Постанова

від 05.11.2024 по справі 204/1150/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7006/24 Справа № 204/1150/23 Суддя у 1-й інстанції - Марченко Н.Ю Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Городничої В.С., Свистунової О.В.

за участю секретаря Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Коломоєць Сергія Володимировича на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що 12 серпня 2014 року він уклав шлюб з ОСОБА_3 . Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружнє життя не склалося, тому він та відповідач у справі проживають окремо з 13 липня 2019 року. Позивач зазначив, що ним подано позов про розірвання шлюбу. У березні 2022 року відповідач разом із дитиною виїхала до Німеччини. Перебуваючи за кордоном, відповідач створювала умови, щоб позивач з сином не спілкувалися. Позивач вказує, ним кожного місяця надавалася матеріальна допомога на утримання сина у розмірі 10 000 грн. Потім на прохання відповідача до Німеччини поїхала його мати, яка є педагогом, щоб надати допомогу у вихованні дитини. Було виявлено, що відповідач дитиною не займається. Дитина не змогла адаптуватися у незвичному середовищі: незнайома мова, незвичайні умови, дитині було незручно та некомфортно. Сторонами було вирішено, що дитина поїде з бабусею в Україну. Ними, як батьками, був наданий дозвіл на повернення дитини в Україну. У сина була виявлена низка захворювань, у зв`язку з чим він проходить фахівців: стоматолога, хірурга, гастроентеролога, лора, дерматолога, алерголога, психолога. На теперішній час син мешкає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Життя дитини прийшло до ладу, син став спокійним. У дитини зникли страхи та тривоги, поводить себе спокійно та врівноважено. Позивач звертає увагу, що він має роботу, самостійний дохід і постійне місце проживання. Також він має можливість і бажання брати активну участь у вихованні сина. Між ним і сином склалися теплі дружні стосунки. Син навчається в середній загальноосвітній школі № 6 в м. Дніпрі та має успіхи в навчанні, розвивається гармонійно та відповідно до своїх інтересів. На підставі викладеного ОСОБА_2 просив суд визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 .

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,орган опікита піклуванняЦентральної адміністраціїДніпровської міськоїради провизначення місцяпроживання дитини- передано на розгляд до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська (т.1 а.с.90).

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 13 жовтня 2023 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 . Визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 адвокатКоломоєць С.В. проситьрішення судувід 13жовтня 2023 року скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на неповне з`ясування обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 проситьапеляційну скаргузалишити беззадоволення,рішення судувід 13жовтня 2023 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Коломойця С. В. задоволено. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня2023 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини було закрито. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1 488 грн. 60 коп.

Постановою Верховного Суду від 22 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Звернувшись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_2 просив суд визначити місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 , посилаючись на те, що у березні 2022 року відповідач разом із дитиною виїхала до Німеччини. Перебуваючи за кордоном, відповідач створювала умови, щоб позивач з сином не спілкувалися. Було виявлено, що відповідач дитиною не займається. Дитина не могла адаптуватися у незвичному середовищі: незнайома мова, незвичайні умови, дитині було незручно та некомфортно. Ними, як батьками, був наданий дозвіл на повернення дитини в Україну. У сина була виявлена низка захворювань, у зв`язку з чим він проходить фахівців: стоматолога, хірурга, гастроентеролога, лора, дерматолога, алерголога, психолога. На теперішній час син мешкає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Життя дитини прийшло до ладу, син став спокійним. У дитини зникли страхи та тривоги, поводить себе спокійно та врівноважено. Позивач звертає увагу, що він має роботу, самостійний дохід і постійне місце проживання. Також він має можливість і бажання брати активну участь у вихованні сина. Між ним і сином склалися теплі дружні стосунки. Син навчається в середній загальноосвітній школі № 6 в м. Дніпрі та має успіхи в навчанні, розвивається гармонійно та відповідно до своїх інтересів.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Стаття 11 Закону України Про охорону дитинства наголошує, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України Про охорону дитинства батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За змістом статей 160-161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, питання втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі М.С. проти України від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків.

При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №357/17852/15-ц від 29 травня 2019 року.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Але даний принцип не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 Сімейного кодексу України, так і зі змісту Конвенції про права дитини.

