Рішення від 06.11.2024 по справі 180/1907/24

Справа № 180/1907/24

2/180/750/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 р. м.Марганець

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Хомченко С.І.,

з секретарем судового засідання Меньшиковою А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Марганецького гірничо-збагачувального комбінату» про розірвання договору про добровільне відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Чепурнов В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про розірвання договору про добровільне відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків, посилаючись на те, що ОСОБА_1 з 1995 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Працювала на різних посадах. 10.01.2023 року була звільнена на підставі п.2 ст.40 КЗпП України. 30.08.2013 року з нею стався нещасний випадок на виробництві. Відповідно до довідки МСЕК 18.01.2017 року їй встановлено 20% втрати професійної працездатності. Також протягом часу, що вона перебувала у трудовимх відносинах з відповідачем, вона працювала в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворіла на професійні захворювання. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, вона втратила своє здоров`я. У зв`язку з виробничою травмою та з хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються її нормальні життєві зв`язки, вона позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє її можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання виробничої травми та хронічного професійного захворювання, вона постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, вона постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Незважаючи на наявні рекомендації щодо доцільності направлення ОСОБА_1 на обласний МСЕК, представники АТ «Марганецький гірничо- збагачувальний комбінат» повідомили позивачу, що вони будуть сприяти в направлені на МСЕК лише за умови укладання договору про добровільне відшкодування моральної шкоди. Представник АТ «Марганецький гірничо збагачувальний комбінат» запросив позивача до себе та запропонував підписати договір на добровільне відшкодування моральної шкоди, на визначену відповідачем суму, без жодного обговорення її розміру. ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що саме від підприємства залежить її допуск до МСЕК та подальше визначення розміру відсотку втрати професійної працездатності, встановлення групи інвалідності і як наслідок отримання регресних виплат від держави, вимушена була погодиться на умови договору, визначені відповідачем. 19.02.2024 року ОСОБА_1 підписала договір про добровільне відшкодування моральної шкоди в сумі 6211,18 грн за заподіяну шкоду внаслідок травмування на виробництві та 6211,18 грн. за професійне захворювання. При цьому з особами, які зазначені в договорі він не зустрічався, суми відшкодування не обговорювалися, їй було надано вже виготовлений раніше та підписаний ними договір. Оглядом МСЕК 20.06.2024 року їй встановлено 65% втрати працездатності та третя група інвалідності. На час підписання вказаного вище договору ОСОБА_1 витратила значні кошти на лікування і розуміючи, що подальше зволіканням з направленням на МСЕК призведе до ще більших витрат, була вимушена погодиться на умови запропоновані колишнім роботодавцем. Вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача їй має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежної праці, що спричинило виникнення у неї хронічного професійного захворювання, а також з вини роботодавця вона отримала виробничу травму. Зазначений вище договір з підприємством вона підписала під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. Потрібно врахувати, що керівництво відповідача цілком усвідомлювало, що договір з ОСОБА_1 підписується на вкрай невигідних для позивача умовах. Тому позивач просив визнати недійсним та розірвати договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, укладений 19.02.2024 року між АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 , як такий, що вчинено під впливом тяжких для неї обставин і на вкрай невигідних умовах; стягнути на свою користь з відповідача моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків, у розмірі 250 000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 15000 гривень та судові витрати.

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2024 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження.

Представник відповідача надав відзив на позов, відповідно до якого позов не визнає в повному обсязі. У відзиві зазначив, що 19.02.2024 року між позивачем та відповідачем укладено договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, відповідно до якого позивачу виплачені кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди, тому моральна шкода вважається відшкодованою. Правочин укладено позивачем добровільно, позивачем не надано доказів, що в нього існували тяжкі обставини і він не усвідомлював своїх дій. Договір виконано, позивач отримав кошти, тим самим підтвердив бажання настання наслідків укладеного договору. Розмір, завданої моральної шкоди, зазначеної в позові є надмірно завищеним. Просить відмовити в задоволенні позову, надав заяву про розгляд без його участі.

15 жовтня 2024 року до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згядно якої позивач просить суд визнати недійсним та розрвати договір від 19 лютого 2024 року про добровільне відшкодування ОСОБА_1 АТ «Марганецький ГЗК» моральної шкоди за заподіяну позивачці шкоди здоров`ю від отриманої травми внаслідок нещасного випадку на виробництві в сумі 6211,18 грн., як такий, що вчинено під впливом тяжких для неї обставин і на вкрай невигідних умовах. Визнати недійсним та розрвати договір від 19 лютого 2024 року про добровільне відшкодування ОСОБА_1 АТ «Марганецький ГЗК» моральної шкоди за заподіяну позивачці шкоди здоров`ю внаслідок професійного захворювання на виробництві, як такий, що вчинено під впливом тяжких для неї обставин і на вкрай невигідних умовах. Стягнути з АТ «Марганецький ГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок травмування на виробництві 150000,00 грн. Стягнути з АТ «Марганецький ГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, внаслідок професійного захворювання під час виконання трудових обов`язків 200000,00 грн. Стягнути з АТ «Марганецький ГЗК» на користь ОСОБА_1 витратина правничу допомогу в сумі 15000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до ч.2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Згідно копії трудової книжки, виданої на ім`я позивача, вона у 1995 році була прийнята на роботу АТ «Марганецький ГЗК»; в подальшому працювала за різними спеціальностями, 10.01.2023 звільнена у звязку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я на підставі п.2 ст.40 КЗпП України.

19 лютого 2024 року між АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 було укладено у простій письмовій формі договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, за умовами якого на підставі частини 1 статті 1168 Цивільного Кодексу України, уклали цей договір про добровільне відшкодування відповідачем моральної шкоди, яка завдана позивачу втратою здоров`я внаслідок виявлених захворювань, отриманих під час роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький ГЗК» та отриманням виробничої травми.

Згідно договорупро відшкодуванняморальної шкодивід 19.02.2024р.,укладеним міжАТ «МарганецькийГЗК» вособі головиправління АТ«Марганецький ГЗК»Алєксєєнко О.М.та ОСОБА_1 ,строни дійшлизгоди проте,що АТ«Марганецький ГЗК»сплачує одноразовугрошову виплатувідповідачу урозмірі 5000грн.з урахуваннямподатків врахунок відшкодуванняморальної шкоди,заподіяної внаслідокотриманого неюпрофесійного захворюваннята 5000грн.з урахуваннямподатківза заподіяну шкоду внаслідок травмування на виробництві з урахуванням. Прицьому вдоговорі зазначено,що сумувідшкодування визначиласаме ОСОБА_1 ,яка оцінилазавдану їйморальну шкодув розмірі6211,18грн.врахунок відшкодуванняморальної шкоди,заподіяної внаслідокотриманого неюпрофесійного захворюваннята 6211,18грн.за заподіяну шкоду внаслідок травмування на виробництві.

При підписанні даного договору сторони підтверджують, що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов договору, зміст договору зрозумілий, питань, які залишилися б нез`ясованими для них немає, значення, умови та правові наслідки укладеного правочину однаково зрозуміло сторонам і у сторін відсутні заперечення щодо кожної з умов цього договору.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 погодилася на такі умови договору, підписала договір, визначену домовленістю суму отримала.

Відповідно до п. 5 даного договру, при виконанні підприємством усіх своїх зобов"язань, моральна шкода, пов"язана з втратою здоров"я внаслідок виявлених захворювань позивача внаслідок роботи у шкідливих умовах на АТ "Марганецький ГЗК", вважається відшкодованою у повному обсязі.

Отже, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 погодилася на такі умови договору, підписала договір, визначену домовленістю суму отримала.

Позивач просить суд визнати недійсним та розірвати договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, укладений з позивачем.

Згідно чч. 1,3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержавння в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, де передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Такими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім"ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства чи інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Для доведення вкрай невигідних умов вчинення правочину особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

На обгрунтування підстав щодо визнання договору недійсним позивач ОСОБА_1 посилається те, що саме від АТ "Марганецький ГЗК" залежить допуск до МСЕК та подальше визначення розміру відсотку втрати професійної працездатності, встановлення групи інвалідності і отримання регресних виплат від держави, а тому вона вимушена була погодитися на умови договору, які були визначені відповідачем.

Однак, суд вважає доводи позивача необгрунтованими, оскільки, проходження МСЕК, визначення розміру втрати працездатності та сума регресних виплат від держави ніяким чином не залежить від підписання позивачем спірного договору, оскільки підприємство не має жодних важелів для втручання у даний процес.

Таким чином, позивач не надав суду жодного доказу, що саме під час укладання спірного договору в неї існували тяжкі обставини і у неї не було іншого варіанту, як укласти цей договір.

При укладанні договору сторни визначили всі істотні умови, що засвідчили своїми підписами. Відповідач виконав договір, позивач отримак кошти, що свідчить про бажання у сторін настання наслідків укладення договору та те. що договір вчинено добровільно, без будь-якого стороннього впливу.

Отже, судом не встановлено підстав для визнання недійсним договру про добровільне відшкодування моральної шкоди.

За фактом отримання позивачем виробничої травми, 30.08.2013 року складено акт №34/8 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, яким встановлено винуватців нещасного випадку працівників АТ «Марганецький ГЗК» начальника ГЗФ ОСОБА_2 та старшого майстра ГЗФ-1 ОСОБА_3 ..

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 18.01.2017 року серія 12ААА №018303, позивачу встановлено 20% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва.

За фактом виникнення у позивача хронічного професійного захворювання проведено розслідування та складено акт за формою П-4 від 01.03.2024 року про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання.

Відповідно до вказаного вище акту П-4 від 01.03.2023 року, встановлено наявність у позивача ряд професійних захворювань. Відповідно до п. 5 зазначеного акту у позивача відсутні раніше встановлені хронічні професійні захворювання. Згідно вищевказаного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: внаслідок тривалої роботи в умовах дії шкідливих факторів виробничого середовища, недосконалості технології збагачення руди. Згідно вищевказаного акту причинами професійного захворювання стали: піднімання та переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни 41 кг. При нормі до 30 ког.; важкість праці; рівень пилу 5,447 мг/м3 що в 2,7 рази перевищує ПДК при нормі 2,0 мг/м3; рівень марганцю 0,343 мг/м3 при нормі 0,3 мг/м3, що в 1,4 рази перевищує ПДК; рівень шуму 86 Дб, що на 6 Дб перевищує допустимий рівень; рівень вібрації 116 Дб, що перевищує нормативні парамерти в 112 Дб.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 20.06.2024 року серія 12ААА №144487, позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності з 07.05.2024 року, та 65% втрати професійної працездатності (20% повторно по трудовому каліцтву, 30% по рад, 5% по тивм, 5% по хр.інт., 5% по тугов.) Санаторно-курортне лікування, спостереження у сімейного лікаря та лікаря невролога.

Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Судом встановлено, що відповідно до акту за формою П-4 від 01.03.2024 року про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, у позивача встановлено наявність професійних захворювань.

Відповідно до зазначеного акту у позивача відсутні раніше встановлені хронічні професійні захворювання.

Згідно вищевказаного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: внаслідок тривалої роботи в умовах дії шкідливих факторів виробничого середовища, недосконалості технології збагачення руди.

Згідно вищевказаного акту причинами професійного захворювання стали: підіймання та переміщення (разове) вантажів постійно протягом робочої зміни, важкість праці, підвищені рівні пилу, марганцю, шуму, вібрації.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 20.06.2024 року серія 12ААА №144487, позивачу з 07.05.2024 року первинно встановлено третю групу інвалідності та 65% втрати професійної працездатності.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров`я ОСОБА_1 , пов`язаного з виконанням нею трудових обов`язків в шкідливих умовах праці на підприємстві та отриманням виробничої травми з вини підприємства, у зв`язку з чим довідкою МСЕК позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності; приймаючи до уваги стан здоров`я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність зміну повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань; враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 130000 грн, яка спричинена втратою здоров`я, отриманням професійного захворювання та отриманням виробничої травми під час перебування у трудових відносинах з відповідачем.

При визначені розміру компенсації позивачу моральної шкоди, спричиненої отриманням професійних захворювань під час перебування у трудових стосунках з відповідачем, судом враховано також, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Розмір компенсації моральної шкоди, що визначений судом у 130000 грн., є співмірним із характером та тривалістю завданих позивачу моральних страждань, є необхідною та достатньою сатисфакцією. Тому підстави для її стягнення у більшому розмірі відсутні.

Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, судом взято до уваги складне фінансове положення підприємства, перебування підприємства у простої. Разом з тим, суд наголошує, що наведені факти не звільняють у повній мірі відповідача від відшкодування моральної шкоди позивачу та не виправдовують укладення з позивачем договору про виплату йому(позивачу) моральної шкоди у значно заниженому, вкрай несправедливому розмірі.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Як вбачається з матеріалів справи, первинні довідки МСЕК про встановлення третьої групи інвалідності та 65% втрати професійної працездатності видавались позивачу у 2024 році, тобто вже після набрання чинності новою редакцією підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Тому, стягнута з відповідача на користь позивача сума моральної шкоди повинна бути стягнута з утриманням податків та зборів, згідно чинного законодавства України, оскільки сума стягнутої моральної шкоди в розмірі 130000 грн. значно перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

В матеріалах даної справи наявний Договір від 25.08.2024 року про надання правової допомоги, ордер, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, квитанція, акт виконаних робіт від 02.09.2024 року, акт виконаних робіт від 12.10.2024 року.

Проаналізувавши види фактично наданих адвокатом послуг з правничої допомоги, суд доходить висновку, що обсяг розрахунку розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді, є обгрунтованим.

У зв`язку із чим, суд доходить висновку, що позивачем обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, відтак сума таких витрат є співмірною, оскільки відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги та вважає співмірним в даному випадку є стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 гривень, з урахуванням складності справи та фактичного обсягу виконаних робіт.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістомст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.Доказування неможе ґрунтуватися на припущеннях.Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Виходячи із змістуст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Стаття 80 ЦПК Українипрезюмує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, дослідивши надані докази, з огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню також 1211 гривень 20 коп. судового збору, сплаченого при зверненні до суду за вимогу про визнання недійсним договору та 1300 гривень на користь держави за вимогу про стягнення моральної шкоди (з розрахунку: 1% від суми моральної шкоди, присудженої до стягнення).

Керуючись ст.ст. 12, 76-78, 246, 258, 263-268, 430 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Марганецького гірничо-збагачувального комбінату» про розірвання договору про добровільне відшкодування моральної шкоди, стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, внаслідок виконання трудових обов`язків задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 130 000 гривень, з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000 гривень та сплачений судовий збір 1211 грн.20 коп..

Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 1300 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Марганецький міський суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: С. І. Хомченко