Рішення

від 12.12.2007 по справі 36/392

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  36/392

12.12.07

За позовом

Дніпровської транспортної

прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

До

Виробничо-комерційної фірми

«ВНІКОМ»(відповідач-1) Державне комунальне підприємство «Плесо»(відповідач-2)

Про

звільнення самовільно зайнятої

земельної ділянки

                Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Від прокуратури

не з'явився Ясь А.О. посвідчення

№ 46 від 02.02.2007р.

Від відповідача-1 Від

відповідача-2

не з'явився Федорович А.А. по

довіреності № 1662 від 22.10.2007р.

В

засіданні суду приймали участь

ОБСТАВИНИ

СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду

міста Києва передані позовні вимоги Дніпровської транспортної прокуратури м.

Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов'язання

Виробничо-комерційну фірму «ВНІКОМ»звільнити самовільно зайняту земельні

ділянку площею 1240 кв.м. за адресою: м. Київ, о. Гідропарк, акваторія

Венеціанської протоки.

Ухвалою Господарського суду міста

Києва від 05.10.2007р. порушено провадження у справі № 36/392. Розгляд справи

призначено на 12.11.2007р. Залучено до участі в справі в якості третьої особи

без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне

комунальне підприємство «Плесо».

Позовні вимоги мотивовані тим, що у

Виробничо-комерційної фірми «ВНІКОМ»відсутні будь-які документи, що посвідчують

право власності або право користування земельною ділянкою за адресою: м. Київ,

о. Гідропарк, акваторія Венеціанської протоки, загальною площею 1240 кв.м.,

тому вищезгадану земельну ділянку відповідач займає самовільно.

Через канцелярію суду 12.11.2007р.

від Київської міської ради поступили письмові пояснення, в яких Київська міська

рада позов підтримує повністю, зазначаючи, що Виробничо-комерційна фірма

«ВНІКОМ»використовує земельну ділянку за адресою: м. Київ, о. Гідропарк,

акваторія Венеціанської протоки у Дніпровському районі, загальною площею 1240

кв.м. для розміщення суден без правовстановлюючих документів на земельну

ділянку. Крім того, позивач посилається на ту обставину, що на сьогоднішній

день рішення про надання відповідачу земельної ділянки за вказаною адресою

Київською міською радою не приймалось. Київська міська рада не видавала

державні акти на право власності або постійного користування земельною ділянкою

та не укладала з відповідачем договір оренди земельної ділянки за адресою: м.

Київ, о. Гідропарк, акваторія Венеціанської протоки у Дніпровському районі м.

Києва. Таким чином, у відповідача відсутні будь-які документи, що посвідчують

право власності або право користування вказаною земельною ділянкою, що є

порушенням вимог чинного законодавства України. Державне комунальне

підприємство «Плесо»не є власником або користувачем земельної ділянки за

адресою: м. Київ, о. Гідропарк, акваторія Венеціанської протоки у Дніпровському

районі м. Києва, і тому не могло бути орендодавцем. В наданих поясненнях

Київська міська рада просить суд слухати справу без участі представника

Київської міської ради. 

Ухвалою Господарського суду м.

Києва від 12.11.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи

відкладено на 26.11.2007р.

В засіданні суду 26.11.2007р.

представник прокуратури надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій

просить суд визнати недійсним договір оренди стоянки № 76 від 01.09.2003р.,

укладений між Виробничо-комерційною фірмою «ВНІКОМ» та Державним комунальним

підприємством «Плесо», на підставі статей 203 та 215 Цивільного кодексу

України, а також зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельні

ділянку площею 1240 кв.м. за адресою: м. Київ, о. Гідропарк, акваторія

Венеціанської протоки.

В письмових поясненнях, наданих в

засіданні суду 26.11.2007р., Державне комунальне підприємство «Плесо»зазначає,

що при укладенні договорів оренди стоянки для плавбази «Грін», теплоходів

«Ельбрус», «Ореста», «ПТ-69», пасажирського пантону для посадки пасажирів на

теплоходи, загальною площею 1 240 кв.м., які є чинними на день розгляду справи,

оскільки строк їх дії встановлений до 01.09.2008р., Державне комунальне

підприємство «Плесо»діяло у відповідності зі своїм статутом.

Ухвалою Господарського суду м.

Києва від 26.11.2007р., на підставі ст. ст. 24, 77 ГПК України, до участі у

справі в якості відповідача залучено Державне комунальне підприємство «Плесо»,

розгляд справи відкладений на 12.12.2007р. 

В засіданні суду 12.12.2007р.

представник прокуратури уточнив позовні вимоги, з урахуванням залучення до

участі у справі в якості відповідача Державного комунального підприємства

«Плесо», і просить суд визнати недійсним договір оренди стоянки № 76 від

01.09.2003р., укладений між Виробничо-комерційною фірмою «ВНІКОМ»та Державним

комунальним підприємством «Плесо», а також зобов'язати Виробничо-комерційну фірму

«ВНІКОМ»звільнити самовільно зайняту земельні ділянку площею 1240 кв.м. за

адресою: м. Київ, о. Гідропарк, акваторія Венеціанської протоки, і просив суд

позов задовольнити.

Представник відповідача-2 в

судовому засіданні визнав позов, з урахуванням уточнень, в повному обсязі.

Відповідач-1 письмовий відзив на

позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог

суду, викладених в ухвалі суду від 05.10.2007р.

Відповідач-1 належним чином

повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського

суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі,

вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про

порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній

заяві та свідоцтві про державну реєстрацію 

юридичної особи та довідці №8817/05 

про внесення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та

організацій України (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від

18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування

Господарського процесуального кодексу України»).

Про поважні причини неявки в судове

засідання повноважного представника відповідача-1 суд не повідомлений.

Клопотань  про відкладення розгляду

справи від відповідача-1 та доказів правомірності користування спірною

земельною ділянкою не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського

процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній

матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та

заслухавши представників прокуратури, відповідача-2, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:         

Між Виробничо-комерційною фірмою

«ВНІКОМ»(далі -орендар) та Державним комунальним підприємством «Плесо» (далі

-орендодавець) 01.09.2003р. було укладено договір оренди стоянки № 76 (далі

-договір). Відповідно до умов договору орендодавець на підставі рішення від

03.07.1995р. № 204 ВК Київради, Розпорядження від 15.10.1996р. № 1641 Київської

міської державної адміністрації зобов'язався передати, а орендар -  прийняти у користування стоянку загальною

площею 1 240 кв.м. для плавбази «Грін», теплоходів «Ельбрус», «Ореста»,

«ПТ-69», які належать орендарю, а також пасажирського понтону для посадки

пасажирів на теплоходи. Адреса об'єкту оренди: м. Київ, о. Гідропарк, акваторія

Венеціанської протоки.

З тексту договору вбачається, що

договір, крім умов щодо оренди стоянки містить норми, які свідчать про те, що

даний договір є договором оренди земельної ділянки.

Ознайомившись з матеріалами справи,

суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання договору недійсним

підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих

та перехідних положень Цивільного Кодексу України щодо цивільних відносин, які

виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього

Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують

існувати після набрання ним чинності.

Оскільки права і обов'язки за

оспорюваним договором продовжують існувати, суд застосовує норми Цивільного

кодексу України.

Відповідно до вимог статті 215

Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в

момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею

203 цього кодексу. Частиною другою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено,

що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної

дієздатності.

Статтею 1 Земельного кодексу

України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває

під особливою охороною держави.

Земельні відносини, згідно з

статтею 2 Земельного кодексу України -це суспільні відносини щодо володіння,

користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни,

юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні

ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до статті 9 Земельного

кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у

галузі земельних відносин на їх території, зокрема, віднесено: розпорядження

землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної

власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього кодексу;

надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності

відповідно цього кодексу.

Статтею 80 Земельного кодексу

України передбачено, що суб'єктами права власності на землю, зокрема, є

територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи

місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Статтею 82 Земельного кодексу

України визначений перелік, згідно якого юридичні особи (засновані громадянами

України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні

ділянки для здійснення підприємницької діяльності.

Зазначений перелік передбачає такі

підстави: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими

цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до

земельного фонду; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених

законом.

Пунктом 1 статті 83 Земельного

кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності

територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Згідно з підпунктом а) пункту 3

статті 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не

можуть передаватись у приватну власність, зокрема, належать землі загального

користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні,

пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації

відходів тощо).

Як зазначено в пункті 5 статті 93

Земельного кодексу України, орендодавцями земельних ділянок є їх власники або

уповноважені ними органи.

Відповідно до частини 2 статті 4

Закону України „Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що

перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах

повноважень, визначених законом.

Згідно статті 33 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до п. 5.2 Статуту

Державного комунального підприємства «Плесо», затвердженого рішенням виконкому

Київської міської ради від 03.07.1995р. №204, майно підприємства є комунальною

власністю м. Києва і закріплено за ним на праві повного господарського відання.

Оскільки відповідач-2 не є

власником стоянки (по суті земельної ділянки) загальною площею 1 240 кв.м. для

плавбази «Грін», теплоходів «Ельбрус», «Ореста», «ПТ-69», що знаходиться за

адресою: м. Київ, о. Гідропарк, акваторія Венеціанської протоки, то він не міг

бути орендодавцем зазначеного майна.

Відповідно до частини 1 статті 116

Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права

власності та права користування земельними ділянками із земель державної або

комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів

місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних

ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх

повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 статті 59

Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої

влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть

передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг

відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші

водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб,

культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення

науково-дослідних робіт тощо.

Згідно із статтею 60 Земельного

кодексу України прибережні захисні смуги встановлюють по берегам річок та

навколо водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і

засмічення та збереження їх водності в межах водоохоронних зон.

Відповідно до пункту 5 Постанови

Кабінету Міністрів України № 502 від 13.05.1996р. право користування земельною

ділянкою на землях водного фонду виникає після встановлення меж цієї ділянки в

натурі (на місцевості) і одержання відповідного документа, що посвідчує це

право. Право постійного користування землями водного фонду посвідчується

державним актом, який видається і реєструється сільськими, селищними, міськими

Радами. Право тимчасового користування земельними ділянками на землях водного

фонду оформляється договором, який укладається між відповідною Радою і

юридичною або фізичною особою.

Відповідно до п. 5.4. Статуту

Державного комунального підприємства «Плесо»підприємство за згодою власника

або уповноваженого ним органу має право продавати, здавати в оренду належне

йому майно та матеріальні цінності.

Як вбачається з матеріалів справи,

такої згоди Державне комунальне підприємство «Плесо»від Київської міської ради

не отримало.

Враховуючи ту обставину, що стоянка

(по суті земельна ділянка) загальною площею 1 240 кв.м. для плавбази «Грін»,

теплоходів «Ельбрус», «Ореста», «ПТ-69», що знаходиться за адресою: м. Київ, о.

Гідропарк, акваторія Венеціанської протоки, не належить Відповідачу-2 на праві

власності, повноважними органами місцевого самоврядування не делегувались

повноваження у галузі земельних відносин Відповідачу-2, останнім при підписанні

договору оренди стоянки № 76 від 01.09.2003р., укладеним з відповідачем-1,

перевищені повноваження, що є порушенням вимог земельного законодавства та

тягне за собою визнання зазначеного договору недійсним, як такого, що не

відповідає вимогам статей 59, 83, 116 Земельного кодексу України та статті 4

Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до пункту 3 статті 207

Господарського кодексу України у разі, якщо за змістом зобов'язання воно може

бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається і припиняється на

майбутнє.

У зв'язку з викладеним, договір

оренди стоянки № 76 від 01.09.2003р., укладений між Виробничо-комерційною

фірмою «ВНІКОМ»та Державним комунальним підприємством «Плесо», є недійсним на

підставі статті 215 Цивільного кодексу України та його дія припиняється на

майбутнє, з моменту набрання чинності рішення суду.

Відповідно до приписів статті 2

Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою

є засноване на договорі строкове платне користування майном.

Враховуючи вищезазначене, а також

те, що договір оренди стоянки № 76 від 01.09.2003р. підлягає визнанню

недійсним, вимога прокуратури щодо зобов'язання Виробничо-комерційну фірму

«ВНІКОМ»звільнити земельну ділянку загальною площею 1 240 кв.м. для плавбази

«Грін», теплоходів «Ельбрус», «Ореста», «ПТ-69», що знаходиться за адресою: м.

Київ, о. Гідропарк, акваторія Венеціанської протоки, підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів статті 49

Господарського процесуального кодексу України державне мито, від сплати якого

позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход

бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений

від сплати державного мита. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу при задоволенні позовних вимог покладаються на відповідачів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.

ст. 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд

міста Києва, -

В И Р І Ш И

В:

Позов

задовольнити повністю.

Визнати недійсним на підставі

статті 215 Цивільного кодексу України договір оренди стоянки № 76 від

01.09.2003р., укладений між Виробничо-комерційною фірмою «ВНІКОМ»та Державним

комунальним підприємством «Плесо», припинити дію договору на майбутнє, з

моменту набрання рішенням законної сили.

Зобов'язати Виробничо-комерційну

фірму «ВНІКОМ»(03170, м. Київ, вул. Зодчих, 58-а, код ЄДРПОУ 22869394)

повернути зайняту  земельну ділянку

загальною площею 1 240 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, о. Гідропарк,

акваторія Венеціанської протоки, Київській міській раді (01030, м. Київ, вул.

Хрещатик, 38, код ЄДРПОУ 2883141) та 

привести в придатний для використання стан у семиденний термін з дня

набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Виробничо-комерційної

фірми «ВНІКОМ»(03170, м. Київ, вул. Зодчих, 58-а, код ЄДРПОУ 22869394) в доход

Державного бюджету України 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита, 59

(п'ятдесят дев'ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу.

Стягнути з Державного комунального

підприємства «Плесо»(04071, м. Київ, вул. Межигірська, 32, код ЄДРПОУ 23505151)

в доход Державного бюджету України 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита,

59 (п'ятдесят дев'ять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

Після набрання рішенням законної

сили видати накази.

Суддя                                                                                                   

    Трофименко Т.Ю.