У §54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 у справі №402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

У справі встановлено, з 12 серпня 2014 рокусторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2023 року шлюб між сторонами було розірвано (т.2 а.с.143). Вказане рішення суду набрало законної сили.

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.11).

Позивач зазначав, що у березні 2022 року ОСОБА_1 разом із дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїхала за кордон до Республіки Німеччина. У жовтні 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був наданий дозвіл на повернення дитини в Україну у супроводі ОСОБА_5 (т.1 а.с.16).

Відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.89, 116).

Із 2022 року та на теперішній час відповідач ОСОБА_1 перебуває у Німеччині, м.Норденгам, де проживає, винаймає житло, на підтвердження чого надала договір оренди житла (т.2 а.с. 171, 196, 198.

Позивач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.15).

Відповідно до договору №01 оренди квартири від 04 жовтня 2022 року ОСОБА_2 є орендарем квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 38,5 кв.м (т.1 а.с.18).

Малолітній син сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з жовтня 2022 року мешкає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 11 січня 2023 року ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 встановлено, житло належить ОСОБА_2 на праві спільної власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 25 вересня 1995 року. Санітарний стан житла задовільний, у квартирі є електро-, водо-, - газопостачання, маються необхідні меблі для проживання, побутова техніка. Для виховання та розвитку дитини створено умови: у дитини є місце для сну, шафа для одягу, дитина забезпечена розвиваючими іграшками, сезонним одягом. З 26 жовтня 2022 року малолітній ОСОБА_4 проживає разом з батьком. Мати дитини ОСОБА_1 на теперішній час перебуває за межами України. Вихованням дитини та матеріальним забезпеченням займається батько, по догляду за дитиною допомагаю бабуся ОСОБА_5 (т.1 а.с.24)

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 11 січня 2023 року ОСОБА_2 за адресою по АДРЕСА_1 встановлено, житло винаймається. Санітарний стан житла задовільний, у квартирі є електро-, водо-, - газопостачання, маються необхідні меблі для проживання, побутова техніка. Для виховання та розвитку дитини створено умови: у дитини є окрема кімната, в якій є диван, шафа-купе, дитячий стіл, багато розвиваючих ігор, сезонний одяг. З 26 жовтня 2022 року малолітній ОСОБА_4 проживає разом з батьком. Мати дитини ОСОБА_1 на теперішній час перебуває за межами України. Вихованням дитини та матеріальним забезпеченням займається батько, по догляду за дитиною допомагаю бабуся ОСОБА_5 (т.1 а.с.25).

Мати дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.89).

Згідно з характеристикою на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданою ЗДО (ясла-садок) комбінованого типу Берізка Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 22 лютого 2023 року, дитина відвідувала заклад з вересня 2020 року, за час перебування у дитячому садочку Орест умів долати труднощі, використовуючи свій потенціал. В іграх, на заняттях проявляв добре розвинену уяву, фантазував. Вільно спілкувався з однолітками та дорослими, у дитині розвинені лідерські якості. Умів грати дружно, співчував товаришам у разі невдачі. Хлопчик рухливий, допитливий, любив слухати читання дитячих творів, задавав багато запитань. Орест надавав перевагу іграм з будівельного матеріалу, конструювання. Спритний, ініціативний, залюбки грає в рухливі ігри. Залюбки охоче та старанно виконував доручення дорослих та доводив розпочату справу до кінця. При виникненні труднощів завжди звертався за допомогою до дорослих. Інтелектуальний розвиток ОСОБА_4 відповідає віковій нормі. У вихованні дитини основну роль грала мати, приводила до дитячого садка, забирала, відвідувала батьківські збори. Дитина завжди була доглянута, охайна. Батько дитини жодного разу не з`являвся до закладу (т.1 а.с.120).

