Постанова

від 05.11.2024 по справі 490/942/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

05.11.24

22-ц/812/1726/24

Провадження №22ц/812/1726/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 листопада 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Крамаренко Т.В., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання: Травкіною В.Р.,

за участю позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Долгової Л.В.,

розглянувши впорядку спрощеногопровадження увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу №490/942/24за апеляційноюскаргою Садівничого товариства «Активіст» на рішення, яке постановив Центральний районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Чаричанського Павла Олексійовича у приміщенні цього суду 17 вересня 2024 року, дата складання повного тексту не зазначена, за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Активіст» про визнання незаконним відключення від мережі електропостачання, зобов`язання поновити електропостачання та стягнення моральної шкоди,

у с т а н о в и в :

У лютому 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Долгову Л.В. звернувся до суду із позовом до Садівничого товариства «Активіст» (далі СТ «Активіст», Товариство) про визнання незаконним відключення від мережі електропостачання, зобов`язання поновити електропостачання та стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є членом СТ «Активіст» та має у володінні земельні ділянки №170 та №171. На вказаних земельних ділянках він разом із сім`єю відпочиває та вирощує сільгосппродукцію. З моменту створення Товариством постійно та безперешкодно надавались послуги з постачання та розподілу електричної енергії, кожна ділянка була заживлена до внутрішньої мережі електропостачання окремо та встановлені лічильники обліку. Однак у липні 2022 року відповідач припинив постачання електричної енергії до ділянки №170 з посиланням на пожежу, яка сталась за відсутності позивача, при цьому останнього ніхто не повідомив. Позивач виявив факт відключення його ділянки № НОМЕР_1 від мережі електропостачання у вересні 2022 року, акт про відключення від мережі ділянки № НОМЕР_1 йому також не надавався. ОСОБА_1 було з`ясовано, що 29 липня 2022 року представником ВЗНС МРУ ГУ ДСНС України в Миколаївській області було складено акт про пожежу на відкритій території приватного домоволодіння з причини - займання сухої трави. Після письмового звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про поновлення електропостачання правління СТ «Активіст» повідомило його про відключення і прийняло рішення про залишення ділянок № НОМЕР_1 та №171 відключеними від електропостачання надалі. Позивач звертався 29 березня 2023 р., 06 травня 2023 р., 04 червня 2023 р. відносно його підключення до мережі електропостачання. Відносно підключення електричної енергії до земельної ділянки № НОМЕР_2 він звертався навесні 2021 р., але заява була проігнорована. Листом відповідача від 07 червня 2023 р. №07/06-2023 позивача повідомлено, що електропостачання до земельних ділянок № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 не буде поновлено, оскільки земельні ділянки знаходяться в занедбаному стані й існує загроза повторного займання. Також зазначено, що з метою підключення земельних ділянок до електромережі позивачу необхідно надати документи, що підтверджують право користування/власності земельними ділянками та підписаний з Товариством договір про послуги забезпечення електропостачання та використання внутрішніх мереж (при цьому належні позивачу земельні ділянки не приватизовані, про що відомо відповідачу, а також на час дії воєнного стану здійснити їх приватизацію неможливо). Але в переліку необхідних документів на укладання договору про приєднання вказано, що користувачу необхідно подати заяву про приєднання та за відсутності об`єкта, право власності чи право користування земельною ділянкою. Якщо замовник не є одноосібним власником, то він надає ситуаційний план та викопіювання з топографо-геодезичного плану в масштабі 1:2000 із зазначенням місця розташування об`єкта замовника, які приєднуються до мереж вперше. При цьому позивач вже був приєднаний до електричної мережі, що визнає і відповідач, крім того у позивача наявна розрахункова книжка з 2015 р., згідно якої він постійно сплачував кошти за використану електричну енергію, а також у вказаній книжці зазначено, що була проведена заміна лічильника та в 2021 році лічильник винесений на вулицю та опломбований. У відповідача є відомості, що позивач є членом СТ «Активіст», наявний ситуаційний план та викопіювання з топографо-геодезичного плану в масштабі 1:2000 із зазначенням місця розташування ділянок відповідача, а також те, що у відповідача є бланк договору про послуги забезпечення електропостачання та використання внутрішніх мереж, але відповідач на звернення ОСОБА_1 відмовляється у добровільному порядку здійснити підключення ділянок і створює перешкоди в цьому. Заборгованості перед Товариством на момент відключення від мережі електропостачання у позивача не було. З часу введення воєнного стану позивач проживав в садовому будинку на території СТ «Активіст», оскільки проживати в багатоквартирному будинку в центрі міста вважав небезпечним для свого життя. Але відсутність електроенергії завдавала позивачу багато незручностей, таких як: приготування їжі на багатті, неможливість використовувати холодильник, користуватися радіо та заряджати мобільний телефон. Все це спричинило ОСОБА_1 моральну шкоду, що полягала у зміні життєвих планів, душевних стражданнях через поведінку позивача, що полягала у відключенні електропостачання, а також переживаннях та незручностях, які мали місце. Через це він змушений був виїхати до іншого міста як внутрішньо переміщена особа.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати неправомірними дії СТ «Активіст» щодо відключення від електричної мережі земельних ділянок №170 та №171 із садовими будиночками позивача, зобов`язати відповідача за власний рахунок поновити (підключити) вказані земельні ділянки із садовими будиночками до внутрішньої мережі електропостачання СТ «Активіст» та стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 51000 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2024 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Визнано неправомірними дії СТ «Активіст» щодо відключення від електричної мережі земельних ділянок №170 та №171 із садовими будиночками споживача ОСОБА_1 , розташованих в СТ «Активіст» за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано СТ «Активіст» за власний рахунок поновити до внутрішньої мережі електропостачання земельні ділянки № НОМЕР_1 та №171 із садовими будиночками споживача ОСОБА_1 , розташовані в СТ «Активіст» за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з СТ «Активіст» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25000 грн. та 3633 грн. 60 коп. в дохід держави.

Рішення судумотивовано тим,що позовнівимоги єобґрунтовані татакими,що підлягаютьзадоволенню занаступних підстав. Зокрема, суд вважав підтвердженим заподіяння позивачу моральної шкоди, що полягала у зміні життєвих планів, душевних стражданнях через поведінку позивача, таку що полягала у відключенні електропостачання, крім того - переживаннях та незручностях, які мали місце. Виходячи з принципу розумності та співмірності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, заявлених ОСОБА_1 до СТ «Активіст», в сумі 25000 грн.

В апеляційній скарзі СТ «Активіст» вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного встановлення судом обставин, які мають значення для справи, неправильним дослідженням і оцінкою доказів, а тому просить його скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно оцінив, наданий позивачем доказ - лист АТ «Миколаївобленерго» від 08 листопада 2023 року, направлений адвокату Долговій Л., який підтверджує лише факт приєднання 22 листопада 2018 року СТ «Активіст» до договору з АТ «Миколаївобленерго» про надання розподілу електричної енергії о/р 44/632, як передбачено вимогами чинних нормативно-правових актів у сфері електроенергетики. Суд зробив помилковий висновок, що відповідач порушує право позивача на підключення до внутрішніх електромереж. Суд першої інстанції не дослідив всіх обставин справи, не встановив факту наявності порушення прав позивача; не вирішив, які правовідносини сторін випливають із встановлених судом обставин та не надав оцінки. Суд першої інстанції, встановивши наявність пожежі; невиконання позивачем вимог нормативних актів у сфері енергетики, прийняв рішення поза межами своїх дискреційних повноважень. Рішення суду не містить визначення норм матеріального права, які порушені відповідачем і за захистом яких позивач звернувся до суду, а отже є незаконним. Суд першої інстанції не вказав і на мотиви свого рішення. На думку відповідача, наявні в матеріалах справи докази свідчать про відсутність порушеного права позивача та його зацікавленість в неналежному виконанні своїх обов`язків, визначених Правилами роздрібного ринку електроенергії, Правилами користування електроенергією та статутом Товариства. Позивач звертався до правління, рішень не оскаржував, перелік необхідних документів для підключення та укладення договору про послуги забезпечення електропостачання та використання внутрішніх електромереж отримав, проте жодних дій щодо виконання рішень органу управління Товариства не вчинив та причин невиконання не повідомив. Відповідач зазначає, що позивач у товаристві знаходиться вкрай рідко, має заборгованості по сплаті членських внесків; оплати за водопостачання тощо. До того ж, пожежа мала місце внаслідок неналежного утримання ділянок. Осередок пожежі знаходився у сухій рослинності, яка знаходилась на території земельних ділянок позивача. Пожежа ліквідована завдяки зусиллям суміжних землекористувачів та сусідів, які є членами садівничого кооперативу та в час виникнення пожежі знаходились на своїх садових ділянках і можуть підтвердити обставини, встановлені контролюючим органом та протипожежний стан ділянок на момент подій. На думку відповідача, саме бездіяльність позивача зумовила відключення ділянки від мережі у зв`язку з необхідністю забезпечення дотримання протипожежних норм. Відповідач наголошує, що не може бути визнано його неправомірною дією відключення від електропостачання земельної ділянки № НОМЕР_2 за умов того, що зупинення електропостачання відбулось за власною заявою позивача. Цей факт підтверджується позивачем і ним не спростовується. Відповідач припускає, що поданням позову позивач має намір за відсутності договірних відносин та технічних умов за рахунок відповідача здійснити підключення до внутрішніх електромережі. Щодо стягнення судом моральної шкоди на користь позивача, останній не підтвердив, а суд не встановив, в чому саме полягали неправомірні дії відповідача, яким чином вони завдали моральної шкоди позивачеві та з чого він виходив, визначаючи розмір завданої моральної шкоди. Відповідач звертає увагу на те, що відключення електроенергії відбулось 14 липня 2022 р., а із заявою про підключення позивач звернувся вперше 29 березня 2023 р., що свідчить про відсутність його зацікавленості у виконанні вимог статуту щодо забезпечення дотримання норм пожежної безпеки на ділянках, що підтверджується фотографіями ділянок, зробленими на час звернення до суду, котрі досі перебувають у занедбаному стані. Відповідач не проживає в садовому будинку, що підтверджує журнал обліку оплати за водокористування. Відповідач не заперечує та не заперечував проти наявності у позивача права на користування комунікаціями, проте він має законні підстави вимагати у позивача дотримання вимог статуту та рішень органів управління Товариством та має право вимагати дотримання норм законодавства, в тому числі і надання документів для укладення договору на електропостачання, оскільки без укладення відповідного договору електропостачання неможливе. Із заявами про укладення договору на постачання електроенергії позивач не звертався. Про необхідність/обов`язковість укладення договору обізнаний, що підтверджується відповідями відповідача на заяви про підключення до електромережі. Доказів завдання моральної шкоди, як вважає відповідач, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим суд невірно встановив наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та наявності вини відповідача. До того ж відповідач зауважує, що він не є суб`єктом господарювання (постачальником), не здійснює господарської діяльності на ринку електроенергії, а є колективним побутовим споживачем, котрий несе відповідальність перед постачальною організацією, в тому числі і за дотриманням порядку експлуатації та користування електроустановками членами кооперативу.

Апеляційний суд не прийняв до розгляду долучені до апеляційної скарги документи (копії статуту Товариства, акту про пожежу, витягу з журналу обліку оплати за використання водопостачання, витягу із протоколу засідання правління Товариства, листів позивачу № 05/06-2023, №06/06-2023, попередження № 03/05-2023, заяв позивача від 29 березня 2023 року, від 06 червня 2023 року), виходячи з того, що всупереч положенням пункту 7 частини 3 статті 356 ЦПК України клопотання щодо їх долучення заявник не виклав, а також враховуючи вимоги частин 1-3 статті 367 ЦПК України щодо меж розгляду справи апеляційним судом та відсутність в апеляційній скарзі будь-якого обґрунтування неподання цих доказів до суду першої інстанції та відсутність доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відхилити апеляційну скаргу, посилаючись на те, що викладені в ній обставини є неправдивими, зазначені відповідачем факти, зокрема, щодо наявності у позивача заборгованості перед Товариством та виникнення пожежі влітку 2022 року з вини позивача, суперечать дійсним обставинам.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції не повною мірою відповідає таким вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є членом СТ «Активіст», у користуванні якого перебувають земельні ділянки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , з розташованими на них садовими будинками, що підтверджується фотокопіями посвідчень садовода, довідками СТ «Активіст» від 05 березня 2023 року №5101104, №6101104 та відповіддю адвокату Долговій Л.В. (а.с. 15, 16, 18, 50).

Як стверджує позивач, і таке не спростовано відповідачем, він користувався на вказаних земельних ділянках також електричною енергією через електричну мережу Товариства, але спочатку за невідоме йому порушення було відключено від електропостачання навесні 2021 року земельну ділянку № НОМЕР_2 , а з липня 2022 року СТ «Активіст» також припинило електропостачання на земельну ділянку № НОМЕР_1 , пославшись на факт пожежі.

Згідно акту про пожежу від 29 липня 2022 року 17 квітня 2022 року о 10:30 год. на відкритій території приватного домоволодіння ОСОБА_2 в м. Миколаєві по вул. Садова, 171, СВТ «Активіст» виникла пожежа на відкритій території, горіла суха трава (а.с. 22-23).

У заявах від 29 березня 2023 року, 06 травня 2023 року, 04 червня 2023 року позивач просить СТ «Активіст» підключити електричну енергію до його садових ділянок № НОМЕР_1 та АДРЕСА_2 (а.с. 24, 26, 27).

Відмовляючи у поновленні електропостачання до земельних ділянок, які перебувають у користуванні позивача, СТ «Активіст» повідомило, що ОСОБА_1 необхідно надати такі документи на садівничі будиночки та земельні ділянки: технічну документацію, правовстановлюючі документи, дозвільні документи на підключення до електромережі, підтверджуючі документи на дозвіл на об`єднання електропостачанням земельних ділянок. (а.с. 25, 28, 30).

Оскільки вимоги позивача щодо відновлення електропостачання до земельних ділянок № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , розташованих на території СТ «Активіст», і які перебувають у його користуванні, не були задоволені відповідачем, він звернувся з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги про визнання неправомірними дій СТ «Активіст» щодо відключення від електричної мережі належних позивачу земельних ділянок із садовими будиночками та поклавши на відповідача обов`язок поновити електропостачання, будь-яких мотивів своїх висновків та їх обґрунтування, зокрема щодо характеру спірних відносин сторін, не навів, що є порушенням частини 5 статті 263, пунктів 2-4 частини 4 статті 265 ЦПК України.

За такого апеляційний суд, погодившись із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, вважає за необхідне прийняти аргумент апеляційної скарги про недостатність мотивування судом свого рішення в наведеній частині та навести наступні мотиви та обґрунтування такого висновку.

СТ «Активіст» відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26 липня 2023 року є юридичною особою, яка за організаційно-правовою формою є садівничим товариством, видом діяльністю якої є комплексне обслуговування об`єктів (а.с. 47, 48).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про кооперацію» кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Статтею 2 цього Закону визначено, що обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

У частині першій статті 8 вказаного Закону встановлено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Відповідно до частини першої статті 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

У статуті СТ «Активіст» (а.с. 41-46) передбачено, що:

статут є основним документом, який визначає економічні, організаційні та правові умови діяльності садівничого товариства, його положення відповідають вимогам Закону України «Про громадські об`єднання», Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Кодексу законів про працю України та іншим нормативним актам України;

садівниче товариство добровільно об`єднаних громадян, які мають земельні ділянки, розташовані на території Центрального району м. Миколаєва загальною площею 334436 кв.м виділені у постійне користування рішенням Миколаївської міської ради народних депутатів №2/13 від 20 вересня 1994 року з метою задоволення загальних інтересів у вирощуванні фруктів, ягід та овочів, виконання робіт з добробуту та інших робіт, а також обробці землі та агротехнічному обслуговуванні. В своїй діяльності садівництво не має на меті отримання прибутку (пункт 1.1);

головним завданням садового товариство є організація колективного садівництва для вирощування його членами фруктів, ягід, овочів та іншої сільськогосподарської продукції, а також створення умов для відпочинку. Зміцнення здоров`я, залучення до праці молоді (пункт 1.2);

товариство є юридичною особою;

член товариства зобов`язаний виконувати законодавство про колективне садівництво, статут товариства, правила внутрішнього розпорядку, рішення правління та зборів товариства, дотримуватись санітарних та протипожежних заходів, утримувати в порядку садову ділянку та будови, своєчасно сплачувати членські та цільові внески у розмірах та в строки, установлені зборами членів товариства (пункт 3.6);

серед заходів впливу, які можуть застосуватись до членів садівничого товариства за невиконання статутних вимог, визначені наступні: письмове попередження про його порушення, відключення водо- та енергопостачання, виключення, стягнення заборгованості через суд за заявою товариства, відшкодування шкоди товариству у встановленому законом порядку;

загальні збори товариства є вищим органом управління товариства, які для керівництва поточними справами у період між зборами обирають правління товариства (пункт 4.2);

до компетенції правління товариства віднесено здійснює контроль за використанням матеріальних, трудових фінансових ресурсів, вирішує питання по будівництву, водопостачанню, електрифікації, доріг, огородження, стоянки особистого автотранспорту, інших будов та споруд загального користування та своєчасного ремонту; забезпечує санітарні та протипожежні заходи та території колективного саду (пункт 54.14);

Отже згідно із загальними положеннями статуту СТ «Активіст» воно не займається виробничою діяльністю, є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами, його фонди формуються за рахунок членських внесків садоводів.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм [див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц та від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20].

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту [див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)].

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування [див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)].

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (частини перша та друга статті 11 ЦК України).

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтею 77 Закону України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон № 2019-VIII), Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПРРЕЕ).

Згідно із інформацією, викладеною у відповіді представнику позивача Акціонерного товариства «Миколаївобленерго», яке є оператором системи розподілу, від 08 листопада 2023 року № 01.01/01-22-5634, 22 листопада 2018 року СТ «Активіст» підписало заяву-приєднання, на підставі якої приєдналося до договору споживача про надання послуг розподілу електричної енергії, о/р 44/632. Між членами Товариства та Акціонерним товариством «Миколаївобленерго» договори споживача про надання послуг розподілу електричної енергії не укладались, члени Товариства приєднані до мереж Товариства, яке здійснює електрозабезпечення ділянок/садових будинків (а.с. 51).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Як вбачається із відповіді Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія», постачання електричної енергії членам СТ «Активіст» здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, який укладений з СТ «Активіст», окремі договори з кожним членом вказаного Товариства не укладались (а.с. 50).

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальником є суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу. Колективним побутовим споживачем (КПС) є юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність.

Аналогічне визначення викладено у пункті 1.1.2 ПРРЕЕ (тут і далі в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 10.2.2 ПРРЕЕ точка розподілу електричної енергії колективному побутовому споживачу встановлюється на межі балансової належності електроустановок цього колективного побутового споживача.

Відповідно до 10.2.3 ПРРЕЕ для забезпечення розподілу електричної енергії до межі балансової належності електроустановок колективного побутового споживача між колективним побутовим споживачем та оператором системи у передбаченому цими Правилами порядку укладається договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, який розробляється оператором системи на підставі додатка 3 до цих Правил.

Згідно з пунктом 10.2.4 ПРРЕЕ колективний побутовий споживач на підставі договору про постачання електричної енергії здійснює закупівлю електричної енергії у постачальника електричної енергії з метою її подальшого використання споживачами колективного побутового споживача для задоволення комунально-побутових потреб споживачів колективного побутового споживача, для технічних цілей та інших потреб колективного побутового споживача. За обсяг закупленої електричної енергії з постачальником електричної енергії розраховується колективний побутовий споживач відповідно до умов договору.

Відповідно до 10.2.5 ПРРЕЕ закупівля електричної енергії та розподіл здійснюються за рахунок коштів споживачів колективного побутового споживача. Умови використання електричної енергії, розрахунків за неї, умови технічного забезпечення електропостачання електроустановок споживачів колективного побутового споживача, утримання та обслуговування технологічних електричних мереж колективного побутового споживача регулюються установчими документами та/або укладеними в установленому законодавством порядку договорами між споживачами колективного побутового споживача та колективним побутовим споживачем щодо розподілу та постачання електричної енергії в межах колективного побутового споживача.

Споживач на території колективного побутового споживача оплачує колективному побутовому споживачу вартість послуг з утримання технологічних електричних мереж населеного пункту згідно з умовами тристороннього договору про постачання та розподіл електричної енергії на території колективного побутового споживача. Споживач відповідно до обсягів спожитої ним електричної енергії відшкодовує колективному побутовому споживачу вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за відповідним тарифом оператора системи, до мереж якого приєднаний колективний побутовий споживач, вартість електричної енергії на колективні побутові потреби та вартість електричної енергії, втраченої внаслідок її розподілу до електроустановки споживача, за відповідним тарифом купівлі електричної енергії колективним побутовим споживачем згідно з умовами цього договору. Частка обсягу електричної енергії, яку має відшкодувати споживач на території колективного побутового споживача, визначається пропорційно обсягу спожитої ним електричної енергії (пункт 10.2.10 ПРРЕЕ).

