаткове ршення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15серпня 2023 року - залишено без змін.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2024 року.

04 жовтня 2024 року відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткової постанови про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій остання просить суд апеляційної інстанції стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 ,від іменіта вінтересах якоїдіє адвокат Рисін О.О., повідомила, що докази розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, будуть подані до суду у порядку, визначеному ЦПК України.

Відповідне судове рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 на додаткове рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15серпня 2023 року у цивільній справі №171/458/22, ухвалене судом апеляційної інстанції 01 жовтня 2024 року, а заяву про ухвалення додаткового рішення в частині компенсації понесених судових витрат на професійну правничу допомогу подано до суду 04 жовтня 2024 року, тобто в межах п`ятиденного строку, визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України, а тому така заява підлягає розгляду по суті.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, представник відповідачки ОСОБА_2 , - адвокат Рисін О.О. надав заяву про розгляд справи за його відсутності, а позивач ОСОБА_1 надав заяву про відкладення розгляду справи, у зв?язку з його перебуванням на лікарняному.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строківрозгляду справисудом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно статті270ЦПК України,суд,що ухваливрішення,може зазаявою учасниківсправи чиз власноїініціативи ухвалитидодаткове рішення,якщо: 1)стосовно певноїпозовної вимоги,з приводуякої сторониподавали доказиі давалипояснення,не ухваленорішення; 2)суд,вирішивши питанняпро право,не зазначивточної грошовоїсуми,присудженої достягнення,або майно,яке підлягаєпередачі,або дії,що требавиконати; 3)судом невирішено питанняпро судовівитрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановленихстаттею 430цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Виходячи звищенаведених норм Конвенції тапрактики Європейськогосуду,вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 270 ЦПК України щодо строку розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення, а також зважаючи на те, що неприбуття у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення та позивач ОСОБА_1 повторно звернувся до суду із клопотанням про відкладення судового розгляду, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, які не з`явилися у судове засідання, а тому клопотання про відкладення судового розгляду задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч.2,3ст.141ЦПК Україниінші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенніпитання пророзподіл судовихвитрат судвраховує: 1)чи пов`язаніці витратиз розглядомсправи; 2)чи єрозмір такихвитрат обґрунтованимта пропорційнимдо предметаспору зурахуванням цінипозову,значення справидля сторін,в томучислі чиміг результатїї вирішеннявплинути нарепутацію сторониабо чивикликала справапублічний інтерес; 3)поведінку сторонипід часрозгляду справи,що призвеладо затягуваннярозгляду справи,зокрема,подання стороноюявно необґрунтованихзаяв іклопотань,безпідставне твердженняабо запереченнястороною певнихобставин,які маютьзначення длясправи,безпідставне завищенняпозивачем позовнихвимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збірдоказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, щопри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції,висловленої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, професійну правничу допомогу відповідачці ОСОБА_4 надавав адвокат Рисін О.О. на підставі Договору №191/19/22 від 01 вересня 2022 року та Ордеру Серії АЕ №123824 від 06 листопада 2023 року.

Вартість наданих послуг з правової допомоги Бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання правової допомоги та виставляє клієнту відповідний рахунок. Вартість одного часу роботи адвокатів та спеціалістів Бюро, встановлюється в Угоді про розмір гонорару Бюро, що є додатком до даного Договору.

Згідно Угоди про розмір гонорару Бюро від 01 вересня 2022 року сторони погодилися, що гонорар буде визначатися за всю фактичну кількість годин надання правової допомоги із розрахунку 1800,00 грн. за годину, із застосуванням відповідних коефіцієнтів до базової вартості години у залежності від виконаних робіт, згідно таблиці (т. 2 а.с. 52-59).

Додатковою угодою №1 від 03 листопада 2023 року до договору №191/19/22 від 01 вересня 2022 року сторони погодили, що, за надання послуг із підготовки та подання до Дніпровського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_5 на додаткове рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15серпня 2023 року та представництво інтересів клієнта в даній справі в Дніпровському апеляційному суді, клієнт ( ОСОБА_2 ) сплачує попередню оплату в розмірі 3000,00 грн. до 13.11.2023 без урахування коефіцієнтів та знижок, передбачених Угодою про розмір гонорару Бюро від 01.09.2022 (т. 3 а.с. 124).

Згідно Акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги від 01 жовтня 2024 року, вартість послуг по підготовці відзиву та за представництво інтересів у суді становить 3000,00 грн (т. 3 а.с. 135).

Згідно квитанції №34 від 08 листопада 2023 року ОСОБА_2 сплачено за професійну правничу допомогу 3000,00 грн (т. 3 а.с. 137).

Разом із цим, у постанові від 25 жовтня 2022 року у справі № 820/3681/18 (адміністративне провадження № К/9901/27069/19) Верховний Суд зазначив: «Розмір відповідної суми (витрат на правничу допомогу) має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат».

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) роз`яснено, що в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів, враховуючи залишення без задоволення апеляційної скарги, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, дійшла висновку, що обґрунтованими є вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн., а тому заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 270, 381 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву відповідачки ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі по апеляційній скарзі позивача ОСОБА_1 на додаткове рішенняКриворізького районногосуду Дніпропетровськоїобласті від15серпня 2023року у цивільній справі №171/458/22 за позовом ОСОБА_1 до Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, в розмірі 1 500 (одна тисяча п?ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.

В задоволенні іншої частини вимог заяви відповідачки ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 05 листопада 2024 року.

Головуючий:

Судді: