Ухвала

від 01.11.2024 по справі 128/4612/23

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/4612/23

УХВАЛА

01 листопада 2024 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

обвинувачених: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Вінниці клопотаннясторін укримінальних провадженнях,об`єднаних уодне відомостіпро яківнесені:16.09.2022в ЄРДРза №12022020000000507за обвинуваченняму вчиненікримінальних правопорушень: ОСОБА_20 зач.1ст.309,ч.ч.2,3ст.307КК України; ОСОБА_15 за ч.ч.2,3ст.307КК України; ОСОБА_17 зач.ч.2,3ст.307КК України; ОСОБА_14 зач.3ст.307КК України; ОСОБА_21 зач.2 ст.307КК України; ОСОБА_13 зач.2ст.307КК України; ОСОБА_18 зач.2ст.307КК України; ОСОБА_19 зач.2ст.307КК України; ОСОБА_11 зач.2ст.307КК Українита ОСОБА_12 за ч.2ст.307КК Українита 06.11.2023в ЄРДРза №12023020000000835за обвинуваченням ОСОБА_16 ,у вчиненнізлочину,передбаченого ч.ч.2,3ст.307КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходяться на розгляді вищевказані кримінальні провадження, об`єднані у одне.

31.10.2024 у судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подані ним попередньо до суду письмові клопотання про продовження обвинуваченим: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 строку дії застосованого запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, які обґрунтував тим, що строк застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених, стікає, однак ті ризики, які стали підставою для його застосування не змінилися та не відпали.

Прокурор зазначає, що обвинувачені ОСОБА_14 та ОСОБА_15 обидва обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину санкція статті за який передбачене покарання від дев`яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна; обвинувачені ОСОБА_14 та ОСОБА_15 на час затримання офіційно були не працевлаштовані та не мали стабільного джерела доходів.

Вважає, що з метою уникнення від кримінальної відповідальності вищевказані обвинувачені можуть переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Тому просить суд продовжити ОСОБА_14 та ОСОБА_15 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, із одночасним визначенням запобіжного заходу у вигляді застави для забезпечення виконання обвинуваченими обов`язків, визначених КПК України.

У даному судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 та його захисник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, оскільки ОСОБА_14 вже тривалий час перебуває під вартою, а ризики наведені прокурором ґрунтуються лише на припущеннях.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_15 адвокат ОСОБА_7 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт або як альтернативу просив вирішити питання про зменшення обвинуваченому ОСОБА_15 розміру застави, оскільки визначений судом розмір застави є занадто великим, який членам родини обвинуваченого не по силі сплати.

Обвинувачений ОСОБА_15 у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора та підтримав клопотання свого захисника.

Прокурор ОСОБА_3 наполягав на задоволені поданих ним письмових клопотань, заперечуючи проти клопотань сторони захисту, оскільки обвинувачені ОСОБА_14 та ОСОБА_15 є особами раніше неодноразово судимими, належних висновки для себе не зробили та знову вчинили злочини, а тому він вважає, що менш суворий запобіжний захід щодо обвинувачених не зможе запобігти вказаним ним ризикам.

Заслухавши клопотання прокурора, захисників та обвинувачених, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд вважає клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу в виді тримання обвинувачених: ОСОБА_14 , та ОСОБА_15 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а клопотання сторони захисту не обґрунтованими та такими , що підлягають відмові в задоволені виходячи з такого.

Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно до п. п.2,4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років або до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 України КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення. Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»). З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Судом установлено, що запобіжний захід щодо обвинувачених: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.

Вирішуючи письмові клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо вказаних обвинувачених, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; також суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини»).

Згідно роз`ясненнями, викладеними у постанові № 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Оглянувши обвинувальний акт, вислухавши міркування сторін кримінального провадження, суд вважає наразі продовжують існувати та не зменшилися ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, дане кримінальне провадження наразі перебуває на стадії судового розгляду, ще не заслухані пояснення свідків, обвинувачених, які на даній стадії судового процесу відмовилися надати суду покази в силу ст. 63 Конституції України; також, ще не досліджені судом письмові та речові докази, а тому суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачені: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 зможуть незаконно впливати на свідків, з метою зміни показів в суді.

Також, суд бере до уваги, що обвинуваченим: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 інкримінується вчинення злочинів, які відносяться згідно ст. 12 КК України до класифікації особливо тяжких злочинів, а також до категорії кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших кримінальних правопорушень проти здоров`я населення; обвинувачені на час затримання офіційно працевлаштовані не були. Доказів того, що вищевказані обвинувачені за станом свого здоров`я не можуть перебувати в умовах УВП, - суду не надано.

А тому, не зважаючи на те, що вищевказані обвинувачені мають постійне місце проживання, суд вважає , що обвинувачені: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 не мають на волі соціально-стримуючий факторів, що приводить суд до висновку про наявність на даний час існування ризиків вчинення на волі обвинуваченими інших кримінальних правопорушень та переховування ними від суду.

Відтак, суд вважає, що більш м`який запобіжний захід відносно обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_15 не виправдає себе та не може забезпечити цілей кримінального провадження, та не зможе запобігти встановленим судом ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Отже суд не зачіпляючи питання доказовості вини обвинувачених: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченими- ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , покладених на них процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків, їм доцільно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, із одночасним визначенням їм запобіжного заходу в вигляді застави, а саме: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, що в загальній сумі (станом на 01.01.2024) становить 242240 гривень, таким чином задовольнивши подані клопотання прокурора, як обґрунтовані та відмовивши в задоволені клопотань сторони захисту: про зміну застосованого обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - за необґрунтованістю.

Також, суд вважає що визначений розмір застави обвинуваченому ОСОБА_15 - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, є таким що відповідає найнижчі межі встановленого розміру законом ( ч.5 ст. 182 КПК України), а тому в задоволені усного клопотання захисника ОСОБА_7 про зменшення обвинуваченому ОСОБА_15 розміру застави, слід також відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст.182, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Письмові клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , - задовільнити.

Продовжити строкдії застосованогозапобіжного заходуу виглядітримання підвартою обвинуваченим: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 днів у Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1», а саме по 30.12.2024 включно.

Одночасно визначити обвинуваченим: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , для виконання покладених на них обов`язків, визначених КПК України, запобіжний захід у вигляді застави, - встановивши обвинуваченим: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, надавши їм можливість внесення даної застави за наступними реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ)26286152; Банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО)820172; рахунок отримувача UA688201720355219002000000401.

Роз`яснити, що обвинувачені: ОСОБА_14 , та ОСОБА_15 або їх заставодавці мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави надати суду протягом двох днів підтверджуючі документи.

У разі внесення застави на обвинувачених: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 покласти такі обов`язки, передбачені ст.194 КПК України:

1) повідомляти суд про своє місце проживання та зміну свого місця проживання та/або місця роботи, навчання;

2) утримуватися від спілкування із свідками в даному кримінальному провадженні;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в України;

4) не відлучатися із зареєстрованого місця проживання - без дозволу суду.

Термін діїобов`язків,покладених судомна обвинувачених,у разівнесення заставивизначити по30.12.2024 включно.

Роз`яснити обвинуваченим: ОСОБА_14 , та ОСОБА_15 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України у Вінницької області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ВІННИЦЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№ 1)». Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ВІННИЦЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№ 1)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити про це усно і письмово Вінницький районний суд Вінницької області. З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави відносно кожного із обвинувачених, обвинувачені вважатимуться такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинувачених: ОСОБА_14 та ОСОБА_15 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачені зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У задоволені усного клопотання обвинуваченого ОСОБА_14 та захисника ОСОБА_4 про зміну застосованого обвинуваченому ОСОБА_14 запобіжного заходу - відмовити.

У задоволені усного клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну застосованого обвинуваченому ОСОБА_15 запобіжного заходу у виді тримання під вартою , - відмовити.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів: обвинуваченими - з дня отримання копії ухвали; а захисниками - з дня проголошення ухвали.

Повна ухвала суду проголошена 05.11.2024 о 17.00 годин.

Суддя ОСОБА_22