Рішення

від 22.10.2024 по справі 359/6717/23

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/6717/23

Провадження № 2/359/358/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2023 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :

головуючої судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарях Ліман А.Г., Русан А.М.,

за участі представника позивача адвоката Чугаєнко О.М., представника відповідача адвоката Сільченко С.О., представника профспілкових організацій ОСОБА_1 , представника НАЗК Гирич К.С.

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Зал офіційних делегацій», треті особи без самостійних вимог : Національне агентство з питань запобігання корупції, Об`єднання незалежних профспілок авіапрацівників, Незалежна профспілка авіапрацівників Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, -

встановив :

11 липня 2023 року ОСОБА_2 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом, яким просила визнати неправомірним та скасувати наказ Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» (далі по тексту - ДП «Зал офіційних делегацій») від 31 травня 2023 року за № 31/05-02-2023 «Про припинення трудового договору» та поновити позивача на посаді начальника господарського відділу ДП «Зал офіційних делегацій».

Вимоги обгрунтовано тим, що позивач з липня 1994 року працювала на різних посадах в ДП «Зал офіційних делегацій». 22 вересня 2014 року її обрано головою Ради профспілки, а саме Незалежної профспілки авіапрацівників ДП «Зал офіційних делегацій». З січня 2017 року ОСОБА_2 переведено на посаду начальника господарського відділу. На підставі наказу відповідача за № 75/К від 31 травня 2021 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області у цивільній справі № 359/6000/21 від 15 листопада 2021 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року, вказаний вище наказ про звільнення визнано незаконним і скасовано, а ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника господарського відділу.

На виконання даного судового рішення, позивача наказами відповідача від 16 листопада 2021 року за № 96/од та № 165/к було поновлено на посаді та оголошено простій до 31 травня 2021 року. Також наказом від 18 листопада 2021 року за № 98/од посаду ОСОБА_2 було виведено поза штат. Наказами від 31 грудня 2021 року та від 02 лютого 2022 року за № 174/к та № 10/к позивачу було продовжено простій.

В подальшому, 18 лютого 2022 року ДП «Зал офіційних делегацій» видав два накази за № 14/к, яким скоротив позаштатного працівника ОСОБА_2 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 22 квітня 2022 року, та за № 15/к, яким припинив дію наказу № 10/к від 02 лютого 2022 року про оголошення простою з 21 лютого 2022 року та оголосив ОСОБА_2 простій не з вини працівника з 21 лютого 2022 року до дати скорочення як позаштатного працівника за п. 1 ст. 40 КЗпП України. 20 травня 2022 року відповідач видав наказ № 20/05-01-2022 про припинення трудового договору (контракту), яким звільнив ОСОБА_2 з 22 травня 2022 року у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області у цивільній справі № 359/3832/22 від 30 січня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Зал офіційних делегацій» від 20 травня 2022 року за № 20/05-01-2022, яким ОСОБА_2 звільнено з займаної посади з 22 травня 2022 року скасовано.

На виконання даного судового рішення відповідач 30 січня 2023 року видав наказ № 30/01-01-2023, яким поновив позивача на посаді начальника господарського відділу ДП «Зал офіційних делегацій». Також видав цього ж дня наказ № 30/01-02-2023, яким призупинив дію трудового договору з ОСОБА_2 до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.

В подальшому, 02 лютого 2023 року відповідач видав наказ № 02/02-01-2023, яким скоротив посаду позивача, у зв`язку з чим 07 лютого 2023 року позивачу було направлено лист щодо скорочення посади ОСОБА_2 та повідомлено про відсутність вакантних посад.

31 травня 2023 року ДП «Зал офіційних делегацій» видав наказ № 31/05-02-2023 «Про припинення трудового договору», яким звільнив позивача з 31 травня 2023 року з посади начальника господарського відділу.

Позивач стверджує, що вказані судові рішення виконано ДП «Зал офіційних делегацій» лише формально, тобто на папері, оскільки фактично її так і не було допущено до виконання обов`язків за раніше зайнятою посадою та до робочого місця. Череда її звільнень почалась через активну позицію як голови профспілкового органу в боротьбі з чисельними незаконними звільненнями працівників на підприємстві, її викривальни-цькими діями, у зв`язку з чим вона набула статусу викривача згідно ст. 1, 53-4 Закону України «Про запобігання корупції». Крім того, ОСОБА_2 вважає, що її звільнення відбулось з порушенням вимог ст. 43, 42,49-2 КЗпП України.

Зважаючи на це, позивач просить захистити порушені трудові права та визнати незаконним і скасувати наказ № 31/05-02-2023 від 31 травня 2023 року про її звільнення. Разом з тим, просила не стягувати з відповідача на власну користь середньомісячний заробіток, передбачений ст. 235 КЗпП України.

Ухвалою суду від 14 липня 2023 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом і повідомленням сторін. Крім того, сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

14 серпня 2023 року відповідач ДП «Зал офіційних делегацій» подав відзив, яким позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову зважаючи на наступне. Юридичні особи на власний розсуд самостійно визначають свою організаційну структуру, встановлюють чисельність працівників і штатний розпис, а тому, при скороченні посади позивача на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, діяло законно.

Трудовий договір з ОСОБА_2 був призупиненим, після її поновлення 30 січня 2023 року на роботі згідно наказу № 30/01-02-2023 від 30 січня 2023 року на підставі ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Про наведене позивача було повідомлено шляхом направлення електронного листа та засобами АТ «Укрпошта».

Ще до поновлення ОСОБА_2 на підставі судового рішення, відповідач почав процедуру масового вивільнення працівників ДП «Зал офіційних делегацій». Так, наказом відповідача від 22 грудня 2022 року за № 22/12-01/од «Про скорочення чисельності та штату працівників» було введено в дію організаційно управлінську структуру ДП «Зал офіційних делегацій» та штатний розпис з 01 березня 2023 року, які було затверджено 14 листопада 2022 року.

До цього часу на підприємстві діяла організаційна структура та штатний розпис, введені в дію на підставі наказу ДП «Зал офіційних делегацій» від 20 березня 2021 року за №58/к з 01 червня 2021 року.

До виконання наказу 22 грудня 2022 року за № 22/12-01/од, відповідач ініціював проведення консультацій з чинними на підприємстві профспілковими організаціями, однак консультації, після двох пропозицій роботодавця, проведені не були. Згодом, з 01 березня 2023 року, ввів в дію нову організаційно управлінську структуру ДП «Зал офіційних делегацій» та штатний розпис.

Відповідач не заперечував факт видачі наказів від 30 січня 2023 року про поновлення на роботі та про призупинення дії трудового договору, а також наказу від 02 лютого 2023 року про скорочення посади ОСОБА_2 та щодо направлення 07 лютого 2023 року копій вказаних наказів та повідомлення про відсутні вакантні посади позивачу на електронну пошту та засобами зв`язку АТ «Укрпошта». Однак зазначив, що через масове звільнення працівників, підприємство не мало можливості забезпечити ОСОБА_2 переважного права або переваги при залишенні на посаді, а також запропонувати їй переведення на іншу посаду.

На виконання вимог ст. 43, 252 КЗпП України 28 лютого 2023 року відповідач направив на електронну пошту та засобами зв`язку АТ «Укрпошта`до Об`єднання незалежних профспілок авіапрацівників (далі по тексту - ОНПА) та Незалежної профспілки авіа-працівників ДП «Зал офіційних делегацій» (далі по тексту НПА ДП «ЗОД») подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_2 ОНПА лист не отримала, а НПА ДП «ЗОД» - отримала, проте жодної реакції на подання не відбулось. У зв`язку з чим 20 квітня 2023 року подання про звільнення повторно були направлені вказаним профспілковим організаціям. І знову ж таки, жодної реакції чи відповіді на ці звернення не було.

Зважаючи на вказане, виконавши всі вимоги ст. 40, 43, 49-4, 49-2, КЗпП України, відповідач 31 травня 2023 року видав наказ про звільнення позивача, яке вважає повністю законним.

Також у відзиві ДП «Зал офіційних делегацій» вказав на те, що посилання позивача на те, що вона і наразі зазнає переслідувань від відповідача через її викривальницькі дії щодо службових осіб підприємства та має статус викривача, вважає безпідставними, оскільки з моменту поновлення ОСОБА_2 на посаді, нею не подавались нові заяви чи повідомлення про корупційні дії на підприємстві, відтак підстав для використання нею статусу та гарантій викривача при даному звільненні немає. Більш того, на підприємстві введено нову організаційно управлінську структуру та штатний розпис, у зв`язку з чим відбувались чисельні звільнення працівників, в тому числі ОСОБА_2 .. Тобто, звільнення позивача не є вибірковим та таким, що спрямоване на її переслідування, утиски чи порушення трудових прав.

11 серпня та 11 вересня 2023 року Національне агенство з питань запобігання корупції (далі по тексту - НАЗК) подало до суду пояснення, у яких зазначено, що ОСОБА_2 21 лютого 2020 року звернулась із заявою до Державної аудиторської служби України щодо фактів можливих порушень законодавства про оплату праці (безпідставне нарахування та виплата премій і надбавок, зловживання службовим становищем), у зв`язку з чим на підставі абз. 20 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» та п. 16? ч. 1 ст. 3 КПК України з 02 березня 2020 року набула статусу викривача. На позивача, згідно ч. 1 ст. 53? вказаного Закону розповсюджуються гарантії, які ДП «Зал офіційних делегацій» систематично та неодноразово порушує. НАЗК вважає поновлення ОСОБА_2 на роботі на виконання судових рішень формальними, оскільки її при жодному поновлені так і не було допущено до роботи та майже одразу після поновлення було заново звільнено. Відтак, череда незаконних звільнень, які стали наслідком викривальницьких дій позивача, не припинились і мають наслідком чисельні звільнення ОСОБА_2 з різних підстав. Зважаючи на це, НАЗК підтримало позовні вимоги ОСОБА_2 та просило їх задовольнити.

Належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання ОСОБА_2 до суду не з`явилась. Однак уповноважила представляти власні інтереси в суді адвоката Чугаєнко О.М..

Представник позивача адвокат Чугаєнко О.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві. Наголосила також, що ОСОБА_2 не просить суд стягувати, у разі задоволення позовних вимог, середньомісячний заробіток, передбачений ст. 235 КЗпП України, та судові витрати, оскільки їх не понесено.

Представник відповідача ДП «Зал офіційних делегацій» адвокат Сільченко С.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні з підстав, наведених у відзиві та додаткових поясненнях.

Представник профспілкових організацій Тимошенко В.В. підтримав позовні вимоги ОСОБА_2 та просив їх задовольнити, оскільки вважає чисельні звільнення позивача незаконними та такими, що спрямовані на її переслідування як активного діяча колективу, який був проти незаконних звільнень працівників підприємства та у встановленому порядку набула статусу викривача за Законом України «Про запобігання корупції».

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши матеріали справи з наявними в ній доказами, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши її у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2передбачено, що відповідно ст.55,124 Конституції Українита ч.1ст.4,ч.1ст.5 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встанов-леному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст.12,81,89ЦПК України,кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимогист. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 працювала в ДП «Зал офіційних делегацій» на посаді начальника господарського відділу. Ця обставина підтверджується записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 заведеної 15 серпня 1985 року.

21 лютого 2020 року НПА, за підписом голови ОСОБА_2 , звернулась зі зверненням за № 21/02 до Державної аудиторської служби України (вхідний № 14-76 від 02 березня 2020 року) щодо фактів можливих порушень законодавства з оплати праці, а саме безпідстав-ного нарахування та виплати премій і надбавок, зловживанням службовим становищем протягом 2,5 років керівництвом ДП «Зал офіційних делегацій».

Державна аудиторська служба України листом від 18 січня 2021 року повідомило НПА про те, що нею на підставі звернення Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 17 вересня 2019 року у 2020 році проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Зал офіційних делегацій» за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року, під час якої досліджено, зокрема, питання дотримання законодавства з оплати праці. Матеріали заходу державного фінансового контролю надіслано для розгляду та прийняття рішень відповідно вимог КПК України. Головне управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України листом від 31 серпня 2020 року проінформувало про те, що матеріали ревізії долучено до кримінального провадження за № 42019110000000295 від 20 вересня 2020 року та за цими матеріалами проводиться судова експертиза.

10 березня 2021 року наказом підприємства за № 38-К ОСОБА_2 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Наказом №75/К (розпорядженням) її звільнено з посади начальника господарського відділу у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України, на підставі наказу за №58/к від 29 березня 2021 року.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано неправомірним та скасовано наказ (розпорядження) ДП «Зал офіційних делегацій» за № 75/К від 31 травня 2021 року «Про припинення трудового договору (контракту)», поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника господарського відділу ДП «Зал офіційних делегацій» з 01 червня 2021 року. Допущено негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Стягнуто з ДП «Зал офіційних делегацій» на користь позивача 157203 грн. 20 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 червня 2021 року по 15 листопада 2021 року, 1 908 грн. 00 коп. судового збору. Стягнути з ДП «Зал офіційних делегацій» на користь держави 1572 грн. 03 коп. судового збору.

Дані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені при розгляді цивільної справи за № 359/6000/21, набрали законної сили.

Згідно ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В силу наведеної норми вказані вище обставини не підлягають доказуванню, оскільки визнаються і не заперечуються сторонами, а також підтверджуються судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Даними судовими рішеннями, ухваленими при розгляді цивільної справи за № 359/6000/21, зокрема встановлено, що ОСОБА_2 є викривачем і на неї мають розповсюджуватись гарантії, передбачені Законом України «Про запобігання корупції», в тому числі щодо недопущення її звільнення.

Судом також встановлено, що на виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року, наказом ДП «Зал офіційних делегацій» за № 96/од від 16 листопада 2021 року, ОСОБА_2 було поновлено на посаді начальника господарського відділу підприємства. З даним наказом позивача в цей же день ознайомлено під підпис.

Наказом відповідача за № 20/05-01-2022 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_2 звільнено з посади начальника господарського відділу на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 22 травня 2022 року.

Рішенням Бориспільськогоміськрайонного судуКиївської областівід 30січня 2023року ухваленогоу цивільнійсправі №359/3832/22позов ОСОБА_2 задоволено частково,а саме: 1) визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Зал офіційних делегацій» за № 20/05-01-2022 від 20 травня 2022 року щодо звільнення ОСОБА_2 з роботи з 22 травня 2022 року за скороченням штату працівників, п.1ст.40КЗпП України та поновлено її на роботі на посаді начальника господарського відділу ДП «Зал офіційних делегацій» з 22 травня 2022 року; 2) стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 травня 2022 року по 30 січня 2023 року включно в розмірі 154880,00 грн. з утриманням обов`язкових податків та зборів в порядку, визначеномуПодатковим кодексом України; 3) стягнуто з ДП «Зал офіційних делегацій» на користь ОСОБА_2 витрати з оплати судового збору в розмірі 992, 40 грн.

Дане судове рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року та постановою Верховного суду від 09 жовтня 2024 року та набрало законної сили.

Вказаними судовими рішеннями констатовано, що незважаючи на ту обставину, що роботодавцем формально надано докази на підтвердження наявності підстав для звільнення ОСОБА_2 у зв`язку зі скороченням посади, яку вона обіймала, сукупність інших рішень керівника підприємства свідчать про застосування до позивача негативних заходів впливу, які носили вибірковий характер. Так, протягом часу з 16 листопада 2021 року до дати звільнення 22 травня 2022 року ОСОБА_2 так і не була допущена до свого робочого місця, їй неодноразово оголошувались простої зі звільненням від обов`язку знаходитись на робочому місці, не виготовлявся пропуск на територію попри поданий пакет документів та зменшився розмір заробітної плати.

Згідно п. 6 ч. 1ст. 5-1 КЗпП Українитаст. 43 Конституції Українидержава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною 1ст. 233 КЗпП Українивстановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Позивача повідомлено про звільнення роботодавцем, з одночасним направленням копії наказу про звільнення листом, який направлено на адресу її проживання з рекомендованим повідомленням та описом вкладення засобами зв`язку Укрпошта (штрихкод для відстеження 0830201317633). Даного листа ОСОБА_2 отримала 07 червня 2023 року.

Згідно ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відтак з 08 червня 2023 року розпочато перебіг місячного строку для звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про скасування наказу про звільнення та її поновлення на роботі.

З даним позовом до суду ОСОБА_2 звернулась засобами зв`язку Укрпошта 07 липня 2023 року, що підтверджується штемпелем на конверті. Зважаючи на це, суд приходить висновку, що нею не пропущено місячний строк для звернення до суду з даним позовом.

У статті 43 Конституції Українизазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістомстатті 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Підставами припинення трудового договору, відповідно п. 4 ч. 1ст. 36 КЗпП України, серед іншого, є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за статтями 40, 41 даного Кодексу.

У пункті 1 ч. 1ст. 40 КЗпП Українизазначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч. 1 ст.32та ч. 2 ст.40 КЗпП Українизвільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6статті 40, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених устатті 33 цього Кодексута в інших випадках, передбачених законодавством.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1ст. 40 КЗпП Україниможе мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

За змістом ч. 1ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно ч. 1ст. 62 ГК Українипідприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядну-вання, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господар-ської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 3ст. 64 ГК Українивизначено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Листом Міністерства праці та соціальної політики України «Щодо штатного розпису» за № 162/06/187-07 від 27 червня 2007 року зазначено, що штатний розпис - це документ, який встановлює для даного підприємства, установи, організації структуру, штати та посадові оклади працівників. У штатному розписі містяться назви посад, чисельність персоналу і оклади по кожній посаді. Прийняття, затвердження керівником підприємства штатного розпису проводиться шляхом видання спеціального локального нормативного акта (наказу), що визначатиме кількість працівників кожної професії з розподілом штатних одиниць за структурними підрозділами підприємства.

Згідно правових позицій, висловлених Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі за № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі за № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

За змістом вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що наказом ДП «Зал офіційних делегацій» від 22 березня 2021 року за № 56/к було введено в дію з 04 березня 2021 року нову організаційно-управлінську структуру, затверджену 04 березня 2021 року та штатний розпис підприємства, що затверджений директором ДП «Зал офіційних делегацій» 04 березня 2021 року та погоджений 12 березня 2021 року керівником Державного управління справами.

Наказом ДП «Зал офіційних делегацій» від 29 березня 2021 року за № 58/к введено в дію з 01 червня 2021 року нову організаційно-управлінську структуру, затверджену 22 березня 2021 року та штатний розпис ДП «Зал офіційних делегацій», що затверджений директором підприємства 22 березня 2021 року та погоджений 24 березня 2021 року Керівником Державного управління справами.

Крім того, цим наказом виведено з 01 червня 2021 року з штатного розпису ряд посад, в тому числі посаду начальника господарського відділу, яку обіймала ОСОБА_2 ..

Наказом відповідача за № 18/11-01/од від 18 листопада 2022 року розпочато консультації із спільним представницьким органом первинних профспілкових організацій, що діють на підприємстві, з метою розроблення відповідних заходів, спрямованих на пом`якшення наслідків масового вивільнення працівників ДП «Зал офіційних делегацій» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та зменшення чисельності вивільнених працівників. Зобов`язано створити комісію для визначення працівників підприємства, що мають переважне право залишитись на роботі при скороченні.

У зв`язку з цим, ДП «Зал офіційних делегацій» листами за № 21/11-01-2022 та № 21/11-02-2022 від 21 листопада 2022 року направив голові Первинної профспілкової організації Професійній спілці авіапрацівників України Мугуєвій О. та голові Незалежної профспілки авіапрацівників ОСОБА_2 повідомлення про заплановане масове вивільнення працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України разом з економічним обгрунтуванням причин звільнення працівників підприємства та додатком у виді кількості і категорії (посад) працівників підприємства, яких може стосуватись скорочення за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Наведене підтверджується скріншотом з екрану комп`ютера з відкритим вікном електрон-ної пошти, рекомендованим повідомленням на ім`я адресата голови НПА ДП «Зал офіційних делегацій» Бебешко О.М. із підписом про вручення 02 грудня 2022 року, накладними АТ «Укрпошта» до листів з номерами 0830106442994 та 0830106443001 від 22 листопада 2022 року, квитанціями про сплату поштових послуг за 22 листопада 2022 року, списком згуртованих внутрішніх поштових відправлень за 22 листопада 2022 року, описами вкладень у цінні листи за номерами 0830106442994 та 0830106443001, роздруківки статусу доставки / вручення листа з номером 0830106442994.

Наказом відповідача за № 22/12-01/од від 22 грудня 2022 року з 28 лютого 2023 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України скорочено чисельність та штат працівників ДП «Зал офіційних делегацій» за вказаним в ньому переліком посад. Суд звертає увагу на те, що посади начальника господарського відділу в цьому переліку посад вже не було.

Крім того, даним наказом з 01 березня 2023 року було введено в дію нову організаційно управлінську структуру, затверджену директором підприємства 14 листопада 2022 року, а також штатний розпис ДП «Зал офіційних делегацій», що затверджений директором ДП 14 листопада 2022 року та погоджений 06 грудня 2022 року керівником Державного управління справами.

Голова НПА ДП «Зал офіційних делегацій» Бебешко О.М. листом за № 1-24-12 від 24 грудня 2022 року повідомила керівництво підприємства про категоричну незгоду з масовими вивільненнями працівників та скороченням посад і не надала згоди на скорочення посад та звільнення працівників підприємства.

В свою чергу ДП «Зал офіційних делегацій» листом за № 17/01-02 від 17 січня 2023 року повідомило голову НПА ДП «Зал офіційних делегацій» ОСОБА_2 та голову ППО ДП «Зал офіційних делегацій» ПСАУ Мугуєву О. про можливість проведення, з метою розроблення заходів для пом`якшення наслідків масового вивільнення працівників підприємства на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, та повторно визначити дату проведення таких консультацій.

Наведене підтверджується накладною АТ «Укрпошта» від 18 січня 2023 року щодо листа за номером 0830106805744, описом вкладення у цінний лист, квитанціями про сплату поштових послуг за 18 січня 2023 року, роздруківкою статусу доставки / вручення листа з номером 0830106805744.

Досліджені судом докази свідчать про те, що на підприємстві дійсно відбувались організаційні зміни, у зв`язку з чим вводились нові штатні розписи та вивільнялись працівники.

Разом з тим, суд акцентує свою увагу на тому, що посада начальника господарського відділу ДП «Зал офіційних делегацій», яку обіймала позивач, була виведена зі штату ще 01 червня 2021 року та після цього до штатного розпису підприємства не поверталась і не вводилась. Докази протилежного суду сторонами не надані.

Відтак,відповідач неміг скоротитицю посадуна підставіп.1ст.40КЗпП Україниу зв`язкуз прийняттямостаннього штатногорозпису,який затверджений директором ДП «Зал офіційних делегацій» 14 листопада 2022 року та погоджений 06 грудня 2022 року керівником Державного управління справами та на підставі наказу № 22/12-01/од від 22 грудня 2022 року, оскільки такої посади ще з червня 2021 року в штатному розписі не існувало.

На виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2023 року, ухваленого у цивільній справі за № 359/3832/22 позивача наказом ДП «Зал офіційних делегацій» за № 30/01-01-2023 від 30 січня 2023 року було поновлено на посаді начальника господарського відділу з 22 травня 2022 року (поза штатом).

Крім того наказам за № 30/01-02-2023 від цієї ж дати дію було призупинено дію трудового договору з ОСОБА_2 , начальником господарського відділу (поза штатом), до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше припинення або скасування воєнного стану. За змістом п. 2 вказаного наказу, головного бухгалтера було зобов`язано продовжити облік сум заробітної плати та компенсаційних виплат, які ОСОБА_2 не отримує під час призупинення дії трудового договору.

Даний наказ відповідача є чинним та не скасованим у встановленому законом порядку, докази протилежного до суду не надані.

Тобто, через призупинення дії трудового договору за позивачем обліковувалось робоче місце та посада (поза штатом), однак заробітна плата та інші компенсаційні виплати не виплачувались. Наведене в судовому засіданні підтвердив представник відповідача та не заперечувала представник ОСОБА_2 .

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ч. 1 - 3ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»профспілки, їх об`єднання беруть участь у розробленні державної політики зайнятості населення, державних та територіальних програм зайнятості, проводять спільні консультації з цих проблем з роботодавцями, їх об`єднаннями, а також з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пропонують заходи щодо соціального захисту членів профспілок, які вивільняються в результаті реорганізації або ліквідації підприємств, установ, організацій, здійснюють контроль за виконанням законо-давства про зайнятість.

Права і повноваження профспілок щодо забезпечення захисту працівників від безробіття та його наслідків визначаються законодавством і колективними договорами та угодами. У разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Відповідно ст. 43 КЗпП Українирозірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України, має бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору.

За змістом ч. 3ст. 252 КЗпП Українита ч. 3ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівни-ків, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання професійних спілок).

Сторонами визнається і не заперечується та обставина, що позивач під час звільнення була головою Незалежної профспілки авіапрацівників. Дані обов`язки нею виконуються і після звільнення з посади начальника господарського відділу.

28 лютого 2023 року ДП «Зал офіційних делегацій» направило на електронну та поштову адресу Об`єднання незалежних профспілок авіапрацівників подання за № 28/02-10 від 28 лютого 2023 року про надання згоди на звільнення ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України.

Наведене підтверджується описом вкладень у цінний лист з описом та рекомендованим повідомленням № 083016908179, копію конверту та трекінгу щодо перевірки статусу відстеження за № 083016908179, накладною до вказаного листа та фіскальним чеком про оплату послуг АТ «Укрпошта», з яких вбачається, що поштове відправлення не було отримано адресатом та повернуто за зворотною адресою з відміткою працівників пошти «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Також 28 лютого 2023 року відповідач на поштову адресу Незалежної профспілки авіапрацівників ДП «Зал офіційних делегацій» направив подання за № 28/02-11 про надання згоди на звільнення ОСОБА_2 на підставі п.1 ч. 1ст. 40 КЗпП України.

З копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та з трекінгу щодо перевірки статусу відстеження за № 0830106908160 вбачається, що 04 березня 2023 року профспілковою організацією було отримано вказане подання.

Крім того, 20 квітня 2023 року директором ДП «Зал офіційних делегацій» Гріздак В. на електронну та поштову адресу Об`єднання незалежних профспілок авіапрацівників повторно було направлено подання № 20/04-01 про надання згоди на звільнення позивача на підставі п.1 ч. 1ст. 40 КЗпП України.

Наведене підтверджується описом вкладень у цінний лист з описом та рекомендованим повідомленням за № 0830107062990, трекінгом щодо перевірки статусу відстеження за № 0830107062990, накладною та фіскальним чеком щодо оплати послуг АТ «Укрпошта», з яких вбачається, що поштове відправлення було отримано особисто профспілковою організацією 29 квітня 2023 року.

Крім того, 20 квітня 2023 року відповідач повторно направив на адресу Незалежної профспілки авіапрацівників ДП «Зал офіційних делегацій» подання № 20/04-03 про надання згоди на звільнення ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України.

Проте, відповіді на зазначені подання про звільнення ОСОБА_2 відповідачу від Об`єднання незалежних профспілок авіапрацівників та Незалежної профспілки авіа-працівників ДП «Зал офіційних делегацій» - не надійшло.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів скликання чи призначення дат засідань профспілковими організаціями щодо розгляду подань ДП «Зал офіційних делегацій» про звільнення ОСОБА_2 , протоколів таких засідань та ухвалених за їх наслідком рішень, доказів направлення цих рішень на адресу відповідача, тощо.

Відтак, суд приходить переконання, що відповідачем виконано вимоги ч. 3ст. 252 КЗпП Українита ст. 41, 43 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», у зв`язку з чим ДП «Зал офіційних делегацій» процедурно мало право вирішувати питання щодо звільнення позивача.

Відповідно ч. 1-3ст. 49-2 КЗпП Українипро наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприєм-стві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справіза № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18) зроблено висновок, що «за приписами ч. 1 ст.40, ч. 1 та 3 ст.49-2 КЗпПвбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3ст. 49-2 КЗпПроботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду та існували на день звільнення».

Згідно п. 3 ч. 1ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»вакансія- це вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.

02 лютого 2023 року відповідач видав наказ № 02/02-01-2023, яким скоротив посаду начальника господарського відділу (поза штатом) на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 15 квітня 2023 року та зобов`язав менеджера з персоналу підготувати персональне повідомлення позивачу про наступне вивільнення з пропозицією про переведення на вакантні посади. Підставами для цього в наказі зазначено : введення на території держави Україна з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року воєнного стану, який весь час пролонгується; закриття повітряного простору над Україною для польотів цивільної авіації з 24 лютого 2022 року та закриття пункту пропуску через державний кордон в Міжнародному аеропорту «Бориспіль», які унеможливлюють здійснення фінансово господарської діяльності ДП «Зал офіційних делегацій».

Також зазначено, що у зв`язку з відсутністю реальних перспектив відновлення авіаційної галузі через продовження воєнного стану або після його припинення / закінчення, та для забезпечення соціального захисту працівників підприємства (отримання вихідної допомоги від підприємства, допомоги по безробіттю, можливість подальшого офіційного працевлаштування) наказом від 22 грудня 2022 року за № 22/12-01/од скорочено штат та чисельність працівників ДП «Зал офіційних делегацій» з 01 березня 2023 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

З огляду на вказане суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_2 із заявами до відповідача про наявність бажання звільнитись та отримати вихідну допомогу через наміри стати на облік до центру зайнятості чи офіційно працевлаштуватись у іншому місці.

В свою чергу представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що позивач не зверталась до ДП «Зал офіційних делегацій» з заявами такого змісту. Представник позивача підтвердила відсутність у ОСОБА_2 таких намірів, а навпаки вже втретє намагається відновити порушені трудові права та поновитись на посаді у підприємстві.

Листом підприємства за номером 0830106872581 від 09 лютого 2023 року ОСОБА_2 було направлено копію наказу № 02/02-01-2023 від 02 лютого 2023 року про скорочення її посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та повідомлення від 07 лютого 2023 року за № 07/02-01 про скорочення посади начальника господарського відділу із зазначенням про відсутність будь яких вакантних посад по підприємству.

Наведене підтверджується описом згуртованих внутрішніх поштових відправлень від 09 лютого 2023 року, описом вкладення у цінний лист за номером 0830106872581, накладною до вказаного листа та квитанцією про сплату послуг відділу поштового зв`язку АТ «Укрпошта», роздруківкою трекінгу поштового відправлення з відміткою про вручення даного листа за дорученням 09 березня 2023 року.

Вказані вище документи було також направлено позивачу роботодавцем на електронну пошту.

Наказом ДП «Зал офіційних делегацій» за № 19/05-2022 від 19 травня 2022 року затверджено Порядок фіксації доведення інформації або документів до відома працівників підприємства шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку (далі по тексту - Порядок).

Відповідно п. 4 вказаного Порядку інформація або документи, що стосуються окремих працівників підприємства надсилаються працівнику з використанням засобів телекому-нікаційного зв`язку виключно на його адресу електронної пошти та / або за іншими контактними даними (Viber чи інший месенджер), які знаходяться в розпорядженні ДП «Зал офіційних делегацій» та зазначені в його особовій справі.

У зв`язку з цим, на підставі вказаного Порядку 09 лютого 2023 року о 11 год. 38 хв. ОСОБА_2 було надіслано вказані вище документи на застосунок Вайбер за мобільним номером позивача ( НОМЕР_2 ).

Також в друкованих засобах, газетах Урядовий кур`єр (випуск № 28 (7426) від 09 лютого 2023 року) та Вісті (щотижневик № 6 (1161) від 10 лютого 2023 року) ДП «Зал офіційних делегацій» розмістило оголошення про звільнення ряду працівників ДП «Зал офіційних делегацій» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України згідно наказу відповідача від 22 грудня 2022 року за № 22/12-01/од щодо скорочення штату та чисельності працівників. А також, в окремому абзаці зазначено, що на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України наказом № 02/02-01-2023 року від 02 лютого 2023 року скорочено позаштатну посаду начальника господарського відділу ДП «Зал офіційних делегацій» з 15 квітня 2023 року, внаслідок чого підприємство повідомило про звільнення ОСОБА_2 з 15 квітня 2023 року.

У зв`язку з наведеним суд звертає увагу на те, що підставою для звільнення позивача був саме наказ ДП «Зал офіційних делегацій» за № 02/02-01-2023 року від 02 лютого 2023 року щодо скорочення позаштатної посади начальника господарського відділу, а не у зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників підприємства згідно наказу від 22 грудня 2022 року за № 22/12-01/од.

Зважаючи на вказані вище висновки та зауваження, суд критично ставиться до тверджень відповідача про масове вивільнення працівників на підприємстві, в тому числі позивача, оскільки звільнення ОСОБА_2 відбувалось не через скорочення штату та чисельності працівників у зв`язку з запровадженням нових організаційно управлінських заходів та введеного нового штатного розписую, а через призупинення з нею дії трудового договору після поновлення на посаді за судовим рішенням та скорочення саме її посади.

Крім того, вказане спростовує пояснення представника відповідача про те, що ОСОБА_2 звільнено наряду з іншими працівниками через масові звільнення на підставі наказу від 22 грудня 2022 року за № 22/12-01/од, оскільки посади позивача взагалі не було у останньому та попередньому штатних розписах, а звільнення ОСОБА_2 здійснено окремо від загальної маси працівників та з інших підстав.

Також суд критично ставиться до доводів ДП «Зал офіційих делегацій» про наявність економічної обґрунтованості в діях роботодавця щодо звільнення позивача, оскільки, як це вже встановлено судом вище, під час призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 підприємство не несло жодних витрат по оплаті її праці, не виплачувало заробітної плати чи інших грошових компенсацій. Відтак, доцільність негайного звільнення ОСОБА_2 одразу після її поновлення на посаді, є сумнівною.

Щодо тверджень ОСОБА_2 про порушення підприємством вимог абз. 20 с. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 53? Закону України «Про запобігання корупції» та подальше утискання трудових прав позивача, як викривача, слід зазначити наступне.

Відповідно абз. 20 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції»(далі - Закон) викривач - це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушеньЗакону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Згідно ч. 1ст. 53-3 Законуправа викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.

За змістом вимог ч. 1ст. 53-4 Законувикривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цьогоЗакону.

Верховний Суд у постанові від 06 жовтня 2021 року по справі № 361/8080/18 зазначив, що викривач набуває свого статусу з моменту, коли він здійснив всі залежні від нього дії для повідомлення про порушення вимогЗакону України «Про запобігання корупції»іншою особою, щоб відповідна інформація надійшла до адресата.

З моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває імунітет, суть якого розкрито у ч. 3ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції». Відповідно положень зазначеної норми особа або член її сім`ї не може бути звільнена у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимогвказаного іншою особою.

Водночас такий імунітет не є абсолютним і має певні межі. В першу чергу, повинен бути наявним зв`язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимогЗакону України «Про запобігання корупції»іншою особою.

Наступною обставиною, що свідчить про наявність у викривача імунітету, є те, що ним повинно бути повідомлено про порушення самеЗакону України «Про запобігання корупції», а не іншогозаконуі саме тих вимог, які ним визначені, у тому числі встановлені ним заборони і обмеження.

Ще одним обов`язковим елементом, за наявності якого особа отримує імунітет викривача, є застосування до нього, негативних заходів впливу, перелік яких не є вичерпним.

Про наявність зв`язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимогЗакону України «Про запобігання корупції»іншою особою може свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини: певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім застосу-вання до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено.

Перевірка наявності чи відсутності наведених обставин дає змогу стверджувати про відсутність чи наявність причинного зв`язку між виданням спірного наказу із діяльністю позивача, як викривача.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року, у цивільній справі за № 359/6000/21 за позов ОСОБА_2 задоволено. Зокрема, визнано неправомірним та скасовано наказ (розпорядження) ДП «Зал офіційних делегацій» за № 75/К від 31 травня 2021 року «Про припинення трудового договору (контракту)», поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника господарського відділу ДП «Зал офіційних делегацій» з 01 червня 2021 року. Допущено негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Даними судовими рішеннями, ухваленими при розгляді цивільної справи за № 359/6000/21, зокрема встановлено, що ОСОБА_2 є викривачем і на неї мають розповсюджуватись гарантії, передбачені Законом України «Про запобігання корупції», в тому числі щодо недопущення її звільнення. Дана обставина, в силу вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Наведене, в тому числі, слугувало підставою для поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника господарського відділу у ДП «Зал офіційних делегацій».

Судом встановлено, що з моменту поновлення ОСОБА_2 на посаді в 2021 та 2022 роках, та до третього (останнього) звільнення, а саме 31 травня 2023 року, нею не було подано нових повідомлень до компетентних органів про порушення норм Закону України «Про запобігання корупції» посадовими особами підприємства.

Разом з тим, зважаючи на те, що фактично позивача за жодного поновлення на посаді та до дати останнього звільнення так і не було допущено до робочого місця та виконання посадових обов`язків, враховуючи чергове скорочення її позаштатної посади та призупинення дії трудового договору майже одразу після поновлення ОСОБА_2 на підставі судових рішень, суд приходить переконання що до неї зі сторони ДП «Зал офіційних делегацій» продовжено застосування негативних заходів, зумовлених повідом-ленням ОСОБА_2 про корупційні діяння посадових осіб ДП «Зал офіційних делегацій» та набуття з 02 березня 2020 року статусу викривача, оскільки роботодавець намагається за будь яких умов та підстав звільнити позивача з даного підприємства.

Враховуючи все вищенаведене, суд приходить висновку, що звільнення позивача є незаконним, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

У пункті 4 ч. 1ст. 430 ЦПК Українита ч. 7ст. 235 КЗпП Українивказано, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Зважаючи на вказане суд приходить висновку щодо наявності підстав для звернення судового рішення, в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі, до негайного виконання.

Згідно ч. 2ст. 235 КЗпП Українипри винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Разом з тим ОСОБА_2 , при зверненні з даним позовом до суду, будучи обізнаною про гарантії, передбачені ч. 2ст. 235 КЗпП України, усвідомлюючи наслідки своїх дій, просила суд не стягувати з відповідача на власну користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Наведену позицію позивача, після роз`яснень головуючого судді у справі, в судовому засіданні підтвердила та підтримала також і представник позивача. Відтак, суд не вирішує питання щодо стягнення сум, передбачених ч. 2ст. 235 КЗпП України.

Згідно ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, позивачем при зверненні до суду з даним позовом, не понесено судових витрат, а тому суд не вирішує питання щодо їх розподілу між сторонами.

Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст. 10-13, 76-82, 133, 141, 223, 259-260, 263, 353-354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Зал офіційних делегацій», треті особи без самостійних вимог : Національне агентство з питань запобігання корупції, Об`єднання незалежних профспілок авіапрацівників, Незалежна профспілка авіапрацівників Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» за № 31/05-02-2023 від 31 травня 2023 року «Про припинення трудового договору з ОСОБА_2 » у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, на підставі п.1ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді начальника господарського відділу Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» з 31 травня 2023 року.

Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Відомості пропозивача : ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичних осіб - НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 виданий 25 вересня 1997 року Бориспільським МРВ ГУМВС України в Київській області.

Відомості провідповідача :Державне підприємство «Зал офіційних делегацій» (код ЄДРПОУ 26191463, зареєстроване місце знаходження: 08301, м. Бориспіль - 7, Бориспільський район, Київська область).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 30 жовтня 2024 року.

Суддя Л.В. Яковлєва