Відповідно дохарактеристики виданоїЗДО (ясла-садок)комбінованого типуДивосвіт Слобожанськоїселищної радиДніпровського районуДніпропетровської областівід 27лютого 2023року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,колишній вихованець групи молодшого дошкільного віку Краплинки, який відвідував заклад дошкільної освіти з 30 серпня 2019 року по 19 серпня 2020 року. За цей час ОСОБА_6 проявила себе доброзичливим, активним у спілкуванні з дорослими і однолітками, легко встановлював товариські стосунки, завжди охайно одягнений, доглянутий. Орест мав відповідний віку фізичний розвиток, виявляв інтерес до занять, умів концентрувати увагу на поставленому завданні, відволікався рідко, розумів інструкції вихователя. Орест володів досить великим словниковим запасом, вмів висловлювати свої думки і правильно будувати речення. В ігровій діяльності проявляв себе ініціатором. Часто пропонував сюжет гри і розподіляв ролі серед дітей. Хлопчик надавав перевагу іграм з будівельного матеріалу, конструювання. Спритний, ініціативний, залюбки грає в рухливі ігри. Орест - веселий, відкритий хлопчик, адекватно реагує на похвалу і критику. Вміє ділитися з дітьми, розуміє, що таке "погано", намагається втішити іншу сумну дитину, люби тварин. Розповідав, що вдома має свої обов`язки: поливає квіти і прибирає у своєму ігровому куточку. Провідну роль у вихованні дитини займала його мати ОСОБА_1 . Мати приводила дитину до дитячого садка, забирала, відвідувала батьківські збори. Дити завжди була доглянута, охайна. Орест прив`язаний до мами, яка проводила з сином весь вільний час. Батько, ОСОБА_2 , жодного разу не з`являвся до закладу. Сім`я була матеріально забезпечена, Орест мав все необхідне для життя і відвідування саду. Для матері важливим у вихованні дитини є формування культурно-гігієнічних навичок, піклування про здоров`я сина. Про це свідчили гарне самопочуття дитини, усмішки та позитивний настрій хлопчика щодня. Мати активно співпрацювала з вихователями та вузькими спеціалістами щодо розвитку дитини, як у садочку, так і за його межами. ОСОБА_1 - любляча, уважна мати, яка надзвичайні відповідально ставилася до своїх батьківських обов`язків та сумлінно їх викопувала (т.1 а.с.121).

З довідки №617 від 22 листопада 2022 року виданої КЗО Середня загальноосвітня школа №6 ДОР ОСОБА_2 - батькові дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, мати дитини ОСОБА_1 контакту зі школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує, на виклики до школи приходить тільки батько (т.1 а.с.21).

З характеристики виданої ЗДО (ясла-садок) комбінованого типу Дивосвіт Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 27 лютого 2023 року, на діяльність вихователя ОСОБА_1 вбачається, ОСОБА_1 у 2014 році закінчила Бердянський державний педагогічний університет і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Історія», «Вчитель історії. Вчитель правознавства». У 2019 продовжувала навчання у Рівненському інституті Університету «Україна» і отримувала другу вищу освіту за спеціальністю «Психологія». В ЗДО «Дивосвіт» на посаді вихователя ОСОБА_1 працювала з 03 вересня 2019 року по 17 серпня 2020 року. За час роботи у ЗДО «Дивосвіт» ОСОБА_1 зарекомендувала себе як відповідальний, обізнаний, творчо працюючий вихователь, який добре володіє методикою виховання дітей молодшого дошкільного віку та старанно працює як самостійно, так і в команді. Має високу професійну працездатність. Уміє формувати та висувати вимоги до дитячого колективу, а також лаконічно, образно і виразно подати матеріал. Максимально гармонійно відкриває потенціал кожної дитини, використовуючи особистісно-орієнтовану модель виховання та навчання дітей. Здійснюючи освітній процес, педагог спиралася на сучасні вимоги в галузі освіти, спрямовані на охорону та зміцнення здоров`я дітей, розвиток та підтримку дитячої пізнавальної та творчої ініціативи. Завжди працювала з ентузіазмом, творчістю та з любов`ю підходила до виконання професійних обов`язків. ОСОБА_1 показала хороші методичні знання роботи з дітьми та їх грамотне застосування на практиці. Вихователь приділяла багато уваги організації рольових ігор, розподілу ролей між дітьми, виборі сюжету, підготовці матеріалу до ігор. Заняття ОСОБА_1 відрізнялися застосуванням новітніх технологій, використання різноманітних методів та прийомів. Педагог застосовувала власнорозроблений дидактичний, наочний та роздатковий матеріал, комп`ютерні презентації, демонстраційний матеріал. ОСОБА_1 доброзичлива людина, яка завжди знаходила контакт із дітьми. Стосунки з батьками будувала на демократичних засадах, використовуючи педагогіку співробітництва. До кожного з батьків дитини мала індивідуальний підхід, допомагала молодим батькам у питаннях виховання та навчання дітей, завжди при розмові з батьками стримана і тактовна. ОСОБА_1 відзначалася високою загальною, почуттям відповідальності, дотримувалася високих моральних стандартів (т.1 а.с.122).

