Ухвала

від 06.11.2024 по справі 757/48965/19-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/48965/19-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 рокуПечерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Бусик О.Л.

при секретарі Бурнашовій К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хоменка Вадима Валерійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло вказане подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон України ОСОБА_1 , в обґрунтування якого зазначено, що боржником не виконуються зобов`язання перед стягувачем ОСОБА_2 відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 41 025 дол. США, що становить 1 038 368,95 грн, інфляційні збитки у сумі 710 10,57 грн, 3% річних у сумі 27 607,54 грн, пеню, що складає 325 620,38 грн та судовий збір у розмірі 9 605,00 грн.

Обґрунтовуючи подання, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хоменко В.В. зазначив, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 757/48965/19-ц від 02 жовтня 2020 року, виданого Печерським районним судом м. Києва. За вказаними виконавчим документом боржником є - ОСОБА_1

17 листопада 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Івановим А.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, згідно з якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно.

За результатами майнової перевірки встановлено, що:

- згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України за боржником автотранспортні засоби не зареєстровані.

- згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно боржнику на праві власності нерухоме майно не належить.

- згідно інформації з сайту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку боржнику ОСОБА_1 акцій (від 5 % і більше) в акціонерних товариствах не належить.

- згідно відповіді Державною прикордонною службою України, ними виконується постанова Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 у цивільній справі № 757/16647/21-ц, про задоволення подання приватного виконавця Іванова А.В. про тимчасово обмеження управі виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 до виконання виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва № 757/48965/19-ц від 02 жовтня 2020 року.

- згідно відповіді Державної прикордонної служби України боржник державний кордон України не перетинав.

- згідно відповіді Державної фіскальної служби України боржник отримує дохід в ТОВ «КАРАНДАШ АНІМЕЙШН СТУДІО» код ЄДРПОУ 43076722, на посаді керівника.

- згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань боржник ОСОБА_1 є керівником та засновником ТОВ «КАРАНДАШ АНІМЕЙШН СТУДІО» (код ЄДРПОУ43076722 ) розмір частки засновника 2600000,00 грн.

- згідно витягу Державного суднового реєстру України, в який вносяться відомості про Українські судна, за боржником нічого не знайдено.

В рамках виконавчого провадження виконавцем здійснено наступні виконавчі дії:

- керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та за допомогою електронного документообігу направлено до установ банків в яких боржником відкрито розрахункові рахунки;

- керуючись cт. 56 Закону України «Про виконавче провадження» виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та арештовано частку статутного капіталу у розмірі 37,14% TOB «КАРАНДАШ АНІМЕЙШН СТУДІО» (код ЄДРПОУ 43076722), що належить боржнику - ОСОБА_1 .

Головним управлінням ДПС у м. Києві надано баланс станом на 31 грудня 2021 року TOB «КАРАНДАШ АНІМЕЙШН СТУДІО» (код ЄДРПOУ 43076722) засновником якого є боржник ОСОБА_1 .

Виконавцем на адресу ТОВ «КАРАНДАШ АНІМЕЙШН СТУДІО» (м. Київ, вул. Є. Коновальця, 31) направлено листи з вимогою надати документацію фінансової звітності підприємства.

Станом на момент написання подання ТОВ «КАРАНДАШ АНІМЕЙШН СТУДІО» документацію фінансової звітності так і не надано, всі намагання отримати фінансові документи ТОВ «КАРАНДАШ АНІМЕЙШН СТУДІО» ігноруються.

20 січня 2023 року стягувачем у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 повідомлено виконавця про те, що боржник зберігає своє майно в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , де він здійснює свою робочу діяльність, як керівник та співласник TОВ «КАРАНДАШ АНІМЕЙШН СТУДІО».

02 лютого 2023 року внаслідок вчинення виконавчих дій за адресою: вул. Кожумяцька, 12-A кв. виконавцем було виявлено та арештовано майно боржника згідно переліку, який додається до постанови про опис та арешт майна.

Дане майно передано на зберігання ДП «СЕТАМ».

Листом від 03 серпня 2023 року боржником повідомлено виконавця, що частина майно, що було описано, арештовано та передано на зберігання ДП «СЕТАМ» виконавцем 02 лютого 2023 року, належить на праві власності ТОВ «КАРАНДАШ АНІМЕЙШН СТУДІО», а частина майна належить на праві власності ФОП ОСОБА_3

03 серпня 2023 року описано майно було передано на зберігання ОСОБА_1 , як керівнику ТОВ «КАРАНДАШ АНІМЕЙШН СТУДІО».

Листом від 15 лютого 2023 року боржником повідомлено виконавця про те, що боржник змінив адресу та надав витяг з реєстру територіальних громад в якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , aлe перевірити майновий стан боржника не виявилось можливим, оскільки двері ніхто не відчинив, про що складено відповідні акти приватного виконавця.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, майно за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4 .

З моменту відкриття виконавчого провадження та станом на момент написання подання з боржника примусово стягнуто кошти у розмірі 452 005,45 грн.

Згідно відповіді Державної податкової служби України та Пенсійного фонду України боржник отримує дохід в ТОВ «ЕРДЖІМЕДІА ГРУП» та ТОВ «КАРАНДАШ АНІМЕЙШН СТУДІО».

16 жовтня 2024 року керуючись ст. 10,68,69,70 Закону України «Про виконавче провадження» виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено в ТОВ «ЕРДЖІМЕДІА ГРУП» та ТОВ «КАРАНДАШ АНІМЕЙШН СТУДІО» до виконання.

Згідно відповіді - Державної прикордонної служби України, службою виконується постанова Київського апеляційного суду від 05.07.2022 у цивільній справі №757/16647/21-ц, якою суд за поданням приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванова A.B. тимчасово обмежив у праві виїзду за межі України боржника громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до виконання виконавчого листа №757/48965/19-ц виданого 02.10.2020 Печерським районним судом м. Києва, про стягнення грошового боргу.

01 жовтня 2024 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва № 757/16647/21-ц скасовано тимчасове обмеження виїзду ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України застосовані постановою Київського апеляційного суду від 05 липня 2022 року по справі №757/16647/21-ц.

Проте виконавчий лист № 757/48965/19-ц, виданий 02 жовтня 2020 року Печерським районним судом м.Києва боржником ОСОБА_1 повністю не виконано, борг сплачено частково.

Станом на момент написання подання заборгованість за виконавчим документом з урахуванням основної винагороди приватного виконавця складає:1171559,19 гpн.

Подання просив задовольнити, зазначивши, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду. Просив здійснювати розгляд подання у його відсутність.

Суд, вивчивши подання, дослідивши копії матеріалів виконавчого провадження, що містяться у матеріалах справи, та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Частиною першою ст. 441 ЦПК України визначено, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Суд установив, що 17 листопада 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хоменком В.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, згідно з якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

17 листопада 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хоменком В.В. прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

17 листопада 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хоменком В.В. прийнято постанову про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.

17 листопада 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хоменком В.В. винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника.

17 листопада 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хоменком В.В. винесено постанову про арешт майна боржника.

07 лютого 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хоменком В.В. направлено вимогу ТОВ «КАРАНДАШ АНІМЕЙШН СТУДІО».

15 лютого 2023 року від боржника ОСОБА_5 до приватного виконавця Хоменка В.В. надійшло повідомлення про зміну місця проживання.

21 квітня 2023 року від боржника ОСОБА_5 до приватного виконавця Хоменка В.В. надійшло повідомлення можливість списання коштів з рахунку боржника у розмірі 50 000 грн.

23 серпня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хоменком В.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

16 жовтня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хоменком В.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Водночас, як стверджує виконавець, виконавчий лист № 757/48965/19-ц, виданий 02 жовтня 2020 року Печерським районним судом м.Києва боржником ОСОБА_1 повністю не виконано, борг сплачено частково, а саме в розмірі 452 005, 45 грн.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України» встановлено,що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Такі самі норми містяться в частині 1 ст. 441 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в країну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Пунктом 2, 5 ч. 1 цієї статті передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо:- діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання - до виконання зобов`язань, або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;- він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Пунктом 18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України "ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-ХІІ та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, приватний виконавець посилався на те, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань покладених на нього судовим рішенням.

Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання».

Розглядаючи доводи подання, судом встановлено, що боржник не ухиляється від виконання зобов`язань. Не містять такі відомості й матеріали виконавчого провадження.

Поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» слід розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини переборної сили, події тощо).

Системний аналіз зазначених положень ст. 441 ЦПК України дає суду можливість дійти висновку про те, що для обмеження особи у праві виїзду за межи України необхідно встановити умисне ухилення її від виконань зобов`язань, яке включає в себе обізнаність особи про наявність в неї зобов`язань та вчинення дій по ухиленню від їх виконання, а також наявність виконавчого провадження.

Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання».

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Згідно з п. 2 Протоколу N 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю вчасною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах, національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав чи свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» від 26.11.2009р. Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. З ст. 2 Протоколу N 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2013р. у справі «Хлюстов проти Росії». Згідно ч. 3 указаної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Хлюстов проти Росії» від 11.07.2013р. ЄСПЛ застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст. 2 Протоколу N 4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано "автоматично", тобто лише у зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок врегульовано Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (зі змінами) від 21 січня 1994 року, яким визначено випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України та встановлено порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 2, 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України може бути тимчасово обмежено право на виїзд з України, зокрема, у тому випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом (ст. 313 ЦК України).

Державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хлюстов проти Росії» від 11 липня 2013 року (скарга № 28975/05), яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2013 року, судом зазначено, що обмеження щодо заборони у праві виїзду за межі країни повинні бути обґрунтовані та пропорційні.

Також суд вважає, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України не є дієвою юридичною санкцією, яка в даному випадку зумовлює пришвидшення виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, з доводами виконавця щодо необхідності задоволення подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон суд не погоджується, оскільки будь-яких доказів, які б свідчили про те, що боржник умисно ухиляється від виконання судового рішення виконавцем суду не надано, при цьому судом встановлено факти часткової сплати коштів в рахунок погашення заборгованості.

З огляду на фактичні обставини справи та зміст подання виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, зокрема, відсутність в дій боржника ОСОБА_1 , які б свідчили про ухилення останнього від виконання покладених на нього судовим рішення зобов`язань, суд вважає, що у задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника слід відмовити.

Керуючись ст. 441 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Хоменка Вадима Валерійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлений 06 листопада 2024 року.

Суддя О.Л. Бусик