Постанова

від 30.10.2024 по справі 643/8610/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 643/8610/23

провадження № 61-4278св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , Приватне підприємство «Кристал Бук»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом - Голотовим Сергієм Олександровичем, на рішення Московського районного суду м. Харкова в складі судді Довготько Т. М. від 21 листопада 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду в складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю. від 21 лютого 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року представник позивачки ОСОБА_1 - Глотов С. О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив: визнати за ОСОБА_1 авторське право (право вважатися творцем) на твір «ІНФОРМАЦІЯ_7»; припинити порушення авторського права ОСОБА_1 шляхом заборони ОСОБА_2 поширювати недостовірну інформацію про плагіат ОСОБА_1 твору ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_3»; судові витрати покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги послався на те, що позивачка ОСОБА_1 є кандидаткою медичних наук, доцентом, педіатром, дитячим пульманологом, працювала на кафедрі пропедевтики педіатрі № 2 Харківського національного медичного університету з 2012 по 2023 рік, з 2017 по 2019 рік очолювала клінічну роботу кафедри, проводила клінічні та патологоанатомічні конференції на клінічній базі кафедри пропедевтики педіатрії № 2 в ОДКБ-1. Є авторкою більше ніж 35 наукових статей з педіатрії, 2 патентів на корисну модель. У жовтні 2022 року позивачкою було завершено створення твору під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7», надалі - Твір, який було створено нею в рамках договору № 22/08/01-А про створення за замовленням і використання твору, укладеного між позивачкою та видавництвом ПП «Кристал Бук». Власником прав на Твір відповідно до зазначеного договору є ПП «Кристал Бук». Автором ілюстрації до Твору та дизайну обкладинки є ОСОБА_3 , з якою позивачка працювала у постійній творчій взаємодії, ухвалюючи творчі рішення стосовно того, яких фрагментів тексту мають стосуватися ілюстрації, на чому має бути акцентовано увагу, вибору стилю виконання ілюстрації тощо. Твір є результатом індивідуальної творчої праці позивачки, що містить низку творчих рішень, отже є об`єктом авторського права. Твір є зразком науково-популярної літератури, присвячений питанням статевого виховання малюка через просту та зрозумілу розповідь про будову тіла, фізіологічні процеси, гігієну, зачаття та появу малюка на світ, кордони тіла та безпечну поведінку. Твір призначений для читання дітьми від 5 до 9 років та їхніми батьками. Твір було підписано до друку з готового оригінал-макета та надруковано у ПП «Юнісофт» накладом 5000 примірників, що підтверджується вихідними даними друкованого Твору, виданню якого було присвоєно ISBN 978-617-547-386-3, після чого розпочалося розповсюдження.

Відповідачка є авторкою іншого науково-популярного видання під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3», яке присвячене питанням статевого виховання дітей віком від 4 до 10 років та, як зазначено у вихідних даних надрукованого примірнику, «розповідає про дуже важливі речі - органи, які ми прикриваємо білизною».

