Рішення

від 16.02.2009 по справі 36/392

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/392

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/392

16.02.09

За позовом  Відкритого акціонерного товариства «Київська Русь, ХХІ століття»

До                     Приватного підприємства «Виробничо-будівельне об'єднання «Рідна

                     оселя»

Про                      визнання недійсним договору купівлі-продажу

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача          Козакова В.С. – по дов. № б/н від 02.02.2009р.

Від відповідача      Кріт М.М. –по дов. № б/н від 27.10.2008р.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.01.2009р. оголошувалась перерва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київська Русь, XXI століття»до Приватного підприємства «Виробничо-будівельне об'єднання «Рідна оселя» про визнання договору купівлі-продажу від 11.07.2008р., укладеного між Приватним підприємством «Виробничо-будівельне об'єднання «Рідна оселя»та Відкритим акціонерним товариством «Київська Русь, XXI століття», недійсним, зобов'язання відповідача повернути несамохідну залізобетонну «Брандвахту-570», проект М-56, реєстровий номер 10546, 1963 року випуску.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2008р. порушено провадження у справі № 36/392, розгляд справи призначений на 15.09.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2008р., на підставі ст. ст 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, заяву Відкритого акціонерного товариства «Київська Русь, XXI століття»про забезпечення позову задоволено частково. З метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті суд наклав арешт на «Брандвахту-570», проект М-56, реєстровий номер 10546, 1963 року випуску, яка знаходиться на території Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівельно-судноремоптний завод», заборонив Приватному підприємству «Виробничо-будівельне об'єднання «Рідна оселя»та іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на використання, переобладнання «Брандвахти-570», проект М-56, реєстровий номер 10546, 1963 року випуску (окремих її конструкцій), чи зміну її місця знаходження, укладення угод про відчуження «Брандвахти-570», проект М-56, реєстровий номер 10546, 1963 року випуску, вчиняти дії з переоформлення права власності чи реєстрації «Брандвахти»на інших осіб, крім Відкритого акціонерною товариства «Київська Русь, XXI століття».

Розгляд справи 15.09.2008р. не відбувся, оскільки Приватне підприємство «Виробничо-будівельне об'єднання «Рідна оселя», не погоджуючись з прийнятою ухвалою   суду   від   03.09.2008р.   у   справі   №   36/392,   звернулося   до   Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київською апеляційного господарського суду від 07.10.2008р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.09.2008р. у справі № 36/392 скасовано повністю, матеріали справи № 36/392 повернуті до господарського суду міста Києва.

Ухвалою Вищого господарською суду України від 01.12.2008р. касаційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-будівельне об'єднання «Рідна оселя»па постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2008р. у справі № 36/392 повернуто скаржнику.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2008р. розгляд справи № 36/392 призначено на 28.01.2009р.

15.09.2008р. позивачем було подано  заяву про уточнення позовних вимог, в якій заявник просить визнати договір купівлі-продажу від 11.07.2008р., укладеного між Приватним підприємством «Виробничо-будівельне об'єднання «Рідна оселя»та Відкритим акціонерним товариством «Київська Русь, XXI століття», недійсним, визнати за позивачем право власності на несамохідну залізобетонну «Брандвахту-570», проект М-56, реєстровий номер 10546, 1963 року випуску,  просить повернути несамохідну залізобетонну «Брандвахту-570», проект М-56, реєстровий номер 10546, 1963 року випуску.

Розглянувши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, суд зазначає, що подана позивачем заява про уточнення позовних вимог не може бути прийнята до розгляду, оскільки

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення позову за тією ж вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.2007 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Вимоги позивача про визнання за ним права власності на несамохідну залізобетонну «Брандвахту-570», проект М-56, реєстровий номер 10546, 1963 року випуску є додатковими вимогами.

Отже, подана позивачем заява про уточнення позовних вимог є заявою про збільшення розміру позовних вимог, а тому не приймається судом.

Крім того, заява про збільшення позовних вимог подана за підписом представника п. Кушкової Н.М у якої згідно поданої довіреності № б/н від 06.09.2008р. на представництво, відсутнє право на вчинення відповідної дії.

Відповідач у письмовому відзиві на позов вважає, що відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним, оскільки представник позивача був належним чином уповноважений на підписання договору купівлі-продажу, що підтверджується довіреністю позивача № 83-06-К виданої Потлову Г.О. 12.06.2008р. Засвідчення договору печаткою позивача свідчить про схвалення позивачем договору та акту, а отже позивач не має підстав посилатися на те, що договір укладений представником позивача з перевищенням повноважень і що позивач не схвалив договір. Договір створив зобов'язання для позивача і відповідача з моменту його укладення, як це передбачено ч. 2 ст. 241 ЦК України. Звертає увагу, що відповідач повністю виконав свої зобов'язання по оплаті за договором - кошти в повному обсязі було сплачено представнику позивача, що підтверджується нотаріально завіреною заявою представника позивача. Такий спосіб оплати було узгоджено сторонами договору, що, зокрема, підтверджується і тим, що позивач не зазначив свої платіжні реквізити при завіренні договору і акту своєю печаткою.

В судовому засіданні 28.01.2009р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 16.02.2009р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.07.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Київська Русь, ХХІ століття»в особі Потлова Григорія Олександровича (продавець) та  Приватним підприємством «Виробничо-будівельне об'єднання «Рідна оселя»в особі директора Перелі Діани Дмитрівни (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № б/н (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність від продавця понтон несамохідної залізобетонної «Брандвахти-570», проект М-56, реєстровий номер 10546, 1963 року випуску (далі пантон брандвахти).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідних повноважень на вчинення дій пов'язаних з продажем несамохідної залізобетонної «Брандвахти-570»та згоди на її продаж керівництвом Потолову Г.О. не надавалось.

Частина 1 статті 238 Цивільного кодексу України визначає, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Стаття 246 Цивільного кодексу України встановлює, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

В матеріалах справи наявна копія довіреності виданої 12.06.2008р. за вих. № 83/06-К, згідно якої ВАТ «Київська Русь, ХХІ століття»в особі Голови правління Болдирева А.В., діючого на підставі статуту підприємства, доручив Потлову Григорію Олександровичу представляти інтереси підприємства при оформленні та отриманні реєстраційних документів, свідоцтв про право власності та свідоцтв про право плавання під прапором України, продажу несамохідної залізобетонної «Брандвахти-570», а також при оформленні договорів на стоянку. Згадана довіреність підписана головою правління ВАТ «Київська Русь, ХХІ століття»та скріплена печаткою товариства.

Таким чином не відповідають дійсності твердження позивача, що спірний договір купівлі-продажу укладений в особі Потлова Григорія Олександровича з перевищенням повноважень.

Згідно статті 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

У зв'язку з тим що Потлов Григорій Олександрович був наділений  повноваженнями на укладення договору то відповідно він виражав волю ВАТ «Київська Русь, ХХІ століття».

Стосовно тверджень позивача про те, що між відповідачем та представником позивача існує зловмисна домовленість про що вказує особа представника позивача, який є відомим аферистом з кримінальним минулим та про те, що довіреність на представника позивача є підробленою, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Подані позивачем копії заяв про порушення кримінальної справи не є належним доказом неправомірних дій Потлова Григорія Олександровича, директора відповідача - Перелі Діани Дмитрівни, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 35 господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору з питань, яи мали місце певні дії та ким вони вчинені обов'язковим для господарського суду є лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.5. договору передбачено, що передача понтона брандвахти відбувається шляхом підписання акту прийому-передачі.

Як вбачається з акту прийому-передачі 14.07.2008р. на підставі договору купівлі-продажу від 11.07.2008р. ВАТ «Київська Русь, ХХІ століття»в особі Потлова Григорія Олександровича передало, а Приватне підприємство «Виробничо-будівельне об'єднання «Рідна оселя»в особі директора Перелі Діани Дмитрівни прийняло несамохідну залізобетонну «Брандвахту-570», проект М-56, реєстровий номер 10546, 1963 року випуску. Згаданий акт підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Згідно з п. 2.1. договору продаж за домовленістю сторін вчиняється за суму 76 500 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 692  Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами договору (п. 2.2.) передбачено, що розрахунок між сторонами за відчужуваний за цим договором пантон брандвахти відбудеться в момент підписання цього договору купівлі-продажу.

З нотаріально засвідченої 22.07.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапчук Н.В. заяви вбачається, що Потлов Григорій Олександрович цією заявою підтвердив той факт, що ним дійсно отримано від Приватного підприємства «Виробничо-будівельне об'єднання «Рідна оселя»грошову суму в розмірі 76 500 грн. в повному об'ємі, як розрахунок за пантон залізобетонної «Брандвахти-570», згідно договору купівлі-продажу.

Цивільний кодекс України встановлює, що розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді (п. 1 ст. 1087).

Викладене свідчить, що відповідач повністю виконав свої зобов'язання з оплати вартості «Брандвахти-570»згідно договору купівлі-продажу, що в свою чергу спростовує твердження позивача, що він не отримував кошти за договором.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, договір купівлі-продажу № б/н від 11.07.2008р., укладений між Приватним підприємством «Виробничо-будівельне об'єднання «Рідна оселя»та Відкритим акціонерним товариством «Київська Русь, XXI століття», укладено з дотриманням  статей 203, 215, 658 ЦК України, а тому  відсутні правові підстави для визнання його недійсним.  

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про визнання договору купівлі-продажу недійсним, з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київська Русь, ХХІ століття»необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

СуддяТ.Ю.Трофименко

Повний текст рішення виготовлений

та  підписаний 18.02.2009р.