Постанова

від 06.11.2024 по справі 520/8782/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 р. Справа № 520/8782/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Волинської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2024, (головуючий суддя І інстанції: Панов М.М.) по справі № 520/8782/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр Аквакультура"

до Волинської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр Аквакультура" (далі позивач, ТОВ "Регіональний центр Аквакультура") звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними і скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів:

№ UА205030/2024/000004/2 від 05.02.2024; № UА205030/2024/000005/2 від 05.02.2024; № UА205030/2024/000010/2 від 11.03.2024;

- визнати протиправними і скасувати картки відмови, видані Волинською митницею:

№ UА205030/2024/000021;№UА205030/2024/000022; № UА205030/2024/000045.

В обґрунтування позову зазначило, що при здійсненні митного оформлення товарів надало всі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм МК України, безпідставно прийняла оскаржувані рішення, картки відмови та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Рішенням Харківськогоокружного адміністративного суду від 17.06.2024 позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UА205030/2024/000004/2 від 05.02.2024, № UА205030/2024/000005/2 від 05.02.2024 та № UА205030/2024/000010/2 від 11.03.2024, прийняті Волинською митницею.

Визнано протиправними та скасовано картки - відмови № UА205030/2024/000021, № UА205030/2024/000022 та № UА205030/2024/000045, прийняті Волинською митницею.

Стягнуто на користь ТОВ "РЕГІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР АКВАКУЛЬТУРА" судовий збір в розмірі 11 207,02 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 4 000, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці .

Волинська митниця (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про не врахування судом розбіжностей, в наданих до митниці документах та відсутність в них всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зокрема зазначає, що позивачем імпортувався товар : ікра нерки морожена та ракоподібні в панцирі або без панциря, за основним методом- ціною договору. Під час перевірки поданих на підтвердження митної вартості товару позивачем надано документи, які містять розбіжності, а саме дати наданих платіжних доручень передують датам інвойсів , платіжне доручення № 31 від 12.09.2023 містить послання лише на інвойс, підпис продавця у інвойсі не відповідає підпису продавця згідно контракту, умови поставки зазначені в митній декларації не відповідають умовам поставки, зазначеним у інвойсі, у митних деклараціях та товарно- транспортних накладних зазначені різні відправники товару.

Також, згідно п. 5 контракту від 05.06.2017 №ORS-65/17 товар відвантажується по цінам, вказаних у інвойсі, затвердженому сторонами. Однак затвердження з боку отримувача на інвойсах №23044 та №23045 від 18.12.2023, відсутнє.

До того ж, у сертифікаті про походження вказано інвойс №SO283376, щодо якого в митного органу відсутня інформація.

Також зазначає, що по митній декларації № 24UA205030001971U9 від 11.03.2024 декларантом до митного оформлення надано контакт від 05.10.2021 №10/05-21 з Iceberg Seafood і задекларовано, що він укладений з виробником товару. Однак згідно графи 31 виробником товару є «Regina C, GL4502».

Вказує, що у митній декларації країни експорту вказано рахунок-проформу №OD28226, про який в митного органу відсутня інформація.

Також є розбіжності щодо ваги товару зазначено в заявці на перевезення №7/3 від 07.03.2024 вага брутто товару 22 000 кг та CMR вага брутто товару 20 500 кг.

Зазначає про неврахування судом першої інстанції автоматичного спрацювання профілів ризику АСАУР, в зв`язку з чим митним органом витребувані у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості, проте таких позивачем не надано.

При цьому, вважає, що неподання декларантом на запит митного органу жодних додаткових документів свідчить про те, що обґрунтований сумнів митниці у правильності обрання методу визначення митної вартості та правильності її обчислення не був усунутий, що, в свою чергу, виключає можливість для митного органу визнати заявлену декларантом митну вартість.

Наведені обставини, на думку апелянта, свідчать про правомірність оскаржуваних рішень та карток відмови, та як наслідок - необґрунтованість позовних вимог.

Щодо витрат на правничу допомогу , зазначає, що стягнута судом сума є завищеною, не співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Вказує, що документи на підтвердження наданих послуг не містять часу, витраченого на їх надання, адвокатом безпідставно включено до їх вартості проставляння підпису на позовній заяві, а також складання і оформлення процесуальних документів, що є однією складовою надання правової допомоги. Підготовка даної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала значних затрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

У зв`язку з цим, просить зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, визначеної судом першої інстанції.

Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Крім того, просить стягнути з Волинської митниці на його користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн.

Відповідач подав клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якому зазначив, що сума судових витрат, заявлена позивачем є завищеною та не співмірною із складністю справи. Вказує, що підготовка відзиву на апеляційну скаргу не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала значних затрат часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 05.06.2017 між ТОВ «Регіональний центр Аквакультура» (покупець) та Fish Market s.r.o., Slovakia (продавець) укладено контракт ORS-65/17, за умовами якого позивач придбав рибну продукцію, морепродукти, які відправляються декількома партіями згідно інвойсів, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно п. 2 Контракту вага нетто товару, що поставляється, вид товару, кількість і сорт кожного найменування уточнюється по кожній окремій поставці та фіксується в інвойсах.

