Постанова

від 29.10.2024 по справі 320/14073/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/14073/23 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тас Агро Центр" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Київській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.11.2022 № 112720702.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ГУ ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що станом на момент проведення перевірки позивачу не було поставлено товар, за який ним було проведено оплату на підставі договору поставки від 15.11.2019 №15/11-1К, тому ТОВ "Тас Агро Центр" безпідставно сформувало податковий кредит за непоставлений товар.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що зарахування податкового кредиту у даному випадку відбулося по першій події - даті списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований юридичною особою з кодом ЄДРПОУ 36432055, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В період з 05.10.2022 по 11.10.2022 посадовими особами ГУ ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Тас Агро Центр» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №10395/10-36-07-02-12/36432055 від 18.10.2022, в якому зафіксовано порушення позивачем порушення абз.«а» п.198.1 ст.198 ПК України, у результаті чого завищено суму від`ємного значення за червень 2022 року на 1358759 грн (а.с.20-26 т.1).

За результатами розгляду поданих позивачем заперечень, рішенням ГУ ДПС у Київській області від 15.11.2022 №12574/12/10-36-07-02 висновки акту перевірки залишені без змін (а.с.27-33 т.1).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2022 № 112720702, яким зменшено розмір суми від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1358759,00 грн (а.с.34-36 т.1).

За наслідками оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, рішенням ДПС України від 30.01.2023 №2234/6/99-00-06-01-01-06 скарга позивача залишена без задоволення (а.с.37-46 т.1).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що факт придбання позивачем товару підтверджується матеріалами справи, натомість відповідач не довів наявності підстав для позбавлення підприємства позивача права на врахування у складі податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі вартості придбаного товару.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

За змістом п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

В силу п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положеннями п.198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 200.1, 200.4 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу.

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В силу п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем податкового законодавства та завищення суми від`ємного значення за червень 2022 року на 1358759,00 грн ґрунтуються на не здійсненні поставки товару на підставі договору від 15.11.2019 №15/11-1К, за який позивачем було проведено оплату.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Тас Агро Центр» та ПСП «Центр Агро» 15.11.2019 уклало договір поставки №15/11-1К, за умовами якого постачальник (ПСП «Центр Агро») зобов`язується поставити покупцю (ТОВ «Тас Агро Центр»), а покупець - прийняти та оплатити товар - у кількості 6073,44 тони на суму 22 775 400 грн. Умови поставки FCA, строк - до 15.03.2020. Відповідно до п.3 договору покупець зобов`язується перерахувати 100 % вартості товару до 30.11.2019 (т.1 а.с.49-50).

Проведення оплати за умовами вказаного договору підтверджуються платіжними дорученнями від 19.11.2019 №13260 на суму 18770400,00 грн (ПДВ - 3128400,00 грн), від 20.11.2019 №13344 на суму 4000000,00 грн (ПДВ - 666666,67 грн), №13345 на суму 5000,00 грн (ПДВ - 833,33 грн) (а.с.54-56 т.1).

В той же час, додатковими угодами №1 від 02.03.2020, №2 від 30.12.2020, №3 від 30.12.2021 до договору поставки продовжено строк поставки придбаного позивачем товару до 31.12.2022 (а.с.51-53 т.1).

При цьому, внаслідок реорганізації ПСП «Центр Агро» шляхом приєднання до ПСП «Лан», останнє набуло статусу правонаступника ПСП «Центр Агро», що відображено у додатковій угоді №2 від 30.12.2020 до договору поставки №15/11-1К від 15.11.2019.

Платіжним дорученням від 20.03.2020 №2151 на суму 6600000,00 грн (ПДВ - 1100000,00 грн) ПСП «Центр Агро» повернула частину суми передплати позивачу (а.с.57 т.1).

07.12.2021 було здійснено часткову поставку придбаного позивачем товару на суму 8022843,98 грн (у тому числі 985261,54 грн ПДВ) у кількості 1129628 кг, що підтверджується видатковою накладною №2431 від 07.12.2021 (а.с.59 т.1).

Розміщення поставленого позивачу товару на зерновому складі підтверджується складською квитанцією на зерно №229 від 07.12.2021 та актом приймання-передачі №ХПП00000013 від 07.12.2021 (а.с.184-185 т.1).

При цьому, в межах визначеного договором поставки №15/11-1К від 15.11.2019 строку, з урахуванням додаткових угод №1 від 02.03.2020, №2 від 30.12.2020 та №3 від 30.12.2021, позивачу було поставлено іншу частину товару - кукурудзу у кількості 1406000 кг на суму 8152556,02 грн (в тому числі ПДВ - 1358759,34 грн), що підтверджується видатковою накладною №1953 від 16.12.2022 (а.с.60 т.1).

Розміщення поставленого позивачу товару на зерновому складі підтверджується складською квитанцією на зерно №271 від 16.12.2022 та актом приймання-передачі №МВ000000002 від 16.12.2022 (а.с.43-44 т.2).

Відсутність заборгованості по вказаній господарській операції відображена позивачем в бухгалтерському обліку по картці рахунку №6331 (а.с.58 т.1).

При цьому, придбаний позивачем товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності з метою отримання економічного ефекту шляхом його подальшого продажу, зокрема на підставі зовнішньо-економічного контракту від 27.01.2022, укладеного із Інерко Трейд С.А. (Швейцарія) про поставку кукурудзи 3-го класу для кормових потреб у кількості 7000 метричних тон (а.с.191-193 т.1).

Таким чином, факт реального здійснення господарської операції з поставки позивачу товару на умовах договору поставки №15/11-1К від 15.11.2019 в повному обсязі підтверджується матеріалами справи.

Наведене підтверджує наявність у позивача права на віднесення сум сплаченого ПДВ за поставлений товар до податкового кредиту за першою подією - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.

В той же час, висновки контролюючого органу про невиконання умов договору поставки №15/11-1К від 15.11.2019 в частині поставки позивачу кукурудзи у кількості 1406000 кг на суму 8152556,02 грн сформовані відповідачем без врахування фактичного продовження строку виконання умов договору поставки до 31.12.2022 на підставі додаткових угод №1 від 02.03.2020, №2 від 30.12.2020 та №3 від 30.12.2021, в межах якого постачальником було виконано договірні зобов`язання та завершено господарську операцію.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків контролюючого ооргану, викадених в акті перевірки позивача, протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зокрема, в п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain» пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 05 листопада 2024 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма