Постанова

від 22.10.2024 по справі 500/4414/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5759/24

Справа № 500/4414/19

Головуючий у першій інстанції Смокіна Г.І.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Волкової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Капінус Андрія Анатолійовича, представника ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року, постановленого під головуванням судді Смокіної Г.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Адміністрація морських портів України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Первинна профспілкова організація Ізмаїльського порту про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Адміністрація морських портів України», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету споруПервинна профспілкова організація Ізмаїльського порту, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- поновити його на посаді контролера на контрольно-пропускному пункті загону охорони морського порту служби морської безпеки Ізмаїльської філії ДП «Адміністрації морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту);

- стягнути з ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії ДП «Адміністрації морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 683 793,60 грн;

- стягнути з ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії ДП «Адміністрації морських портів України» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць у розмірі 11 570,57 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 15 травня 2019 року його було звільнено з посади контролера на контрольно-пропускному пункті загону охорони морського порту служби морської безпеки за п. 1 ст. 40 КЗпП Україниза скороченням штату відповідно до наказу №85-ос від 15.05.2019 про припинення трудового договору. Підставою звільнення є наказ №17/14 від 05.02.2019 «Про скорочення чисельності та штату служби морської безпеки».

Позивач є членом Професійної спілки робітників морського транспорту України (ПРМТУ) та перебуває на обліку в первинній профспілковій організації Ізмаїльського порту.

Між адміністрацією Ізмаїльської філії ДП «АМПУ» (Адміністрація Ізмаїльського морського порту) та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації Ізмаїльського порту (далі - Профком), який представляє трудові та соціально-економічні інтереси найманих працівників, на 2013 - 2015 роки укладений колективний договір, що діє та поширює свою дію на всіх працівників філії.

Відповідно до положень вказаного колективного договору відповідач взяв на себе зобов`язання в частині забезпечення зайнятості найманих працівників.

Листом за вих. №466/14-01-08/вих./14 від 11.04.2019р. за підписом начальника Адміністрації Ізмаїльського морського порту Лапоног С.І. «Подання про дачу згоди на звільнення» контролерів на контрольно-пропускному пункті загону охорони морського порту служби морської безпеки, всього 41 людина, Адміністрація ІФ ДП «АМПУ», керуючись ст. 43 КЗпП України, просило надати згоду на їх звільнення 15.05.2019 за п. 1 ст. 40 КЗпП Україниза скороченням чисельності штату.

Вказаний лист свідчить, що відповідач порушив вимоги закону та колективного договору, оскільки повідомлення не є своєчасним, не містить інформації щодо об`єктивних причин звільнення працівників, строки проведення звільнення, а також заходи, спрямовані на працевлаштування працівників.

Крім того, відповідач не виконав обов`язок щодо проведення консультацій із профспілкою про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Позивач вважає, що не існувало об`єктивних причин, через які були неминучі звільнення найманих працівників загону охорони.