Згідно з пунктом 10.2.11 ПРРЕЕ електроустановки споживачів колективного побутового споживача та споживачів на території колективного побутового споживача, які не дотримуються умов договорів, укладених згідно з вимогами цих Правил з постачальником електричної енергії або колективним побутовим споживачем, підлягають відключенню від електричних мереж колективного побутового споживача. На вимогу постачальника електричної енергії колективний побутовий споживач зобов`язаний відключити електроустановки споживача на території колективного побутового споживача у порядку, встановленому цими Правилами. Колективний побутовий споживач у випадку відключення споживача на території колективного побутового споживача за заявою постачальника електричної енергії виконує дії, передбачені цими Правилами для оператора системи

Тобто відповідно до наведених норм закону та ПРРЕЕ СТ «Активіст» є колективним побутовим споживачем та фактично виконує функції електропостачальника щодо членів садівничого товариства, які мають у власності або користуванні будинки на відповідній території, має права та обов`язки оператора системи розподілу щодо кінцевих споживачів електричної енергії.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2022 року в справі № 361/5632/21 (провадження № 61-6552св22).

Таким чином, відповідач як колективний побутовий споживач утримує електричні мережі на території товариства, є оператором системи розподілу електроенергії до належних позивачу земельних ділянок та має право припиняти постачання електричної енергії своїм споживачам у випадках, передбачених нормативно-правовими актами.

Електрична енергія споживачу, який не допускає порушень своїх договірних зобов`язань перед оператором системи передачі та/або оператором системи розподілу та електропостачальником, постачається безперервно, крім випадків, передбачених умовами договорів, укладених споживачами з електропостачальником та оператором системи, та нормативно-правовими актами, у тому числі цими Правилами (пункт 7.1. ПРРЕЕ).

У разі незадовільного технічного стану електроустановок споживачів, який загрожує аварією, пожежею і створює загрозу життю обслуговуючого персоналу, населенню і сільськогосподарським тваринам, у разі невиконання вимог щодо усунення недоліків в електроустановках уповноважений представник органу виконавчої влади, на якого покладено відповідні обов`язки згідно із законодавством України, зобов`язаний видати споживачу припис щодо негайного (протягом години) припинення споживання електричної енергії та направити відповідний припис оператору системи.

Невиконання споживачем або оператором системи припису тягне за собою відповідальність, установлену законодавством України (7.2. ПРРЕЕ).

Відповідно до пункту 7.5 ПРРЕЕ припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється:

1) оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі: відсутності персоналу для обслуговування електроустановок споживача або договору на обслуговування електроустановок (на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади); недопущення уповноважених представників оператора системи до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв`язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача; заборгованості за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до умов договору з оператором системи; несплати вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення споживачем цих Правил, визначеної відповідно до законодавства (за умови прийняття судом рішення щодо споживання споживачем необлікованої електричної енергії на користь оператора системи); невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади; закінчення терміну дії, розірвання або неукладення договору між споживачем та оператором системи; закінчення терміну дії договору між споживачем та постачальником «останньої надії» (за умови неукладення споживачем договору з іншим електропостачальником); порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року № 209 (далі - Правила охорони електричних мереж); створення неналежних умов експлуатації електричних мереж унаслідок незабезпечення збереження електричних мереж, створення умов, наслідком яких можуть стати нещасні випадки від впливу електричного струму.

Відключенню підлягають електроустановки та струмоприймачі споживача, для електрозабезпечення яких використовуються електричні мережі, щодо яких споживачем порушуються Правила охорони електричних мереж (на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади);

2) електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі: заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником; недопущення уповноважених представників електропостачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача.

Для споживача, який у встановленому законодавством порядку визнаний банкрутом, припинення повністю або частково постачання електричної енергії у зв`язку з відповідною заборгованістю здійснюється без попередження у разі наявності від`ємного сальдо на особовому рахунку згідно з показаннями засобу комерційного обліку, крім випадків, коли такий споживач, щодо якого в установленому порядку вживаються заходи для запобігання банкрутству, здійснює своєчасний розрахунок поточної плати за спожиту електричну енергію, а погашення його заборгованості включено до заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім`я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження.

Датою отримання таких попереджень буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом).

Попередження про припинення постачання електричної енергії може надаватись споживачу в інший спосіб, передбачений договором з електропостачальником та договором з оператором системи або додатками до нього.

Якщо підставою для припинення постачання електричної енергії є заборгованість споживача перед відповідним учасником роздрібного ринку, у попередженні про припинення постачання електричної енергії додатково зазначається сума заборгованості за відповідним договором та період, за який ця заборгованість виникла.

У разі усунення споживачем в установлений строк порушень, що завчасно (до дня відключення) підтверджується належним чином, постачання електричної енергії споживачу не припиняється.

Оператор системи протягом одного робочого дня після надання споживачу попередження про припинення електроживлення повідомляє про це електропостачальника споживача та адміністратора комерційного обліку. У разі отримання оператором системи від електропостачальника звернення щодо відключення електроустановки споживача оператор системи має повідомити адміністратора комерційного обліку про отримання відповідного звернення протягом дня його отримання.

Згідно положень пункту 7.6. ПРРЕЕ у разі самовільного підключення споживачем струмоприймачів або збільшення величини потужності понад величину, визначену умовами договору з оператором системи, приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами комерційного обліку, зниження показників якості електричної енергії з вини споживача до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок оператора системи та інших споживачів, невиконання припису уповноваженого представника відповідного органу виконавчої влади, який стосується вищенаведених порушень, оператор системи має право без попередження повністю припинити споживачу електроживлення після оформлення у встановленому цими Правилами порядку акта про порушення.

У разі виявлення факту приєднання споживачем струмоприймачів поза розрахунковими засобами комерційного обліку оператор системи має право припинити електроживлення лише безоблікового приєднання до електричних мереж. Якщо неможливо усунути безоблікове приєднання під час оформлення акта про порушення, припиненню електроживлення підлягає об`єкт споживача в цілому, про що зазначається в акті.

Про застосовані заходи протягом одного робочого дня повідомляється адміністратор комерційного обліку та електропостачальник споживача. Разом з повідомленням електропостачальнику надається копія акта про порушення.

Таким чином, діючими нормативними катами передбачені право оператора системи відключити споживача від електропостачання та випадки такого відключення як за попередженням споживача, так і без попередження.

Водночас у цій справі встановлено, що відбулося припинення постачання електричної енергії до земельних ділянок, які перебувають у користуванні позивача, зокрема, до земельної ділянки № НОМЕР_1 після пожежі, яка сталася у липні 2022 року.

Натомість доказів того, що пожежа на земельній ділянці позивача сталася внаслідок його вини, зокрема, через неналежний технічний стан електроустановок або майна, розташованого на земельних ділянках, тощо матеріали справи не містять. Докази щодо обставини та причин припинення електропостачання до земельної ділянки № 171 матеріали справи не містять, зокрема, відсутнє підтвердження, що таке припинення сталося за заявою позивача, як стверджує Товариство.

Згідно акту про пожежу від 29 липня 2022 року загорання сталося на відкритій території приватного домоволодіння на АДРЕСА_2 в СТ «Активіст», осередком пожежі стала суха трава, а у відповіді відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області від 28 грудня 2022 року (а.с. 49) зазначено, що причиною пожежі, яка сталася 14 липня 2022 року, було необережне поводження з вогнем.

Також у справі відсутні відповідні акти та приписи щодо встановлення факту порушення ОСОБА_3 правил протипожежної безпеки, правил користування ним електричною енергією, неналежний стан електроустановок наявність заборгованості з оплати використаної електричної енергії та з вимогами щодо їх усунення, попередження про припинення електропостачаннґ, які складені компетентними органами або відповідальними особами СТ «Активіст», а також відповідні рішення загальних зборів товариства як його вищого органу управління або правління товариства щодо припинення постачання електричної енергії на земельні ділянки ОСОБА_1 .

За такого відповідачем не доведено, а судом, відповідно, не встановлено, що для припинення електропостачання на земельні ділянки позивача як у липні 2022 року так і до цього були підстави, передбачені наведеними нормативними актами як загального характеру, так і локальним статутом садового товариства. Зокрема, до таких підстав не можуть бути віднесені наявність заборгованості у ОСОБА_1 як члена товариства за членськими внесками, водопостачанням тощо, а також ненадання товариству документів для укладання договору про послуги електропостачання та забезпечення мереж, на що посилається Товариство.

Тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність заборгованості у позивача перед Товариством та невиконання вимог щодо подання документів позивачем, оскільки ці обставини не є підставою для припинення електропостачання земельних ділянок та судових будинків позивача. До того ж, як встановив суд першої інстанції, і таке не спростовував відповідач, причина відключення від електропостачання однієї із земельних ділянок позивача була пожежа, що сталася у липні 2022 року. Також відхиляються як суперечливе та незрозуміле посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач рішень органів управління товариства не оскаржував, оскільки будь-яких доказів про існування таких рішень щодо припинення електропостачання відповідач не надавав, тоді як позивач неодноразово звертався до правління товариства з вимогами відновити електропостачання.

Отже, з урахуванням наведених норм права, фактично встановлених обставин справи дії відповідача з припинення електропостачання до земельних ділянок позивача є такими, що порушують визначений чинним законодавством порядок припинення енергопостачання та обмежують права й інтереси позивача як споживача електричної енергії, оскільки порядок відключення від електропостачання не регулюється статутом Товариства та рішеннями загальних зборів, а визначається іншими нормативно-правовими актами, які мають вищу юридичну силу, відповідно до яких відключення від постачання електричної енергії може мати місце, зокрема за наявності заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником, порушення правил користування електричною енергією тощо.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 369/7120/16-ц, які стосуються подібних правовідносин, незважаючи на різне їх нормативне регулювання з огляду на різні періоди часу.

Разом із тим, зважаючи на обставини, на які посилалося Товариство, щодо наявності заборгованості зі сплати внесків та інших платежів, воно не позбавлено можливості доводити та захищати свої права шляхом пред`явлення позову про відшкодування чи стягнення відповідних витрат та сум.

Висновки у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 314/2084/17, на яку посилається заявниця у касаційній скарзі.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про те, що вимоги позивача про визнання дій відповідача неправомірними та зобов`язання відповідача підключити земельні ділянки до електропостачання є обґрунтованими. Водночас рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині підстав задоволення позову шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до СТ «Активист» про компенсацію моральної шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи [див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19)].

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди [див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)].

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи [див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)].

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №464/3789/17 від 10.04.2019).

Як вказано в пунктах 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач у справі, яка переглядається, ОСОБА_1 вважав, що внаслідок неправомірного відключення від електропостачання земельних ділянок, якими він користується як член Товариства, він зазнав моральної шкоди, яка полягала у моральних стражданнях, пов`язаних із вимушеними змінами життєвих планів, неможливістю користуватися земельними ділянками, зокрема для свого проживання під час повномасштабного вторгнення рф на територію України, душевних стражданнях через поведінку позивача, а також переживаннях та незручностях, які мали місце.

Апеляційний суд вважає доведеним, що неправомірне відключення відповідачем від електропостачання двох земельних ділянок, якими користується ОСОБА_1 і які розташовані на території СТ «Активіст», було порушено право позивача на користування цими земельними ділянками та розташованим на них майном садовими будинками, що призвело до моральних страждань позивача, викликаних психологічними переживаннями, змінами у звичному способі життя та необхідністю докладати додаткових зусиль для пристосування та організації свого побуту, переживання дискомфорту, порушення усталеного повсякденного порядку. Вказані фактори свідчать про спричинення позивачу моральної шкоди і дають йому право на відшкодування такої шкоди.

Тому колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги про недоведеність факту завдання позивачу моральної шкоди.

Із урахуванням всіх обставин справи та вимог розумності, добросовісності, виваженості та справедливості апеляційним суд погоджується з висновком суду першої інстанції про визначення розміру відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з СТ «Активіст» на користь позивача, у 25000грн.

Оскільки суд при ухваленні рішення припустився порушення вимог процесуального закону щодо належного мотивування та обґрунтування висновків в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним відключення від мережі електропостачання, зобов`язання поновити електропостачання, його на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду рішення суду змінено лише в мотивувальній частині, що не вплинуло на висновки суду по суті спору, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Садівничого товариства «Активіст» задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 вересня 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частині в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.В. Крамаренко

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складений 06 листопада 2024 року