Постанова

від 11.12.2024 по справі 910/10887/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2024 р. Справа №910/10887/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача за первісним позовом: Чабан І.А.

від відповідача за первісним позовом: Ремарчук В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2024

у справі №910/10887/24 (суддя Карабань Я.А)

за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна"

про стягнення 32 742 045, 85 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна"

до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (далі - ДП "МТП "Чорноморськ") звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Крентон Україна" (далі - ТОВ "Компанія Крентон Україна") в межах суми стягнення 32 742 045,85 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали про забезпечення позову, а також накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ТОВ "Компанія Крентон Україна", інформація про яке буде виявлена в процесі виконання ухвали про забезпечення позову.

Заявник зазначає, що ТОВ "Компанія Крентон Україна" ухиляється від своїх зобов`язань за договором, і оскільки продовжує здійснювати свою господарську діяльність, може вільно витрачати кошти. При цьому, розрахунки з ДП "МТП "Чорноморськ" не проводить. Крім того, ДП "МТП "Чорноморськ" звертає увагу, що у ТОВ "Компанія Крентон Україна" відсутнє нерухоме майно, а також останнє розпочало здійснювати продаж рухомого майна, у зв`язку з чим, на думку ДП "МТП "Чорноморськ", невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме і рухоме майно та грошові кошти, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення первісного позову.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №910/10887/24 відмовлено у задоволенні заяви ДП "МТП "Чорноморськ" про забезпечення позову.

Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно ТОВ "Компанія Крентон Україна", а також накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог, які належать останньому, з огляду на що місцевий господарський суд відмовив у задоволенні наведеної вище заяви.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ДП "МТП "Чорноморськ" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №910/10887/24 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Так, скаржник не погоджується з оскаржуваною ухвалою, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки зазначена ухвала суду першої інстанції постановлена при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи; при недоведеності обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосування норм матеріального права та без врахування висновків щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладених у постановах Верховного Суду.

За твердженням апелянта, враховуючи зазначені ДП "МТП "Чорноморськ" підстави для забезпечення позову, якими є значний розмір позовних вимог, а також, що ТОВ "Компанія Крентон Україна" здійснює відчуження рухомого майна, відсутність нерухомого майна у останнього, наявні потенційні ризики можливості невиконання рішення суду, у зв`язку з чим в разі задоволення позову, наявні всі підстави вважати, що судом першої інстанції порушено положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки позивачем за первісним позовом повністю доведено наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 апеляційну скаргу ДП "МТП "Чорноморськ" у справі №910/10887/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "МТП "Чорноморськ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №910/10887/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11.12.2024. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10887/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 10.12.2024.

05.12.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справі №910/10887/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 задоволено заяву представника ДП "МТП "Чорноморськ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

05.12.2024, через систему "Електронний суд", ТОВ "Компанія Крентон Україна" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №910/10887/24 - без змін.

Так, відповідач за первісним позовом зазначає, що твердження ДП "МТП "Чорноморськ" стосовно того, що ТОВ "Компанія Крентон Україна" розпродає своє рухоме майно є безпідставним. При цьому, позивачем за первісним позовом до заяви про забезпечення позову не надано жодного доказу на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача за первісним позовом, у разі задоволення позовних вимог, або ухиляння останнього від виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. ДП "МТП "Чорноморськ" в підтвердження своїх доводів не надано жодних доказів, що ТОВ "Компанія Крентон Україна" здійснюються дії з метою ухилення в подальшому від примусового виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення ТОВ "Компанія Крентон Україна" заходів та здійснення дій, які спрямовані на відчуження коштів чи майна. Таким чином, припущення позивача за первісним позовом про неможливість виконання ухваленого в подальшому судового рішення, в разі його задоволення, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.

Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

11.12.2024, через систему "Електронний суд", ДП "МТП "Чорноморськ" подано клопотання про витребування доказів, в якому останнє просить суд витребувати у ТОВ "Компанія Крентон Україна" копії договорів, відповідно до яких здійснювався продаж його рухомого майна ТОВ "Атлантікінвест", акти приймання-передавання майна, докази щодо отримання плати за це майно (банківські виписки тощо).

Розглянувши вищезазначене клопотання позивача за первісним позовом про витребування доказів, колегія суддів дійшла висновку про повернення його заявнику без розгляду, з огляду на наступне.

За приписами статті 170 ГПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи-підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником

Частиною 1 статті 81 ГПК України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах 2 та 3 статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з частиною 2 статті 81 ГПК України, у клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Дослідивши клопотання позивача, судова колегія дійшла висновку, що вказане клопотання не відповідає вимогам до змісту клопотання про витребування доказів, встановленим у пункті 4 частини 2 статті 81 ГПК.

Так, заявником не було у встановленому законом порядку зазначено про заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Як визначено у пункті 4 статті 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини 1 або 2 цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача за первісним позовом про витребування доказів підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 11.12.2024 з`явились представники сторін.

Представник позивача за первісним позовом, підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №910/10887/24 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Представник відповідача за первісним позовом заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №910/10887/24 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом

У вересні 2024 року ДП "МТП "Чорноморськ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Компанія Крентон Україна" заборгованості у розмірі 25 374 459,28 грн, з яких: 24 973 411,40 грн - основний борг, 360 456,72 грн - пеня, 41 591,16 грн - три проценти річних.