Відповідно до п. 3 Контракту умови поставки товару визначаються в інвойсах згідно Інкотермс-2010. Умови поставки зазначаються у інвойсах.

Згідно з п. 4 Контракту обумовлено, що ціна одиниці товару, що є предметом Контракту визначена у доларах США. Загальна вартість товару, що поставляється складає 950 000, 00 дол. США. Ціна за одиницю товару кожного найменування та сорту вказана у інвойсах. Умови оплати визначаються у кожному окремому інвойсі.

Відповідно до п. 5 Контракту оплата відбувається на умовах часткової передоплати та/або по факту поставки товару. Конкретні умови оплати зазначаються у інвойсі на кожну окрему поставку.

Вартість тари (упаковки ) входить у вартість товару. (п.8 Контракту).

За цим контрактом та згідно інвойсів № 23044 та № 23045 від 18.12.2023 позивач придбав Ікру нерки морожену (несортовану в стиках, в блоках, без будь-якої обробки) вартістю 10 395 доларів США, ( інвойс № 23044 ) та вартістю 61 822,81 доларів США, (інвойс№ № 23045 ) (т. 1 а.с. 63-64), на умовах CFR Klaipeda. (т. 1 а.с. 63-64).

Вказаний товар заявлений до митного оформлення у Волинській митниці згідно митної декларації № 24UA205030001264UО від 05.02.2024 .

На підтвердження митної вартості, разом з декларацією позивачем подано: контракт, доповнення до контракту, інвойс, платіжні доручення, автотранспортна накладна, договір перевезення, довідка про транспортні витрати, експортна митна декларація, сертифікат якості, фітосанітарний сертифікат, сертифікат про походження товару.

Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З метою консультацій відповідачем позивачеві направлено запит на надання додаткових документів.

Позивачем не надано додаткових документів зв`язку з не конкретизацією у запиті обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості чи розбіжностей у поданих документах, і не зазначення конкретних документів, які такі сумніви чи розбіжності можуть усунути. (т. 1 а.с. 217).

05.02.2024 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № UA205030/2024/000005/2 та складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2024/000022 (т. 1 а.с. 59-60).

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень слугувало твердження відповідача про наявності розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, зокрема:

-відправник товару, згідно митної декларації країни експорту №24LTLUB000005F43B0 від 31.01.2024, не відповідає відправнику згідно товаро-транспортної накладної від 31.01.2024 ;

-згідно пункту 5 контракту від 05.06.2017 №ORS-65/17 товар відвантажується по цінам, вказаних у інвойсі, затвердженому сторонами. Однак затвердження з боку отримувача на інвойсах №23044 та №23045 від 18.12.2023, відсутнє;

-у сертифікаті про походження вказано інвойс №S0283376, про що в митного органу відсутня інформація Під час здійснення контролю за правильністю визначений митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСУР, митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄAIC Держмитслужби.

Товар випущено в обіг за митною декларацією № 24UA205030001306U9 від 05.02.2024.

Також, 17.06.2021між ТОВ «Регіональний центр Аквакультура» (покупець) Trident Seafoods corporation, USA (Продавець) укладено контракт № 06/17-21, за умовами позивач придбав рибу, ікру та морепродукти, в подальшому «Товар», що відправляється декількома партіями згідно інвойсів, які є невід`ємними складовими даного Контракту. (т. 1 а.с. 28-29).

Поставка товару здійснюється частинами морським, авто та/або авіа транспортом. Умови поставки Товару визначаються в інвойсах згідно Інкотермс - 2020. (п. 3 Контракту).

Ціна одиниці Товару, котрий є предметом Контракту, встановлюється в доларах США загальна вартість Товару, поставка якого здійснюється за цим контрактом, складає 5 000 000 000 доларів США. Ціна за одиницю товару кожної одиниці та сорту вказана в Інвойсі. Валюта платежу долари США.( п. 4 Контракту, з урахуванням Додаткового договору №2 від 22.02.2022 ). (т. 1 а.с. 31).

Додатковим договором №1 від 22.02.2022 продовжено контракт № 06/17-21 на термін до 31.12.2024 року (т. 1 а.с. 30).

Згідно інвойсу № 10185856 від 16.08.2023 поставлявся товар Ікра нерки морожена,загальною вартістю 267,918.33 доларів США на умовах CIF Klaipeda. (т. 1 а.с. 32)

Зазначений товар заявлений позивачем до митного оформлення у Волинській митниці згідно митної декларації № 24UA205030001263U1 від 05.02.2024, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору.

05.02.2024 з метою митного оформлення товарів, позивач подав до Волинської митниці митну декларацію № 24UA205030001263U1, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору (т. 1 а.с. 24).

На підтвердження митної вартості, разом з декларацією №24UA205030001263U1 позивачем подано: контракт, доповнення до контракту, інвойс, платіжні доручення, автотранспортна накладна, договір перевезення, довідка про транспортні витрати, експортна митна декларація, сертифікат якості, фітосанітарний сертифікат, сертифікат про походження товару. Митна вартість була визначена позивачем за першим методом (ціною контракту).

05.02.2024 митницею направлено запит (Повідомлення) декларанту, в якому зазначено, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МКУ), містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що свідчить про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, у зв`язку з чим необхідно надати додаткові документи. (т. 1 а.с.179)

Позивачем не надано додаткових документів.

05.02.2024 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості UA205030/2024/000004/2 у якій митна вартість товару була визначена на рівні: Митну оцінку товарів здійснено за резервним методом з розрахунку товар 25,1900 доларів США за одиниці ваги товару та складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2024/000021. (т. 1 а.с. 27)

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень слугувало твердження відповідача про наявності розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, зокрема:

- відправник товару, згідно митної декларації країни експорту N24LTLUB000005F43B0 від 31.01.2024, не відповідає відправнику згідно товарно-транспортної накладної від 31.01.2024 №б/н;

- підпис продавця у інвойсі не відповідає підпису продавця згідно контракту;

- умови поставки згідно поданої митної декларації не відповідають умовам поставки, зазначеним у інвойсі.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСУР, митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄAIC Держмитслужби.

Товар випущено в обіг за митною декларацією №24UA205030001305U0 від 05.02.2024.

Також, 05.10.2021 року між ТОВ «Регіональний центр Аквакультура» (покупець) та Iceberg Seafood A/S, Данія, (продавець) укладено контракт № 10/05-21, за умовами якого позивач придбав рибну продукцію та морепродукти, що іменуються в подальшому «Товар», що відправляється декількома партіями згідно інвойсів, що є невід`ємною складовою Контракту (т. 1 а.с. 91-92).

Умови поставки товару визначаються в інвойсах згідно Інкотермс-2020. (п. 3 Контракту).

Пунктом 4 Контракту обумовлено, що ціна одиниці товару, що є предметом Контракту визначена у доларах США. Загальна вартість товару, що поставляється складає 900 000, 00 дол. США. Ціна за одиницю товару кожного найменування та сорту вказана у інвойсах. Валюта платежу долар США.

Умови оплати визначаються у кожному окремому інвойсі (п. 5 Контракту).

Відповідно до п. 8 Контракту вартість тари (упаковки) входить у вартість товару.

На підставі контракту, згідно інвойсу № FA70780 від 07.03.2024 товар "партію Ракоподібні в панцирі" вартістю 83 112,00 EUR, поставлявся на умовах EXW Aarhus (т. 1 а.с. 94).

11.03.2024 з метою митного оформлення товарів, позивач подав до Волинської митниці митну декларацію №24UA205030001971U9, митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору (т. 1 а.с. 85-86).

На підтвердження митної вартості, разом з декларацією позивачем подано: контракт, доповнення до контракту, інвойс, платіжні доручення, автотранспортна накладна, договір перевезення, довідка про транспортні витрати, експортна митна декларація, сертифікат якості, фітосанітарний сертифікат, сертифікат про походження товару. Митна вартість була визначена позивачем за першим методом (ціною контракту).

Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане, на думку митного органу, свідчить про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, у зв`язку з чим позивачеві направлено запит на надання додаткових документів.

Позивачем не надано додаткових документів зв`язку з не конкретизацією у запиті обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості чи розбіжностей у поданих документах, і не зазначення конкретних документів, які такі сумніви чи розбіжності можуть усунути.

11.03.2024 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості UA205030 /2024/000010/2 та складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205030/2024/000045 (т. 1 а.с. 218).

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень слугувало твердження відповідача про наявності розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, зокрема:

- декларантом до митного оформлення надано контакт від 05.10.2021 №10/05-21 з Iceberg Seafood і задекларовано, що він укладений з виробником товару, однак згідно графи 31 виробником товару є «Regina C, GL4502»;

- у митній декларації країни експорту вказано рахунок-проформу №OD28226, про що в митного органу відсутня інформація;

- дата платіжного доручення передує даті інвойсу;

- згідно заявки на перевезення №7/3 від 07.03.2024 вага брутто товару 22000 кг, згідно CMR вага брутто товару 20500 кг.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСУР, митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄAIC Держмитслужби.

Товар випущено в обіг за митною декларацією № 24UA205030001977U3 від 11.03.2024.

Не погодившись з рішеннями про коригування митної вартості та картками відмови, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості та картки відмови прийняті відповідачем необґрунтовано, а тому є протиправними.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).

Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18.

Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною договорів) з урахуванням інвойсів.

Позивачем до митного оформлення подані митні декларації та документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну, зокрема, контракти, інвойси, сертифікати, платіжні доручення, коносаменти, міжнародні автотранспортні накладні.

За наслідками перевірки документів, з підстав виявлення розбіжностей у числових складових наданих документів, відповідачем витребувано у декларанта додаткові документи з метою перевірки наявності згідно статті 54 Митного кодексу України, без їх конкретизації.

З підстав відсутності конкретизації документів, витребуваних митним органом Позивачем не надано додаткових документів.

Щодо рішення № UА205030/2024/000004/2 від 05.02.2024.

Як встановлено судом першої інстанції підставою прийняття вказаного рішення митним органом вказано: 1) відправник товару згідно митної декларації країни експорту № 24LTLUB000005F43B0 від 31.01.2024 не відповідає відправнику згідно товарно- транспортної накладної від 31.01.2024 № б/н; 2) підпис продавця у інвойсі не відповідає підпису продавця згідно контракту; 3) умови поставки згідно поданої митної декларації не відповідають умовам поставки, зазначеним в інвойсі.

Посилання митного органу на наявність розбіжності в відправнику товару в експортній митній декларації № 24LTLUB000005F43B0 від 31.01.2024 та CMR є помилковими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в CMR від 14.10.2023 відправником товару зазначено Fish Market s.r.o.

Товар, заявлений до митного оформлення за декларацією № 24UA205030001263U1 від 05.02.2024 розміщений на митно-ліцензійному складі (МЛС) в м. Клайпеда, де був перевантажений на автомобільний транспорт і ввезений в Україну.

Литовська експортна декларація з кодом MRN № 24LTLUB000005F43B0 складена литовською мовою, є ре-експортною митною декларацією, у графі 2 якої зазначено UAB KLAIPEDOS SALDYTUVU TERMINALAS Silutes Pl 9 Klaipeda Lithuania - клайпедский холодильный терминал, - оскільки для здійснення транзиту вантажу, оформлено його ре-експорт, тому вантажовідправником є склад, де зберігається товар і має статус транзитного вантажу.

Отже, розбіжність в цій частині відсутня.

Колегія суддів зазначає, що експортна митна декларація не входить до переліку документів, подання яких в обов`язковому порядку передбачено ст. 53 МК України. Тому, за відсутності обґрунтування з боку митного органу, що вказана розбіжність спричинила неправильність визначення митної вартості, вказане не може бути обґрунтованим сумнівом у заявленій митній вартості.

Надана позивачем до митного оформлення експортна декларація № 24LTLUB000005F43B0 від 31.01.2024 містить усі відомості, необхідні для ідентифікації її до конкретної поставки, зокрема реєстраційні номери автомобілів, якими здійснювалось транспортування ( НОМЕР_1 /АХ2400XF), що відповідає довідці про транспортні витрати, транспортному документу № 10185856 від 31.01.2024, заявці на перевезення № 30/-3 від 30.01.2024 року та іншим документам.

Щодо доводів апелянта про відмінність підпису продавця у інвойсі згідно контракту .

Контракт № 06/17-21 від 17.06.2021 року від імені Продавця підписаний представником Муслимою Куанишбаєвою, про що зазначено в розділі 13 Договору.

Додаткові угоди № 1 від 22.02.2022 року та № 2 від 22.02.2022 року підписані іншим представником Продавця - Софія Коста, про що зазначено в угодах.

Підписання різними особами контракту, додаткових угод та інвойсів не може бути підставою для обґрунтованого сумніву, оскільки доказів підписання вказаних документів не уповноваженою особою відповідачем не надано. Крім того, інвойс складений через 2 роки та 2 місяці після підписання контракту, Продавець є крупним оптовим постачальником, та може мати декількох посадових осіб, уповноважених на підписання контракту та оформлення товарних документів.

Вказане є частиною звичаїв ділового звороту та не спричиняє виникнення обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості. Митним органом не доведено, що така розбіжність мала вплив на правильність визначення митної вартості. Разом з тим, наявність у продавця волевиявлення, спрямованого на виконання умов договору поставки свідчить низка документів, складених та переданих продавцем товару, у зв`язку з чим відмінність підпису продавця не ставить під сумнів реальність правовідносин поставки та заявлену митну вартість.

Доводи апелянта про розбіжність в умовах поставки спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідно до п. 3 контракту № 06/17-21 від 17.06.2021 умови поставки Товару визначаються в Інвойсах згідно правил Інкотермс - 2010.

Згідно інвойсу № 10185856 від 16.08.2023, умови поставки - CIF (Cost, Insurance, Freight) Klaipeda, Lithuania. У МД № 24UA205030001263U1 умовами поставки зазначено CIF Klaipeda. Аналогічні відомості відображено в оформленій МД № 24UA205030001305U0.

Доводи відповідача про невідповідність дати платіжного доручення №31 від 12.09.2023 даті інвойсу №4624254 від 19.09.2023, а саме датування його в часі раніше, колегія суддів вважає безпідставними.

За умовами п. 5 Контракту № 06/17-21 від 17.06.2021, продавець зобов`язаний відвантажити товар по цінам зазначеним в інвойсі. Платіжне зобов`язання вважається виконаним покупцем після списання коштів з його банківського рахунку.

Так, відповідно до інвойсу №4624254 від 19.09.2023 сторонами визначено умови оплати: 100 % передплата перед завантаженням.

Колегія суддів зазначає, що проведення передплати до складання інвойсу не є розбіжністю та достатньою підставою для сумніву у митній вартості, оскільки саме такий порядок проведення розрахунків передбачений контрактом та продубльований в інвойсах.

Натомість, відповідач ні в суді першої, ні апеляційної інстанції не довів, що відповідні обставини мали вплив на правильність обчислення митної вартості, що є обов`язковою умовою для виникнення обґрунтованого сумніву.