Необхідність скорочення штату відповідач може пояснити тим, що між відповідачем та ТОВ «Охоронна компанія «Альфа безпека» було укладено договір про надання послуг з охорони від 25.01.2019 року. Однак відповідач не врахував особливості правового регулювання діяльності морських портів та функціонування служби охорони на режимних об`єктах. Законом передбачається обов`язкове створення та забезпечення функціонування АМПУ загонів охорони морського порту та відповідне питання знаходиться поза межами розсуду роботодавця. Крім того, з ТОВ «Охоронна компанія «Альфа Безпека» було укладено договір про надання послуг з охорони № 4-В-ІЗФ-19 від 25.01.2019р., ціна якого становить 18263393,28 грн. Факт укладення такого договору ставить під сумнів економічну обґрунтованість скорочення штату працівників саме в підрозділі загону охорони морського порту служби морської безпеки, оскільки щомісячний платіж за цим договором складає 760974,72 грн., що значно перевищує розмір середньомісячного фонду заробітної плати всього підрозділу воєнізованої охорони. Зазначений договір набрав чинності з 01.01.2019 року (п. 10.1 Договору), тобто за 5 місяців до звільнення позивача з займаної посади, до початку процедури попередніх консультацій та отримання або неотримання згоди профспілки на скорочення. Зазначений факт свідчить про упереджене ставлення відповідача до процедури скорочення та заплановане порушення законодавства. Крім того, за умовами цього договору, відповідач сплачував кошти протягом майже шести місяців за роботи, які фактично виконував, зокрема, позивач. Позивач є членом Професійної спілки робітників морського транспорту України (ПРМТУ) та перебуває на обліку в первинній профспілковій організації Ізмаїльського порту (ПРМТУ). Роботодавець не звертався із поданням до профспілки, членом якої він є, тому остання не надавала згоди на звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вимога про отримання попередньої письмової згоди профспілки є важливою гарантією забезпечення трудових прав працівника, оскільки роботодавець зобов`язаний до звільнення звернутись до профспілки із обґрунтованим письмовим поданням, яке розглядається профспілкою у присутності працівника. Свідоме невиконання вимог ст. 43 КЗпП Україниє істотним порушенням його прав. Законодавство України, що регулює трудові відносини, створює всі необхідні умови для залишення працівника на роботі, навіть у випадках скорочення штату або зміни умов праці, тощо. Відповідачем було порушено його право на переважне право залишення на роботі.

Рішенням Ізмаїльськогоміськрайонного судуОдеської областівід 12квітня 2024року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, адвокат КапінусА.А.,представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази того, що у відповідача перед звільненням позивача були наявні вакантні посади, які не були запропоновані позивачу.

Судом першої інстанції не взято до уваги порушення відповідачем при звільнені позивача процедури вивчення переважного права на залишення на роботі, також відповідачем не були запропоновані позивачу всі наявні посади на підприємстві.

Судом першої інстанції не були враховані висновки Верховного Суду щодо подібних правовідносин.

Первинна профспілкова організація Ізмаїльського порту, в особі представника ОСОБА_2 погоджуючись з доводами апеляційної скарги, подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 , представник ДП «Адміністрація морських портів України» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для скасування рішення суду, яке є вірним по суті спору та відповідає вимогам чинного законодавства.

В судове засідання, призначене на 22 жовтня 2024 року представник ДП «Адміністрація морських портів України» не з`явився, був сповіщений належним чином (а.с. 242, зв.б., 243, зв.б. т. 4).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката КапінусА.А.,представника ОСОБА_1 , Тимофеєва Д.В., представника Первинної профспілкової організації Ізмаїльського порту, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідностідо ст.367ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно запису у трудовій книжці, позивач прийнятий на посаду контролера на КПП з 19.08.2008 року на підставі наказу від 14.08.2008 року, на підставі наказу від 13.06.2013 прийнятий до Ізмаїльської філії ДП «ІМТП» контролером на КПП загону загальної охорони служби морської безпеки переведенням з ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» (а.с. 23 т. 1).

16.05.2017 року заступником голови з морської та внутрішньої безпеки ДП «Адміністрація морських портів України» начальникам адміністрацій морських портів направлено окреме доручення з метою підвищення ефективності господарської діяльності, раціонального використання матеріальних ресурсів ДП «АМПУ» та оптимізації витрат, пов`язаних з послугами на охорону, яким доручено провести аналіз ефективності та надати інформацію щодо діючої організаційної структури та штатної чисельності СМБ та ЗОМП (а.с. 97 т. 1).

Наказом № 298 від 11.10.2017 року по ДП «АМПУ» з метою удосконалення процесу надання охоронних послуг по охороні морських портів створено робочу групу, до складу якого увійшов представник Ізмаїльської філії. Адміністраціям доручено в п`ятнадцятиденний термін здійснити ґрунтовний аналіз економічної діяльності залучення сторонніх спеціалізованих охоронних організацій (а.с. 101 т. 1).

02.11.2017 року головою підприємства ДП «АМПУ» затверджено Висновок про економічну доцільність зміни діючої системи підтримання встановленого режиму перебування і переміщення (в тому числі в морському порту Ізмаїл), який забезпечують адміністрації морських портів, із залученням сторонніх спеціалізованих охоронних організацій замість штатних працівників (а.с. 98-100 т. 1).

04.12.2017 року окремим дорученням в.о. Голови ДП «АМПУ» № 69 з метою забезпечення виконання заходів, визначених наказом ДП «АМПУ» від 11.10.2017 № 298, було доручено опрацювати питання щодо оптимізації чисельності та штату працівників ї МП СМБ у зв`язку з реформуванням служб морської безпеки у філіях; розробити та надати заходи щодо пом`якшення несприятливих наслідків реформування у колективах СМБ з урахуванням кваліфікації, стажу роботи та продуктивності праці працівників, яких можуть стосуватись дані наслідки; опрацювати проекти меморандумів щодо забезпечення відносно працівників, які підлягають вивільненню, переважного права на укладення - трудового договору з майбутнім переможцем закупівлі; здійснити заходи щодо письмового інформування відповідних профспілкових організацій, які діють у філіях в порядку ст.. 49-4 КЗпП України(а.с. 103 т. 1).

Листом від 14.02.2018 року №10/1/06-64 ДП «АМПУ» отримано Висновок державного підприємства «Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України» щодо доцільності здійснення ДП «АМПУ» оптимізаційних заходів стосовно залучення сторонніх охоронних послуг для підтримання режиму перебування в окремих морських портах, згідно якого здійснення ДП «АМПУ» оптимізаційних заходів щодо залучення сторонніх охоронних послуг для підтримання режиму перебування в окремих морських портах для підтримання запланованої економічної ефективності (розрахункової економічної вигоди) від таких заходів, за умови проведення тендеру з метою визначення переможця для надання послуг сторонніми спеціалізованими охоронними організаціями за ціновим критерієм, а також при обов`язковому додержанні всіх передбачених чинним законодавством процедур та здійснення інших необхідних заходів щодо вирішення виникаючих соціальних проблем, в т.ч. щодо пріоритетного працевлаштування вивільнюваних працівників вважається доцільним (а.с. 105, 106-114 т. 1).

Листом Первинної профспілкової організації Ізмаїльського порту за вих. №ПК-34 від 16.03.2018 року Ізмаїльську філію ДП «АМПУ» повідомлено про необхідність скасування заходів, пов`язаних з вивільненням працівників Загону охорони морського порту СМБ (а.с. 104 т. 1).

23.03.2018 року керівництвом ДП «АМПУ» було проведено спільну нараду з представниками профспілкових організацій щодо обговорення заходів з реалізації комплексу дій, направлених на пом`якшення наслідків, пов`язаних із залученням сторонніх охоронних послуг, в тому числі у Ізмаїльській філії, за результатами якої було складено протокол № 24 та вирішено організувати роботу відповідних підпорядкованих структурних підрозділів, які відповідають за роботу з персоналом, щодо проведення організаційно-правових заходів з дотриманням чинного законодавства про працю відносно кожного працівника, який потенційно підпадає під можливе вивільнення, у зв`язку з проведенням тендеру на закупівлю охоронних послуг (а.с. 115-120 т. 1).

18.06.2018 року судовим експертом складено висновок № 1/05-18 про економічний ефект для ДП «АМПУ» у випадку заміни загону охорони на сторонні організації, згідно якого економічний ефект у випадку заміни загонів охорони морських портів на сторонні спеціалізовані охоронні організації за умови відсутності витрат на скорочення та збереження розрахункових витрат на утримання загонів охорони морських портів та роботи сторонніх спеціалізованих охоронних організацій станом на 31.12.2018 року може дорівнювати 18892,65 грн. (а.с. 121-154 т. 1).

25.01.2019 року між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронна компанія «Альфа безпека» за результатами проведеної процедури відкритих торгів було укладено договір № 4-В-ІЗФ-19 про надання послуг з підтримання режиму перебування і переміщення в морському порту та Додатком до даного договору є Меморандум про взаємопорозуміння, основною метою якого є надання пріоритетного права на працевлаштування вивільняємих працівників відповідача (а.с. 155-171 т. 1).

29.01.2019 року розпорядженням ІФ ДП «АМПУ» №1/14 з метою забезпечення дотримання чинного законодавства України при вивільненні контролерів на контрольно-пропускному пункті ЗОМП СМБ за скороченням чисельності та штату вирішено провести анкетування контролерів на КПП ЗОМП СМБ (а.с. 172 т. 1).

Позивач від заповнення анкети та надання інформації щодо наявних обставин, що унеможливлюють звільнення з ініціативи роботодавця, відмовився, про факт чого складено акт від 04.02.2019 року (а.с. 174 т. 1).

30.01.2019 року листом № 164/14-01-08/Вих/14 на виконання п.3 Меморандуму про взаємопорозуміння до ТОВ «Охоронна компанія «Альфа безпека» було надано список працівників ЗОМП СМБ, що будуть вивільнятися за скороченням чисельності та штату (а.с. 175 т. 1).

01.02.2019 року Адміністрація порту направила повідомлення про заплановане скорочення чисельності та штату Голові Професійної спілки працівників морського порту України (лист № 179/14-01-08/Вих/14) та Голові Первинної профспілкової організації Ізмаїльського порту (лист № 178/14-01-08/Вих/14) із зазначенням причин, дати скорочення чисельності та штату - 15.05.2019 року та пропозицією розпочати консультації з метою обговорення заходів щодо запобігання звільненню чи зведення їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків звільнення та надати на адресу Адміністрації відповідні пропозиції (а.с. 202-203, 204-205 т. 1).

05.02.2019 року Ізмаїльською філією було видано Наказ № 17/14 «Про скорочення чисельності та штату служби морської безпеки» (зі змінами, внесеними наказом від 27.03.2019 № 38/14), яким із штатного розпису Ізмаїльської філії з 16.05.2019 підлягає виключення штат та чисельність загону охорони морського порту СМБ, а саме посади контролера на контрольно-пропускному пункті з посадовим окладом 5300 грн. - 48 штатних одиниць. Даний наказ погоджено Головою Первинної профспілкової організації Ізмаїльського порту Шубіним О.О., зміни до нього погоджені виконуючим обов`язки Голови Первинної профспілкової організації Ізмаїльського порту (про факт чого свідчать відповідні підписи на оборотних сторонах наказів) (а.с. 199-200 т. 1).

11.02.2019 року листом № 246/14-01-07/Вих/14 ТОВ «Охоронна компанія «Альфа безпека» для вжиття заходів щодо запобігання різкому зростанню безробіття під час з вивільнення працівників, з метою зняття соціальної напруги та пом`якшення наслідків звільнення, було запропоновано прийняти участь у зустрічі з Ізмаїльським міськрайонним центром зайнятості та працівниками ЗОМП СМБ, які підлягають з звільненню, з метою доведення пропозицій щодо працевлаштування працівників ЗОМП СМБ, які підлягають вивільненню (а.с. 180 т. 1).

Листом Професійної спілки працівників морського порту України за №01-059 від 28.02.2019 рекомендовано керівнику ІФ ДП «АМПУ» вжити заходи з припинення процедури скорочення та виключення зі штатного розпису Ізмаїльської філії ДП «АМПУ» 48 контролерів служби морської безпеки (а.с. 206 т. 1).

ТОВ «Охоронна компанія «Альфа безпека» листом № 0103/1 від 01.03.2019 року звернулось до відповідача для отримання інформації щодо проведеної процедури скорочення з метою надання вивільненим працівникам ЗОМП СМБ пріоритетного права на працевлаштування (а.с. 179 т. 1).

05.03.2019 року відбулась зустріч, на якій було обговорено питання працевлаштування робітників ЗОМП СМБ після вивільнення за скороченням чисельності та штату до ТОВ «Охоронна компанія «Альфа безпека» та надано відповіді на питання працівників ЗОМП СМБ, які підлягають вивільненню (а.с. 181-183 т. 1).

13.03.2019 року відбулась робоча зустріч керівництв відповідача та Ізмаїльського міськрайонного центра зайнятості, метою якої було обговорення можливості пом`якшення наслідків скорочення працівників ЗОМП СМБ. В результаті зустрічі домовлено про подальшу співпрацю між Відповідачем та Ізмаїльським міськрайонним центром зайнятості щодо забезпечення та працевлаштування в подальшому при скороченні працівників ЗОМП СМБ (а.с. 186 т. 1).

19.03.2019 року розпорядженням ІФ ДП «АМПУ» № 4/14 з метою забезпечення дотримання чинного законодавства України при вивільненні контролерів на контрольно-пропускному пункті ЗОМП СМБ за скороченням чисельності та штату вирішено повторно провести анкетування контролерів на КПП ЗОМП СМБ (а.с. 187 т. 1).

Позивач від заповнення анкети та надання інформації щодо наявних обставин, що унеможливлюють звільнення з ініціативи роботодавця, відмовився, про факт чого складено акт від 22.03.2019 року (а.с. 189 т. 1).

27.03.2019 року наказом по Ізмаїльській філії відповідача № 38/14 внесено зміни до наказу «Про скорочення діяльності та штату служби морської безпеки від 05.02.2019 року №17/14) із штатного розпису Ізмаїльської філії з 16.05.2019 підлягали виключенню штат та чисельність загону охорони морського порту СМБ, а саме посади контролера на контрольно-пропускному пункті з посадовим окладом 5300 грн. - 48 штатних одиниць (а.с. 201 т. 1).

08.04.2019 року за №449/14-01-08/Вих/14 Адміністрація порту направила відповідь про заплановане скорочення чисельності та штату контролерів на контрольно-пропускному пункті загону охорони морського порту служби морської безпеки із обґрунтуванням запланованих змін в організації виробництва і праці, а саме оптимізації діючої системи підтримання режиму перебування і переміщення в морському порту, враховуючи необхідність підвищення ефективності економічної діяльності філії та зниження витрат, ефективності використання робочого часу та оптимізації управлінської діяльності. Також доведено до відома про роботу, яка проводиться щодо працевлаштування працівників, що підлягають вивільненню, зауважено про можливість підтримання режиму перебування в морському порту із залученням сторонніх охоронних послуг на договірних засадах, яка надана нормами чинного законодавства (а.с. 207 т. 1).

11.04.2019 року Первинній профспілковій організації Ізмаїльського порту за №466/14-01-08/вих/14 ІФ ДП «АМПУ» було направлено подання про надання згоди на звільнення 15.05.2019 за скороченням чисельності та штату за п. 1 ст. 40 КЗпПконтролерів на контрольно-пропускному пункті загону охорони морського порту служби морської безпеки 41 працівника, у тому числі і позивача (а.с. 190-191 т. 1).

23.04.2019 рокувідбулось засідання Профспілкового комітету Первинної профспілкової організації Ізмаїльського порту, на якому було розглянуто питання надання згоди на звільнення працівників, за результатами якого згода на звільнення працівників надана не була, про факт чого свідчить витяг з Протоколу № 56 (а.с. 192-193 т. 1).

26.04.2019 року після отримання примірнику Протоколу № 56 до Первинної профспілкової організації Ізмаїльського порту було направлено лист № 511/14-01-8 Вих/14, яким повідомлено про невідповідність Протоколу ходу засідання та необґрунтованість прийнятого рішення (а.с. 194 т. 1).

Згідно протоколу наради керівництва Ізмаїльської філії від 14.05.2018 року «Щодо запровадження змін в організації виробництва та праці служби морської безпеки», керівництвом визнано доцільними зміни в організації виробництва та праці служби морської безпеки та передачу функцій з підтримання режиму перебування і переміщення в морському порту стороннім організаціям, начальникам СМБ та ВУП ініціювати закупівлю відповідних послуг та розпочати процедуру скорочення чисельності та штату служби морської безпеки з дотриманням вимог чинного законодавства (а.с. 209-210 т. 1).

15.05.2019 року позивача згідно наказу по Ізмаїльській філії Відповідача №85-ос від 15.05.2019 було звільнено з посади контролера загону охорони морського порту служби морської безпеки (а.с. 15 т. 1).