В обґрунтування позовних вимог ДП "МТП "Чорноморськ" посилається на неналежне виконання ТОВ "Компанія Крентон Україна" грошового зобов`язання за договором про надання послуг, пов`язаних з обробкою контейнерів від 23.05.2024 №56/д, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2024 відкрито провадження у справі №910/10887/24 та вирішено здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження.

04.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ДП "МТП "Чорноморськ" про збільшення позовних вимог, у якій останнє просить стягнути з ТОВ "Компанія Крентон Україна" заборгованість у розмірі 32 742 045,85 грн, з яких: 32 137 194,30 грн - основний борг, 541 865,08 грн - пеня, 1 463,57 грн - інфляційні втрати, 62 522,90 грн - три проценти річних.

08.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "Компанія Крентон Україна" до ДП "МТП "Чорноморськ" про визнання недійсним договору про надання послуг, пов`язаних з обробкою контейнерів від 23.05.2024 №56/д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ТОВ "Компанія Крентон Україна" до ДП "МТП "Чорноморськ" про визнання договору недійсним.

На стадії підготовчого провадження суд прийняв заяву ДП "МТП "Чорноморськ" про збільшення позовних вимог та подальший розгляд справи постановив здійснювати з її урахуванням.

04.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ДП "МТП "Чорноморськ" про забезпечення позову, в якій останній просить суд накласти арешт на грошові кошти ТОВ "Компанія Крентон Україна" в межах суми стягнення 32 742 045,85 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали про забезпечення позову, а також накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно останнього, інформація про яке буде виявлена в процесі виконання ухвали про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №910/10887/24 відмовлено у задоволенні заяви ДП "МТП "Чорноморськ" про забезпечення позову.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ДП "МТП "Чорноморськ" про забезпечення позову виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Пунктом 4 частини 1 статті 255 ГПК України встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.

Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами 1, 3 статті 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За змістом статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог, у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову, який передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011).

Зокрема, інститут забезпечення позову сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011).

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 73, 74, 76-79 ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, предметом первісного позову в даній справі є майнові вимоги позивача до відповідача про стягнення суми грошових коштів у розмірі 32 742 045,85 грн.

У той же час, ДП "МТП "Чорноморськ", з метою його забезпечення, просив суд накласти арешт, у тому числі, на все нерухоме і рухоме майно ТОВ "Компанія Крентон Україна" за первісним позовом. Однак у такому випадку відсутній зв`язок між вказаним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, оскільки нерухоме чи рухоме майно не належить до предмета спору в даній справі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 14.02.2020 у справі №916/2278/19, від 26.11.2020 у справі №911/949/20, від 24.05.2021 у справі №910/3158/20 при застосуванні такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення, в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.06.2018 у справі №916/10/18 та від 25.05.2021 у справі №10/5026/290/2011(925/1502/20).

Крім того, як слушно зауважив місцевий господарський суд, відсутня також інформація щодо вартості визначеного майна, що унеможливлює встановлення судом співвідношення прав (інтересу) про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

З урахуванням наведеного вище та оскільки ДП "МТП "Чорноморськ" не заявлені вимоги стосовно конкретно визначеного рухомого та нерухомого майна ТОВ "Компанія Крентон Україна", колегія суддів, як і суд першої інстанції, не вбачає наявності зв`язку між цим заходом забезпечення позову і предметом заявленої позовної вимоги, а, отже, відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, в разі задоволення позову.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття "ефективний засіб", за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Таким чином, в розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічна правова позицію викладена у постанові Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №910/361/18.

Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що ДП "МТП "Чорноморськ" не доведено належними та допустимими доказами обставин ймовірності того, що майно та грошові кошти ТОВ "Компанія Крентон Україна" можуть зникнути внаслідок виведення активів з підприємства. При цьому, відомості стосовно наявних у останнього активів, так і наміру відчуження таких активів (пошук покупців нерухомості, пошук покупців корпоративних прав, укладення договорів стосовно відчуження активів, тощо) - відсутні в матеріалах справи і позивачем за первісним позовом до заяви про вжиття заходів для забезпечення позову додано не було.

У той же час, заява ДП "МТП "Чорноморськ" про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення ТОВ "Компанія Крентон Україна" від виконання рішення суду в даній справі, в разі задоволення первісного позову. Доказів того, що відповідач за первісним позовом здійснює дії спрямовані на зняття або витрачання коштів позивачем за первісним позовом суду також не надано. При цьому, позивач за первісним позовом самостійно вказує, що відповідач за первісним позовом продовжує здійснювати свою господарську діяльність.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ДП "МТП "Чорноморськ" у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за первісним позовом, за захистом яких він звернувся до суду. Наведені позивачем за первісним позовом обставини щодо необхідності застосування заходів до забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що саме лише посилання позивача за первісним позовом на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази, а також без відповідного обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову

З огляду на наведене, на переконання колегії суддів, відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно ТОВ "Компанія Крентон Україна", а також накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог, які належать останньому, у зв`язку з чим заява ДП "МТП "Чорноморськ" про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, із посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду залишає апеляційну скаргу ДП "МТП "Чорноморськ" без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №910/10887/24 - без змін.

Розподіл судових витрат

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №910/10887/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 у справі №910/10887/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/10887/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 23.12.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран