Ухвала

від 04.11.2024 по справі 522/1238/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 листопада 2024 р. м. ОдесаСправа № 522/1238/22

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Кравченка К.В.,

Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса питання про зупинення провадження по справі №522/1238/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛОГВІ» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративне правопорушення та за адміністративним позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про скасування постанов про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні П`ятого апеляційного адміністративного суду перебуває апеляційна скарга адвоката Моісєєва Дениса Андрійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 27 вересня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛОГВІ» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративне правопорушення та за адміністративним позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про скасування постанов про адміністративне правопорушення.

28 жовтня 2024 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду за допомогою системи «Електронний суд» надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі за конституційною скаргою ОСОБА_1 щодо відповідності частини 1 статті 143, частини 2 статті 1321, частини 8 статті 258, частини 4 статті 2795 Кодексу України про адміністративні правопорушення Конституції України. На обґрунтування клопотання зазначено, що зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акту, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи. Такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 22.08.2024 року по справі № 283/91/22.

Дослідивши наявні в справі матеріали в сукупності, колегія суддів дійшла переконання про наявність підстав для зупинення провадження у справі, виходячи з наступного.

Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду цієї справи, їх взаємозв`язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в розглядуваній справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.

За правилом пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 12.12.2019 року по справі № 826/25204/15 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду узагальнив основні підходи, які мають застосовуватися судами при вирішенні питання про зупинення провадження в адміністративній справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження.

У цій постанові об`єднана палата наголосила, що, вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав визначених пунктом 3 частини 1 статті 236 КАС України, суд з метою дотримання критеріїв законності та обґрунтованості судового рішення повинен належним чином проаналізувати ймовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їхній взаємозв`язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, і відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі щодо:

а) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи;

б) наявності зв`язку між очікуваним рішенням Конституційного Суду України та обставинами конкретної адміністративної справи, а також можливого застосування у відповідній справі норм закону, щодо якого поставлено питання про неконституційність.

В основу вказаного підходу до оцінки підстав для зупинення провадження в адміністративній справі покладено визначення взаємозв`язку між обставинами справи та законодавчою нормою, щодо якої вирішується питання про її конституційність, а також належного обґрунтування судом такого взаємозв`язку, що вимагає принаймні (1) визначення конкретної норми закону (іншого правового акта), на підставі якого ухвалений індивідуальний акт, (2) співставлення цієї норми з об`єктом судового конституційного контролю, (3) встановлення тієї обставини, що і підставою для видавання оскарженого індивідуального акта (вчинення дій, допущення бездіяльності), і об`єктом перевірки щодо її відповідності конституції (конституційності) є одна й та сама норма права.

Об`єднана палата указала, що під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.

Так за приписами частин 1 та 2 статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною 1 статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього (абзаци 2, 3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99).

Зазначений принцип також знайшов своє відображення у низці законодавчих актів, зокрема, у статті 8 КУпАП, частиною 2 якої передбачено, що закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів, водночас закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

При цьому положення частини 1 статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи) (пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99).

Отже, за чинного правового регулювання закони, інші правові акти або їх окремі положення втрачають чинність у визначений Конституційним Судом України день, але не раніше дня ухвалення ним рішення.

Виключенням із цього правила може бути надання нормі права ретроактивної дії у випадках пом`якшення або скасування юридичної відповідальності фізичної особи (стаття 58 Конституції України; Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99).

Тож зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, за оцінкою об`єднаної палати, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акту, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи.

В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акту не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Зупинення провадження в адміністративних справах до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі може бути визнано необхідним за умов дійсної пов`язаності потенційного результату розгляду цього питання із фактичними обставинами адміністративної справи та належного обґрунтування судом необхідності такого зупинення.

Застосовуючи наведені підходи до обставин цієї справи, колегія суддів приходить до таких висновків.

Предметом оскарження у цій справі є 13 постанов Укртрансбезпеки по справах про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання (місцезнаходження юридичної особи) на території України, про притягнення ОСОБА_1 у відповідності до статті 143 КУпАП до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафів за правопорушення, відповідальність за які передбачена частиною 2 статті 1321 КУпАП.

Частиною 1 статті 143 КУпАП визначено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частинами 2 і 3 статті 1321 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Частиною 2 статті 1321 КУпАП установлено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Наведеними нормами врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи, а саме встановлена адміністративна відповідальність.

Серед підстав позову представник ОСОБА_1 зазначає, що стаття 143 та стаття 1321 КУпАП України, на підставі яких прийняті оскаржувані постанови порушують принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності та принцип правової (юридичної) визначеності, а відтак суперечать вимогам частини 2 статті 8, статті 22, частинам 1 та 2 статті 24, частині 2 статті 61, статтям 62, 64 Конституції України, а тому застосуванню підлягають положення Конституції України як норми прямої дії згідно з частиною 4 статті 7 КАС України, а покарання, передбачене статтею 1321 КУпАП та адміністративні стягнення, застосовані до нього у відповідності до оскаржуваних постанов, суперечать Конституції України, оскільки порушують конституційний принцип справедливості і призначення покарання.

Разом з тим, судом встановлено, що ухвалою Третьої колегії суддів Першого сенату Конституційного Суду України від 17.07.2024 року було відкрито конституційне провадження у справі № 18/255 за конституційною скаргою ОСОБА_1 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих приписів частини 1 статті 143, приписів частини 2 статті 1321, окремих приписів частини 7 статті 258, частини 4 статті 2795 Кодексу України про адміністративні правопорушення в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 29.06.2021 року № 1582-ІХ.

Тобто, предмет зазначеної конституційної скарги безпосередньо стосується правовідносин, з приводу яких ОСОБА_1 звернувся до суду у справі № 522/1238/22 за захистом своїх прав та інтересів.

Оскільки норми частини 1 статті 143, частини 2 статті 1321 КУпАП, на підставі яких ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності оскаржуваними у цій справі постановами Відповідача, є предметом конституційного контролю, вказане свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до розгляду вищевказаної справи Конституційним Судом України.

При вирішенні спірного питання колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2024 року у справі №283/91/22.

Враховуючи викладене, колегія суддів вбачає підстави для зупинення провадження по даній справі до прийняття Конституційним Судом України рішення з питань «конституційності» частини 1 статті 143, частини 2 статті 1321 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, враховуючи положення п. 3 ч.1 ст. 236 КАС України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження по даній справі.

Керуючись вимогами ст. ст. 236, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання представника ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 522/1238/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛОГВІ» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративне правопорушення та за адміністративним позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про скасування постанов про адміністративне правопорушення задовольнити.

Зупинити провадження у адміністративній справі № 522/1238/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛОГВІ» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про адміністративне правопорушення та за адміністративним позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про скасування постанов про адміністративне правопорушення до прийняття Конституційним Судом України рішення по справі № 18/255 за конституційною скаргою ОСОБА_1 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих приписів частини 1 статті 143, приписів частини 2 статті 1321, окремих приписів частини 7 статті 258, частини 4 статті 2795 Кодексу України про адміністративні правопорушення в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 29.06.2021 року № 1582-ІХ.

Зобов`язати учасників справи невідкладно повідомити апеляційний суд про факт прийняття Конституційним Судом України рішення по справі № 18/255 за конституційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя:М.П. Коваль

Суддя:К.В. Кравченко

Суддя:В.О. Скрипченко