Постановою Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18 констатовано, що сам по собі факт здійснення оплати товару раніше за оформлення інвойсу не є обґрунтованим сумнівом у задекларованій митній вартості.

Щодо Рішення № UA205030/2024/000005/2 від 05.02.2024.

В обґрунтування підстав прийняття вказаного рішення митним органом зазначено : 1) відправник товару згідно митної декларації країни експорту № 24LTLUB000005F43B0 від 31.01.2024 не відповідає відправнику згідно товарно- транспортної накладної від 31.01.2024; 2) згідно пункту 5 контракту від 05.06.2017 № ORS-65/17 товар відвантажується по цінам, вказаним у інвойсі, затвердженому сторонами. Однак затвердження з боку отримувача на інвойсах № 23044 та № 23045 від 18.12.2023 року; 3) у сертифікаті походження вказано інвойс № SO283376, про що в митного органу відсутня інформація.

Щодо доводів апелянта про наявність розбіжності в відправнику товару в експортній митній декларації № 24LTLUB000005F43B0 від 31.01.2024 та CMR колегія суддів зазначає наступне .

З матеріалів справи вбачається, що Товар, заявлений до митного оформлення за декларацією № 24UA205030001264U0 від 05.02.2024 року був розміщений на митно-ліцензійному складі (МЛС) в м. Клайпеда, де в подальшому перевантажений на автомобільний транспорт і ввезений в Україну.

Литовська експортна декларація з кодом MRN № 24LTLUB000005F43B0 є ре- експортною митною декларацією, у графі 2 якої зазначено UAB KLAIPEDOS SALDYTUVU TERMINALAS Silutes Pl 9 Klaipeda Lithuania - клайпедский холодильный терминал, - оскільки для того, щоб зробити транзит вантажу, потрібно оформити його ре-експорт, тому вантажовідправником є склад, де зберігається товар і має статус транзитного вантажу.

Отже, розбіжність в цій частині відсутня.

Як вірно зазначив суд першої інстанції експортна митна декларація не входить до переліку документів, подання яких в обов`язковому порядку передбачено ст. 53 МК України. Відповідачем не надано обґрунтування, що вказана розбіжність спричинила неправильність визначення митної вартості.

Крім того, експортна декларація № 24LTLUB000005F43B0 від 31.01.2024 містить усі відомості, необхідні для ідентифікації її до конкретної поставки, зокрема номери автомобілів, якими здійснювалось транспортування (AX5900ME/AX2400XF), що відповідає довідці про транспортні витрати, транспортному документу № 10185856 від 31.01.2024, заявці на перевезення № 30/-3 від 30.01.2024 року та іншим документам.

Щодо доводів апеляційної скарги про не надання доказів затвердження інвойсу з боку Покупця колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 контракту № ORS-65/17 від 05.06.2017 року, Продавець зобов`язується поставити Товар за цінами, вказаними в інвойсі, затвердженому сторонами.

Товар, який був заявлений до митного оформлення за відмовленою МД № 24UA205030001264U0 (оформленою МД № 24UA205030001306U9), поставлявся згідно інвойсів № 23044 від 18.12.2023 та № 23045 від 18.12.2023.

Вказані інвойси містять підписи та печатки Продавця - Fish Market s.r.o., зазначення посадової особи, яка підписала документи.

Ані положення митного законодавства, ані звичаї ділового звороту не вимагають підписання інвойсів з боку Покупця, оскільки про наявність у останнього волевиявлення, спрямованого на отримання товару свідчать сплата отримувачем вартості товару, фактичне прийняття та розмитнення товару, інші дії, спрямовані на виконання договору поставки.

Інвойс (рахунок - фактура) є товарним документом, який складається та підписується Продавцем для відправки товару. Покупець отримує інвойс разом з товаром.

Разом з тим, пунктом 5 контракту не передбачено способу затвердження сторонами інвойсів, зокрема шляхом підписання інвойсу сторонами.

Сторони затверджують асортимент товару по кожній конкретній поставці на етапі перемовин, наслідком чого є складання Продавцем інвойсу та поставка узгодженої партії товару. Тому сама по собі наявність інвойсу та фактичної поставки товару свідчить про те, що сторони узгодили асортимент товару, та відповідно інвойс, за яким цей товар поставлений.

Щодо доводів апелянта про неподання до митного оформлення інвойсу № SO283376 .

Судом встановлено, що до митного оформлення товару за МД № 24UA205030001264U0 подано сертифікати про походження товару № JL2380306 від 05.08.2023 та № PT2330730/10186172 від 16.08.2023 року.

Сертифікат № JL2380306 від 05.08.2023 містить посилання на інвойс № SO 283376.

Відповідно до сертифікату про походження товару № JL2380306 від 05.08.2023, сертифікату якості № 283376 від 05.08.2023 року, виробником товару є OBI Seafoods, LLC, Seattle, WA, USA.

Товар, який був придбаний позивачем за контрактом № ORS-65/17 від 05.06.2017, Продавець Trident Seafoods придбав у виробника OBI Seafoods, LLC.

Про це свідчать документи, подані до митного оформлення, зокрема один з поданих сертифікатів походження, № JL2380306 від 05.08.2023, виданий виробником товару OBI Seafoods, LLC, а сертифікат походження № PT2330730/10186172 від 16.08.2023 року виданий продавцем товару за контрактом № ORS-65/17 від 05.06.2017, Trident Seafoods.

Аналогічні відомості підтверджуються поданими до митного оформлення сертифікатами якості, де сертифікат № 283376 від 05.08.2023 року виданий виробником OBI Seafoods, LLC, а сертифікат б/н від 16.08.2023 року виданий продавцем Trident Seafoods.

Інвойс № SO 283376, який зазначений в сертифікаті походження № JL2380306 від 05.08.2023, виданий у межах контракту між виробником OBI Seafoods та продавцем товару позивачеві Trident Seafoods. З коду інвойсу вбачається, що він не оформлявся у межах контракту № ORS-65/17 від 05.06.2017, за яким розмитнені товари були придбані позивачем.

Отже, цей інвойс складений за контрактом, стороною якого позивач не є, у зв`язку з чим у останнього відсутній інвойс, що унеможливило подання його до митного оформлення.

Доводи скаржника про те, що у сертифікаті про походження вказано інвойс №SO283376, про що в митного органу відсутня інформація , колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ні чинним законодавством, ні умовами контрактів не передбачено обов`язку зазначити конкретний інвойс, за яким здійснюється розрахунок чи контракт.

Саме такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 11.04.2022 по справі № 1.380.2019.006980.

Щодо Рішення № UA205030/2024/000010/2 від 11.03.2024.

В обґрунтування підстав прийняття вказаного рішення митним органом вказано: 1) декларантом до митного оформлення надано контракт від 05.10.2021 № 10/05-21 з Iceberg Seafood і задекларовано, що він укладений з виробником товару. Однак згідно графи 31 виробником товару є «Regina C, GL4502»; 2) у митній декларації країни експорту вказано рахунок-проформу № OD28226, про що в митного органу відсутня інформація; 3) дата платіжного доручення передує даті інвойсу; 4) згідно заявки на перевезення № 7/3 від 07.03.2024 вага брутто товару 22000 кг, згідно CMR вага брутто товару 20500 кг.

Щодо доводів митного органу на наявність розбіжності у виробнику товару в контракті та митній декларації колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, митні декларації не містять позначки "Regina C, GL4502» та посилань, та що така позначка відображає виробника товару.

Митним органом в апеляційній скарзі не наведено жодного додаткового обґрунтування того, чому позначку «GL4502» відповідач вважає виробником товару.

В письмових пояснення позивач зазначав, що наведений код відображує номер замовлення, оскільки в графі 1.21.d «Місце походження», розділ «Номер затвердження» наданого до митного оформлення ветеринарного сертифікату № 11170961 наявна вказана позначка GL4502. Наведене спростовує доводи митного органу про те, що GL4502 відображує виробника товару, а отже коригування митної вартості з цієї причини є безпідставним.

Доводи апелянта , що дата платіжного доручення раніше за дату інвойса колегія суддів вважає помилковими, оскільки судом першої інстанції з посиланням на практику Верховного Суду зроблено обґрунтований висновок, що сплата вартості товару до оформлення інвойсу не є безумовною причиною для коригування митної вартості, а встановленню підлягає насамперед можливість ідентифікації платежу до конкретної поставки.

Судом встановлено, що платіжне доручення в іноземній валюті № 3 від 07.02.2024 складено та виконано на суму 83 112,00 Євро. Інвойс № FA70780 від 07.03.2024 року так само складений на суму 83 112 Євро. В графі платник зазначено «ТОВ «РЦ Аквакультура» (Покупець за контрактом), адресу та код ЄДРПОУ підприємства. В графі отримувач зазначено Iceberg Seafood (Продавець за контрактом), зазначено банківські та юридичні реквізити Продавця, що відповідають реквізитам, зазначеним в контракті. В графі «Призначення платежу» зазначено: «Передплата за контрактом № 10/05-21 від 05.10.2021 року».

Отже, платіжне доручення № 3 від 07.02.2024 містить усі необхідні відомості для ідентифікації платежу до конкретної поставки. Оплата товару шляхом передплати була здійснена у повній відповідності до умов контракту № 10/05-21 від 05.10.2021 та інвойсу № FA70780 від 07.03.2024 року. Усі відомості в платіжному дорученні та інвойсу відповідають одне одному та не містять розбіжностей, у зв`язку з чим митний орган не мав законних підстав для коригування митної вартості товарів.

Крім того, відповідно до п. 5 Контракту № №10/05-21 від 05.10.2021, продавець зобов`язан відвантажити товар по цінам зазначеним в інвойсі. Платіжне зобов`язання вважається виконаним покупцем після списання коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до інвойсу № FA70780 від 07.03.2024 сторонами визначено умови оплати: 100 % передплата перед завантаженням.

Колегія суддів зазначає, що проведення передплати до складання інвойсу не є розбіжністю та достатньою підставою для сумніву у митній вартості, оскільки саме такий порядок проведення розрахунків передбачений контрактом та продубльований в інвойсах.

