Постанова

від 06.11.2024 по справі 906/396/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

06 листопада 2024 року Справа № 906/396/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача - Красовський В.М.;

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Радомишльське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення господарського суду Житомирської області від 22.08.2024, повний текст якого складено 29.08.2024 у справі №906/396/24 (суддя Шніт А.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Філоненко Юлії Миколаївни

до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

в особі Філії «Радомишльське лісомисливське господарство»

Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

про стягнення 1 887 426,74 грн заборгованості по розрахунках та штрафу,-

В квітні 2024 року Фізична особа підприємець Філоненко Юлія Миколаївна (надалі в тексті Підприємець) звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», в особі Філії «Радомишльське лісомисливське господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (надалі в тексті Лісгосп) з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог 1 747 143,57 грн заборгованості по розрахунках та 93 609,86 грн штрафу згідно укладеного договору, 25 059,99 грн інфляційних втрат та 21 613,32 грн -3% річних.(т.1, арк.справи 1-6).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.08.2024 у справі №906/396/24 позов Підприємця задоволено частково. Присуджено до стягнення з Лісгоспу на користь ФОП Філоненко Ю.М. 1 597 143,57 грн основного боргу, 93 609,86 грн штрафу, 25 059,99 грн інфляційних втрат, 21 604,69 грн -3% річних та 28 311,27 грн витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення 8,63 грн -3% річних відмовлено. Закрито провадження у справі в частині стягнення 150 000,00 грн основного боргу.(т.4, арк.справи 175-178).

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено надання послуг Позивачем та часткову оплату Відповідачем, що зумовило утворення заборгованості в сумі 1 597 143,57 грн, за стягненням якої правомірно звернувся Підприємець. Місцевий суд також здійснив перерахунок заявлених до стягнення штрафу, інфляційних втрат та 3% річних і дійшов висновку, що до стягнення підлягає 65 067,37 грн штрафу згідно п.7.7. Договору, а з підстав ст.625 ЦК України 25 059,99 грн інфляційних втрат та 21 604,69 грн -3% річних. В частині стягнення 8,63 грн -3% річних суд відмовив за безпідстав-ністю. Крім того, місцевий суд закрив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 150 000,00 грн на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті ГПК України), яка була сплачена Відповідачем після відкриття провадження у справі.

Не погоджуючись із рішенням, Лісгосп подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 22.08.2024 в частині задоволених позовних вимог у даній справі та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи скаргу, Відповідач зазначає про ухвалення господарським судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права і покликається на залишення поза увагою суду першої інстанції часткового погашення Лісгоспом заборгованості згідно платіжних інструкцій №4825 від 10.07.2024 на суму 35 409,63 грн та №5007 від 23.07.2024 на суму 50 000,00 грн.

Скаржник також наголошує, що заборгованість у Відповідача виникла внаслідок порушення Позивачем п.4.1. Договору №2-2023, умовою якого є здійснення оплати наданих послуг на підставі наданих Лісгоспу рахунків-фактур протягом дії договору. Натомість, Підприємець направила Лісгоспу рахунки-фактури листом лише 29.03.2024 року.

Відсутність рахунків-фактур, на думку Скаржника зумовлює проведення оплати на підставі претензії Позивача направленої Відповідачу, однак доказів направлення такої претензії матеріали справи не містять.(т.4, арк.справи 182-184).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкрито про-вадження у справі №906/396/24, розгляд справи призначено на 06.11.2024.(т.4, арк.справи 201).

Ухвалою суду від 05.11.2024 клопотання представника ФОП Філоненко Ю.М. адвоката Красовського В.М. залишено без розгляду.(т.4, арк.справи 204, 209-210).

06.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника Позивача адвоката Красовсь-кого В.М. надійшла заява про вступ у справу як представника та клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, які було задоволено апеляційним судом.(т.4, арк.справи 211-212, 216-217).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 06.11.2024, представник Позивача не заперечував про обізнаність в частковій оплаті заборгованості в сумі 85 409,63 грн та просив суд в цій частині змінити рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі. В решті просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник Відповідача не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання апеляційної інстанції 06.11.2024, хоч про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується Довідками про доставку електронного листа від 08.10.2024. (т.4, арк.справи 202).

Поруч з тим, така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний госпо-дарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2023 ФОП Філоненко Ю.М.-виконавець та Лісгосп-замовник уклали Договір про надання послуг, пов`язаних з лісництвом №2-2023 (надалі в тексті Договір), відповідно до п.1.1. якого, виконавець зобов`язується на власний ризик, власними силами, засобами та матеріалами надати послуги, пов`язані з лісництвом (код 02.40.1 за ДК 016-2010) за завданням замовника, який зобов`язується прийняти і оплатити надані послуги.

Склад, види та обсяги послуг, що надаються за цим договором, а також строки надання послуг визначаються сторонами у додатках, які є невід`ємними частинами даного Договору (п.1.2 Договору).

Загальна сума договору становить 1 000 000,00грн. Ціна Договору може бути змінена за взаємною згодою сторін. Вартість та перелік передбачених послуг визначено в Додатку №4.(п.3.1-3.4 Договору).

За змістом п.4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після надання виконавцем рахунку на оплату наданих послуг на підставі підписаного сторонами акту прий-мання-передачі виконаних робіт (Додаток №6) протягом терміну дії договору.

Форма розрахунку за договором безготівкова (п.4.2 Договору).

Розрахунок проводиться після складання акту огляду місць використання лісових ресурсів (Додаток №7) (п.4.4 Договору).

Відповідно до п.5.1.1 та п.5.4.4 Договору, виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги (виконані роботи), а замовник зобов`язаний оплатити надані виконавцем послуги, передбачені у Додатку №6, в розмірах і в строки, встановлені Договором.

В п.6.2 Договору сторони погодили, що про надані послуги виконавець щомісячно складає акт приймання-передачі виконаних робіт (Додаток №6), який підписується уповноваженими представниками сторін.

В разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі послуг замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі облікової ставки Національного банку України від вартості прострочених (невиконаних) зобов`язань.(п.7.7 Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту остаток-ного виконання, але у будь-якому випадку до 31.03.2023 (п.10.1. Договору).(т.1, арк.справи 8-11).

Матеріалами справи стверджено та сторонами не заперечується укладення сторонами 30.06.2023 Додаткової угоди №4 до Договору (надалі в тексті Додаткова угода №4), якою продовжено дію Договору до 31.12.2023 та встановлено, що загальна сума Договору не повинна перевищувати 5 000 000,00 грн.(т.1, арк.справи 15).

Матеріали справи також містять копії підписаних уповноваженими представниками обох сторін актів приймання-передачі робіт та послуг на підтвердження надання відповідачу послуг згідно Договору протягом 2023 року на загальну суму 4 805 210,35 грн (т.1, арк.справи 20-255, т.2, арк.справи 1-173). Крім того, в матеріалах справи також наявні рахунки-фактури.(т.2, арк.справи 174-250; т.3, арк.справи 1-250; т.4, арк.справи 1-81).

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що до звернення з даним позовом до суду, Відповідачем частково в сумі 3 008 066,78 грн оплачено надані Позивачем послуги, що стверджується виписками з банківського рахунку ФОП Філоненко Ю.М. за період 01.01.2023 14.03.2024.(т.4, арк.справи 92-102).

Крім того, матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків між сторонами за період 2023 рік, згідно якого станом на 31.12.2023 заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 1 797 143,57грн.(т.4, арк.справи 82-91).

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань за Договором про надання послуг пов`язаних з лісництвом №2-2023 щодо оплати наданих послуг, Позивач звернувся до суду з позовними вимогами (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення з Лісгоспу 1 887 426,74 грн заборгованості, з яких: 1 747 143,57грн основного боргу; 25 059,99грн інфляційних втрат, 21 613,32 грн річних та 93 609,86 грн штрафу.

Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.08.2024 позов Підприємця задоволено частково.(т.4, арк.справи 175-178).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обґрунтована частково і це зумовлює часткову зміну рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів приймає до уваги, що у відпо-відності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що Скаржник оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задово-лених позовних вимог, то колегія суддів не переглядає рішення господарського суду Житомирсь-кої області від 22.08.2024 в частині відмови у стягненні 8,63 грн -3% річних, а також закриття провадження у справі в частині стягнення 150 000,00 грн основного боргу.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості по розрахунках та штрафних санкцій за договором про надання послуг.

Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ч. 1-2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України (надалі в тексті ГК України) госпо-дарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, перед-бачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.6 та ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором, згідно статті 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України, яка кореспондується з ст.173 ГК України в силу госпо-дарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учас-никами) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі борж-ник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, яка кореспондується з ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання (ч.2 ст.193 ГК України).

Як встановлено апеляційним судом, правовідносини сторін виникли на підставі Договору про надання послуг, пов`язаних з лісництвом №2-2023 від 11.01.2023.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (викона-вець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами 1, 2 ст.9 названого Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарсь-кої операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З огляду на вищезазначене, документами, які підтверджують, як виконання Позивачем зобов`язання з надання послуг за Договором, так і виникнення у Відповідача зобов`язання з їх оплати є Акти виконаних робіт, які є первинними бухгалтерськими документами та засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість таких робіт.

Матеріалами справи підтверджено, що в справі містяться копії актів приймання-передачі робіт та послуг на підтвердження надання відповідачу послуг згідно Договору протягом 2023 року на загальну суму 4 805 210,35грн (т.1, арк.справи 20-255; т.2, арк.справи 1-173). Дані акти під-писані повноваженими представниками обох сторін без зауважень та заперечень.

Крім того, сторонами не заперечується, що Відповідачем було частково оплачено вартість наданих послуг в сумі 3 008 066,78 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку ФОП Філоненко Ю.М. за період 01.01.2023-14.03.2024, що призвело до утворення заборгованості в сумі 1 797 143,57 грн.(т.4, арк.справи 92-102).

Однак, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем здійснено ще часткову сплату за надані послуги на загальну суму 150 000,00 грн, на підтвердження чого Лісгосп надав платіжні інструкції №4665 від 21.06.2024 на суму 50 000,00 грн (т.4, арк.справи 160), №4763 від 28.06.2024 на суму 50 000,00 грн.(т.4, арк.справи 160-зворот), а також виписка з банківського рахунку ФОП Філоненко Ю.М. за період 12.07.2024 на суму 50000,00 грн.(т.4, арк.справи 169).

Тому, враховуючи відсутність доказів погашення усієї заборгованості, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованості позовної вимоги щодо стягнення з Лісгоспу на користь Підприємця 1 597 143,57 грн боргу за поставлений товар.

Щодо доводів Скаржника про неврахування місцевим судом факту часткового погашення боргу в липні 2024 року в загальній сумі 85 409,63 грн, то апеляційний суд враховує наступне.

Досліджуючи обставини у даній справі, апеляційний суд приймає до уваги, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилеж-ний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів виз-начає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

За приписами ст.91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Покликання на залишення поза увагою судом першої інстанції часткової оплати заборго-ваності в сумі 85 409,63 грн Лісгосп в апеляційній скарзі підтверджує долученими до апеляційної скарги копіями платіжних інструкцій №4825 від 10.07.2024 на суму 35 409,63 грн та №5007 від 23.07.2024 на суму 50 000,00 грн. Отримання вказаних коштів до прийняття рішення судом першої інстанції 22.08.2024 не заперечує і Позивач.

Колегія суддів враховує, що суд першої інстанції не міг дізнатися про часткове погашення заборгованості в сумі 85 409,63 грн без подання сторонами відповідних доказів. Тому, ухвалення судом першої інстанції рішення без врахування доказів, які не було подано ні Позивачем, ні Відповідачем, на переконання апеляційного суду є правомірним та таким, що прийняте з дотриманням вимог процесуального законодавства.

Проте, оскільки судовий наказ видається на всю суму зазначену в рішенні суду першої інстанції колегія суддів повинна врахувати фактичне зменшення суми заборгованості на 85409,63 грн, позаяк таке було здійснено Відпорвідачем до прийняття рішення у справі 22.08.2024. Відтак, за наслідками апеляційного перегляду, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 22.08.2024 належить скасувати в частині присудження до стягнення 85409,63 грн заборгованості та закрити в цій частині провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Поруч з тим, колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі Лісгосп не заперечує розміру штрафу, інфляційних втрат і річних та не наводить жодного аргументу щодо безпідставності їх нарахування Позивачем, однак просить рішення суду першої інстанції в цій частині також скасувати.

Тому, перевіряючи правильність нарахування Підприємцем штрафу, інфляційних втрат і річних, колегія суддів враховує наступне.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.(ч.2 ст.615 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом. При цьому, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед креди-тором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником госпо-дарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне вико-нання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно викона-ного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно викона-ного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.(ст.628 ЦК України).

За умовами п.7.7 Договору в разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі послуг замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі облікової ставки Національного банку України від вартості прострочених (невиконаних) зобов`язань.

Крім того, колегія суддів враховує, що згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який про-строчив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності заявлених до стягнення 93 609,86 грн штрафу, 25 059,99 грн інфляційних втрат та 21 604,69 грн -3% річних.

Доводи скаржника про утворення заборгованості через ненадсилання Позивачем рахунків-фактур на адресу Відповідача є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом. Адже, матеріалами справи стверджено, що Лісгосп був обізнаний про наявність у нього заборгованості по розрахунках станом на 30.12.2023, що підтверджує підписаний обома сторонами Акт звірки взаємних розрахунків за період 2023 року між Лісгоспом та Підприємцем.(т.4, арк. справи 82-91).

Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо наявності порушених прав Позивача, рівно як і твердження щодо невмотивованості висновку про обґрунтованість заявленого позову, проте враховуючи доведеність обставин часткового погашення заборгованості до прийняття рішення у справі рішення суду першої інстанції належить змінити в частині, в решті залишивши без змін.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, враховуючи часткову оплату заборгованості в сумі 85 409,63 грн після відкриття провадження у справі та ненадання Відповідачем доказів такої оплати суду, з огляду на приписи п.9 ст.129 ГПК України, колегія суддів вважає за належне залишити за Відповідачем сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.34,86,129,232,233,240,275,277,282,284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Радомишльське лісомисливське господарство» Державного спеціалізо-ваного господарського підприємства «Ліси України» на рішення господарського суду Жито-мирської області від 22.08.2024 у справі №906/396/24 задоволити частково.

Рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення 85 409 грн 63 коп. заборго-ваності по розрахунках і в цій частини закрити провадження у справі.

В решті рішення залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №906/396/24 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.