Ухвала

від 07.11.2024 по справі 953/6733/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/6733/24

Провадження № 1-кп/953/970/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Київського районного суду м. Харкова клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221130000772 від 09.05.2024 року, щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186ККУкраїни,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186ККУкраїни.

Київський районний суд м.Харкова ухвалою від 06.06.2024року застосував щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 40прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який суд під час розгляду кримінального провадження по суті продовжував ухвалами від 31.07 та 26.09.2024року зі зменшенням суми застави до 30прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку дії зазначеного запобіжного заходу. В обґрунтування клопотання державний обвинувач посилається на те, що з огляду на тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, суворість покарання, що йому загрожує, відсутність у ОСОБА_5 роботи та міцних соціальних зв`язків, ризики, передбачені ст.177КПКУкраїни та враховані судом під час обрання і попереднього продовження строку запобіжного заходу, продовжують існувати та не зменшилися. З огляду на зазначене, на думку прокурора, застосування більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних із триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Наведене клопотання прокурор у судовому засіданні підтримав з викладених у ньому доводів і міркувань.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, зазначивши, що із плином часу визначені у ст.177КПкУкраїни ризики знизилися, а вказані прокурором обставини не свідчать про високу вірогідність продовження ОСОБА_7 злочинної діяльності чи протиправного впливу обвинуваченого на свідків і представників потерпілої особи.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні просив змінити запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.

Представник потерпілого ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав клопотання прокурора з наведених у ньому підстав.

Заслухавши доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Як унормовано ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається у порядку, передбаченому главою 18цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.331КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Під час вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу суд враховує вимоги ст.29Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція) і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права людини на свободу й особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Відповідно до орієнтирів застосування ст.5Конвенції, сформованих практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого покарання, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про його незначний ступінь і відсутність необхідності запобіжного ув`язнення (рішення: від10.02.2011року у справі «Харченко проти України», заява №40107/02, п.79; «Авраімов проти України», заява №71818/17, п.п.57, 64).

Відповідно до ст. 178 КПК України під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу суд, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити у сукупності і всі інші обставини.

У зазначеній справі ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч.4 ст.186ККУкраїни, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Зазначена обставина вже сама по собі може бути достатньою підставою і мотивом для переховування обвинуваченого від суду.

У контексті наведеного суд звертає увагу, що відповідно до практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для тримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами істотно підвищує ризик її втечі. Як зазначви ЄСПЛ у рішенні від 26.07.2001року у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява №33977/96, п.80), «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Водночас тяжкість обвинувачення, що збільшує ризик переховування ОСОБА_5 від правосуддя суд оцінює у сукупності з іншими чинниками, які підлягають урахуванню під час вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу.

Оцінюючи ризик протиправного впливу на свідків і представника потерпілого, суд враховує визначену кримінальним процесуальним законом процедуру допиту цих осіб. Зокрема, під час досудового розслідування потерпілі і свідки дають показання слідчому, прокурору у порядку, визначеному ст.224 КПКУкраїни, а на стадії судового розгляду справи допитуються усно у судовому засіданні згідно зі ст.ст.352, 353 цього Кодексу. Відповідно до закріпленої у ст.23КПКУкраїни засади безпосередності судового процесу суд може використовувати як докази лише показання, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отримані у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Положення ч.4 ст.95КПКУкраїни містять імперативну заборону обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім випадків, зумовлених режимом воєнного стану і визначених у ст.615КПКУкраїни.

В свою чергу, ч.11 ст. 615 КПК України передбачено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у разі, якщо хід і результати допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За наведених обставин ризик впливу на свідків існує не лише під час зібрання доказів на початку досудового розслідування, а і зберігається під час судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань судом. Станом на зараз у кримінальній справі щодо ОСОБА_5 у судовому засіданні допитані не всі свідки, а тому ризик протиправного впливу обвинуваченого на них залишається актуальним.

Про ризик вчинення ОСОБА_5 нового кримінального правопорушення свідчить систематичність його протиправної поведінки. Зокрема, обвинувачений раніше неодноразово вчиняв крадіжки, за що був засуджений вироком Київського районного суду м.Харкові від15.09.2020року, а ухвалою цього ж суду від22.08.2024року кримінальне провадження у частині обвинувачення ОСОБА_5 за ч.4 ст.185ККУкраїни закрито з нереабілітуючої підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284КПКУкраїни, у зв`язку з декриміналізацією і встановленням законодавцем за такі діяння адміністративної відповідальності.

З огляду на наведені обставини у своїй сукупності суд вважає доведеним, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на даний час є дійсними, продовжують існувати, запобігти їм і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого неможливо шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою.

Обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку. Такий запобіжний захід кореспондується із суспільним інтересом, що полягає у виконанні визначених у ст.2КПКУкраїни завдань кримінального судочинства, є необхідним, щоб запобігти продовженню обвинуваченим злочинної діяльності та перешкоджанню кримінальному провадженню, і пропорційний цій легітимній меті.

Враховуючи викладене, а також те, що сторона захисту не спростувала наявність ризиків, передбачених ст.177КПК України, клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Як унормовано ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

З урахуванням наведеного суд вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 30 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840, оскільки внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченими покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який час внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Крім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194КПК України у разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілим, представником потерпілого і свідками з приводу обставин, пов`язаних із вчиненням кримінального правопорушення і судовим розглядом кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за межі України.

Керуючись ст. ст.177,178,182,183КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) діб, тобто до 05.01.2025 року включно, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області, до сплину строку тримання під вартою.

У разівнесення визначеноїсуми заставиобвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді застави.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який час внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строку запобіжного заходу, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такіобов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування з потерпілим, представником потерпілого і свідками з приводу обставин, пов`язаних із вчиненням кримінального правопорушення і судовим розглядом кримінального провадження;

5)здати назберігання довідповідних органівдержавної владисвій паспорт(паспорти)для виїздуза кордон,інші документи,що даютьправо навиїзд замежі України.

Роз`яснити обвинуваченому, що у випадку внесення застави оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця попереднього ув`язнення.

Відповідно до вимогст. 182 КПК Українироз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4ст. 186 КК України, що карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його прибуття за викликом до суду, а також про наслідки невиконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку обвинуваченого, зокрема прибуття його до суду за умови належного повідомлення про час і місце розгляду справи; повідомляти суд про причини неявки обвинуваченого; забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків повідомляти суд про зміну місця свого проживання або перебування, не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та обвинуваченого обов`язків застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Встановити строк дії ухвали до 05.01.2025року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту отримання копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя ОСОБА_1