Позивач, звернувшись до суду із цим позовом, зазначав, що із матірю дитини виник спір щодо місця проживання дитини.

Відповідач ОСОБА_1 , як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі зазначала про відсутність у неї заперечень щодо проживання сина разом з батьком на теперішній час.

Малолітній дитині - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося 8 років.

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про доцільність визначення місця проживання дитини №60-р від 10 березня 2023 року доцільним буде визначити місце проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 (т.1 а.с.105, 106).

Відповідачем ОСОБА_1 , були надані суду письмові пояснення, в яких вона не заперечувала проти проживання дитини з батьком, так як з урахуванням складної адаптації в іншій країні дитині буде психологічно комфортніше перебувати на території України, однак тільки до закінчення воєнного стану. Після закінчення воєнного стану або виключення Дніпропетровської області із зони розповсюдження воєнного стану, вона повернеться до України та буде ставити питання щодо проживання сина разом із нею.

У судовому засіданні в апеляційному суді у режимі відеоконференції 05 листопада 2024 року мати дитини ОСОБА_1 пояснила, що вона проживає у Німеччині, м.Норденгам, періодично приїздила в Україну, востаннє приїздила в Україну у жовтні 2024 року, однак з сином не спілкувалася, бо відповідач чинить у цьому їй перешкоди, не заперечувала проти проживання дитини з батьком, не має наміру на теперішній час повертатися в Україну.

Встановлено, у провадженні Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа №204/10840/23 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_7 , до ОСОБА_2 , третя особа відділ опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітнім сином, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа відділ опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів (т.2 а.с.177).

На теперішній час рішення у цій справі судом не ухвалено.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо визначення місця проживання малолітньої дитини. Дитина більше двох років проживає разом з батьком в Україні, батько винаймає житло, дитина навчається у навчальному закладі, батько опікується дитиною. Мати дитини у 2022 році виїхала за кордон та проживає у Німеччині, в Україну приїздить періодично. Дитина виїзджала із матірю за кордон у березні 2022 році, однак дитина не змогла адаптуватися в іншій країні та зі згоди матері ОСОБА_1 у жовтні 2022 року дитина повернулася в Україну у супроводі бабусі ОСОБА_5 та з цього часу дитина постійно проживає в Україні із батьком.

Отже, за встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про визначення місця проживання дитини з батьком, що відповідатиме інтересам дитини, принципу забезпечення та врахування найкращих інтересів дитини та є пріоритетним під час вирішення цієї справи.

Будь-яких доказів, які б давали суду підстави вважати, що проживання дитини із батьком не відповідає інтересам дитини, суду не надано.

У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, між батьками, визначене судоми місце проживання сина може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Посилання представникавідповідача вапеляційній скарзіна необхідністьзакриття провадженняу справіу звязкуз відсутністюспору єнеобґрунтованими,оскільки згідноз пунктом2частини 1статті 255ЦПК Українисуд своєюухвалою закриваєпровадження усправі,якщо відсутній предмет спору.

У цій справі позивач підтримав свій позов та наполягав на його розгляді по суті.

Суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань (постанова Верховного Суду від 20 вересня 2021 року по справі № 638/3792/20).

Також колегія суддів враховує те, що у ційсправі постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Коломойця С. В. було задоволено. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2023 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини було закрито (т.2 а.с.39-42).

Постановою Верховного Суду від 22 травня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.2 а.с.125-128).

У своїй постанові від 22 травня 2024 року Верховний Суд зазначив про те, що факт предявлення ОСОБА_2 позову про визначення місця проживання дитини з батьком та подальше оскарження відповідачем рішення про задоволення цього позову в апеляційному порядку дає підстави для висновку, що між сторонами наявні неврегульовані питання щодо визначення місця проживання дитини.

Відтак законних підстав для закриття провадження у справі немає. Сама по собі згода відповідача на визначення місця проживання дитини з батьком на теперішній час не виключає наявність предмета спору на час розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди із рішенням суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду в оскарженій частині слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 268, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвокатаКоломоєць СергіяВолодимировича залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді В.С.Городнича

О.В.Свистунова