Натомість, відповідач ні в суді першої, ні апеляційної інстанції не довів, що відповідні обставини мали вплив на правильність обчислення митної вартості, що є обов`язковою умовою для виникнення обґрунтованого сумніву.

Постановою Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18 констатовано, що сам по собі факт здійснення оплати товару раніше за оформлення інвойсу не є обґрунтованим сумнівом у задекларованій митній вартості.

Жодного спростування наведеним вище обставинам митний орган в апеляційній скарзі не надав, доводів на користь законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, які не були розглянуті судом, наведено не було, з огляду на що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими.

Щодо доводів апелянта про наявність розбіжностей в відомостях щодо ваги товару, зазначеної в заявці на перевезення №7/3 від 07.03.2024 (вага брутто товару 22000 кг) та CMR (вага брутто товару 20500 кг.), колегія суддів зазначає, що у графі 11 CMR № 660083, вага брутто складає 20 500 кг., проте заявка № 7/3 від 07.03.2024 містить зазначення максимально можливої ваги брутто до 22000 кг., та не є зазначенням ваги товару.

Отже, розбіжність в цій частині відсутня, оскільки в CMR визначена фактична вага товару, а в заявці на перевезення вказана максимальна допустима вага вантажу, що є необхідним для цілей визначення вартості перевезення.

Окрім того, заявка на транспортування товару не є обов`язковим документом з переліку ч. 2 ст. 53 МК України.

Стосовно рахунка проформи OD28226, про який у митного органу відсутня інформація, колегія суддів зазначає наступне.

До митного оформлення товару за МД № 24UA205030001971U9 (оформленою № 24UA205030001977U3) подано експортну декларацію № 24DK0047002AFA76E0 07.03.2024, в останньому підрозділі якої, в графі без будь-якої назви чи підпису міститься позначка «Z-325-OD28226».

Митний орган не наводить підстав, базуючись на яких, останній дійшов висновку, що вказаний номер є номером інвойса проформи.

Під час консультацій з позивачем митним органом не було запитано інвойс-проформу № OD28226.

Разом з тим, у постанові від 29.07.2020 по справі № 420/1709/19 Верховний Суд вказав, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Розбіжності, щодо яких митним органом не доведено, що останні мали вплив на правильність визначення митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості.

Митний орган не конкретизував, яким чином визначена ним розбіжність мала вплив на правильність визначення митної вартості, з огляду на що відповідні розбіжності є такими, що не стосуються числових показників складових митної вартості.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Доводи відповідача про те, що при виконанні митних формальностей за спірною митними деклараціями спрацювала форма контролю системи управління ризиками щодо необхідності здійснити посилений контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, колегія суддів вважає таким, що не стосується обставин, які мають виключне значення для коригування задекларованої позивачем митної вартості товару.

Спрацювання системи управління ризиками є підставою для контролюючого органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції і не може бути безумовною підставою для відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю. Різниця між митною вартістю товару, задекларованого особою, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 57 МК Верховний Суд зробив у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а. Підстав для відступу від цього висновку колегія суддів не знаходить.

Крім того, колегія суддів зауважує, що спірні рішення про коригування митної вартості не містять обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Відповідач обмежився лише посиланням на номери та дати митних декларацій, які були взяті за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначив митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Митниця не надала доказів на підтвердження обставин, що позивачем у митних деклараціях було зазначено не всі складові числового значення задекларованої митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач надав необхідні та достатні документи для підтвердження задекларованої митної вартості.

Контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не довів наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірні рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів прийняті відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Як наслідок, підлягають скасуванню і спірні картки відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийняті відповідачем на підставі рішень про коригування митної вартості.

Щодо витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною 3 ст. 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, ч. 7 ст. 139 КАС України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.01.2022 по справі № 813/2241/18.

На підтвердження понесених витрат позивач надав суду: договір про надання правової допомоги від 01.04.2024 № 01/04-24, розрахунки суми вартості послуг № 1 за договором, акт прийому-передачі від 04.04.2024, платіжну інструкцію від 03.04.2024.

Судом встановлено, що представництво інтересів ТОВ "Регіональний центр Аквакультура", здійснювалося Адвокатським об`єднанням «Паркулаб і партнери» на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 01.04.2024 № 01/04-24.

Розділом 1 Договору передбачено, що його предметом є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень, підготовка доказів, позовної заяви, процесуальних документів і участь в провадженні в суді першої і другої інстанції справи за позовом ТОВ "Регіональний центр Аквакультура" до Волинської митниці про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів, а також карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, № UА205030/2024/000004/2 від 05.02.2024, № UА205030/2024/000005/2 від 05.02.2024, № UА205030/2024/000010/2 від 11.03.2024 транспортних засобів комерційного призначення, прийнятих до вказаних рішень про коригування митної вартості.

Зміст, обсяг і вартість послуг, що надаються, встановлюється в розрахунку суми вартості послуг, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору професійна правнича допомога адвоката, представництво в суді та інші види професійної правничої допомоги, які надаються відповідно до Договору оплачуються клієнтом відповідно до розрахунків суми вартості послуг, які є невід`ємними частинами цього Договору, встановлюють обсяг і вартість послуг, що надаються. Встановлюється порядок обчислення гонорару виконавця фіксований розмір або погодинна оплата (т. 1 а.с. 115-119).

Розрахунком суми вартості послуг № 1 за договором узгоджено, що виконавцем здійснюється надання правової інформації, консультацій і роз`яснень, підготовка доказів, позовної заяви, процесуальних документів і участь в провадженні в судах першої і другої інстанції справи за позовом ТОВ "Регіональний центр Аквакультура" до Волинської митниці про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів № UА205030/2024/000004/2 від 05.02.2024, № UА205030/2024/000005/2 від 05.02.2024, № UА205030/2024/000010/2 від 11.03.2024, а також карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнятих до вказаних рішень про коригування митної вартості. Встановлюється порядок обчислення гонорару виконавця - фіксований розмір, сума гонорару - 30 000,00 грн (т. 1 а.с. 118-119).

Позивачем сплачено адвокату кошти у загальній сумі 30 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.04.2024.

Так, позивач просив суд відшкодувати витрати на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн, проте судом першої інстанції стягнуто на користь позивача 4 000 грн виходячи з критеріїв співмірності, обґрунтованості та доцільності таких витрат.

Суд першої інстанції зазначив, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. При цьому, вказував, що мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим вважав, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, враховуючи складність справи, її розгляд у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання, наявність подібних справ, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність зменшення заявленої до відшкодування суми витрат.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що складання і оформлення процесуальних документів є однією складовою надання правової допомоги, підготовка даної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала значних затрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Водночас, судом першої інстанції враховані вищенаведені обставини, у зв`язку з чим зменшено розмір витрат на правову допомогу, заявлених позивачем до відшкодування.

Доводи скаржника про відсутність відомостей у документах на підтвердження наданих адвокатом послуг з правової допомоги щодо часу, витраченого на їх виконання, колегія суддів відхиляє, оскільки від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів кількості часу, витраченого фахівцем в галузі права.

Посилання скаржника на те, що Волинська митниця є державною установою та фінансується з Державного бюджету України, не можуть бути підставою для надання будь-яких привілей стороні у справі лише з огляду на те, що вона є державним органом та не є обставиною, що звільняє відповідача від відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Інших обґрунтувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо співмірності погоджених до відшкодування судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт апеляційна скарга не містить, так само як і не містить розрахунку суми витрат, які, за позицією відповідача, є належними до відшкодування, а зводяться фактично до цитування норм процесуального права, що регулюють спірні правовідносини. Суд апеляційної інстанції таких обставин також не встановив.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн.

Судом встановлено, що правова допомога ТОВ "Регіональний центр Аквакультура", в суді апеляційної інстанції надавалась Адвокатським об`єднанням «Паркулаб і партнери» на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 01.04.2024 № 01/04-24 з урахуванням акта прийому-передачі виконаних робіт від 16.09.2024 та платіжної інструкції від 16.09.2024 року до нього.

Так, АО «Паркулаб і партнери» в межах договору надано позивачу послуги з участі в провадженні в суді другої інстанції, що включало в себе аналіз рішення суду, підготовку відзиву на апеляційну скаргу, підготовку і участь у судових засіданнях (за необхідності), усні і письмові консультації, складання процесуальних документів (клопотань, заяв тощо) вартістю 15 000,00 грн, що підтверджується актом прийому передачі виконаних робіт від 16.09.2024.

Зазначені кошти сплачено позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією від 16.09.2024.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц.

Відповідач, на виконання вимог процесуального законодавства, подав до суду апеляційної інстанції заперечення на клопотання про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, в якому вказував, що заявлена сума витрат на правничу професійну допомогу є неспіврозмірною з реальними затратами часу та складністю справи.

Колегія суддів враховує, що надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинні бути доведені стороною справі.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.08.2022 у справі № 640/14930/20.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку доказам, наданим позивачем на підтвердження понесених витрат, колегія суддів зазначає, що фактично адвокатом надані послуги з підготовки відзиву на апеляційну скаргу.

В свою чергу, відзив на апеляційну скаргу фактично дублює зміст позовної заяви, складається з викладу обставин справи, норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а також посилань на висновки Верховного Суду, тобто його підготовка не потребувала багато часу, тому розмір, заявлений позивачем до відшкодування за надання такої послуги 15 000,00 грн, є явно завищеним та неспівмірним з реальними затратами часу.

Суд, зауважує, що в будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення певної (усієї) сукупності питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що обґрунтованою сумою оплати за написання відзиву є 4 000,00 грн.

Ураховуючи наявні в справі докази, заперечення відповідача щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для сторони, колегія суддів дійшла висновку, що слід відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці витрати на правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 4 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 по справі № 520/8782/24 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (ЄДРПОУ 43958385, вул. Призалізнична, 13, с. Римачі, волинська обл., 44350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр Аквакультура" (ЄДРПОУ 359732236, вул. Велика Панасівська, 205, м. Харків, 61040) витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в сумі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок)..

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій