Ухвала

від 05.11.2024 по справі 911/2096/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 911/2096/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Булгакової І.В, Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури (далі - Прокурор, скаржник)

на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024

за позовом Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі:

1) Державної екологічної інспекції України;

2) Згурівської селищної ради

до Комунального підприємства «Згурівський комбінат комунальних підприємств»

про відшкодування 1 490 227, 50 грн шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор 25.10.2024 (згідно з поштовими відмітками на конверті) вдруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення господарського суду Київської області від 15.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі №911/2096/23 та прийняти нове рішення про задоволення позову заступника керівника Броварської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України, Згурівської селищної ради до Комунального підприємства «Згурівський комбінат комунальних підприємств» про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу в розмірі 1 490 227,50 грн. Крім того, у прохальній частині касаційної скарги та заяві, доданої до касаційної скарги просить поновити строк на касаційне оскарження.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 28.10.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №911/2096/23 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Булгакової І.В., Колос І.Б.

Відповідно до частини четвертої статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Прокурор у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що висновки зроблені судами першої та апеляційної інстанцій в порушення принципів законності, рівності та змагальності сторін, а судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ухвалено за неправильного застосування норм матеріального права (статей 1, 4, 5, 40, 41, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 1, 17, 33, 42, 43 Закону України «Про відходи», статей 35, 45, 46, 56 Закону України «Про охорону земель», статей 1, 91, 167, 211 Земельного кодексу України, статей 49, 153 Господарського кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України) та з порушенням вимог процесуального законодавства та загалом принципів здійснення правосуддя, якими є законність, всебічне, повне і об`єктивне дослідження обставин справи, рівність та змагальність сторін (статей 2, 11, 13, 73- 74, 76- 80, 86, 91, 236, 237, 238 ГПК України), застосувавши норми права без урахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц та постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 17.12.2019 у справі №915/1456/15, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 05.04.2018 у справі №905/2992/16, від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 05.02.2020 у №461/3675/17, від 21.07. 2017 у справі № 909/162/17, від 13.05.2019 у справі №920/1107/17, ухвалі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №912/3374/19 та постанові Вищого господарського суду України від 02.09.2015 у справі №927/1883/14, роз`ясненнях «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» від 27.01.2001 №025/744.

Отже, зазначені скаржником підстави за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі не є очевидно неприйнятними.

Також скаржник з посиланням на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики у сфері правовідносин щодо відшкодування шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони земельних ресурсів та поводження з відходами, а також становить значний суспільний інтерес, який полягає у захисті прав всіх громадян на безпечне довкілля, набуває важливого значення, зважаючи на сучасні умови існування країни в особливий період (воєнний стан) в цілому, триваючу боротьбу із зовнішнім ворогом та цінність кожного внутрішнього ресурсу, оскільки істотне порушення природоохоронного законодавства безумовно завдає значної шкоди інтересам держави. Вказані доводи та аргументи в контексті передбаченого підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України є помилковими, адже вони є випадками для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не підставами для касаційного оскарження судових рішень, а з огляду на предмет спору у цій справі, характер спірних правовідносин, вона не визначається як малозначна справа чи справа у якій ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас Прокурор в касаційній скарзі повторно зазначає, що для правильного вирішення спору, суду в межах наданих йому повноважень процесуальним законом належало дослідити обставину завдання шкоди відповідачем та зміст доказів, наданих сторонами на підтвердження своїх аргументів щодо позову, тоді як не з`ясувавши відповідних обставин та не відхиливши пов`язані з ними докази, суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 79, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду позовних вимог, а також суди не застосовували усталену судову практику Верховного Суду, викладену у зазначених вище постановах суду касаційної інстанції, в порушення норм статей 79, 86, 104, частини четвертої статті 238 ГПК України, не оцінили їх в повному обсязі, не мотивували належним чином їх відхилення, не надали їм оцінки з точки зору вірогідності, не зазначили про те, яким доказам відповідача чи інших учасників справи надано оцінку як більш вірогідним, ніж доказам, наданим прокурором на підтвердження позовних вимог.

Проте, скаржник, повторно не зазначає підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина/частини та конкретний її пункт/пункти) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України у разі, якщо вважає, що судами порушено норми процесуального права та суди не дослідили зібрані у справі докази.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та підставами, які скаржник не навів у її тексті.

Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та визначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК (конкретний її пункт) з відповідним посиланням на конкретний пункт частини другої статті 287 ГПК України у разі якщо вважає, що судами порушено норми процесуального права та суди не дослідили зібрані у справі докази.

Наслідком не усунення цього недоліку є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Окрім цього, відповідно до частин першої та другої статті 288 ГПК України: касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Верховний Суд відзначає, як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 04.07.2024, її повний текст складено, підписано 22.07.2024 та отримано скаржником 24.07.2024 о 18:41, що підтверджується, роздруківкою Картки руху документа з Електронного суду доданої до касаційної скарги.

За приписами частини шостої статті 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Оскільки Прокурор отримав копію оскаржуваної постанови 24.07.2024 о 18:41, то за приписами частини шостої статті 242 ГПК України та частини другої статті 288 ГПК України, останній день, за яким скаржник мав право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, припадав на 14.08.2024.

Прокурор 13.08.2024 звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив, зокрема, скасувати рішення господарського суду Київської області від 15.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі №911/2096/23 та прийняти нове рішення про задоволення позову заступника керівника Броварської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України, Згурівської селищної ради до Комунального підприємства «Згурівський комбінат комунальних підприємств» про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу в розмірі 1 490 227, 50 грн. Крім того, у прохальній частині касаційної скарги просив поновити строк на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2024 касаційну скаргу Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі № 911/2096/23 залишено без руху та надано Прокурору строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання касаційної скарги в новій редакції та зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК України (конкретний її пункт/пункти) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України, якщо вважає, що судами порушено норми процесуального права та суди не дослідили зібрані у справі докази та надання документа на підтвердження сплати судового збору в розмірі 44 706, 83 грн тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Згідно з довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду від 04.11.2024, за інформацією, отриманою з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», документ в електронному вигляді: (ЄДРСР) ст. 292 ГПК, Ухвала ВС про залишення касаційної скарги без руху від 27.08.2024 у справі №911/2096/23 надіслано в Електронний кабінет одержувача: Перший заступник керівника Київської обласної прокуратури. Документ доставлено в Електронний кабінет одержувача: 27.08.2024 о 22:55.

Ухвалою Верховного Суду від 26.09.2024 у справі №911/2096/23 касаційну скаргу Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі №911/2096/23 повернуто з усіма доданими до неї матеріалами скаржнику відповідно до частини п`ятої статті 292 ГПК України, оскільки скаржником протягом встановленого Судом строку не усунуто недоліки поданої ним же касаційної скарги.

Відповідно до довідки про доставку документа в кабінет Електронного суду від 04.11.2024, за інформацією, отриманою з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», документ в електронному вигляді: (ЄДРСР) ст. 292 ГПК Ухвала ВС про повернення касаційної скарги від 26.09.2024 у справі №911/2096/23 надіслано в Електронний кабінет одержувача: Перший заступник керівника Київської обласної прокуратури. Документ доставлено в Електронний кабінет одержувача: 26.09.24 о 19:25.

Верховний Суд відзначає, що постановлення ухвали про повернення касаційної скарги без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з касаційною скаргою у відповідності до вимог статей 288- 291 ГПК України.

Як зазначено вище, Прокурор 25.10.2024 повторно звернувся засобами поштового зв`язку з касаційною скарго до Верховного Суду.

Отже, касаційна скарга Прокурором на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі №911/2096/23 подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження.

У поданій повторно касаційній скарзі Прокурор на підтвердження своїх доводів щодо поважності пропуску строку касаційного оскарження за подання цієї касаційної скарги посилається, зокрема, на те, що:

- в ухвалі про повернення касаційної скарги від 26.09.2024 зазначено, що ухвалу Верховного Суду від 27.08.2024 у справі №911/2096/23 надіслано в Електронний кабінет одержувача: Перший заступник керівника Київської обласної прокуратури. Документ доставлено в Електронний кабінет одержувача: 27.08.2024 о 22:55, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду від 24.09.2024. Прокурор відзначає, що, відповідно до п. 4.1.1 ч. 4.1 розділу 4 та п. 5.1.7 ч. 5.1 розділу 5 Тимчасової інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України від 12.02.2019 №27, приймання документів, що надходять до прокуратури як в електронному вигляді так і в паперовій формі, та реєстрація вхідної кореспонденції прокуратури здійснюється централізовано службою діловодства (працівником, який відповідає за ведення діловодства) без права делегування відповідної функції іншим структурним підрозділам прокуратури, окрім документів, реєстрація яких здійснюється іншими особами згідно з вимогами окремих організаційно-розпорядчих документів.

Разом з тим, як зазначає Прокурор, установлено, що вищевказана ухвала Верховного Суду від 27.08.2024 у справі №911/2096/23 до відділу представництва інтересів держави в суді у сфері охорони навколишнього природного середовища Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах управління) Київської обласної прокуратури через внутрішній документообіг обласної прокуратури не надходила, а згідно з пояснень головного спеціаліста відділу документального забезпечення Київської обласної прокуратури, який здійснює моніторинг та реєстрацію процесуальних документів завантажених у підсистему ЄСІТС «Електронний суд» (далі - EC), під час перегляду отриманої кореспонденції та відкриття вхідного листа у справі №911/2096/23 в підсистемі EC стався збій в її роботі та не завантажувався образ документа в зв`язку з технічними причинами, а тому лист автоматично перемістився в розділ «Переглянуті» та залишився без реєстрації. В подальшому відслідкувати даний лист у розділі «Прочитані» було не можливо, оскільки система постійно оновлюється та кількість листів щоденно збільшується приблизно на 800-1200 вкладень (копія листа начальника відділу документального забезпечення Київської обласної прокуратури від 10.10.2024 у справі № 33-6042вн-24 від 10.10.2024 додається до цієї заяви);

- Прокурор зазначає, що обласною прокуратурою до Верховного Суду разом з листом від 15.08.2024 № 12/2-686вих-24 направлена платіжна інструкція №2368 від 12.08.2024 про сплату судового збору у розмірі 44 706,82 грн за подання до Верховного Суду касаційної скарги у справі №911/2096/23 на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024, про що зазначено у графі платіжного доручення «призначення платежу» цієї інструкції (завірена копія вказаного листа з платіжною інструкцією Прокурором додається). Даний лист обласної прокуратури згідно з списком згрупованих відправлень від 16.08.2024 зданий відділом документального забезпечення Київської обласної прокуратури до ВПЗ 01133 AT «УКРПОШТА» (завірена копія вказаного списку Прокурором додається).

- на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 27.08.2024 у справі №911/2096/24 обласною прокуратурою підготовлена касаційна скарга у новій редакції із урахуванням статті 287, частини третьої статті 310 ГПК України, копії якої направлено учасникам справи відповідно до їх кількості (касаційна скарга та докази направлення додаються до цієї заяви);

- до Верховного Суду 13.08.2024 направлена поштовим зв`язком касаційна скарга першого заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі №911/2069/23 з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, -

Прокурора вважає, що вищенаведені обставини в сукупності з тим, що касаційну скаргу подано на двадцятий день (13.08.2024) з дати вручення 24.07.2024 електронного відправлення із повним текстом оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, вчасно сплачений судовий збір за подання цієї касаційної скарги (платіжна інструкція №2368 від 12.08.2024) та слушно виконані вимоги ухвали Верховного Суду від 27.08.2024 у справі №911/2096/24, а саме Прокурором підготовлена касаційна скарга у новій редакції із урахуванням статті 287, частини третьої статті 310 ГПК України, є поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі №911/2069/23 та на думку скаржника свідчать про наявність підстав для його поновлення.

Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі №911/2096/23, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Посилання прокурора на збій в роботі ЄСІТС «Електронний Суд» та неможливість завантаження образу документа (ухвали Верховного Суду від 27.08.2024 у справі №911/2096/23) у зв`язку з технічними причинами ґрунтується на власному твердженні Прокурора, який заснований на посиланнях на пояснення головного спеціаліста відділу документального забезпечення Київської обласної прокуратури, тобто співробітника прокуратури.

Верховний Суд відзначає, що істинність твердження про збій в роботі ЄСІТС «Електронний Суд» та неможливість завантаження образу документа (ухвали Верховного Суду від 27.08.2024 у справі №911/2096/23) у зв`язку з технічними причинами має бути доведений суду доказами відповідно до частини першої статті 73 ГПК України, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які відповідають статям 76- 79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості, а саме щодо наявності технічного збою в підсистемі EC, датою технічного збою, період тривалості технічного збою, період неможливості завантаження образу документа. Скаржник й не зазначає ані коли саме відбувся відповідний технічний збій, ані період його тривалості та не можливість завантаження образу документа (ухвали Верховного Суду від 27.08.2024 у справі №911/2096/23) у зв`язку з технічними причинами, що унеможливлює перевірку цих обставин Судом.

Відтак, твердження скаржника без надання Суду доказів наявності збою в роботі ЄСІТС «Електронний Суд» та неможливістю завантаження образу документа (ухвали Верховного Суду від 27.08.2024 у справі №911/2096/23) у зв`язку з технічними причинами не підтверджується, а відтак й не підтверджено поважності причин, що завадили скаржнику своєчасно отримати ухвалу Верховного Суду від 27.08.2024 у справі №911/2096/23, що у свою чергу й не підтверджує поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі №911/2096/23 та неможливість як найшвидше з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 26.09.2024 (про повернення касаційної скарги) подати повторно касаційну скаргу і чому касаційна скарга подана на 28 день з моменту її отримання в Електронному кабінеті.

Верховний Суд критично відноситься до того, що:

- приймання документів, що надходять до прокуратури як в електронному вигляді так і в паперовій формі, та реєстрація вхідної кореспонденції прокуратури здійснюється централізовано службою діловодства (працівником, який відповідає за ведення діловодства) без права делегування відповідної функції іншим структурним підрозділам прокуратури, окрім документів, реєстрація яких здійснюється іншими особами згідно з вимогами окремих організаційно-розпорядчих документів, тоді як ухвала Верховного Суду від 27.08.2024 у справі №911/2096/23 до відділу представництва інтересів держави в суді у сфері охорони навколишнього природного середовища Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах управління) Київської обласної прокуратури через внутрішній документообіг обласної прокуратури не надходила, а згідно з пояснень працівника прокуратури, який здійснює моніторинг та реєстрацію процесуальних документів завантажених у EC, під час перегляду отриманої кореспонденції та відкриття вхідного листа у справі №911/2096/23 в підсистемі EC стався збій в її роботі та не завантажувався образ документа в зв`язку з технічними причинами через, що лист автоматично перемістився в розділ «Переглянуті» та залишився без реєстрації, що в подальшому стало неможливим відслідкувати даний лист у розділі «Прочитані» через постійне оновлення та наповнення системи, оскільки приймання, моніторинг та реєстрація документів відносить до організаційно-внутрішньої діяльності Київської обласної прокуратури і внутрішня організація, приймання, обробки і моніторингу прокуратури документів, має відбуватися з урахуванням Електронного документообігу, зокрема беручи до уваги приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX, тощо;

- Прокурором до Верховного Суду разом з листом від 15.08.2024 №12/2-686вих-24 направлена платіжна інструкція №2368 від 12.08.2024 про сплату судового збору у розмірі 44 706,82 грн за подання до Верховного Суду касаційної скарги у справі №911/2096/23 на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024, згідно з листом обласної прокуратури відповідно до списку згрупованих відправлень від 16.08.2024 зданий відділом документального забезпечення Київської обласної прокуратури до ВПЗ 01133 AT «УКРПОШТА», оскільки відповідно до комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» у справі №911/2096/23 вказана платіжна інструкція відсутня, а доданий список згрупованих відправлень від 16.08.2024 не містить номеру поштового відправлення за яким можливо відслідкувати направлений лист від 15.08.2024 № 12/2-686вих-24 з платіжною інструкцією №2368 від 12.08.2024, Верховним Судом не зареєстровано документу з даною платіжною інструкцією;

- на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 27.08.2024 у справі №911/2096/24 Прокурором підготовлена касаційна скарга у новій редакції із урахуванням статті 287, частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки як встановлено та зазначено в цій ухвалі скаржник при повторному зверненні з касаційною скаргою не зазначає підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина/частини та конкретний її пункт/пункти) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України у разі, якщо вважає, що судами порушено норми процесуального права та суди не дослідили зібрані у справі докази.

Приписами частини третьої статті 288 ГПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що скаржником до клопотання не додано достовірних, належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність поважних причин, що перешкоджали скаржнику своєчасно отримати ухвалу Верховного Суду від 27.08.2024 у справі №911/2096/23 про залишення касаційної скарги без руху та відповідно своєчасно виконати її вимоги, що у свою чергу й не підтверджує поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі №911/2096/23, а також не наведено причин і не надано доказів, що заважали Прокурору звернутися до Суду з 26.09.2024 - дати отримання ухвали Верховного Суду від 26.09.2024 про повернення касаційної скарги у цій справі до 25.10.2024 - подання повторної касаційної скарги.

Істинність твердження про збій в роботі ЄСІТС «Електронний Суд» та неможливість завантаження образу документа (ухвали Верховного Суду від 27.08.2024 у справі №911/2096/23) у зв`язку з технічними причинами має бути доведений суду доказами, які відповідають статям 76- 79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості доказів, а також причин, що заважали Прокурору звернутися до Суду з 27.09.2024 - дати отримання ухвали Верховного Суду від 26.09.2024 про повернення касаційної скарги у цій справі до 25.10.2024 - подання повторної касаційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 №3236/03, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У справі «Устименко проти України» (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає неповажними причини, наведені скаржником в обґрунтування поважності пропуску строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі №911/2096/23, оскільки скаржником не доведено наявності збою в роботі ЄСІТС «Електронний Суд» та неможливості завантаження образу документа (ухвали Верховного Суду від 27.08.2024 у справі №911/2096/23) у зв`язку з технічними причинами доказами, які відповідають статям 76-79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості, а також ненаведенням причин та ненаданням доказів, що заважали Прокурору звернутися до Суду з 27.09.2024 - дати отримання ухвали Верховного Суду від 26.09.2024 про повернення касаційної скарги у цій справі до 25.10.2024 - подання повторної касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для можливості надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі №911/2096/23, з наведенням інших підстав для поновлення строку та/або доданням відповідних доказів.

Якщо заяву (клопотання) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене касаційна скарга Прокурора підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків шляхом надання:

- клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі №911/2096/23 з наведенням інших підстав для поновлення строку та/або доданням відповідних доказів;

- касаційної скарги в новій редакції та зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК України (конкретний її пункт/пункти) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України, якщо вважає, що судами порушено норми процесуального права та суди не дослідили зібрані у справі докази.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що з огляду на повноту та межі неусунення недоліків касаційної скарги протягом установленого строку може мати наслідки або повернення скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, або відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292, 304 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 - залишити без руху.

2. Надати Першому заступнику керівника Київської обласної прокуратури строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Першому заступнику керівника Київської обласної прокуратури, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде або повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України у залежності від повноти усунення недоліків.

4. Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос