Ухвала

від 06.11.2024 по справі 910/10887/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

06.11.2024Справа № 910/10887/24Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши

заяву Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК»

про забезпечення позову

у справі № 910/10887/24

за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ КРЕНТОН УКРАЇНА»

про стягнення 32 742 045, 85 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ КРЕНТОН УКРАЇНА»

до Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК»

про визнання договору недійсним,

Без виклику сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ КРЕНТОН УКРАЇНА» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 25 374 459, 28 грн, з яких: 24 973 411, 40 грн основний борг, 360 456, 72 грн пеня та 41 591,16 грн 3% річних.

Позовні вимоги, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором про надання послуг, пов`язаних з обробкою контейнерів №56/д від 23.05.2024, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

13.09.2024 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/10887/24, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 16.10.2024.

04.10.2024 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача суму грошових коштів у розмірі 32 742 045, 85 грн, з яких: 32 137 194, 30 грн основний борг, 541 865,08 грн пеня, 1 463,57 грн інфляційні втрати та 62 522,90 грн 3% річних. Крім цього, просить забезпечити участь представника в розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

08.10.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову повністю, а також клопотання про витребування в позивача оригіналів доказів.

Крім цього, 08.10.2024 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» про визнання недійсним договору про надання послуг, пов`язаних з обробкою контейнерів №56/д від 23.05.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 задоволено клопотання представника позивача про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції та постановлено забезпечити участь останньої у судовому засіданні призначеному на 16.10.2024 та в усіх наступних засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ КРЕНТОН УКРАЇНА» (надалі - відповідач за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом) до Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» (надалі - позивач за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом) про визнання договору недійсним.

У підготовче засідання 16.10.2024 з`явились представники сторін. Суд протокольною ухвалою прийняв заяву позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом про збільшення позовних вимог за первісним позовом від 04.10.2024 та подальший розгляд справи постановив здійснювати з її урахуванням. Також суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом про витребування в позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом оригіналів документів та в порядку ст. 91 ГПК України витребував у останнього для огляду в судовому засіданні оригінали заявок на прийняття контейнерів та заявок на видачу контейнерів, що додані до позову. Крім цього, суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 відкладено підготовче засідання в справі № 910/10887/24 на 13.11.2024.

23.10.2024 від представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив.

28.10.2024 від представника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом надійшли заперечення.

29.10.2024 від представника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом надійшла заява про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 у задоволенні заяви представника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом про участь в судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №910/10887/24 відмовлено, з підстав викладених в ухвалі.

30.10.2024 від представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшла заява про поновлення пропущеного процесуальний строку на подання відповіді на відзив та долучення її до матеріалів справи.

04.11.2024 від представника відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов.

04.11.2024 від представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача за первісним позовом в межах суми стягнення 32 742 045, 85 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали про забезпечення позову та накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача за первісним позовом інформація про яке буде виявлена в процесі виконання ухвали про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом зазначає, що відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом ухиляється від своїх зобов`язань за договором, а оскільки останній продовжує здійснювати свою господарську діяльність, тому може вільно витрачати кошти, при цьому розрахунки з позивачем за первісним позовом не проводить. Крім того, позивач за первісним позовом вказує, що у відповідача за первісним позовом відсутнє нерухоме майно, а також останній розпочав здійснювати продаж рухомого майна, а тому, на думку позивача за первісним позовом, невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме і нерухоме майно та грошові кошти може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення первісного позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Виходячи з положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Так, предметом первісного позову в даній справі є майнові вимоги позивача до відповідача про стягнення суми грошових коштів у розмірі 32 742 045, 85 грн.

Разом з тим, позивач за первісним позовом, з метою його забезпечення, просить суд накласти арешт, у тому числі, на все нерухоме і рухоме майно відповідача за первісним позовом, однак у такому випадку відсутній зв`язок між вказаним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, оскільки нерухоме чи рухоме майно не належить до предмета спору в даній справі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19, від 26.11.2020 у справі № 911/949/20, від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 при застосуванні такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 14.06.2018 у справі № 916/10/18 та від 25.05.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20).

Крім того, відсутня також інформація щодо вартості визначеного майна, що унеможливлює встановлення судом співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

З урахуванням наведеного вище та оскільки позивачем за первісним позовом не заявлені вимоги стосовно конкретно визначеного рухомого та нерухомого майна відповідача за первісним позовом, суд не вбачає наявності зв`язку між цим заходом забезпечення позову і предметом заявленої позовної вимоги, а, отже, відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно.

Суд зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття «ефективний засіб», за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Отже, в розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.

Також суд зазначає, що позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами обставин ймовірності того, що майно та грошові кошти відповідача за первісним позовом можуть зникнути внаслідок виведення активів з підприємства. При цьому будь-яких відомостей стосовно наявних у відповідача активів так і наміру відчуження таких активів (пошук покупців нерухомості, пошук покупців корпоративних прав, укладення договорів стосовно відчуження активів, тощо) - відсутні в матеріалах справи і позивачем за первісним позовом до заяви про вжиття заходів для забезпечення позову додано не було.

Разом із тим, заява позивача за первісним позовом про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача за первісним позовом від виконання рішення суду в даній справі в разі задоволення первісного позову. Доказів того, що відповідач за первісним позовом здійснює дії спрямовані на зняття або витрачання коштів позивачем за первісним позовом суду також не надано. При цьому позивач за первісним позовом самостійно вказує, що відповідач за первісним позовом продовжує здійснювати свою господарську діяльність.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що позивачем за первісним позовом у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за первісним позовом, за захистом яких він звернувся до суду. Наведені позивачем за первісним позовом обставини щодо необхідності застосування заходів до забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами.

З огляду на наведене вище, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно відповідача за первісним позовом, а також накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог, які належать відповідачу за первісним позовом, суд на даний час не вбачає, тому в задоволенні заяви відмовляє.

У зв`язку з відмовою в задоволенні заяви, сплачена Державним підприємством «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» сума судового збору за її подання покладається на останнього та йому не відшкодовується.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства «Морський торговельний порт «ЧОРНОМОРСЬК» про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя Я.А.Карабань