Постанова

від 05.11.2024 по справі 147/1479/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 147/1479/23

Провадження № 22-ц/801/2110/2024

Категорія: 71

Головуючий у суді 1-ї інстанції Борейко О. Г.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 рокуСправа № 147/1479/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М.,

з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бодачевська Мирослава Володимирівна, на додаткове рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 серпня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Борейко О.Г. в залі суду в смт. Тростянець, дата складення повного тексту додаткового рішення 09.08.2024,

в цивільній справі № 147/1479/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства,

встановив:

Короткий зміствимог

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту батьківства.

17 липня 2024 року представник позивача адвокат Бодачевська М. В. до закінчення судових дебатів у справі зробила заяву про те, що у разі ухвалення рішення на користь позивача, докази на підтвердження розрахунку суми судових витрат, які позивач понесла у зв`язку з розглядом справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 17 липня 2024 року позов задоволено повністю, ухвалено: встановити факт батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Тростянчик Тростянецького району Вінницької області, актовий запис про народження №4 складений 12 жовтня 2012 року Виконкомом Тростянчикської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, матір`ю якого записано ОСОБА_1 ; Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 357 гривень 90 копійок; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 178 гривень 95 копійок; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 178 гривень 95 копійок; зобов`язано ГУДКСУ у Вінницькій області повернути ОСОБА_1 50% сплаченого судового збору в сумі 357 гривень 90 копійок сплачених відповідно до платіжної інструкції №0.0.3269236339.1 від 24.10.2023.

22 липня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бодачевська М. В. подала до суду клопотання про надання доказів та ухвалення додаткового рішення у якому просить стягнути з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати пов`язані з проведенням експертизи в розмірі 20328,94 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

Клопотання обґрунтоване тим, що у судовому засіданні 17.07.2024 представником позивача до початку судових дебатів було заявлено про намір подати це клопотання у зв`язку з наявністю витрат по справі. Оскільки після звернення до суду з вказаним позовом, відповідачі не визнавали позов, вказували, що визнають батьківство ОСОБА_7 тільки призначенням експертизи, ОСОБА_1 вимушена була звернутися до суду із клопотанням про призначення у справі посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи. Тому ОСОБА_1 була вимушена просити суд призначити експертизу, на проведення якої було понесено витрати в розмірі 20328,94 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.3593011331.1 від 17.04.2024. Також ОСОБА_1 було понесено витрати на професійно-правничу допомогу в сумі 15000 грн., які вона оплатила 17 липня 2024 року. Оскільки ОСОБА_1 оплатила послуги адвоката лише після ухвалення рішення на її користь, то раніше вона не могла надати докази про це. Отже позивачем ОСОБА_1 понесено витрати на професійну правничу допомогу та експертизу, докази щодо понесення таких витрат подано у строк, встановлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України. До клопотання додано копію договору про надання професійної правничої допомоги; копію розрахунку; копію акта приймання-передачі наданих послуг; копію квитанції від 17.07.2024; копію клопотання експерта; копію квитанції від 17.04.2024 та копію додаткової угоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 серпня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бодачевської Мирослави Володимирівни про стягнення з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат пов`язаних з проведенням експертизи та на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції відмовляючи у відшкодуванні судових витрат посилаючись на постанову ВП ВС від 12.11.2019 у справі №904/4494/18 вказав, що під час розгляду справи стороною позивача не подано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, що у відповідності до ч.2 ст. 134 ЦПК України є підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Також, місцевий суд зазначає, що доводи представника позивача про те, що витрати на проведення експертизи викликані необхідністю подання такого клопотання позивачем, у зв`язку із невизнанням позову відповідачами, суд оцінює критично з урахуванням практики ЄСПЛ (справа №3451/05 «Калачова проти Російської Федерації», §34, від 07.05.2009), про яку зокрема зазначено і представником позивача у своєму клопотанні. Більше того, представник відповідачів ОСОБА_8 вступила в розгляд справи 28.12.2023, після залучення, за клопотанням представника позивача, співвідповідача ОСОБА_4 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У вересні 2024 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бодачевська М. В. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким клопотання про надання доказів та ухвалення додаткового рішення задовольнити, стягнути з відповідачів на користь позивача витрати пов`язані з проведенням експертизи в розмірі 20 328,94 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 09 вересня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Войтко Ю. Б., судді: Міхасішин І. В., Стадник І. М.

Ухвалою Вінницькогоапеляційного судувід 12вересня 2024року відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 вересня 2024 року справу призначено до апеляційного розгляду на 05 листопада 2024 року о 11:40 год. з повідомленням сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції відмовляючи у відшкодуванні судових витрат не взяв до уваги, що Додатковою угодою від 17.07.2024 до Договору від 03.05.2023 сторонами погоджено розмір гонорару за надання правової допомоги становить фіксовану суму, яка узгоджена сторонами після ухвалення судом рішення в розмірі 15000,00 грн. Тобто, між адвокатом і клієнтом було визначено, що оплата послуг адвоката відбувається після ухвалення судом рішення лише у випадку задоволення позову. Тому, до ухвалення судом рішення будь-які послуги адвокату клієнт не оплачувала, у зв`язку із чим позивач була позбавлена можливості подати попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат до суду.

Також, судом не враховано правову позицію Верховного Суду у постанові від 08.04.2021 у справі №161/20630/18 в якій вказано, що аналіз ч.2 ст. 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто не подання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні судових витрат.

Вважає, що відмова у відшкодуванні витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, підриває конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою що відповідає верховенству права. В свою чергу, витрати здійснені позивачем з проведення експертизи є обґрунтованими, безпосередньо пов`язані із розглядом справи та підлягають відшкодуванню, що відповідатиме принципам процесуального права, зокрема відшкодуванню судових витрат сторони на користь якої ухвалено судове рішення.

Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 подали до суду відзив на апеляційну скаргу в якому просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а додаткове рішення суду залишити без змін, оскільки рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вказали, що сторона відповідачів визнала позовні вимоги після отримання висновку посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи. В свою чергу, представник позивача не надали до ухваленням судового рішення попередній розрахунок суми судових витрат, які понесла позивач.

Відзив відінших учасниківсправи наапеляційну скаргувпродовж встановленогосудом строкуне надходив.

Відповідно до ч. 3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція учасників справи у судовому засіданні

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Представник позивача адвокат Бодачевська М.В. після судового засідання на електроннуадресу суду подала клопотання, в якому просила відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку із тим, що захворіла та перебуває на амбулаторному лікуванні. При цьому належних доказів на підтвердження цій обставині не надала.

Разом з тим, адвокат у поданій заяві не мотивувала необхідність її обов`язкової участі в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги, враховуючи, що позиція скаржника висловлена останнім в апеляційній скарзі.

Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги, визначеніст. 371 ЦПК України, зважаючи на те, що причини неявки скаржника та її адвоката, з урахуванням обставин справи, суд розцінює як не поважні, тому підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів не вбачає.

Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 та її адвоката.

Відповідач ОСОБА_3 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Тростянецький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явилися, були повідомлені, про причини неявки суд не сповістили.

Суд вирішив розглянути справу у відсутність нез`явившихся осіб, неявка яких є неповажною і необов`язковою.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 адвокатШеремет Г.А.в судовомузасіданні невизнала вимогиапеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону додаткове рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України)

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 137 ЦПК України)

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 246 ЦПК Українипередбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченомустаттею 270 цього Кодексу.

Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124,129ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134, 141 ЦПК України),кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19).

У постанові від 31 липня 2024 року у справі №916/2929/22 Верховний Суд наголосив на різниці між заявою про стягнення судових витрат та заявою про намір подати докази понесення судових витрат, про яку йдеться у частині 8 статті 129 ГПК України(аналогічна норма міститься у частині 8статті 141 ЦПК України). У вказаній нормі йдеться не про заяву про стягнення витрат, а саме про те, що розмір цих витрат встановлюється на підставі доказів, поданих або до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тому, ключовим є те, коли саме особа, яка має намір стягнути судові витрати, подала до суду докази та які дії для цього вчинила.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:

- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З урахуванням принципу правової визначеності заявою про розподіл витрат на правову допомогу в розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246 ЦПК Україниє усне чи письмове клопотання сторони до закінчення судових дебатів у справі про розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу з доказами на їх підтвердженняабоіз заявою про намір подати докази на підтвердження цих витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Протилежне тлумачення розумінні частини восьмої статті 141 та частини першої статті 246ЦПК України суперечить принципу правової визначеності та посягає на гарантоване державою верховенство права.

Відповідне тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 401/1086/23, провадження № 61-4103св24.

Не заявлення до ухвалення судового рішення про необхідність розподілу витрат на правничу допомогутапро подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №910/216/23.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи17липня 2024року представникпозивача адвокат БодачевськаМ.В.до закінчення судових дебатів у справі зробила заяву про те, що у разі ухвалення рішення на користь позивача, докази на підтвердження розрахунку суми судових витрат, які позивач понесла у зв`язку з розглядом справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Також,протягом п`ятиднів післяухвалення рішеннясуду 22 липня 2024 року представник позивача подала до суду клопотання про надання доказів та ухвалення додаткового рішення у справі.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до договору б/н від 03.05.2023 професійну правничу допомогу позивачу ОСОБА_1 в суді надавала адвокат Бодачевська М. В., повноваження якої підтверджуються, ордером серії АВ №1100316 від 15.11.2023та копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надала суду Договір б/н від 03.05.2023;Додаткову угодоювід 17.07.2024до Договорувід 03.05.2023;копію розрахункусуми гонорарута копіюАкту прийому-передачівиконаних робітвід 17.07.2024.

Відповідно до пункту 4.4 Договору сторони погодили, що сума гонорару визначається згідно додаткової угоди та залежить від досягнутого позитивного результату, якого бажає клієнт, визнання чи невизнання позову відповідачами, від чого прямо залежить тривалість розгляду справи, кількість поданих клопотань і адвокатських запитів та кількість засідань, у яких приймав участь адвокат.

Згідно умов вказаного Договору гонорар адвоката та компенсація витрат адвоката, необхідних для надання правової допомоги, погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

Так, Додатковою угодою від 17.07.2024 до Договору від 03.05.2023 сторони погодили, що розмір гонорару за надання правової допомоги становить фіксовану суму, яка узгоджена сторонами після ухвалення судом рішення, а саме 15000 грн.

Тобто, між адвокатом і клієнтом було визначено, що оплата послуг адвоката відбувається після ухвалення судом рішення лише у випадку задоволення позову. Тому, до ухвалення судом рішення будь-які послуги адвокату клієнт не оплачувала, у зв`язку із чим позивач була позбавлена можливості подати попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат до суду.

Ч. 4 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу повинен бути співмірним із рядом критеріїв, які визначені частиною 4 цієї статі.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказаний розмір витрат про надання професійної правничої допомоги є співмірним із складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих послуг і виконаних робіт, тобто таким, що не суперечить вимогам ч.4ст.137 ЦПК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що посилання суду першої інстанції на той факт, що заявником не було подано суду попереднього розрахунку понесених витрат, на думку колегії - не є підставою для відмови у задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Так, аналіз частини 2 статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 124 ГПК України, яка є тотожною за змістом частині 2 статті 134 ЦПК України містяться у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги надані представником позивача адвокатом Бодачевською М. В.докази,а такожвраховуючи принциписпівмірності,критерії розумностірозміру витрат,виходячи зконкретних обставинданої справи,її складностіта виконаноїадвокатом роботи,її обсягу, атакож наявністьобґрунтованої заявипро ухваленнядодаткового рішенняпредставника позивачаподаноїу визначенийпорядок тастрок згідноЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача 15 000 грн витрат, понесених на правничу допомогу в суді першої інстанції по 5000 грн з кожного.

В апеляційній скарзі скаржник зазначила, що суд помилково дійшов висновку про відсутність стягнення судових витрат, оскільки такі витрати є фактичні та підтверджені у відповідний спосіб належними доказами.

Колегія суддів погоджується з такими доводами апеляційної скарги та вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, оскільки її доводи є повністю підтвердженими.

Що стосується стягнень витрат за проведення експертизи, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (частина 3 статті 133 ЦПК України).

В силу вимог частини 4 статті 139 ЦПК України суми, що підлягають виплаті залученому судом зокрема, експерту, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок.

Згідно із частиною 6 статті 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу у кримінальних та цивільних справах» оплата експертизи в цивільній справі провадиться за рахунок сторони, яка порушила відповідне клопотання. Якщо експертиза призначається за клопотанням обох сторін або ініціативи суду, кошти на її оплату вносяться обома сторонами порівну. У разі незгоди сторони (сторін) оплатити вартість експертизи суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Частинами другою, третьою статті 102 ЦПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Частина перша статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71 цього Закону).

Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке: - витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат; - висновок експерта можу бути підготовлений як на підставі ухвали суд про призначення експертизи, так і за замовлення учасника справи; - при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року за наслідками розгляду справи № 712/4126/22 зробила висновок, відповідно до якого відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тож сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок як доказ.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду, звернула увагу судів на те, що вирішальним у питанні відшкодування витрат за проведення експертизи являється саме факт врахування висновку експерта під час прийняття рішення. Якщо суд відхиляє висновок експерта як доказ, тому й підстав для відшкодування відповідних витрат за проведення експертизи сторона не має.

Відтак, сторона на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за проведену експертизу, якщо такі витрати пов`язані із розглядом справи, зокрема судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Судом встановлено, що за заявою представника позивача проведено посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу, за яку позивачем ОСОБА_1 оплачено 20 328,94 грн, що підтверджується копією квитанції № 0.0.3593011331.1 від 17.04.2024.

В свою чергу, місцевим судом під час ухвалення рішення у справі враховано висновок експерта як доказ, оскільки вказаним висновком було підтверджено факт батьківства.

Враховуючи, що висновок експертизи був покладений в основу рішення суду, сплата вартості експертизи підтверджена належними та допустимими доказами, тому колегія суддів вважає, що позивач має право на отримання компенсації за її проведення в сумі 20 328,94 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції

За змістомстатті 374 ЦПК Україниапеляційний суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення або змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права (стаття 376 ЦПК України).

Відповідно до частин першої,другої статті 376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є :1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин,що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків,викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення Тростянецького районногосуду Вінницькоїобласті від09серпня 2024року підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення клопотання адвоката Бодачевської М. В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн витрат, понесених в суді першої інстанції по 5000,00грн зкожного відповідача та стягнення судових витрат в сумі 20 328,94 грн пов`язаних з проведенням експертизи по 6721,47грн зкожного відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 137, 141, 270, 367, 374, 376 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бодачевська Мирослава Володимирівна - задовольнити.

Додаткове рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бодачевської Мирослави Володимирівни про винесення додаткового рішення щодо вирішення питання про стягнення судових витрат -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з проведенням експертизи по 6 721 (шість тисяч сімсот двадцять одна) гривні 47 копійок з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу по 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійки з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 листопада 2024 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: І. В. Міхасішин

І. М. Стадник