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 , суд першоїінстанції виходивзтого,що відповідач як роботодавець належним чином виконав обов`язки, передбаченістаттею 49-2 КЗпП України, та інші вимоги трудового законодавства під час процедури звільнення позивача, порушень прав позивача з боку відповідача під час розгляду справи не встановлено, з огляду на що дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про поновлення на роботі та похідної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15 та Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 755/3972/17-ц.

При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки, обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьоїстатті 49-2 КЗпП Українироботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП Українивідбулося з дотриманням норм трудового законодавства, оскільки відповідач виконав свій обов`язок стосовно працевлаштування позивача, запропонувавши йому всі вакантні посади у ДП «Адміністрація морських портів», а не лише у Ізмаїльській філії. Позивач не має бажання ані працевлаштовуватися на запропоновані йому відповідачем посади, які відповідають його професії/спеціальності, ані отримувати професійно-технічну освіту, з метою працевлаштування в інших підприємствах, організаціях, установах.

Дії учасників трудових правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Справедливість - це одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Для приватного права є притаманною також є така засада як розумність.

Згідно зі статтею 4 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ознайомившись з переліком вакансій, в тому числі й наданих йому після звільнення, не висловив свою волю на заміщення хоча б однієї з великого переліку вакантних посад, які були наявними у всіх філіях ДП «Адміністрація морських портів України», інших підприємствах по м. Ізмаїл та Ізмаїльському району, ТОВ «Охоронна компанія «Альфа-безпека», а також не виявив бажання отримати професійно-технічну освіту за допомогою служби зайнятості.

На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 .

Такий правовий висновок міститься по аналогічнихсправаху постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року у справі № 500/4416/19 та від 14.02.2024 року по справі № 500/4409/19.

Висновки суду відповідають вимогам закон у, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги адвоката КапінусА.А.,представника ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази того, що у відповідача перед звільненням позивача були наявні вакантні посади, які не були запропоновані позивачу, судом першої інстанції не взято до уваги порушення відповідачем при звільнені позивача процедури вивчення переважного права на залишення на роботі, також відповідачем не були запропоновані позивачу всі наявні посади на підприємстві, колегія суддів залишає без задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Правила статті 42 КЗпП України щодо врахування переважного права залишення на роботі, підлягають застосуванню, якщо відбувається часткове (не повне) скорочення рівнозначних (однотипних) посад, тобто частина посад скорочується, частина - ні, що дає можливість порівняти кваліфікацію та продуктивність праці працівників на рівнозначних (однотипних) посадах, які підлягають скороченню.

У такому випадку переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам із урахування інших підстав, перелічених у частині другій статті 42 КЗпП України (див. постанову Верховного Суду У постанові від 14 червня 2022 року у справі № 465/7570/18).

Зважаючи на те, що скороченню підлягали усі посади контролерів на контрольно-пропускному пункті загону охорони морського порту служби морської безпеки Ізмаїльської філії відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для оцінки застосування переважного права позивача на залишення на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач запропонував позивачу всі вакантні посади у ДП «Адміністрація морських портів», а також, що ТОВ «Охоронна компанія «Альфа безпека» надало пріоритетне право на працевлаштування до товариства працівникам загону охорони морського порту служби морської безпеки Ізмаїльської філії ДП «Адміністрація морських портів України», що підлягали вивільненню.

Бажання бути працевлаштованим на будь-яку із запропонованих посад до ДП «Адміністрація морських портів України» та ТОВ «Охоронна компанія «Альфа безпека» позивач не виявив.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц, на яку посилається апелянт зазначено, що з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач довів дотримання процедури звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, тобто судом першої інстанції був врахований вказаний висновок Верховного Суду.

Щодо доводів апелянта про те, що судом першоїінстанції небули врахованівисновки ВерховногоСуду щодоподібних правовідносин,які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановівід 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 761/41149/16-ц, від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки оскаржувані судові рішення таким висновкам не суперечать.

При цьому, суд першої інстанціїпри застосуваннінорм права до вказаних правовідносин вірноврахував висновки щодо застосуваннянорм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.

Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Крім того,зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Капінус Андрія Анатолійовича, представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 05 листопада 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С.Сєвєрова