Постанова

від 30.10.2024 по справі 918/420/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 918/420/16(918/580/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 30.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Базальт-Інвест"

на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.12.2023

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024

у справі № 918/420/16(918/580/20)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія"

до 1) ОСОБА_1 ,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбазальтінвест",

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Базальт-Інвест",

про витребування майна з чужого незаконного володіння

в межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.06.2016 р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" (далі по тексту Боржник, ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія", ТОВ "УТК"), визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника в сумі 1 338 862 грн. 06 коп. - основного боргу та 13 780 грн. 00 коп. - судового збору, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядника майна.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" звернулось в господарський суд Рівненської області у межах справи про банкрутство з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбазальтінвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Базальт-Інвест про витребування майна із чужого незаконного володіння в якому, зокрема, просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Базальт-Інвест" (33001, м. Рівне, вул. Руська, буд.29А, код ЄДРПОУ 42709663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" (вул. Степанська,115, м. Костопіль, Рівненська область, 35000, ЄДРПОУ 35462026): будівлі та земельні ділянки, розташовані за адресою: Рівненська область, м. Костопіль, вул. Степанська, 115, а саме: гараж (літ.Ж), площею 96 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334323256234; будівля складу сировини (літ.І), площею 1182,2 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334318656234; будівля складу (літ.Й), площею 4027,3 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334314656234; будівля магазину (літ.К), площею 91,4 м.кв. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334305856234; будівля цеху БТВ (літ.М), площею 13363,5 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334296556234; адмінбудівля (літ.А-2), площею 948,2 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334289456234; будівля ремонтно-механічного цеху (літ.В), площею 1711,1 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334278656234; гараж (літ.Г), площею 362,7 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334269556234; будівля центрального складу (літ.Д), площею 125,2 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334243256234; будівля складу (літ.Н), площею 193,7 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334231656234; будівля градирні (літ.Т), площею 32,3 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334183956234; будівля заправки (літ.Ф), площею 9,7 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334153456234; скважина (літ.Ч), площею 8,9 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334118156234; будівля обліку газу (літ.У), площею 11,2 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1333664156234; будівля складу готової продукції (літ.О-2), площею 557,6 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1333635456234; будівля складу готової продукції (літ.Ш-1), площею 528,1 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1333600756234; будівля прохідної (літ.Б), площею 23 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1333568356234; будівля прохідної (літ.Щ-2), площею 5,3 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1333430356234; земельна ділянка, площею 0,4553 га, кадастровий номер 5623410100:03:007:0066, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 272352156234; земельна ділянка, площею 0,0077 га, кадастровий номер 5623410100:03:010:0029, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 270806856234; земельна ділянка, площею 7,9989 га, кадастровий номер 5623410100:03:003:0004, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 270762256234; земельна ділянка, площею 0,1048 га, кадастровий номер 5623410100:03:010:0028, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 270745356234; земельна ділянка, площею 0,6588 га, кадастровий номер 5623410100:03:007:0067, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 270704156234; земельна ділянка, площею 0,2418 га, кадастровий номер 5623410100:03:004:0002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 270677156234; земельна ділянка, площею 0,3029 га, кадастровий номер 5623410100:03:003:0005, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 270645456234.

3. Позовні вимоги мотивовані тим, що наведене нерухоме майно належить ТОВ "УТК" на праві приватної власності, однак вибуло з його володіння поза його волею та всупереч арешту, накладеного Господарським судом Рівненської області у справі про банкрутство товариства.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини справи

4. 12.07.2011 між ПАТ "Укргазпромбанк" і ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" укладено договір банківського кредиту №7-КЛ/11-Л (далі - договір кредиту), на забезпечення виконання зобов`язань за яким укладено:

- договір іпотеки від 12.07.2011, предметом якого є цілісний майновий комплекс - дільниця з виробництва базальтових теплоізоляційних матеріалів, розташована за адресою: Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Степанська, 115 (далі - договір іпотеки);

- договір застави (обладнання, рухомого майна) від 07.02.2014 (далі - договір застави рухомого майна).

5. 20.01.2015 рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі №1994/14 присуджено до стягнення з ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" на користь ПАТ "Укргазпромбанк" 12132634,56 грн та 16381,25 грн витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом.

6. 14.09.2015 рішенням виконавчої дирекції Фонду №168 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Укргазпромбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку" розпочато процедуру ліквідації цього банку, а постановою Національного банку України №602 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укргазпромбанк" відкликано банківську ліцензію та ліквідовано цю банківську установу.

7. Рішенням Фонду від 27.07.2017 №3217 строк здійснення процедури ліквідації продовжено на один рік до 14.09.2018.

8. 21.06.2016 господарський суд Рівненської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС" постановив ухвалу, якою: порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія"; визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника в сумі 1338862,06 грн основного боргу та 13780 грн судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном і призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Аверкина В.В.

9. 22.06.2016 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення №032787 про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія", в якому зазначено граничний строк для заявлення грошових вимог кредиторів до боржника.

10. 16.08.2016 ухвалою господарського суду Рівненської області у справі №918/420/16 вжито заходів до забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на цілісний майновий комплекс боржника за адресою: Рівненська обл., м.Костопіль, вул.Степанська, 115, та обладнання в кількості 8 одиниць. У цій же ухвалі з власної ініціативи суд заборонив Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України реалізацію на електронних торгах майна боржника, а саме: цілісного майнового комплексу, що належить ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" (вул.Степанська, 115, м.Костопіль, Рівненська область, 35000, ІК 35462026) - дільниці по виробництву базальтових теплоізоляційних матеріалів та 8 одиниць обладнання, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., м.Костопіль, вул.Степанська, 115.

11. На підставі зазначеної ухвали суду від 16.08.2016 та відповідного судового наказу господарського суду Рівненської області від 16.08.2016 винесено постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 29.08.2016 №52048165 та до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно 29.08.2016 внесено запис про обтяження №16117571 - арешт нерухомого майна ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія».

12. 11.05.2017 в межах процедури ліквідації ПАТ «Укргазпромбанк» проведено електронні торги, за результатами яких переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Українська технологічна компанія-1385 (далі - ТОВ УТК-1385). Проте, оскільки переможець не виконав вимог, передбачених Регламентом роботи електронної торгової системи щодо організації та проведення відкритих торгів (аукціонів) з продажу активів (майна) банків, які виводяться з ринку, та банків, що ліквідуються, ТОВ УТК-1385 дискваліфіковано, що призвело до втрати ним статусу переможця. Переможцем торгів визначено ОСОБА_1 , який запропонував наступну по величині цінову пропозицію.

13. Згідно протоколу електронних торгів №UA-EA-2017-04-25-000037-c найменування активів (майна) лоту: права вимоги за кредитним договором від 12.07.2011 №7-КЛ/11-Л. Забезпечення: Цілісний майновий комплекс дільниця по виробництву базальтових теплоізоляційних матеріалів, що розташований за адресою: Рівненська обл., м.Костопіль, вул.Степанська, 115. Шість земельних ділянок загальною площею 9,7702 га. Основні засоби - лінія по виробництву пелетів.

14. Ціна права вимоги за кредитним договором від 12.07.2011 №7-КЛ/11-Л сформована на підставі заставного майна, а саме - іпотеки цілісного майнового комплексу боржника: дільниці по виробництву базальтових теплоізоляційних матеріалів, що розташована за адресою: Рівненська обл., м.Костопіль, вул.Степанська, 115, згідно іпотечного договору від 12.07.2011 та застави виробничого обладнання лінії по виробництву пелетів, згідно договору застави від 07.02.2014.

15. 06.07.2017 між ПАТ "Укргазпромбанк" та громадянином ОСОБА_1 укладено договори про відступлення права вимоги Банку до боржника за договорами кредиту, іпотеки та застави майна.

16. В подальшому громадянин ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Кострикіна В.І. про переоформлення права власності на земельні ділянки та всі будівлі, що входили до цілісного майнового комплексу боржника - ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія".

17. За результатами переоформлення права власності на земельні ділянки, 09.08.2017 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І. були внесені записи до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності за номерами: №21883160, №21887324, №21887160, №21886720, №21886031, №21885218, №21886358.

15.08.2017 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І. були внесені записи до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності за номерами: № 22009310, №22009221, №22009130, №22008961, №22008775, №22008645, №22008438, №22008274, №22007714, №22007457, №22006438, №22005801, №22005088, №21996251, №21995738, №21995132, №21994497, №21991991.

18. За результатами внесення даних записів до реєстру за громадянином ОСОБА_1 зареєстровано право власності на усі будівлі, що входили до цілісного майнового комплексу ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія", що відображено у витягах з державних реєстрів, які залучені до матеріалів справи.

19. 31.05.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" звернулось до господарського суду Рівненської області із заявою про: 1) визнання недійсними електронних торгів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 11.05.2017 з продажу права вимоги ПАТ "Укргазпромбанк" до ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" за кредитним договором від 12.07.2011 №7-КЛ/11-Л (далі - електронні торги); 2) визнання недійсним протоколу електронних торгів від 11.05.2017 №UA-ЕА-2017-04-25-000037-с; 3) визнання недійсним договору від 06.07.2017 №36 про відступлення права вимоги, укладеного між ПАТ "Укргазпромбанк" та ОСОБА_1 ; 4) визнання недійсним договору від 06.07.2017 про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 12.07.2011; 5) скасування внесених приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Скоропад В.В. змін до записів про обтяження нерухомого майна від 12.07.2011 №№ 4310687, 4311046, 4311558, 4312176, 4312398, 4313016, 4337839, 8515470 в Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) щодо заміни обтяжувача з ПАТ "Укргазпромбанк" на ОСОБА_1 (далі - зміни до записів у Реєстрі щодо заміни обтяжувача); 6) скасування внесених приватним нотаріусом Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Скоропад В.В. змін до записів про іпотеку від 12.07.2011 №№4310663, 4311109, 4311531, 4312228, 4312377, 4313064, 4337901, 8515502 у Реєстрі щодо заміни іпотекодержателя з ПАТ "Укргазпромбанк" на ОСОБА_1 (далі - зміни до записів у Реєстрі щодо заміни іпотекодержателя); 7) скасування внесених приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І. записів від 09.08.2017 у Реєстрі про проведену державну реєстрацію права власності №№ 21883160, 21887324, 21887160, 21886720, 21886031, 21885218, 21886358, за результатами внесення яких право власності на всі земельні ділянки, що входили до цілісного майнового комплексу ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія", зареєстровано за іпотекодержателем ОСОБА_1 , а також скасування записів від 15.08.2017 №№22009310, 22009221, 22009130, 22008961, 22008775, 22008645, 22008438, 22008274, 22007714, 22007457, 22006438, 22005801, 22005088, 21996251, 21995738, 21995132, 21994497, 21991991, за результатами внесення яких право власності на всі будівлі, що входили до цілісного майнового комплексу ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія", зареєстровано за тією ж особою (далі - записи у Реєстрі про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно боржника); 8) зобов`язання осіб, уповноважених на проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, провести за ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

20. 18.10.2017 ухвалою господарського суду Рівненської області у справі №918/420/16 серед іншого, визнано недійсними електронні торги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.05.2017 з продажу права вимоги ПАТ "Укргазпромбанк" до ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" за кредитним договором від 12.07.2011 №7-КЛ/11-Л, оформленні протоколом електронних торгів від 11.05.2017 №UA-ЕА-2017-04-25-000037-с; визнано недійсним Договір від 06.07.2017 №36 про відступлення права вимоги укладеного між ПАТ "Укргазпромбанк" та ОСОБА_1 ; визнано недійсним Договір від 06.07.2017 про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 12.07.2011; зобов`язано приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Кострикіна В.І. скасувати записи у Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності від 09.08.2017 №21883160, №21887324, №21887160, №21886720, №21886031, №21885218, №21886358 та від 15.08.2017 №22009310, №22009221, №22009130, №22008961, №22008775, №22008645, № 22008438, №2008274, №22007714, №22007457, № 22006438, №22005801, №22005088, №21996251, №21995738, №21995132, №21994497, №1991991; зобов`язано приватного нотаріуса Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Скоропад В.В. скасувати записи від 12.07.2011 №4310687, №4311046, №4311558, №4312176, №4312398, №4313016, №4337839, №8515470 у Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо заміни обтяжувача із ПАТ "Укргазпромбанк" на ОСОБА_1 ; зобов`язано приватного нотаріуса Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Скоропад В.В. скасувати зміни до записів про іпотеку у Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо заміни іпотекодержателя із ПАТ "Укргазпромбанк" на ОСОБА_1 від 12.07.2011 №4310663, №4311109, №4311531, №4312228, №4312377, №4313064, №4337901, №8515502.

21. 13.12.2017 постановою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №918/420/16 апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПАТ "Укргазпромбанк" задоволено, пункти 5-12 ухвали господарського суду Рівненської області від 18.10.2017 у справі №918/420/16 скасовано. Прийнято у цій частині нове судове рішення. Відмовлено у задоволенні заяви про визнання електронних торгів від 11.05.2017 недійсними, про визнання недійсним Договору від 06.07.2017 №36, про визнання недійсним Договору від 06.07.2017 про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 12.07.2011. Відмовлено в задоволенні заяви про зобов`язання приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Кострикіна В.І. скасувати записи у Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності, про зобов`язання приватного нотаріуса Костопільського районного нотаріального округу Рівненської області Скоропад В.В. скасувати записи у Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо заміни обтяжувача із ПАТ "Укргазпромбанк" на ОСОБА_1 , скасувати зміни до записів про іпотеку у Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо зміни іпотекодержателя із ПАТ "Укргазпромбанк" на ОСОБА_1 . Задоволено заяву ОСОБА_1 про заміну кредитора у даній справі з ПАТ "Укргазпромбанк" на правонаступника ОСОБА_1 Замінено кредитора у даній справі - ПАТ "Укргазпромбанк" - на правонаступника ОСОБА_1 ..

22. 12.03.2019 постановою Великої Палати Верховного Суду скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі №918/420/16 в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" про зобов`язання приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Кострикіна В.І. скасувати записи у Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо проведеної державної реєстрації права власності; справу №918/420/16 у цій частині направлено на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

23. Зокрема, за висновками Великої Палати Верховного Суду, заявлені в цій справі вимоги боржника, який фактично оспорює перехід права власності на його майно до іншої особи - переможця електронних торгів, слід розглядати як пов`язані з майном боржника, а спір - з переходом права власності на його майно та в межах справи про банкрутство останнього. Оскільки вимога щодо зобов`язання приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Кострикіна В.І. скасувати записи у Реєстрі про державну реєстрацію права власності на майно боржника за новим власником не пов`язана з іншими заявленими вимогами, так як право власності на спірне майно зареєстроване за ОСОБА_1 , як за іпотекодержателем, а не як за переможцем оскаржуваних торгів та стороною оскаржуваних договорів, помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про неможливість розгляду в межах справи про банкрутство цієї вимоги боржника (ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія").

24. 24.07.2019 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №918/420/16 апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 25.10.2017 (в частині відмови в задоволенні заяви про зобов`язання приватного нотаріуса скасувати записи у Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо проведеної державної реєстрації права власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16)) залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Рівненської області від 18.10.2017 у справі №918/420/16 (в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" про зобов`язання приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Кострикіна В.І. скасувати записи у Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо проведеної державної реєстрації права власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16) - без змін.

25. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що як на момент прийняття оспорюваної ухвали, так і на момент розгляду апеляційної скарги громадянина ОСОБА_1 , право власності на ЦМК належало боржнику - ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія". Вимога щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника поширюється і на вимоги заставних кредиторів, яким на день порушення справи про банкрутство ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" виступав ПАТ "Укргазпромбанк". Уклавши 06.07.2017 договори відступлення права вимоги банку до боржника за договорами кредиту, іпотеки та застави майна між ПАТ "Укргазпромбанк" та громадянином ОСОБА_1 , останній у межах Закону про банкрутство зобов`язаний був заявитися із кредиторськими вимогами, як заставний кредитор. Недотримавшись зазначеної процедури, апелянт ОСОБА_1 фактично порушив вимоги статті 19 Закону про банкрутство; вчинив дії направлені на безпідставне зменшення активів боржника - звернення на майно боржника, та, як наслідок, на зменшення ліквідаційної маси ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія". Мораторій на продаж предмету іпотеки є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання, відтак протягом дії мораторію звернення стягнення на предмет іпотеки неможливе навіть на підставі рішення суду (аналогічний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №726/1538/16-ц).

26. В подальшому постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.11.2019 змінено постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 у справі №918/420/16. Постановлено викласти другий абзац резолютивної частини постанови у такій редакції: "Ухвалу господарського суду Рівненської області від 18.10.2017 у справі №918/420/16 в частині зобов`язання приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Кострикіна В.І. скасувати записи у Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності залишити без змін". У решті постанову від 24.07.2019 та ухвалу від 18.10.2017 у справі №918/420/16 у частині зобов`язання приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Кострикіна В.І. скасувати записи у Єдиному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності залишено без змін.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

27. Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.12.2023 у справі №918/420/16(918/580/20) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбазальтінвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Базальт-Інвест" про витребування майна із чужого незаконного володіння. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Базальт-Інвест" (33001, м.Рівне, вул.Руська, буд.29А, код ЄДРПОУ 42709663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" (вул.Степанська,115, м.Костопіль, Рівненська область, 35000, ЄДРПОУ 35462026) будівлі та земельні ділянки, розташовані за адресою Рівненська область, м.Костопіль, вул.Степанська, 115, а саме: гараж (літ.Ж), площею 96 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334323256234; будівля складу сировини (літ.І), площею 1182,2 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334318656234; будівля складу (літ.Й), площею 4027,3 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334314656234; будівля магазину (літ.К), площею 91,4 м.кв реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334305856234; будівля цеху БТВ (літ.М), площею 13363,5 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334296556234; адмінбудівля (літ.А-2), площею 948,2 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334289456234; будівля ремонтно-механічного цеху (літ.В), площею 1711,1 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334278656234; гараж (літ.Г), площею 362,7 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334269556234; будівля центрального складу (літ.Д), площею 125,2 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334243256234; будівля складу (літ.Н), площею 193,7 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334231656234; будівля градирні (літ.Т), площею 32,3 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334183956234; будівля заправки (літ.Ф), площею 9,7 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334153456234; скважина (літ.Ч), площею 8,9 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1334118156234; будівля обліку газу (літ.У), площею 11,2 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1333664156234; будівля складу готової продукції (літ.О-2), площею 557,6 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1333635456234; будівля складу готової продукції (літ.Ш-1), площею 528,1 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1333600756234; будівля прохідної (літ.Б), площею 23 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1333568356234; будівля прохідної (літ.Щ-2), площею 5,3 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1333430356234; земельна ділянка, площею 0,4553 га, кадастровий номер 5623410100:03:007:0066, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 272352156234; земельна ділянка, площею 0,0077 га, кадастровий номер 5623410100:03:010:0029, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 270806856234; земельна ділянка, площею 7,9989 га, кадастровий номер 5623410100:03:003:0004, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 270762256234; земельна ділянка, площею 0,1048 га, кадастровий номер 5623410100:03:010:0028, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 270745356234; земельна ділянка, площею 0,6588 га, кадастровий номер 5623410100:03:007:0067, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 270704156234;земельна ділянка, площею 0,2418 га, кадастровий номер 5623410100:03:004:0002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 270677156234; земельна ділянка, площею 0,3029 га, кадастровий номер 5623410100:03:003:0005, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 270645456234. Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІН НОМЕР_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Базальт-Інвест" (33001, м.Рівне, вул.Руська, буд.29А, код ЄДРПОУ 42709663), Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбазальтінвест" (33028, м.Рівне, вул.В`ячеслава Чорновола, 13, код ЄДРПОУ 41620705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" (вул.Степанська,115, м.Костопіль, Рівненська область, 35000, ЄДРПОУ 35462026) по 3536 грн 43 коп. судового збору.

27.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що після укладення 06.07.2017 договорів відступлення права вимоги Банку до боржника за договорами кредиту, іпотеки та застави майна між ПАТ "Укргазпромбанк" та громадянином ОСОБА_1 , останній у межах Закону про банкрутство зобов`язаний був заявитися із кредиторськими вимогами як заставний кредитор.

Недотримавшись процедури, ОСОБА_1 фактично порушив вимоги статті 19 Закону про банкрутство - вчинив дії направлені на безпідставне зменшення активів боржника - звернення на майно боржника, та, як наслідок, на зменшення ліквідаційної маси ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія". Мораторій на продаж предмету іпотеки є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання, відтак протягом дії мораторію звернення стягнення на предмет іпотеки неможливе навіть на підставі рішення суду

Як зазначив суд першої інстанції, право власності на цілісний майновий комплекс на момент проведення електронних торгів належало боржнику - ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія", і не могло перейти до ОСОБА_1 на підставі договорів про відступлення права вимоги.

Водночас, як підтверджується матеріалами справи, протягом здійснення судом розгляду заяви про скасування записів у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також перегляду рішень судів у апеляційній та касаційній інстанції, були проведені подальші дії з відчуження нерухомого майна ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія".

З інформаційної довідки №135344467 від 23.08.2018 судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі протоколу №1 від 27.09.2017 загальних зборів засновників передано вищевказані будівлі та земельні ділянки у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбазальтінвест" (ЄДРПОУ 41620705).

У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбазальтінвест" передало усе майно, що входило до цілісного майнового комплексу ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія", Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід-Базальт-Інвест" (ЄДРПОУ 42709663) на підставі рішення учасника №2 від 22.12.2018 та №3 від 14.02.2019, що підтверджується інформаційною довідкою №212076629 від 11.06.2020.

Таким чином, станом на дату звернення з позовом, право власності на будівлі та земельні ділянки, що входили до цілісного майнового комплексу ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" зареєстровано за ТОВ "Захід-Базальт-Інвест".

28. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 рішення Господарського суду Рівненської області від 26.12.2023 у справі №918/420/16(918/580/20) залишено без змін.

28.1. У постанові суд другої інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду та зазначив, що спірне майно вибуло із власності ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" без волі товариства та без належних правовстановлюючих документів, а тому місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для витребування усіх вищевказаних будівель та земельних ділянок від ТОВ "Захід-Базальт-Інвест".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29. До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Базальт-Інвест" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.12.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у справі №918/420/16(918/580/20), в якій скаржник просить суд скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

30. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України та зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема положення частини 1 статті 316, частини 1, 2 статті 321 ЦК України, пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України та не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах.

Судом першої інстанції не було повноцінно та належним чином досліджено зміст спірних правовідносин, адже ухвалюючи оскаржуване рішення суд не врахував, що перший ( ОСОБА_1 ) та всі послідуючі (ТОВ "Захід-Базальт-Інвест" та ТОВ "Укрбазальтінвест") володільці нерухомого майна є добросовісними набувачами за виплатними правочинами.

Скаржник зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення судом першої інстанції не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, які наведені в п. 58 постанови від 14.12.2022 у справі No 461/12525/15-ц (провадження No 14-190цс20).

У касаційній скарзі зазначено, що витребувавши майно з володіння ТОВ "Захід-Базальт-Інвест", суд першої інстанції не мотивував у своєму рішенні необхідності такого втручання у мирне володіння майном та не надано оцінки тягаря, який він поклав на Відповідача таким втручанням.

Скаржник зазначає, що судами не застосовано правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах від 03.10.2011 у справі N 51/232, від 17.10.2011 у справі N 5002-8/5447- 2010, від 21.03.2018 у справі N 904/11074/16.

Крім того, скаржник посилається на правовий висновок, викладений постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) щодо застосування ст. ст. 387, 388 ЦК України, який також не був застосований судом першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

31. Відзиву не надано.

Провадження у Верховному Суді

32. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №918/420/16(918/580/20) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 24.06.2024.

33. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Базальт-Інвест" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.12.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у справі №918/420/16(918/580/20) та призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Базальт-Інвест" у справі №918/420/16(918/580/20) на 23 жовтня 2024 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

34. Ухвалою Верховного Суду від 23.10.2024 відкладено розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Базальт-Інвест" на рішення Господарського суду Рівненської області від 26.12.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у справі № 918/420/16(918/580/20) на 30 жовтня 2024 року о 12:50 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача-1, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.

36. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

37. Скаржник у касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, наголошує на порушенні права відповідача як добросовісного набувача спірного нерухомого майна, підстави для витребування якого на користь позивача відсутні.

38. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується з доводами скаржника, з огляду на таке.

39. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що за змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

40. У статті 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення закріплено у статті 321 ЦК України.

41. Відповідно до положень статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

42. Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

43. Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

44. У частині першій статті 388 ЦК України визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

45. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття.

46. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

47. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

48. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до статті 388 ЦК України.

49. При цьому власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та у постанові Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 910/15443/21.

50. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 16.10.2019 у справі 633/1738/16-ц).

51. Відносно добросовісності як елемента пропорційності втручання у право відповідача на спірне майно Суд звертається до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, де зауважено, що за змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача та є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

52. При цьому у спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Закон не вимагає встановлення судом таких обставин в іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, в яких на підставі цих рішень виникли права (пункт 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункт 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц).

53. У спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно. Тому для правильного вирішення спору суду слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача; факт наявності майна у незаконному володінні відповідача; факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном; факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.

Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів. Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15 та від 06.03.2019 № 911/3158/17.

54. Як зазначалося вище, одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України).

55. У позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України, а під час розгляду спорів про витребування майна мають бути встановлені всі юридичні факти, які визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.

56. Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов не володіючого власника до володіючого не власника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

57. Абзацами другим і третім частини третьої, абзацом четвертим частини п`ятої статті 19 Закону про банкрутство унормовано, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; також забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій. Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

58. Судами встановлено, що ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.08.2016 у справі №918/420/16 відповідно до вимог статті 18 Закону про банкрутство було вжито заходів до забезпечення вимог кредиторів.

59. Так, з метою збереження майна, у тому числі цілісного майнового комплексу боржника, суд першої інстанції задовольнив клопотання розпорядника майна ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія» Аверкина В.В. про забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на цілісний майновий комплекс боржника за адресою: АДРЕСА_1 , та обладнання в кількості 8 одиниць.

60. Також цією ж ухвалою місцевий господарський суд заборонив Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України реалізацію на електронних торгах майна боржника, а саме цілісного майнового комплексу, що належить ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія» (вул. Степанська, 115, м. Костопіль, Рівненська область, 35000, ІК 35462026) - дільниці по виробництву базальтових теплоізоляційних матеріалів та 8 одиниць обладнання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

61. Крім того, було покладено на розпорядника майна - арбітражного керуючого Аверкина В.В. обов`язки, передбачені частиною першою статті 18 Закону про банкрутство, а саме: заборонено боржнику - ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія» (вул. Степанська, 115, м. Костопіль, Рівненська область, 35000, ІК 35462026) - укладати без згоди арбітражного керуючого (розпорядника майна) Аверкина В.В. правочини (договори).

62. При цьому вжиті ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.08.2016 заходи забезпечення вимог кредиторів не змінювалися та не скасовувалися судами вищих інстанцій.Тобто, у межах справи №918/420/16 про банкрутство ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія» є чинним мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та вжиті заходи до забезпечення вимог кредиторів.

63. Як встановлено попередніми судовими інстанціями, TOВ «Українська теплоізоляційна компанія» не вступала у будь-які договірні відносини із нинішнім володільцем майна - ТОВ «Захід-Базальт-Інвест», а нерухоме майно вибуло із володіння позивача без його волі, у зв`язку із чим обрано відповідний спосіб захисту майнових прав.

64. Судами встановлено, що, не зважаючи на наявність мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника та вжиті заходи до забезпечення вимог кредиторів, 11.05.2017 в межах процедури ліквідації ПАТ «Укргазпромбанк» проведено електронні торги, за результатами яких переможцем визначено ТОВ «Українська технологічна компанія-1385». Проте, оскільки переможець не виконав вимог, передбачених Регламентом роботи електронної торгової системи щодо організації та проведення відкритих торгів (аукціонів) з продажу активів (майна) банків, які виводяться з ринку, та банків, що ліквідуються, ТОВ «Українська технологічна компанія-1385» дискваліфіковано, що призвело до втрати ним статусу переможця. Переможцем торгів визначено ОСОБА_1 , який запропонував наступну по величині цінову пропозицію.

65. 06.07.2017 ПАТ «Укргазпромбанк» та громадянином ОСОБА_1 укладено договори відступлення права вимоги банку до боржника за договорами кредиту, іпотеки та застави майна.

66. Після укладення договорів відступлення права вимоги банку до боржника за договорами кредиту, іпотеки та застави майна громадянин ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Кострикіна В.І. про переоформлення права власності на земельні ділянки та всі будівлі, що входили до цілісного майнового комплексу боржника - ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія».

67. При цьому, судами встановлено, що за наявності права власності у ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія», банк не здійснював реалізацію майна, належного боржнику на праві власності, а виставляв на електронних торгах лот із продажем прав вимоги банку до боржника за договорами кредиту, іпотеки та застави майна.

68. Таким чином, право власності на ЦМК на момент проведення електронних торгів належало боржнику - ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія» і не могло перейти до ОСОБА_1 на підставі договорів про відступлення права вимоги за договорами кредиту, іпотеки та застави майна.

69. Водночас, протягом здійснення судом розгляду заяви про скасування записів у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також перегляду рішень судів у апеляційній та касаційній інстанції, були проведені подальші дії з відчуження нерухомого майна ТОВ «Українська теплоізоляційна компанія».

70. Громадянин ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Кострикіна В.І. про переоформлення права власності на земельні ділянки та всі будівлі, що входили до цілісного майнового комплексу боржника - ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія".

71. За результатами переоформлення права власності на земельні ділянки, 09.08.2017 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І. були внесені записи до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності за номерами: №21883160, №21887324, №21887160, №21886720, №21886031, №21885218, №21886358.

72. 15.08.2017 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В.І. були внесені записи до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності за номерами: № 22009310, №22009221, №22009130, №22008961, №22008775, №22008645, №22008438, №22008274, №22007714, №22007457, №22006438, №22005801, №22005088, №21996251, №21995738, №21995132, №21994497, №21991991.

73. За результатами внесення даних записів до реєстру за громадянином ОСОБА_1 зареєстровано право власності на усі будівлі, що входили до цілісного майнового комплексу ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія", що відображено у витягах з державних реєстрів, які залучені до матеріалів справи.

74. З огляду на відомості та документи, на підставі яких право власності на нерухоме майно переходило від ОСОБА_1 до ТОВ «Укрбазальтінвест» та в подальшому від ТОВ «Укрбазальтінвест» до ТОВ «Захід-Базальт-Інвест», вбачається, що у обох випадках воно було передана як вклад до статутного капіталу товариства.

75. Таким чином, як встановили суди, станом на дату подання позову, згідно відомостей Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на будівлі та земельні ділянки, що входили до цілісного майнового комплексу ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія» зареєстровано за ТОВ «Захід-Базальт-Інвест».

76. Отже, встановивши те, що спірні об`єкти нерухомого майна вибули із володіння позивача не з його волі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність у позивача права на витребування цього майна від ТОВ «Захід-Базальт-Інвест» в силу приписів пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України. Аргументації щодо спростування цього висновку судів касаційна скарга не містить.

77. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно вибуло із володіння власника не з його волі, а іншим шляхом, то власник має право витребувати це майно, навіть якщо воно придбане за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати.

78. Надаючи оцінку добросовісності відповідача як набувача майна суд апеляційної інстанції встановив, що спірне майно вибуло не з волі позивача та було придбане ТОВ «Захід-Базальт-Інвест» у ланцюгу правочинів від особи, яка не мала права на відчуження спірного майна, оскільки громадянин ОСОБА_1 під час дії мораторію у справі про банкрутство позивача, набув право вимоги від банку до боржника за договорами кредиту, іпотеки та застави майна, а не на об`єкти нерухомості, отже не мав права реєструвати за собою право власності та права відчужувати у подальшому спірне майно

79. При цьому, судом апеляційної інстанції не встановлено недобросовісності відповідача, як набувача майна.

80. Відповідно до положень статті 388 Цивільного кодексу України майно, яке вибуло не за волею власника може бути витребувано у добросовісного набувача. Тому при вибутті майна поза волею власника добросовісність набувача не перешкоджає витребуванню майна.

81. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

82. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

83. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

84. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

85. Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

86. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

87. Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

88. Право витребувати нерухоме майно з огляду на доведену незаконність і безпідставність його відчуження передбачене у чинному законодавстві України.

89. Суд апеляційної інстанції встановив, що майно вибуло з володіння власника поза його волею, зокрема, всупереч заборон встановлених, серед іншого, й законом.

90. Повернення у власність позивача вказаного нерухомого майна, відчуженого поза його волею переслідує легітимну мету охорони права власності особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а також з метою дотримання таких прав відповідно до загальних інтересів суспільства.

91. Також, пропорційність втручання у право володіння та справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання, в цьому випадку полягає у тому, що позивач, всупереч заборон встановлених законом, поза його волею був позбавлений права володіння на спірне майно.

92. Враховуючи наведене, єдиним можливим в цьому випадку способом поновлення порушеного права позивача на володіння спірним майном, який може забезпечити приведення обсягу прав сторін в контексті спірного майна у стан, який існував до його відчуження, є саме витребування належного позивачу майна.

93. Віндикація в межах провадження у справі про банкрутство є не лише способом консолідації ліквідаційної маси, оскільки захист права власності боржника, з урахуванням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, також презюмується. Такий захист спрямований на попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном саме власником, в тому числі власником, який є боржником у провадженні у справі про банкрутство, оскільки власник майна наділений в тому числі правом на погашення власних боргів за рахунок належного йому майна. Повернення майна може прямо вплинути як на діяльність юридичної особи-боржника в цілому, так і на права керівників юридичної особи, так і на її учасників.

94. Відтак, втручання у право ТОВ «Захід-Базальт-Інвест» на володіння майном в цьому випадку переслідує легітимну мету, цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право та не призводить до понесення останнім індивідуального і надмірного тягаря.

95. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

96. Згідно статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

97. Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

98. Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

99. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

100. З огляду на викладене, аргументи скаржника визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

101. З урахуванням висновків, наведених у цій постанові, посилання скаржника на інші загальні висновки Верховного Суду носять декларативний характер, ухвалені у справах з очевидно іншою нормативно-доказовою базою і також не свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

102. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

103. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

104. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

105. Враховуючи наведені положення законодавства та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у цій справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі рішення та постанова відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Судові витрати

106. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Базальт-Інвест" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 26.12.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 у справі №918/420/16(918/580/20) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

В.Я. Погребняк