Як зазначено у вікіпедії ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ), та на сайті ІНФОРМАЦІЯ_6, який належить відповідачці ОСОБА_2 , вона є український секс-педагог, експертка з сексуальної освіти, блогерка, колишня журналістка. ІНФОРМАЦІЯ_5 в інтернеті на сторінці соціальної мережі Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_4), яка належить відповідачеві ОСОБА_2 , з`явився допис (пост), яким, зокрема, було поширено наступну інформацію: «А тепер про книгу. " ІНФОРМАЦІЯ_3" вкрало видавництво Кристал Бук і Харківська лікарка ОСОБА_1 . Я завжди відстежую усі книжкові новинки по темі секспросвіти, щоб радити батькам нові видання, тож майже одразу побачила плагіат". Схожими були не тільки назва, анотація, оформлення обкладинки (вони навіть заокруглені куточки повторили), але й ілюстрації, структура, текст, підписи до малюнків. Звісно, слова переставлені місцями, у "плагіаті" додано розділ про вагітність і пологи, чого нема в " ІНФОРМАЦІЯ_3 ". ...», що свідчить про невизнання відповідачкою авторського права позивачки на створений нею Твір . Приналежність відповідачці зазначеної Facebook-сторінки, а також зміст вказаного посту підтверджуються Довідкою з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 18.08.2023 №176/2023-Д та Звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 18.08.2023 №195/2023-ЗВ, складеними ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес». Позивач ставить до відома, що сторінка відповідача на Facebook має 56202 підписників. Відповідачка є також власником акаунту в Instagram ( ІНФОРМАЦІЯ_2 де зазначено, що ОСОБА_2 має 317 000 підписників. З появою вказаної вище публікації ОСОБА_2 , яку також було продубльовано на її акаунті в Instagram, до позивачки через мережу Facebook та в Instagram почали надходити, ймовірно від прихильників відповідачки, багаточисельні ненависницькі повідомлення із звинуваченнями в плагіаті, цькуванням та вимаганням знищити Твір. Через це видавництву ПП «КРИСТАЛ БУК» довелося прибрати книгу ОСОБА_1 з продажу до з`ясування всіх обставин. Станом на дату подачі цієї позовної заяви Твір позивачки не знаходиться в цивільному обороті (не розповсюджується). Вищевикладене змусило позивачку звернутися до суду з захистом свого порушеного права. Зазначає, що Твір позивачки не містить плагіату та незаконних запозичень з книги відповідачки. Книги «ІНФОРМАЦІЯ_7» та « ІНФОРМАЦІЯ_3» є самостійними, незалежними один від одного творами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ПП «КРИСТАЛ БУК» про визнання авторського права та припинення порушення відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання за позивачем авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_7», оскільки авторство позивачки не оспорюється, у виданні належним чином зазначено всю інформацію, яка вимагається діючими стандартами та законодавством України, а саме, останній розворот Книги містить відомості про те, що автором є ОСОБА_1 , а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає. Крім того, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - шляхом заборони ОСОБА_2 поширювати недостовірну інформацію про плагіат ОСОБА_1 твору ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_3» - не є ефективним засобом відновлення порушеного права позивача, оскільки правопорушення відбулося, вже закінчене, та дія яка створює загрози порушення права вже вчинена, а тому обраний позивачем спосіб захисту не відновить порушеного права позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника Глотова С. О. - залишено без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду щодо відсутності підстав для визнання за позивачкою авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_7», оскільки у виданні належним чином зазначено всю інформацію, яка вимагається діючими стандартами та законодавством України, а саме, останній розворот Книги містить відомості про те, що автором є ОСОБА_1 .

Стосовно вимог ОСОБА_1 припинити порушення авторського права позивачки шляхом заборони ОСОБА_2 поширювати недостовірну інформацію про плагіат ОСОБА_1 твору ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_3», апеляційний суд також погодився з висновками місцевого суду про обрання позивачем неналежного способу захисту в зазначеній частині позовних вимог, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Глотов С. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17, від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц, від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19, від 21 вересня 2022 року в справі № 908/976/19, від 22 вересня 2020 року в справі № 910/3009/18, від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, від 22 вересня 2022 року в справі № 462/5368/16-ц, від 22 вересня 2020 року в справі № 910/3009/18, від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19, від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц, від 06 квітня 2021 року в справі № 910/10011/19, від 20 жовтня 2021 року в справі № 9901/554/19, від 12 липня 2023 року в справі № 757/31372/18-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України)

Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У травні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Свиридова М. М. подала до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій низки висновків, сформованих Великою Палатою Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, безпідставні, оскілки проаналізувавши наведені заявником постанови, вбачається, що у вказаних справах характер спірних цивільних відносин між сторонами та фактичні обставини справи не є релевантними, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 643/8610/23 з Московського районного суду м. Харкова.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 19 серпня 2022 року між ПП «КРИСТАЛ БУК» в особі директора ОСОБА_4 (замовник) та позивачкою ОСОБА_1 (автор) укладено договір №22/08/01-А про створення за замовленням і використанням Твору.

Відповідно до розділу 1 Договору, замовник доручає, а Автор бере на себе виконання замовлення на створення твору під робочою назвою «ІНФОРМАЦІЯ_8», українською мовою, обсягом 46 стор., та передає майнові права на твір передбачені цим Договором Замовнику. Термін виконання замовлення - до 24 жовтня 2022 рокц. Особисті немайнові права на твір, створений за замовленням, належать автору.

ІНФОРМАЦІЯ_5 в інтернеті на сторінці соціальної мережі Facebook, яка належить відповідачу ОСОБА_2 , надруковано допис (пост), яким, поширено наступну інформацію: «А тепер про книгу. "ІНФОРМАЦІЯ_3" вкрало видавництво Кристал Бук і харківська лікарка ОСОБА_1 . Я завжди відстежую усі книжкові новинки по темі секспросвіти, щоб радити батькам нові видання, тож майже одразу побачила плагіат". Схожими були не тільки назва, анотація, оформлення обкладинки (вони навіть заокруглені куточки повторили), але й ілюстрації, структура, текст, підписи до малюнків. Звісно, слова переставлені місцями, у "плагіаті" додано розділ про вагітність і пологи, чого нема в " ІНФОРМАЦІЯ_3 ". ...».

Належність відповідачу ОСОБА_2 Facebook-сторінки, а також зміст вказаного посту підтверджуються Довідкою з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 18 серпня 2023 року №176/2023-Д та Звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 18.08.2023 №195/2023-ЗВ, складеними ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес».

Відповідно до висновку експерта №162-01 за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності підготовлений для використання в судочинстві від 14 серпня 2023 року: «Ідея, тема та зміст творів ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_7. ПП «КРИСТАЛ БУК», - 2023. 48 с.) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3. ПП «Юнісофт», - 2019. 48 с.) є загальновідомими. Ілюстрації у творах ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_7. ПП «КРИСТАЛ БУК», - 2023. 48 с.) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3. ПП «Юнісофт», - 2019. 48 с.) є такими, що тісно та нерозривно, за смислом, пов`язані зі змістом кожного твору відповідно. Спірний твір ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_7. ПП «КРИСТАЛ БУК», - 2023. 48 с.) не є таким, що представляє собою повне або часткове відтворення тексту та ілюстрацій з твору ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3. ПП «Юнісофт», - 2019. 48 с.) за формою вираження. Як вбачається з висновку, експерт Петренко С. А. обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок згідно із статтею 384 КК України.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягаєчастковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968св21)).

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею авторське право (право вважатися творцем) на твір «ІНФОРМАЦІЯ_7» посилаючись на публічне звинувачення відповідачкою її в плагіаті.

Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та їх майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 Закону.

Одним із особистих немайнових прав інтелектуальної власності є право на визнання людини автором об`єкта права інтелектуальної власності (пункт 1 частини першої статті 423 ЦК України).

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду, дійшов висновку про те, що відсутні підстави для визнання за позивачем авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_7», оскільки авторство позивачки не оспорюється.

Верховний Суд у повній мірі не погоджується з указаними висновками апеляційного суду, виходячи з таких міркувань.

Згідно пунктів 1, 3 частини другої статті 16 Закону України «Про авторське право і суміжні права» особи, зазначені в частині першій цієї статті, мають право звертатися за захистом авторського права та/або суміжних прав до суду з будь-якими вимогами, не забороненими законом, зокрема про визнання авторського права або суміжних прав та припинення та/або заборону вчиняти дії, що порушують авторське право та/або суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

У свою чергу плагіат - це опублікування твору або його частини у незмінному або видозміненому вигляді, включаючи опублікування перекладу іншомовного твору або його частини, під іменем особи, яка не є автором цього твору (пункт 1 частини другої статті 53 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Згідно пункту 1 частини першої статті 423 ЦК України право на визнання людини творцем (автором) об`єкта права інтелектуальної власності є особистим немайновим правом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що звинувачення в плагіаті є формою порушення суб`єктивного авторського права добросовісного творця, адже тим самим заперечується наявність в нього такого права.

При цьому, відповідно до статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; розповсюдженням об`єктів авторського права і (або) суміжних прав є будь-яка дія, за допомогою якої об`єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об`єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об`єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання позивачки автором спірного твору дійшов передчасного висновку про те, що її право не оспорено.

Також апеляційний суд передчасно погодився з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо припинення порушення авторського права ОСОБА_1 шляхом заборони ОСОБА_2 поширювати недостовірну інформацію про плагіат ОСОБА_1 твору ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_3» з підстав неналежно обраного позивачем способу захисту, з огляду на наступне.

Так, підставою даного позову став допис від ІНФОРМАЦІЯ_5 в інтернеті на сторінці соціальної мережі Facebook, яка належить відповідачу ОСОБА_2 , надруковано допис (пост), яким, поширено наступну інформацію: «А тепер про книгу. "ІНФОРМАЦІЯ_3" вкрало видавництво Кристал Бук і харківська лікарка ОСОБА_1 . Я завжди відстежую усі книжкові новинки по темі секспросвіти, щоб радити батькам нові видання, тож майже одразу побачила плагіат". Схожими були не тільки назва, анотація, оформлення обкладинки (вони навіть заокруглені куточки повторили), але й ілюстрації, структура, текст, підписи до малюнків. Звісно, слова переставлені місцями, у "плагіаті" додано розділ про вагітність і пологи, чого нема в " ІНФОРМАЦІЯ_3 ".

Посилаючись на те, що відповідачка за відсутності судової заборони не позбавлена можливості повторно (безліч разів) поширити недостовірну інформацію такого ж змісту, задоволення судом такої вимоги буде виступати запобіжником аналогічного порушення суб`єктивного авторського права позивачки в майбутньому.

Відповідно до частини першої статті 53 Закону України «Про авторське право і суміжні права» підставами для захисту особистих немайнових та/або майнових авторських і суміжних прав є будь-яке порушення, невизнання або оспорювання таких прав, а також створення загрози порушення таких прав.

Пунктом 1 частини першої статті 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що за захистом авторського права або суміжних прав, а також права особливого роду (sui generis) у встановленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції мають права звертатися суб`єкти авторського права або суб`єкти суміжних прав для захисту свого авторського права або суміжних прав.

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, мають право звертатися за захистом авторського права та/або суміжних прав до суду з будь-якими вимогами, не забороненими законом, зокрема про припинення та/або заборону вчиняти дії, що порушують авторське право та/або суміжні права чи створюють загрозу їх порушення (пункт 3 частини другої статті 55 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Установлено, що автором літературно-художнього твору «ІНФОРМАЦІЯ_7» зазначено ОСОБА_1 . Відповідачка в соціальній мережі поширила допис відповідно до якого вказала, що зміст творів ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_7 містить плагіат на її твори ІНФОРМАЦІЯ_3.

Так, відповідно до висновку експерта №162-01 від 14 серпня 2023 року зазначено про те, що «Ідея, тема та зміст творів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 є загальновідомими. Спірний твір ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_7. ПП «КРИСТАЛ БУК», - 2023. 48 с.) не є таким, що представляє собою повне або часткове відтворення тексту та ілюстрацій з твору ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3. ПП «Юнісофт», - 2019. 48 с.) за формою вираження.

Захист особистих немайнових і майнових прав суб`єктів авторського права та/або суб`єктів суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством (стаття 54 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв`язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 червня 2023 року у справі № 910/8510/21 зазначено, що: «Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 квітня 2022 року у справі № 748/2794/20 (провадження № 61-13474св21) зазначено, що: «Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб».

Якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене в номері (випуску) газети, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, які випущені у світ, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення, а якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення (частина друга статті 278 ЦК України).

Тлумачення частини другої статті 278 ЦК України свідчить, що з метою захисту особистого немайнового права, законодавець допускає застосування різних способів захисту. У разі поширення інформації в мережі Інтернет, яка порушує особисте немайнове право особи, вимога про заборону (припинення) їх розповсюдження в мережі Інтернет є належним способом захисту.

За викладених обставин висновок апеляційного суду про те, що обраний позивачкою спосіб захисту порушеного права не передбачений нормами закону є помилковими.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України, судові рішення в цій частині слід скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом - Голотовим Сергієм Олександровичем, задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов