Постанова

від 21.01.2025 по справі 359/6717/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 359/6717/23

провадження номер: 22-ц/824/5099/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Олешко Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника державного підприємства «Зал офіційних делегацій» - адвоката Сільченка Сергія Олександровича на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2024 року у складі судді Яковлєвої Л.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Зал офіційних делегацій», треті особи: Національне агентство з питань запобігання корупції, Об`єднання незалежних профспілок авіапрацівників, Незалежна профспілка авіапрацівників державного підприємства «Зал офіційних делегацій», про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до державного підприємства «Зал офіційних делегацій» (далі - ДП «Зал офіційних делегацій»), треті особи: Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), Об`єднання незалежних профспілок авіапрацівників, Незалежна профспілка авіапрацівників Державного підприємства «Зал офіційних делегацій» (далі - Незалежна профспілка авіапрацівників ДП «Зал офіційних делегацій») про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

Позовна заява мотивована тим, що з липня 1994 року ОСОБА_1 працювала на різних посадах в ДП «Зал офіційних делегацій», а 22 вересня 2014 року її обрано головою Ради Незалежної профспілки авіапрацівників ДП «Зал офіційних делегацій». Вказувала, що 10 січня 2017 року її переведено на посаду начальника господарського відділу. Наказом відповідача № 75/К від 31 травня 2021 року позивачку було звільнено з займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області у цивільній справі № 359/6000/21 від 15 листопада 2021 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року, вказаний вище наказ про звільнення позивачки визнано незаконним, а ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника господарського відділу.

Позивачка вказувала, що на виконання вказаного вище рішення суду наказами відповідача від 16 листопада 2021 року № 96/од та №165/к її було поновлено на посаді та оголошено простій до 31 травня 2021 року. Наказом від 18 листопада 2021 року № 98/од посаду ОСОБА_1 було виведено поза штат, а наказом від 31 грудня 2021 року №174/к та наказом від 02 лютого 2022 року № 10/к позивачці було продовжено простій.

Вказувала, що 18 лютого 2022 року наказом відповідача №14/к скорочено позаштатного працівника ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 22 квітня 2022 року, а наказом № 15/к припинено дію наказу № 10/к від 02 лютого 2022 року про оголошення простою з 21 лютого 2022 року та оголошено ОСОБА_1 простій не з вини працівника з 21 лютого 2022 року до дати скорочення як позаштатного працівника за п.1 ст. 40 КЗпП України. Зазначала, що 20 травня 2022 року наказом відповідача № 20/05-01-2022 про припинення трудового договору (контракту) її звільнено з 22 травня 2022 року із займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності працівників.

Зазначала, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2023 року у цивільній справі № 359/3832/22 її позов задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Зал офіційних делегацій» від 20 травня 2022 року за № 20/05-01-2022 про її звільнення. На виконання даного рішення суду відповідач 30 січня 2023 року видав наказ № 30/01-01-2023, яким поновив позивачку на посаді начальника господарського відділу ДП «Зал офіційних делегацій». Цього ж дня відповідач видав наказ № 30/01-02-2023, яким призупинив дію трудового договору з ОСОБА_1 до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.

02 лютого 2023 року відповідач видав наказ № 02/02-01-2023, яким скоротив посаду позивачки, у зв`язку з чим 07 лютого 2023 року їй було направлено лист щодо скорочення її посади та повідомлено про відсутність вакантних посад.

31 травня 2023 року відповідач видав наказ № 31/05-02-2023 «Про припинення трудового договору», яким звільнив позивачку з 31 травня 2023 року з посади начальника господарського відділу.

Стверджувала, що вказані судові рішення виконано ДП «Зал офіційних делегацій» лише формально, оскільки фактично її так і не було допущено до виконання обов`язків за раніше зайнятою посадою та до робочого місця. Вказує, що її звільнення почалось через її активну позицію як голови профспілкового органу у боротьбі з численними незаконними звільненнями працівників на підприємстві та її викривальницькими діями, у зв`язку з чим вона набула статусу викривача згідно зі ст.ст. 1, 53-4 Закону України «Про запобігання корупції». Крім того, вважає, що її звільнення відбулось з порушенням вимог КЗпП України, а саме, відповідач не здійснив її переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві та не врахував наявність у неї переважного права на залишення на роботі.

З урахування наведеного, ОСОБА_1 просила визнати незаконним і скасувати наказ № 31/05-02-2023 від 31 травня 2023 року про її звільнення та поновити її на роботі на посаді начальника господарського відділу ДП «Зал офіційних делегацій» з 31 травня 2023 року.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ ДП «Зал офіційних делегацій» за №31/05-02-2023 від 31 травня 2023 року «Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 » на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника господарського відділу ДП «Зал офіційних делегацій» з 31 травня 2023 року.

Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Рішення суду мотивоване тим, що наявні у справі докази свідчать про те, що в ДП «Зал офіційних делегацій» дійсно відбувались організаційні зміни, у зв`язку з чим вводились нові штатні розписи та вивільнялись працівники. Разом з тим, посада начальника господарського відділу ДП «Зал офіційних делегацій», яку обіймала позивачка, була виведена зі штату 01 червня 2021 року та після цього до штатного розпису підприємства не вводилась. Відтак суд дійшов висновку, що відповідач не міг скоротити цю посаду на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з прийняттям останнього штатного розпису у 2022 році, оскільки такої посади ще з червня 2021 року в штатному розписі не існувало. Суд зазначив, що наявними у справі доказами, у тому числі, преюдиційними судовими рішеннями, встановлено, що через призупинення дії трудового договору за позивачкою обліковувалось робоче місце та посада (поза штатом), однак заробітна плата та інші компенсаційні виплати не виплачувались. Підставою для звільнення позивача був саме наказ ДП «Зал офіційних делегацій» за № 02/02-01-2023 року від 02 лютого 2023 року щодо скорочення позаштатної посади начальника господарського відділу, а не у зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників підприємства згідно наказу від 22 грудня 2022 року №22/12-01/од. Також суд зазначив, що наявними у справі судовими рішеннями у справі №359/6000/21, встановлено, що ОСОБА_1 є викривачем і на неї мають розповсюджуватись гарантії, передбачені Законом України «Про запобігання корупції», в тому числі, щодо недопущення її звільнення. З моменту поновлення ОСОБА_1 на посаді в 2021 та 2022 роках, та до останнього звільнення, а саме 31 травня 2023 року, нею не було подано нових повідомлень до компетентних органів про порушення норм Закону України «Про запобігання корупції» посадовими особами підприємства. Однак, зважаючи на те, що фактично позивачку за жодного поновлення на посаді та до дати останнього звільнення так і не було допущено до робочого місця та виконання посадових обов`язків, враховуючи чергове скорочення її позаштатної посади та призупинення дії трудового договору майже одразу після поновлення ОСОБА_1 на підставі судових рішень, суд дійшов висновку, що до позивачки з боку відповідача продовжено застосування негативних заходів, зумовлених повідомленням ОСОБА_1 про корупційні діяння посадових осіб ДП «Зал офіційних делегацій» та набуття з 02 березня 2020 року статусу викривача, оскільки роботодавець намагається за будь-яких умов та підстав звільнити позивачку з підприємства.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ДП «Зал офіційних делегацій» - адвокат Сільченко С.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково встановив відсутність підстав для звільнення позивачки за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України через неможливість скорочення позаштатної посади, яку позивачка обіймала.

Вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.64 та ч.2 ст.65 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. Стверджує, що підстав для введення посади начальника господарського відділу до штатного розпису відповідач не мав, оскільки організаційна структура ДП «Зал офіційних делегацій», яка вводилась в дію з 01 червня 2021 року не передбачала існування в структурі ДП «Зал офіційних делегацій» господарського відділу. Відповідно підстав для існування у штатному розписі ДП «Зал офіційних делегацій», що набрав чинності з 01 червня 2021 року, не було посади начальника господарського відділу.

Також звертає увагу, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тому, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2023 року у справі 359/3832/22 було поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника господарського відділу ДП «Зал офіційних делегацій» з 22 травня 2022 року. На виконання цього рішення наказом від 30 січня 2023 року № 30/01-01-2023 позивачку було поновлено на роботі на посаді начальника господарського відділу (поза штатом). Зазначений наказ позивачка не оскаржувала. Указане рішення суду від 30 січня 2023 року у справі 359/3832/22 не передбачало обов`язку відповідача щодо введення до структури ДП «Зал офіційних делегацій» такого структурного підрозділу як господарський відділ та не передбачало внесення до штатного розпису посади начальника цього відділу. Цим рішенням було встановлено, що 18 листопада 2021 року відповідач видав наказ № 98/од, яким наказ № 96/од від 16 листопада 2021 року доповнено підпунктами такого змісту: «п. 1.1. Ввести позаштатну одиницю на посаду начальника господарського відділу підприємства; 1.2. Встановити посадовий оклад ОСОБА_1 в розмірі 19 360 грн 00 коп.». 29 листопада 2021 року позивачку ознайомлено з даним наказом під підпис. Тому у відповідача поза штатним розписом існувала посада «начальник господарського відділу», на яку було поновлено позивачку, звільнену саме з цієї позаштатної посади.

Крім того, вказує, що відповідач виконав рішення суду від 30 січня 2023 року у справі № 359/3832/22 належним чином, поновивши позивачку саме на позаштатній посаді згідно з наказом ДП «Зал офіційних делегацій» від 30 січня 2023 року № 30/01-01-2023.

Стверджує, що висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не міг скоротити цю посаду позивачки на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з прийняттям останнього штатного розпису, який затверджений директором ДП «Зал офіційних делегацій» 14 листопада 2022 року та погоджений 06 грудня 2022 року керівником Державного управління справами та на підставі наказу № 22/12-01/од від 22 грудня 2022 року, оскільки такої посади ще з червня 2021 року в штатному розписі не існувало, суперечить матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно зробив висновок про те, що працівник, перебуваючи у трудових відносинах з роботодавцем, обов`язково має обіймати посаду, визначену штатним розписом юридичної особи.

Вважає, що суд першої інстанції також помилково дійшов висновку про неможливість зменшення чисельності працівників ДП «Зал офіційних делегацій» шляхом скорочення позаштатної посади начальника господарського відділу та звільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП позивачки, яка займала цю посаду, оскільки цей висновок суперечить вимогам чинного трудового законодавства та прийнятих підприємством внутрішніх розпорядчих документах.

Наголошує, що суд першої інстанції помилково надав юридичного значення тому факту, що позивачка не зверталася до відповідача із заявами про бажання звільнитися та отримати вихідну допомогу через наміри стати на облік до центру зайнятості чи офіційно працевлаштуватися в іншому місці в межах оцінки правомірності звільнення позивачки за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Також вказує, що суд першої інстанції вдався до маніпуляції фактами, обґрунтовуючи висновок про те, що звільнення ОСОБА_1 відбувалось не через скорочення штату та чисельності працівників у зв`язку із запровадженням нових організаційно управлінських заходів та введеного нового штатного розпису, а через призупинення з нею дії трудового договору після поновлення на посаді за судовим рішенням та скорочення саме її посади. Судом не було прийнято до уваги, що ДП «Зал офіційних делегацій» з 24 лютого 2022 року не має можливості здійснювати господарську діяльність в Міжнародному аеропорті «Бориспіль» через закриття повітряного простору. Тому відповідно до ч. 2 ст.49-4 КЗпП України з метою проведення консультацій з діючими на підприємстві профспілковими організаціями на підставі наказу директора ДП «Зал офіційних делегацій» від 18 листопада 2022 року № 18/11-01/од «Про проведення консультацій щодо масового звільнення працівників ДП «Зал офіційних делегацій» сторонам спільного представницького органу профспілок було направлено повідомлення про необхідність проведення консультацій з техніко-економічним обґрунтуванням причин звільнення працівників ДП «Зал офіційних делегацій» на підставі п.1ст. 40 КЗпП.

Вважає, що фактично суд вдався до оцінки доцільності скорочення позаштатної посади, яку займала позивачка, що суперечить усталеній практиці Верховного Суду.

Також скаржник вважає хибним висновок суду про те, що звільнення ОСОБА_1 здійснено окремо від загальної маси працівників, оскільки суд першої інстанції не звернув уваги на те, що для звільнення осіб, зазначених в наказі від 22 грудня 2022 року № 22/12-01/од і для звільнення позивачки відповідно до наказу від 02 лютого 2023 року № 02/02-01/од були наявні і зазначені відповідачем однакові причини, що підтверджує зміст цих наказів. У даному випадку відповідач не робив жодної різниці між працівниками, які підлягали скороченню, про що свідчить зміст оголошень про скорочення працівників ДП «Зал офіційних делегацій», розміщених в газетах «Урядовий кур`єр» (08 лютого 2023 року № 28) та «Вісті» (10 лютого 2023 рік № 6).

Стверджує, що у ДП «Зал офіційних делегацій» дійсно відбувались організаційні зміни, у зв`язку з чим вводились нові штатні розписи та вивільнялись працівники. Відповідач дотримався вимог ч. 2 ст. 49-4 КЗпП та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», про що свідчать наказ директора ДП «Зал офіційних делегацій» від 18 листопада 2022 року № 18/11-01/од «Про проведення консультацій щодо масового звільнення працівників ДП «Зал офіційних делегацій», а також електронні листи профспілковим організаціям.

Відповідач наголошує, що підприємство дотрималося приписів ч.3 ст.49-2 та ч.2 ст.40 КЗпП України щодо відсутності можливості переведення позивачки на іншу роботу, оскільки таке переведення можливе за наявності вакансій на підприємстві. Однак протягом усього періоду з 22 грудня 2022 року до 31 травня 2023 року в ДП «Зал офіційних делегацій» не було жодної вакансії.

Зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував до позивачки ст. 53-4 Закону України «Про запобігання корупції». Суд першої інстанції, погоджуючись з позицією позивачки про порушення щодо неї імунітету викривача, встановленого на підставі ст. 53-4 Закону України «Про запобігання корупції» вийшов за межі предмету доказування в рамках справи № 359/6717/23. Зокрема, суд дійшов хибного переконання що до позивачки з боку ДП «Зал офіційних делегацій» продовжено застосування негативних заходів, зумовлених повідомленням ОСОБА_1 про корупційні діяння посадових осіб ДП «Зал офіційних делегацій» та набуття з 02 березня 2020 року статусу викривача, оскільки роботодавець намагається за будь-яких умов та підстав звільнити позивача з даного підприємства. Скаржник звертає увагу, що з моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває імунітет, суть якого розкрито в ч.3 ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції». Водночас такий імунітет не є абсолютним і має певні межі. Суд не врахував, що для застосування до позивачки гарантій, передбачених ст. 53-4 Закону України «Про запобігання корупції», необхідно було встановити наступні факти: позивачем було повідомлено про порушення вимог саме Закону України «Про запобігання корупції»; до позивачки було застосовано негативні заходи впливу або була загроза їх застосування; наявність взаємозв`язку між застосуванням до позивачки негативних заходів впливу та повідомленням останньою про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції». Такої сукупності судом встановлено не було.

Також скаржник вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що доказом продовження застосування до позивачки негативних заходів є те, що після поновлення до дати останнього звільнення позивачку так і не було допущено до робочого місця та виконання посадових обов`язків, враховуючи чергове скорочення її позаштатної посади та призупинення дії трудового договору майже одразу після поновлення ОСОБА_1 на підставі судових рішень.

На думку скаржника, суд свідомо проігнорував наступні факти:

- з переважною частиною працівників ДП «Зал офіційних делегацій» трудові договори були призупиненими і в цьому аспекті відповідач не припустився вибірковості у цьому. Для призупинення трудового договору з позивачкою були наявні поважні причини, а наказ про призупинення позивачка не оскаржувала. Таким чином, навіть з суб`єктивної сторони не можна говорити про порушення права в такому разі;

- позивачка станом на 30 січня 2023 року і надалі перебувала за межами України, тому фізично не могла виконувати свої трудові обов`язки;

- відповідач звільнив позивачку з роботи за скороченням чисельності працівників та штату, а не за будь-яких умов та підстав, як зазначено в оскаржуваному рішенні суду.

НАЗК подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про набуття позивачкою прав викривача та причинно-наслідкового зв`язку між негативними наслідками та повідомленням про корупцію. Суд правильно зазначив, що скорочення посади ОСОБА_1 є штучно створеними обставинами для переслідування викривача, оскільки з моменту набуття з 02 березня 2020 року прав викривача до неї систематично застосовувались негативні заходи впливу зі сторони керівництва ДП «Зал офіційних делегацій», які полягали у неодноразових оголошеннях простою позивачці з різних підстав, фактичному недопущенні її до робочого місця та виконання посадових обов`язків, скорочення посади та призупинення дії трудового договору виключно з ОСОБА_1 , що в свою чергу беззаперечно свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між виданням спірного наказу та здійсненням позивачкою відповідного повідомлення. Тобто, має місце певна послідовність подій та наближеність їх в часі - спершу повідомлення про можливі факти вчинення корупційного кримінального правопорушення, а після - застосування заходів негативного впливу.

Вказує, що законом не визначено період часу, протягом якого на викривача поширюються гарантії захисту його трудових прав, а отже, в даному випадку, необхідним є встановлення наявності або відсутності причинно-наслідкового зв`язку між повідомленням про можливе вчинення корупційного правопорушення та звільненням особи, яка здійснила таке повідомлення. Крім того, особа є викривачем незалежно від підтвердження викладеної у повідомленні інформації про порушення вимог закону. Наголошує, що виходячи із загальних принципів доказування, саме відповідач повинен доводити відсутність у нього мотивів застосування до викривача негативних заходів внаслідок здійснення останнім відповідного повідомлення. В протилежному випадку, а саме у випадку не доведення зазначених обставин, порушені права викривача підлягають обов`язковому відновленню, зокрема, в судовому порядку. Таким чином, у спірних правовідносинах саме відповідач зобов`язаний доводити, що звільнення ОСОБА_1 з посади начальника господарського відділу ДП «Зал офіційних делегацій», у зв`язку із її скороченням, не пов`язане із здійсненням нею повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, вчинених керівником ДП «Зал офіційних делегацій». Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду щодо незаконності звільнення ОСОБА_1 та порушення ДП «Зал офіційних делегацій» встановлених законом гарантій її трудових прав як викривача, а відтак апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Чугаєнко О.М. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що, дійсно, перед звільненням позивачки на підприємстві мало місце звільнення працівників, але це не є беззаперечним фактом того, що третє звільнення позивачки не носило характеру вибірковості саме щодо неї. Працівники, яких було звільнено, не становили 100 відсотків штату. Вказує, що доданий до матеріалів справи новий штатний розпис (уведено в дію 01 березня 2023 року) свідчить про те, що навіть за умови такого критичного стану підприємства - припинення авіаційного сполучення, в штатному розписі ДП «Зал офіційних делегацій» залишився 21 працівник, переважна більшість начальники відділів та їх заступники. Тому вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_1 відбувалось не через скорочення штату та чисельності працівників у зв`язку із запровадженням нових організаційно управлінських заходів та введеного нового штатного розпису, а через призупинення з нею дії трудового договору після поновлення на посаді за судовим рішенням та скорочення саме її посади. З урахуванням наведеного, представник позивачки - адвокат Чугаєнко О.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 працювала в ДП «Зал офіційних делегацій» на посаді начальника господарського відділу, що підтверджується записами в трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 , заведеної з 15 серпня 1985 року.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року у справі №359/6000/21, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року, задоволено позов ОСОБА_1 та визнано неправомірним і скасовано наказ (розпорядження) ДП «Зал офіційних делегацій» № 75/К від 31 травня 2021 року «Про припинення трудового договору (контракту)», поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника господарського відділу ДП «Зал офіційних делегацій» з 01 червня 2021 року. Допущено негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі. Стягнуто з ДП «Зал офіційних делегацій» на користь ОСОБА_1 157 203 грн 20 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 червня 2021 року по 15 листопада 2021 року, 1 908 грн 00 коп. судового збору. Стягнуто з ДП «Зал офіційних делегацій» на користь держави 1 572 грн 03 коп. судового збору. Вказані судові рішення не скасовані та є чинними.

Цим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року встановлено, що 21 лютого 2020 року Незалежна профспілка авіапрацівників ДП «Зал офіційних делегацій», за підписом її голови ОСОБА_1 , звернулась із зверненням № 21/02 до Державної аудиторської служби України (вхідний № 14-76 від 02 березня 2020 року) щодо фактів можливих порушень законодавства з оплати праці, а саме, безпідставного нарахування та виплати премій і надбавок, зловживанням службовим становищем протягом 2,5 років керівництвом ДП «Зал офіційних делегацій».

Державна аудиторська служба України листом від 18 січня 2021 року повідомила Незалежну профспілку авіапрацівників ДП «Зал офіційних делегацій» про те, що на підставі звернення Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України від 17 вересня 2019 року нею у 2020 році проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Зал офіційних делегацій» за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року, під час якої досліджено, зокрема, питання дотримання законодавства з оплати праці. Матеріали заходу державного фінансового контролю надіслано для розгляду та прийняття рішень відповідно вимог КПК України. Головне управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України листом від 31 серпня 2020 року проінформувало про те, що матеріали ревізії долучено до кримінального провадження за № 42019110000000295 від 20 вересня 2020 року та за цими матеріалами проводиться судова експертиза.

Наказом ДП «Зал офіційних делегацій» № 38-К від 10 березня 2021 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

У подальшому, наказом (розпорядженням) №75/К ДП «Зал офіційних делегацій» від 31 травня 2021 року її звільнено з посади начальника господарського відділу у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України), на підставі наказу №58/к від 29 березня 2021 року.

Також рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року преюдиційно встановлено, що ОСОБА_1 є викривачем і на неї мають розповсюджуватись гарантії, передбачені Законом України «Про запобігання корупції», в тому числі, щодо недопущення її звільнення.

Отже в силу ч.ч.1,2 ст.82 ЦПК України наведені вище обставини не підлягають доказуванню, оскільки визнаються і не заперечуються сторонами, а також підтверджуються судовим рішенням, що набрало законної сили.

Встановлено, що на виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року у справі №359/6001/21, наказом ДП «Зал офіційних делегацій» № 96/од від 16 листопада 2021 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді начальника господарського відділу підприємства. Цього ж дня позивачку ознайомлено з даним наказом під підпис.

20 травня 2022 року директор ДП «Зал офіційних делегацій» видав наказ (розпорядження) № 20/05-01-2022 про припинення трудового договору (контракту), відповідно до якого звільнив ОСОБА_1 з 22 травня 2022 року, у зв`язку зі скороченням чисельності працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2023 року у справі № 359/3832/22, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року, частково задоволено позов ОСОБА_1 . Визнано незаконним і скасовано наказ ДП «Зал офіційних делегацій» № 20/05-01-2022 від 20 травня 2022 року щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи з 22 травня 2022 року за скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України та поновлено її на роботі на посаді начальника господарського відділу ДП «Зал офіційних делегацій» з 22 травня 2022 року. Цим же рішенням стягнуто з ДП «Зал офіційних делегацій» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 травня 2022 року по 30 січня 2023 року у розмірі 154 880 грн 00 коп., з утриманням обов`язкових податків та зборів в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року, залишено без змін.

Вказаними судовими рішеннями також преюдиційно встановлено, що незважаючи на ту обставину, що ДП «Зал офіційних делегацій» формально надано докази на підтвердження наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням посади, яку вона обіймала, сукупність інших рішень керівника підприємства свідчать про застосування до позивачки негативних заходів впливу, які носили вибірковий характер. Констатовано, що протягом часу з 16 листопада 2021 року до дати звільнення 22 травня 2022 року ОСОБА_1 так і не була допущена до свого робочого місця, їй неодноразово оголошувались простої зі звільненням від обов`язку знаходитись на робочому місці, не виготовлявся пропуск на територію попри поданий пакет документів та зменшився розмір заробітної плати.

У відповідності до ст.43 Конституції України та п.6 ч.1 ст.5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

ДП «Зал офіційних делегацій» повідомило позивачку ОСОБА_1 про звільнення, з одночасним направленням копії наказу №31/05-02-2023 від 31 травня 2023 року «Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 », у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, надіславши на адресу її проживання засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням (штрихкод для відстеження 0830201317633) лист та опис вкладення. Цей лист ОСОБА_1 отримала 07 червня 2023 року.

Згідно зі ст.123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відтак з 08 червня 2023 року розпочато перебіг місячного строку для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про скасування наказу про звільнення та її поновлення на роботі.

Оскільки з даним позовом ОСОБА_1 звернулась до суду через засоби поштового зв`язку 07 липня 2023 року, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що нею не пропущено місячний строк для звернення до суду з даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів виходить із такого.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст.21 КЗпП України).

Однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частинами 1, 3 ст.49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Водночас, роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов`язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст.40, ч.3 ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст.49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18).

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19 (провадження № 61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19 (провадження № 61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21) та багатьох інших.

Указане свідчить про сталість судової практики з вирішення подібних спорів.

За змістом вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст.62 ГК України підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органам місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

За вимогами ч.3 ст.64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Отже нормами трудового законодавства не передбачено здійснення судом перевірки доцільності скорочення працівників, ці питання стосуються суто внутрішньої господарської діяльності окремого суб`єкта господарювання та не є предметом доказування у судових спорах.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду 25 листопада 2019 року у справі № 415/5022/18 (провадження № 61-13980св19).

Згідно зі ст.13 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованою Україною 04 лютого 1994 року, коли роботодавець планує припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного або аналогічного плану, він своєчасно надає відповідним представникам працівників інформацію щодо цього питання, зокрема інформацію про причини передбачуваних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, та строк, протягом якого їх буде проведено.

По справі встановлено, що наказом ДП «Зал офіційних делегацій» від 22 березня 2021 року № 56/к було введено в дію з 04 березня 2021 року нову організаційно-управлінську структуру, затверджену 04 березня 2021 року та штатний розпис підприємства, що затверджений директором ДП «Зал офіційних делегацій» 04 березня 2021 року та погоджений 12 березня 2021 року керівником Державного управління справами.

Наказом ДП «Зал офіційних делегацій» від 29 березня 2021 року №58/к введено в дію з 01 червня 2021 року нову організаційно-управлінську структуру, затверджену 22 березня 2021 року та штатний розпис ДП «Зал офіційних делегацій», що затверджений директором підприємства 22 березня 2021 року та погоджений 24 березня 2021 року керівником Державного управління справами.

Також цим наказом виведено з 01 червня 2021 року з штатного розпису ряд посад, в тому числі, посаду начальника господарського відділу, яку обіймала позивачка ОСОБА_1 .

У подальшому наказом ДП «Зал офіційних делегацій» №18/11-01/од від 18 листопада 2022 року розпочато консультації із спільним представницьким органом первинних профспілкових організацій, що діють на підприємстві, з метою розроблення відповідних заходів, спрямованих на пом`якшення наслідків масового вивільнення працівників ДП «Зал офіційних делегацій» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та зменшення чисельності вивільнених працівників. Зобов`язано створити комісію для визначення працівників підприємства, що мають переважне право залишитись на роботі при скороченні.

Так, ДП «Зал офіційних делегацій» листами за № 21/11-01-2022 та № 21/11-02-2022 від 21 листопада 2022 року направило голові Первинної профспілкової організації Професійній спілці авіапрацівників України Мугуєвій О. та голові Незалежної профспілки авіапрацівників ДП «Зал офіційних делегацій» Бебешко О.М. повідомлення про заплановане масове вивільнення працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України разом з економічним обґрунтуванням причин звільнення працівників підприємства та додатком у виді кількості і категорії (посад) працівників підприємства, яких може стосуватись скорочення за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Ці обставини підтверджуються скріншотом з екрану комп`ютера з відкритим вікном електронної пошти, рекомендованим повідомленням на ім`я голови Незалежної профспілки авіапрацівників ДП «Зал офіційних делегацій» Бебешко О.М. із підписом про вручення 02 грудня 2022 року, накладними акціонерного товариства «Укрпошта» до листів з номерами «0830106442994» та «0830106443001» від 22 листопада 2022 року, квитанціями про сплату поштових послуг за 22 листопада 2022 року, списком згуртованих внутрішніх поштових відправлень за 22 листопада 2022 року, описами вкладень у цінні листи за номерами «0830106442994» та «0830106443001», а також роздруківки статусу доставки/вручення листа №0830106442994.

З матеріалів справи вбачається, що наказом відповідача № 22/12-01/од від 22 грудня 2022 року з 28 лютого 2023 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України скорочено чисельність та штат працівників ДП «Зал офіційних делегацій» за вказаним в ньому переліком посад. Цим же наказом з 01 березня 2023 року було введено в дію нову організаційно - управлінську структуру, затверджену директором підприємства 14 листопада 2022 року, а також штатний розпис ДП «Зал офіційних делегацій», що затверджений директором ДП «Зал офіційних делегацій» 14 листопада 2022 року та погоджений 06 грудня 2022 року керівником Державного управління справами.

У вказаному наказі ДП «Зал офіційних делегацій» № 22/12-01/од від 22 грудня 2022 року посади начальника господарського відділу, яку обіймала ОСОБА_1 , в переліку посад, які підлягають скороченню, вже не було.

Голова Незалежної профспілки авіапрацівників ДП «Зал офіційних делегацій» Бебешко О.М. листом за №1-24-12 від 24 грудня 2022 року повідомила відповідача про незгоду з масовим вивільненням працівників і скороченням посад та не надала згоду на скорочення посад та звільнення працівників підприємства.

Встановлено, що ДП «Зал офіційних делегацій» листом за № 17/01-02 від 17 січня 2023 року повідомило голову Незалежної профспілка авіапрацівників ДП «Зал офіційних делегацій» ОСОБА_1 та голову Первинної профспілкової організації Професійній спілці авіапрацівників України Мугуєву О., про можливість проведення, з метою розроблення заходів для пом`якшення наслідків масового вивільнення працівників підприємства на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, та повторно визначити дату проведення таких консультацій, що підтверджується накладною АТ «Укрпошта» від 18 січня 2023 року щодо листа за № 0830106805744, описом вкладення у цінний лист, квитанціями про сплату поштових послуг за 18 січня 2023 року, роздруківкою статусу доставки/вручення листа з №0830106805744.

Вказані обставини та наявні у справі докази в своїй сукупності свідчать про те, що в ДП «Зал офіційних делегацій» дійсно відбувались організаційні зміни, у зв`язку з чим вводились нові штатні розписи та вивільнялись працівники.

У той же час, як правильно встановлено судом першої інстанції, посада начальника господарського відділу ДП «Зал офіційних делегацій», яку обіймала позивачка ОСОБА_1 , була виведена зі штату ще 01 червня 2021 року та після цього до штатного розпису підприємства не вводилась.

Цей факт відповідачем не спростований.

Таким чином, ДП «Зал офіційних делегацій» не могло скоротити цю посаду начальника господарського відділу, яку обіймала позивачка ОСОБА_1 , на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з прийняттям останнього штатного розпису, який затверджений директором ДП «Зал офіційних делегацій» 14 листопада 2022 року та погоджений 06 грудня 2022 року керівником Державного управління справами на підставі наказу № 22/12-01/од від 22 грудня 2022 року, оскільки такої посади ще з червня 2021 року в штатному розписі не існувало.

Встановлено, що на виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2023 року у справі № 359/3832/22 позивачку ОСОБА_1 наказом ДП «Зал офіційних делегацій» № 30/01-01-2023 від 30 січня 2023 року було поновлено на посаді начальника господарського відділу з 22 травня 2022 року (поза штатом).

Наказом ДП «Зал офіційних делегацій» № 30/01-02-2023 від 30 січня 2023 року було призупинено дію трудового договору з начальником господарського відділу (поза штатом) ОСОБА_1 , до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше припинення або скасування воєнного стану. За змістом п. 2 вказаного наказу, головного бухгалтера було зобов`язано продовжити облік сум заробітної плати та компенсаційних виплат, які ОСОБА_1 не отримує під час призупинення дії трудового договору.

Цей наказ відповідача №30/01-02-2023 від 30 січня 2023 року є чинний та не скасований.

Таким чином через призупинення дії трудового договору за позивачкою обліковувалось робоче місце та посада (поза штатом), однак заробітна плата та інші компенсаційні виплати не виплачувались, що сторонами не заперечувалось а тому ця обставина вважається встановленою в силу приписів ч.1 ст.82 ЦПК України.

У відповідності до ч.ч.1-3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об`єднання беруть участь у розробленні державної політики зайнятості населення, державних та територіальних програм зайнятості, проводять спільні консультації з цих проблем з роботодавцями, їх об`єднаннями, а також з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пропонують заходи щодо соціального захисту членів профспілок, які вивільняються в результаті реорганізації або ліквідації підприємств, установ, організацій, здійснюють контроль за виконанням законодавства про зайнятість.

Права і повноваження профспілок щодо забезпечення захисту працівників від безробіття та його наслідків визначаються законодавством і колективними договорами та угодами. У разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Так, відповідно до ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, має бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору.

При цьому, за змістом ч.3 ст.252 КЗпП України та ч.3 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання професійних спілок).

Як установлено вище, позивачка ОСОБА_1 під час звільнення була головою Незалежної профспілки авіапрацівників. Обов`язки голови цієї профспілки нею виконуються і після звільнення з посади начальника господарського відділу.

28 лютого 2023 року ДП «Зал офіційних делегацій» надіслало на електронну та поштову адресу Об`єднання незалежних профспілок авіапрацівників подання за № 28/02-10 від 28 лютого 2023 року про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Разом з тим, з опису вкладень у цінний лист та рекомендованим повідомленням №083016908179, копії конверту та трекінгу щодо перевірки статусу відстеження за №083016908179, накладної до вказаного листа та фіскального чеку про оплату послуг АТ «Укрпошта», вбачається, що поштове відправлення не було отримано адресатом та повернуто з відміткою пошти «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Того ж дня, 28 лютого 2023 року відповідач надіслав на поштову адресу Незалежної профспілки авіапрацівників ДП «Зал офіційних делегацій» подання за № 28/02-11 про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. 04 березня 2023 року профспілковою організацією було отримано вказане подання, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та трекінгом щодо перевірки статусу відстеження за № 0830106908160.

20 квітня 2023 року директором ДП «Зал офіційних делегацій» повторно надіслано на електронну та поштову адресу Об`єднання незалежних профспілок авіапрацівників подання № 20/04-01 про надання згоди на звільнення позивачки на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується описом вкладень у цінний лист з описом та рекомендованим повідомленням за № 0830107062990, трекінгом щодо перевірки статусу відстеження за № 0830107062990, накладною та фіскальним чеком щодо оплати послуг АТ «Укрпошта», з яких вбачається, що поштове відправлення було отримано особисто профспілковою організацією 29 квітня 2023 року.

Крім того, 20 квітня 2023 року відповідач повторно надіслав на адресу Незалежної профспілки авіапрацівників ДП «Зал офіційних делегацій» подання № 20/04-03 про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Однак відповіді на зазначені вище подання про звільнення ОСОБА_1 від Об`єднання незалежних профспілок авіапрацівників та Незалежної профспілки авіапрацівників ДП «Зал офіційних делегацій» до ДП «Зал офіційних делегацій» не надійшло.

Водночас матеріали справи не містять доказів скликання чи призначення дат засідань профспілковими організаціями щодо розгляду подань ДП «Зал офіційних делегацій» про звільнення ОСОБА_1 , протоколів таких засідань та ухвалених за їх наслідком рішень, доказів направлення цих рішень на адресу відповідача, тощо. Цей факт сторонами не заперечувався.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що відповідачем виконано вимоги ч.3 ст.252 КЗпП України та ст.ст. 41,43 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», у зв`язку з чим ДП «Зал офіційних делегацій» процедурно мало право вирішувати питання щодо звільнення позивачки.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду та існували на день звільнення» (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі за № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18)).

Так, згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» вакансія - це вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.

Встановлено, що 02 лютого 2023 року ДП «Зал офіційних делегацій» видало наказ № 02/02-01-2023, яким скорочено посаду начальника господарського відділу (поза штатом) Бебешко О.М. на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 15 квітня 2023 року.

Цим же наказом зобов`язано менеджера з персоналу підготувати персональне повідомлення позивачці про наступне вивільнення з пропозицією про переведення на вакантні посади. Підставами для цього в наказі зазначено: введення на території держави Україна з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року воєнного стану, який весь час пролонгується; закриття повітряного простору над Україною для польотів цивільної авіації з 24 лютого 2022 року та закриття пункту пропуску через державний кордон в Міжнародному аеропорту «Бориспіль», які унеможливлюють здійснення фінансово - господарської діяльності ДП «ЗОД». Зазначено, що у зв`язку з відсутністю реальних перспектив відновлення авіаційної галузі через продовження воєнного стану або після його припинення/закінчення, та для забезпечення соціального захисту працівників підприємства (отримання вихідної допомоги від підприємства, допомоги по безробіттю, можливість подальшого офіційного працевлаштування) наказом від 22 грудня 2022 року № 22/12-01/од скорочено штат та чисельність працівників ДП «Зал офіційних делегацій» з 01 березня 2023 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 із заявами до відповідача про наявність у неї бажання звільнитись та отримати вихідну допомогу через наміри стати на облік до центру зайнятості чи офіційно працевлаштуватись у іншому місці. У той же час, представник ДП «Зал офіційних делегацій» в суді першої інстанції підтвердив, що позивачка не зверталась до ДП «Зал офіційних делегацій» із такими заявами. Більш того, представник позивачки підтвердила відсутність у ОСОБА_1 таких намірів та пояснила, що позивачка навпаки вже втретє намагається відновити порушені її трудові права шляхом поновлення на посаді у підприємстві.

Із матеріалів справи вбачається, що ДП «Зал офіційних делегацій» листом за № 0830106872581 від 09 лютого 2023 року ОСОБА_1 було надіслано копію наказу № 02/02-01-2023 від 02 лютого 2023 року про скорочення її посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України та повідомлення від 07 лютого 2023 року за № 07/02-01 про скорочення посади начальника господарського відділу із зазначенням про відсутність будь-яких вакантних посад по підприємству. Наведене підтверджується описом згуртованих внутрішніх поштових відправлень від 09 лютого 2023 року, описом вкладення у цінний лист за номером 0830106872581, накладною до вказаного листа та квитанцією про сплату послуг відділу поштового зв`язку АТ «Укрпошта», роздруківкою трекінгу поштового відправлення з відміткою про вручення даного листа за дорученням 09 березня 2023 року. Також ці документи про скорочення позивачки були направлені їй роботодавцем на електронну пошту.

Зі справи видно, що наказом ДП «Зал офіційних делегацій» №19/05-2022 від 19 травня 2022 року затверджено Порядок фіксації доведення інформації або документів до відома працівників підприємства шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку (далі - Порядок).

У відповідності до пункту 4 вказаного Порядку, інформація або документи, що стосуються окремих працівників підприємства надсилаються працівнику з використанням засобів телекому-нікаційного зв`язку виключно на його адресу електронної пошти та / або за іншими контактними даними (Viber чи інший месенджер), які знаходяться в розпорядженні ДП «Зал офіційних делегацій» та зазначені в його особовій справі.

На підставі вказаного Порядку 09 лютого 2023 року об 11 год 38 хв. роботодавцем було надіслано ОСОБА_1 вказані вище документи на застосунок Viber за мобільним номером позивача ( НОМЕР_2 ).

До того ж в друкованих засобах, газетах «Урядовий кур`єр» (випуск № 28 (7426) від 09 лютого 2023 року) та «Вісті» (щотижневик № 6 (1161) від 10 лютого 2023 року) ДП «Зал офіційних делегацій» розмістило оголошення про звільнення ряду працівників підприємства на підставі п.1 ст.40 КЗпП України згідно з наказом відповідача від 22 грудня 2022 року № 22/12-01/од щодо скорочення штату та чисельності працівників. В окремому абзаці також зазначено, що на підставі п.1 ст.40 КЗпП України наказом № 02/02-01-2023 року від 02 лютого 2023 року скорочено позаштатну посаду начальника господарського відділу ДП «Зал офіційних делегацій» з 15 квітня 2023 року. У зв`язку з цим, підприємство повідомило про звільнення ОСОБА_1 з 15 квітня 2023 року.

За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлено, що підставою для звільнення ОСОБА_1 був саме наказ ДП «Зал офіційних делегацій» № 02/02-01-2023 року від 02 лютого 2023 року щодо скорочення позаштатної посади начальника господарського відділу, а не у зв`язку зі скороченням штату та чисельності працівників підприємства згідно з наказом від 22 грудня 2022 року № 22/12-01/од.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно критично оцінив твердження представника відповідача про масове вивільнення працівників на підприємстві, в тому числі, позивачки. Суд правильно зауважив, що звільнення ОСОБА_1 відбувалось не через скорочення штату та чисельності працівників у зв`язку з запровадженням нових організаційно управлінських заходів та введеного нового штатного розпису, а саме, через призупинення з нею дії трудового договору після поновлення на посаді за судовим рішенням та скорочення саме її посади.

Крім того, пояснення представника відповідача про те, що ОСОБА_1 звільнено наряду з іншими працівниками через масові звільнення на підставі наказу від 22 грудня 2022 року № 22/12-01/од є маніпулятивними, оскільки посади позивачки взагалі не було у останньому та попередньому штатних розписах, а звільнення ОСОБА_1 здійснено окремо від інших працівників та з інших підстав.

Також суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи ДП «Зал офіційних делегацій» про наявність економічної обґрунтованості в діях роботодавця щодо звільнення позивачки, оскільки, як встановлено вище, під час призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 підприємство не несло жодних витрат по оплаті її праці, не виплачувало заробітну плату чи інші грошові компенсації. Тому доцільність негайного звільнення ОСОБА_1 одразу після її поновлення на посаді, є сумнівним.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.1 (абз. 20) Закону України «Про запобігання корупції» викривач - це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Згідно з ч.1 ст. 53-3 Закону України «Про запобігання корупції» права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону.

Викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону (ч.1 ст.53-4 Закону).

У постанові від 06 жовтня 2021 року у справі № 361/8080/18 Верховний Суд зазначив, що викривач набуває свого статусу з моменту, коли він здійснив всі залежні від нього дії для повідомлення про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, щоб відповідна інформація надійшла до адресата. З моменту набуття особою статусу викривача, останній здобуває імунітет, суть якого розкрито у ч.3 ст.53 Закону України «Про запобігання корупції». Відповідно положень зазначеної норми особа або член її сім`ї не може бути звільнена у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимог вказаного іншою особою. Водночас такий імунітет не є абсолютним і має певні межі. В першу чергу, повинен бути наявним зв`язок між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою. Наступною обставиною, що свідчить про наявність у викривача імунітету, є те, що ним повинно бути повідомлено про порушення саме Закону України «Про запобігання корупції», а не іншого закону і саме тих вимог, які ним визначені, у тому числі встановлені ним заборони і обмеження. Ще одним обов`язковим елементом, за наявності якого особа отримує імунітет викривача, є застосування до нього, негативних заходів впливу, перелік яких не є вичерпним. Про наявність зв`язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривачем про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою може свідчити, зокрема, але не виключно такі обставини: певна послідовність подій (спочатку повідомлення особою про факти корупції, потім - застосування до викривача негативних наслідків, а не навпаки); наближеність в часі цих подій (застосування негативних наслідків до викривача відбулось незадовго після повідомлення ним про факти корупції); наявність різного роду погроз до викривача після повідомлення ним про факти корупції; відсутність в минулому (до моменту повідомлення) претензій до працівника, в тому числі й з боку осіб, про корупційні діяння яких ним повідомлено. Перевірка наявності чи відсутності наведених обставин дає змогу стверджувати про відсутність чи наявність причинного зв`язку між виданням спірного наказу із діяльністю позивача, як викривача.

Як зазначалось вище, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року, у справі № 359/6000/21 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірним та скасовано наказ (розпорядження) ДП «Зал офіційних делегацій» №75/К від 31 травня 2021 року «Про припинення трудового договору (контракту)», поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника господарського відділу ДП «Зал офіційних делегацій» з 01 червня 2021 року. Допущено негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Цим рішенням суду преюдиційно встановлено, що ОСОБА_1 є викривачем і на неї мають розповсюджуватись гарантії, передбачені Законом України «Про запобігання корупції», в тому числі, щодо недопущення її звільнення. Дана обставина, в силу вимог ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Факти та обставини викладені у рішенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 листопада 2021 року у справі № 359/6000/21, зокрема, були підставами для поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника господарського відділу у ДП «Зал офіційних делегацій» в судовому порядку.

Судом встановлено, що з моменту поновлення ОСОБА_1 на посаді в 2021 році та в 2022 року й до третього звільнення (що є предметом даного судового розгляду), а саме, 31 травня 2023 року, позивачкою не було подано нових повідомлень до компетентних органів про порушення норм Закону України «Про запобігання корупції» посадовими особами підприємства.

Отже, зважаючи на те, що фактично ОСОБА_1 за жодного поновлення на посаді та до дати останнього звільнення, так і не було допущено до робочого місця та виконання посадових обов`язків, враховуючи чергове скорочення її позаштатної посади і призупинення дії трудового договору майже одразу після її поновлення на підставі судових рішень, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що до ОСОБА_1 з боку ДП «Зал офіційних делегацій» продовжено застосування негативних заходів, зумовлених її повідомленням про корупційні діяння посадових осіб ДП «Зал офіційних делегацій» та набуття з 02 березня 2020 року статусу викривача, оскільки відповідач намагається за будь-яких умов та підстав звільнити позивачку з підприємства.

Отже враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивачки є незаконним.

Доводи апеляційної скарги про те, що підстав для введення посади начальника господарського відділу до штатного розпису відповідач не мав, так як організаційна структура ДП «Зал офіційних делегацій», яка вводилась в дію з 01 червня 2021 року не передбачала існування в структурі ДП «Зал офіційних делегацій» господарського відділу, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки саме роботодавець визначає штатну чисельність працівників та кількість структурних підрозділив. Відтак конкретно в цій справі не введення у штатний розпис посади, яку обіймала позивачка, свідчить про створення штучних умов для її звільнення із займаної посади.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що фактично суд першої інстанції вдався до оцінки доцільності скорочення позаштатної посади, яку займала позивачка, що суперечить чинному законодавству, то колегія суддів вважає їх маніпулятивними, оскільки в оскаржуваному рішенні суд не тільки констатував абсолютну дискрецію роботодавця щодо визначення штатних і позаштатних посад, а й встановив, що на підприємстві відповідача дійсно мало місце скорочення працівників. У той же час, сам по собі факт існування процесу скорочення працівників на підприємстві відповідача не спростовує того, що звільнення позивачки було незаконним та мало дискримінаційні ознаки.

З цих же підстав колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що звільнення осіб, зазначених в наказі від 22 грудня 2022 року № 22/12-01/од, і звільнення позивачки відповідно до наказу від 02 лютого 2023 року № 02/02-01/од мало однакові причини без ознак вибірковості.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував, що у суду не було підстав для застосування до позивачки гарантій, передбачених ст. 53-4 Закону України «Про запобігання корупції», так як відсутній взаємозв`язок між застосуванням до позивачки негативних заходів впливу та повідомленням останньою про порушення відповідачем Закону України «Про запобігання корупції», є необґрунтованими, оскільки у даному випадку суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав вважати, що скорочення посади ОСОБА_1 є штучно створеними обставинами для переслідування її як викривача.

Колегія суддів враховує, що з моменту набуття з 02 березня 2020 року прав викривача до ОСОБА_1 систематично застосовувались негативні заходи впливу зі сторони керівництва ДП «Зал офіційних делегацій», які полягали у неодноразових оголошеннях простою позивачці з різних підстав, фактичному недопущенні її до робочого місця та виконання посадових обов`язків, скорочення посади та призупинення дії трудового договору виключно з ОСОБА_1 . Тобто, має місце послідовність подій та їх послідовність в часі, а саме, спочатку повідомлення про можливі факти вчинення корупційного правопорушення, а після цього - застосування заходів негативного впливу.

Ці обставини свідчать про наявність причинно-наслідкового зв`язку між виданням спірного наказу та здійсненням позивачкою відповідного повідомлення про корупцію (викривальницьку дію).

Водночас законом не визначено період часу, протягом якого на викривача поширюються гарантії захисту його трудових прав.

Інші доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах, яким судом дана належна правова оцінка.

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення суду відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника державного підприємства «Зал офіційних делегацій» - адвоката Сільченка Сергія Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 03 лютого 2025 року.

Головуючий

Судді: