Постанова

від 04.11.2024 по справі 906/498/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

04 листопада 2024 року Справа № 906/498/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду заяву представника ОСОБА_1

про ухвалення додаткової постанови

у справі № 906/498/23

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) ОСОБА_2

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нірол"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі

за участю представників сторін:

від ОСОБА_1 - не з`явився;

від ОСОБА_2 - не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нірол" - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 25.09.2024 у справі №906/498/23 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 26.10.2023 у справі № 906/498/23 залишив без змін.

В подальшому, на адресу суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткової постанови, відповідно до якої представник просить ухвалити додаткову постанову у справі №906/498/23, якою стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції, у сумі 46 000 грн.

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 07.10.2024 призначив розгляд заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови на 04.11.2024 о 10:00 год.

В судове засідання Північно-західного апеляційного господарського суду 04.11.2024 представники учасників справи не з`явилися.

Суд бере до уваги, що відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи викладене та те, що учасники справи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить довідки про доставку електронних листів та поштова кореспонденція (т. 3 а. с. 35-36, 38-40), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови за відсутності представників учасників справи.

Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд звертає увагу на те, що додаткове судове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Відповідно до ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000 №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правничу допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Положеннями статті 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка вказала, що попередній розмір судових витрат на професійну правничу допомогу становить 20 000 грн (т. 2, а. с. 1-3).

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від представника ОСОБА_3 надійшли заперечення, в якій він просить відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, а у випадку задоволення заяви, зменшити витрати на правничу допомогу.

Представник вказує, що заяву про ухвалення додаткового рішення не було надіслана ТОВ "Нірол". Продовжує, що до закінчення судових дебатів сторона позивача не робила заяву про надання доказів понесення витрат на правничу допомогу.

Вважає, що розмір витрат позивача на правничу допомогу є необґрунтованим.

Апеляційний господарський суд бере до уваги, що у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Крім того, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може також відступити від вказаного у частині четвертій статті 129 ГПК України загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд зауважує, що у цій справі у відзиві на апеляційну скаргу вказано попередній орієнтовний розрахунок, що судом оцінюється як заява про подання доказів протягом п`яти днів після ухвалення кінцевого судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи правничу допомогу в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 надавала адвокат Демчик Наталія Олександрівна.

Зокрема, 31.03.2023 між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Демчик Н.О. (адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги (т. 3, а. с. 25-26), за умовами якого адвокат приймає на себе обов`язки надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а саме у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Нірол" про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі в Господарському суді Житомирської області, Північно-західному апеляційному господарському суді, Верховному Суді (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору клієнт сплачує адвокату "гонорар успіху" за рішення на користь клієнта в розмірі 15 000 грн за ведення та участь у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Нірол" про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі в суді апеляційної інстанції.

Клієнт зобов`язаний сплатити адвокату "гонорар успіху" в сумі 15 000 грн протягом двох днів з дня набрання рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Нірол" про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі законної сили.

В п. 3.3. Договору сторони погодили, що клієнт зобов`язується оплачувати участь адвоката в судовому засіданні в розмірі 3 000 грн за кожне судове засідання. Клієнт зобов`язується оплачувати додаткові витрати, пов`язані з написанням заяв, відзивів, пояснень, клопотань, скарг. Оплачувати консультації, вивчення документів, аналіз законодавства та судової практики адвокатом. Опис та розрахунок наданих послуг надається адвокатом у кожній справі, погоджується та підписується сторонами та є невід`ємною частиною даного договору.

В подальшому, 27.09.2024 між адвокатом Демчик Н.О та Присяжнюк О.І. складено детальний опис та розрахунок наданих послуг, згідно з яким адвокатом було надано такі послуги на суму 46 000 грн (т. 3, а. с. 24), а саме:

- підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу 5 000 грн;

- підготовка та подання додаткових письмових пояснень у справі (письмові пояснення від 22.04.2024, 22.07.2024, 24.09.2024) 5 000 грн;

- участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції безпосередньо у приміщені Північно-Західного апеляційного господарського суду:

- 29.01.2024 3 000 грн;

- 22.04.2024 3 000 грн;

- 27.05.2024 3 000 грн;

- 10.06.2024 3 000 грн;

- 29.07.2024 3 000 грн;

- 09.09.2024 3 000 грн;

- 25.09.2024 3 000 грн, а всього 21 000 грн;

- "гонорар успіху" 15 000 грн.

Також, в цьому описі вказано, що на день складання цього розрахунку вартість наданих послуг за договором про надання правової допомоги за представництво інтересів в суді апеляційної інстанції у справі № 906/498/23 оплачена ОСОБА_1 .

Крім того, 27.09.2024 між клієнтом та адвокатом був підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 31.03.2024 (т. 3, а. с. 23), за яким сторони, підписавши цей акт, підтверджують, що адвокат виконав в повному обсязі, а клієнт прийняв в повному обсязі послуги, які надавалися за договором про надання правової допомоги від 31.03.2023 у суді апеляційної інстанції у справі №906/498/23 (п.1). Сторони, за взаємною згодою сторін, вирішили, що підписання цього акту свідчить про повний розрахунок клієнта за договором про надання правової допомоги від 31.03.2023 за представництво законних прав та інтересів ОСОБА_1 в Північно-західному апеляційному господарському суді у справі №906/498/23, що в загальній сумі становить 46 000 грн (п. 2). Сторони, підписавши даний акт підтверджують, що не мають жодних претензій один до одного (п. 3).

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Як вказано вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у додаткових постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.22.2022 у справі №922/1964/21.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Апеляційний господарський суд вказує, що категорія цієї справи не є специфічною чи особливо складною, не потребувала при складенні процесуальних документів опрацювання великої кількості нормативно-правових актів.

Щодо підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу в сумі 5 000 грн, то суд апеляційної інстанції зважає, що такий процесуальний документ розмірений на трьох двосторонніх аркушах, тобто не є значним за обсягом.

Суд враховує, що адвокат Демчик Н.О. представляла інтереси позивачки в суді першої інстанції, а отже обізнана із обставинами справи, позиціями учасників справи та змістом рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в цій частині обґрунтованими є витрати позивачки на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Стосовно підготовки та подання додаткових письмових пояснень у справі (письмові пояснення від 22.04.2024, 22.07.2024, 24.09.2024) в сумі 5 000 грн, то з огляду на їх обсяг, змістовність, витрачений адвокатом час на їх підготовку, суд апеляційної інстанції вважає, що в цій частині витрати позивачки на професійну правничу допомогу не підлягають зменшенню. При цьому, фактично датою письмових пояснень від 22.07.2024 є 29.07.20243, що оцінюється судом апеляційної інстанції, як описка.

Відносно участі у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції, суд бере до уваги, що адвокат приймала участь у них безпосередньо у приміщені Північно-Західного апеляційного господарського суду, однак зважаючи на характер спору, вважає, що обґрунтованим є розмір в сумі 2 000 грн за одне судове засідання. Крім того, суд встановив, що адвокат не брала участі в судовому засіданні 10.06.2024, що підтверджується протоколом судового засідання (т. 2, а. с. 144). Відтак в цій частині обґрунтований загальний розмір витрат становить 12 000 грн.

Щодо "гонорару успіху" у розмірі 15 000 грн, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (пункт 135) зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 (пункти 179, 180) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

У рішенні від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Таким чином, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд не враховує включення до наданих послуг "гонорар успіху" відповідно до пункту 3.1. Договору, вартість якого складає 15 000 грн, оскільки вважає, що такі витрати не відповідають критерію розумності, а також такі витрати не мають характеру необхідних в цій справі.

Погоджений додатковий "гонорар успіху" є домовленістю клієнта і адвоката, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності та необхідності саме в розмірі гонорару успіху зазначеного заявником (вказана правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 08.10.2024 у справі № 907/878/23).

Отже, до стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 19 000 грн.

Щодо доводів представника ОСОБА_2 про не надіслання представником позивача копії заяви про ухвалення додаткової постанови на адресу ТОВ "Нірол", суд апеляційної інстанції вказує, що така заява була подана в електронній формі з використанням ЄСІКС.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 42 ГПК України процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Водночас згідно з абзацом 1 частини 7 вказаної норми якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи (абзац 2 ч. 7 ст. 42 ГПК України).

У частині 6 статті 6 ГПК України унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Абзац 1 частини 7 статті 42 ГПК України передбачає надсилання копій документів у паперовій формі листом з описом вкладення лише тим учасникам справи, які не мають електронного кабінету та відповідно до закону не зобов`язані його реєструвати.

Натомість для учасників справи, які згідно з частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов`язані зареєструвати електронний кабінет, однак не зробили цього, законодавець передбачив процесуальну відповідальність у виді відсутності обов`язку надсилання цим суб`єктам паперових копій документів.

Приписи абзацу 2 частини 7 статті 42 ГПК України спонукають осіб, перелік яких визначений частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, виконати свій обов`язок з реєстрації електронного кабінету, усвідомлюючи, зокрема, можливі негативні процесуальні наслідки його невиконання, у тому числі передбачені абзацом 2 частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що ТОВ "Нірол" не здійснило реєстрацію електронного кабінету, представник ОСОБА_1 згідно з положеннями абз. 2 ч. 7 ст. 42 ГПК України як особа, що подала заяву до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Оскільки в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 у справі №906/498/23 не було вирішено питання щодо розподілу витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, керуючись статтею 244 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне ухвалити додаткову постанову у справі № 906/498/23.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) - 19 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В стягненні 27 000 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Господарському суду Житомирської області видати наказ на виконання цієї постанови.

5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "07" листопада 2024 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Саврій В.А.