Ухвала

від 18.11.2024 по справі 953/6733/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/6733/24

Провадження № 1-кп/953/970/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Київського районного суду м. Харкова клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221130000772 від 09.05.2024 року, щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186ККУкраїни,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186ККУкраїни.

У судовому засіданні ОСОБА_5 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт. В обґрунтування свого клопотання обвинувачений посилається на таке.

На даний час вже перестали існувати ризики передбачені ст. 177 КПК України, враховані судом під час обрання відповідного запобіжного заходу і продовження строку його дії, оскільки станом на зараз свідки допитані, а він, ОСОБА_6 не має наміру переховуватися від правосуддя і перешкоджати кримінальному провадженню. Посилається обвинувачений і на те, що він до затримання працював неофіційно, у зв`язку з чим у змозі утримувати себе, має постійне місце проживання, а також хоче допомагати фінансово і підтримувати своїх батьків.

Захисник у судовому засідання підтримав клопотання обвинуваченого та просив задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти зазначеного клопотання і висловив позицію про те, що з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 злочину, суворість покарання, що йому загрожує, і дані про особу обвинуваченого запобігти ризикам, визначеним у ст.177КПКУкраїни, можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, і зазначене суд урахував під час продовження обвинуваченому строку дії відповідного запобіжного заходу ухвалою від07.11.2024року.

Перевіривши доводи клопотання, заслухавши думки учасників процесу, суд дійшов таких висновків.

Як унормовано ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається у порядку, передбаченому главою 18цього Кодексу.

Під час вирішення питання про зміну запобіжного заходу суд враховує вимоги ст.29Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція) і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права людини на свободу й особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Відповідно до орієнтирів застосування ст.5Конвенції, сформованих практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого покарання, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про його незначний ступінь і відсутність необхідності запобіжного ув`язнення (рішення: від10.02.2011року у справі «Харченко проти України», заява №40107/02, п.79; «Авраімов проти України», заява №71818/17, п.п.57, 64).

Відповідно до ст. 178 КПК України суд, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити у сукупності і всі інші обставини.

У зазначеній справі ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч.4 ст.186ККУкраїни, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Зазначена обставина вже сама по собі може бути достатньою підставою і мотивом для переховування обвинуваченого від суду.

У контексті наведеного суд звертає увагу, що відповідно до практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для тримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами істотно підвищує ризик її втечі. Як зазначви ЄСПЛ у рішенні від 26.07.2001року у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява №33977/96, п.80), «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Водночас тяжкість обвинувачення, що збільшує ризик переховування ОСОБА_5 від правосуддя суд оцінює у сукупності з іншими чинниками, які підлягають урахуванню під час вирішення питання про зміну запобіжного заходу.

Про реальність і високий ступінь ризику вчинення ОСОБА_5 нового кримінального правопорушення, а також ухилення від суду, свідчить і систематичність його протиправної поведінки. Зокрема, обвинувачений раніше неодноразово вчиняв крадіжки, за що був засуджений вироком Київського районного суду м.Харкові від15.09.2020року, а ухвалою цього ж суду від22.08.2024року кримінальне провадження у частині обвинувачення ОСОБА_5 за ч.4 ст.185ККУкраїни закрито з нереабілітуючої підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284КПКУкраїни, у зв`язку з декриміналізацією і встановленням законодавцем за такі діяння адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене суд вважає доведеним, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на даний час є дійсними, продовжують існувати, запобігти їм і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого неможливо шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою. Зазначені обставини у своїй сукупності суд урахував під час продовження ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ухвалою від 07.11.2024року.

Обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку. Такий запобіжний захід кореспондується із суспільним інтересом, що полягає у виконанні визначених у ст.2КПКУкраїни завдань кримінального судочинства, є необхідним, щоб запобігти продовженню обвинуваченим злочинної діяльності та перешкоджанню кримінальному провадженню, і пропорційний цій легітимній меті.

Враховуючи наведене, доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є непереконливими та не спростовують вищевказаних висновків суду.

За таких обставин, враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, обставини кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.177,178,182,183, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження, а також начальнику Харківського слідчого ізолятора, де утримується обвинувачений.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1