Постанова

від 05.11.2024 по справі 229/1277/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9686/24 Справа № 229/1277/24 Суддя у 1-й інстанції - Рибкіна Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м.Кривий Ріг

Справа № 229/1277/24

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

завниця - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи - Територіальна громада в особі Дружківської міської ради, Другий відділ Краматорського РТЦК СП м. Дружківка, Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ухов Роман Владиславович, на ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 30 серпня 2024 року, яка постановлена суддею Рибкіною Н.М. у місті Дружківці Донецької області та повне судове рішення складено 30 серпня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою в окремому провадженні, в якій просила суд встановити факт постійного проживання заявниці разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю до часу відкриття спадщини не менше п`яти років та перебування заявниці на утриманні загиблого військовослужбовця.

В обгрунтування заяви зазначила, що заявниця останні 5 років проживала із ОСОБА_5 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 14.04.2020 року ОСОБА_5 належить квартира АДРЕСА_1 .

Факт проживання більше п`яти років заявниці зі спадкодавцем підтверджується актом КП "Комсервіс" від 13.02.2024.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 загинув, його похованням займалась заявниця, інші спадкоємці, які би прийняли спадщину, відсутні.

З метою оформлення спадщини на себе після померлого ОСОБА_5 , заявниця в лютому 2024 року звернулась до приватного нотаріуса, однак їй в усній формі було роз`яснено, що для вирішення даного питання ій необхідно звернутись до суду та встановити факт проживання разом зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Крім того, 12.02.2024 року заявниця звернулась до Краматорського РТЦК з метою отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року, оскільки ОСОБА_5 був військовослужбовцем, але їй було відмовлено, так як відповідно до ст.16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого/померлого, та запропонували їй встановити факт сумісного проживання та перебування на утриманні загиблого військовослужбовця.

Таким чином, заявниця просила встановити факт сумісного проживання та перебування її на утриманні загиблого військовослужбовця.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 28 лютого 2024 року відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи Міністерство оборони України.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 17 квітня 2024 року залучено до участі у справі в якості заінтересованих осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 30 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Територіальна громада в особі Дружківської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та перебування на його утриманні - залишено без розгляду.

Роз`яснено заявниці ОСОБА_1 право звернутися до належного суду з відповідним позовом на загальних підставах.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ухов Р.В., просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду першої інстанції про залишення її заяви про встановлення факту без розгляду ґрунтується на неправильному застосуванні судом першої інстанції норм матеріального права та порушенні норм процесуального права. Згідно положень ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту коли іншим чином усунути негативні для громадянина обставини об`єктивно не можливо. 18 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу №560/17953/21. Предметом розгляду було можливість встановлення юридичних фактів необхідних для реалізації права отримання грошової допомоги загиблих військовослужбовців.

Водночас, у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

При цьому, між Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що мають юридичне значення, в окремому порядку.

Звертає увагу суду на тому, що заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_3 у своєму листі також вказав на необхідність подання саме такого судового рішення.

Виходячи із викладеного, пояснення Міністерства оборони України є викривленням норм чинного законодавства, направлені на штучне затягування справи з метою ухилення від обов`язку сплати коштів.

Наголошує на тому, що жодного спору між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України немає, оскільки на теперішній час дій або бездіяльності, що мали б бути об`єктом оскарження Міністерством оборони України не вчинено. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 також діяв у межах повноважень визначених чинним законом. Тому закриття провадження у справі або відмова заявниці у задоволенні заяви саме через «спір про право» не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника заявниці ОСОБА_1 - адвоката Ухова Р.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Територіальна громада в особі Дружківської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та перебування на його утриманні, суд першої інстанції виходив з того, що факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки з матеріалів справи вбачається, що існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

Однак, на думку колегії суддів, такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст.1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

В силу ст.13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії. які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19.

У частині 6 ст. 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 виснувала, що між співмешканкою військовозобов`язаного чоловіка та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки Міністерство оборони України не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України».

Таким чином, за відсутності спору з приводу відмови у призначенні та виплаті заявниці грошового забезпечення, розгляд заяви про встановлення юридичних фактів проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, знаходження у фактичних шлюбних відносинах, перебування фізичної особи на утриманні повинно відбуватися за правилами цивільного судочинства в окремому провадженні.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які є батьками загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 , до суду першої інстанції надали заяви про розгляд справи у їх відсутність та не заперечують проти задоволення поданої заяви, а між заявницею ОСОБА_1 та заінтересованою особою Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання грошової допомоги, оскільки останнє не є суб`єктом отримання таких грошових виплат, суд дійшов помилкового висновку щодо залишенн без розгляду заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи Територіальна громада в особі Дружківської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та перебування на його утриманні, у зв`язку з наявністю спору про право.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу суду необхідно скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Питання щодо розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не вирішується, оскільки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, це питання суд вирішує під час ухвалення рішення, а тому питання про розподіл судових витрат, понесених учасниками справи у зв?язку з переглядом ухвали суду в апеляційній інстанції, буде вирішено судом першої інстанції під час ухвалення рішення по суті.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ухов Роман Владиславович,- задовольнити.

Ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 30 серпня 2024 року скасувати та направити цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Територіальна громада в особі Дружківської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та перебування на його утриманнідо Дружківського міського суду Донецької області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 05 листопада 2024 року.

Головуючий:

Судді: