Рішення
від 30.10.2024 по справі 906/431/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/431/24

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Кравець С.Г.

секретаря судового засідання: Круглецької А.І.

за участю представників сторін:

від позивачів - 1,2: не з`явились,

від відповідача: Кобилянський В.А. - адвокат, ордер серія АА №1436497 від 24.05.2024,

прокурор: Ревелюк Т.О. - службове посвідчення №071187 від 01.03.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

1) Лугинської селищної ради

2) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

до Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна"

про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Процесуальні дії по справі.

Керівник Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Лугинської селищної ради та Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна" в якому просить витребувати з чужого незаконного володіння приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна" на користь Лугинської селищної територіальної громади в особі Лугинської селищної ради земельні ділянки з кадастровими номерами:

- 1822855100:03:000:0009 площею 4,2558 га;

- 1822855100:03:000:0008 площею 21,0254 га;

- 1822855100:10:000:0003 площею 0,4217 га;

- 1822855100:10:000:0004 площею 4,5646 га;

- 1822855100:06:000:0038 площею 3,3161 га;

- 1822855100:01:000:0028 площею 2,5001 га;

- 1822855100:03:000:0186 площею 26,4556 га.

Ухвалою суду від 07.05.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.06.2024.

Ухвалою суду від 11.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 27.06.2024. Роз`яснено відповідачу - Приватному сільськогосподарському підприємству з орендними відносинами "Україна" право на подачу заперечень на відповідь №52/2-5623вих-24 від 03.06.2024 на відзив Коростенської окружної прокуратури. Рекомендовано позивачам - Лугинській селищній раді та Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області виконати вимоги ухвали суду від 07.05.2024 в частині надання письмової позиції щодо заявлених прокуратурою позовних вимог.

Ухвалою суду від 27.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/431/24 до судового розгляду по суті на 02.09.2024.

Ухвалою суду від 02.09.2024 продовжено строк розгляду справи по суті на підставі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Відкладено розгляд справи по суті на 08.10.2024.

08.10.2024 через загальний відділ канцелярії суду представником Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна" подано клопотання від 08.10.2024 про призначення судової експертизи, відповідно до якого останній просить суд: повернутися до підготовчого провадження у справі та призначити у справі судову земельно-технічну експертизу.

Ухвалою суду від 08.10.2024 продовжено строк розгляду справи по суті та відкладено розгляд справи по суті на 30.10.2024.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

У судовому засіданні 30.10.2024 представник відповідача підтримав подане клопотання, просив суд повернутися до підготовчого провадження та призначити у справі №906/431/24 судову земельно-технічну експертизу.

Прокурор заперечила проти задоволення даних клопотань, просила у їх задоволенні відмовити, з підстав зазначених у запереченнях №15/1-367вих24 від 25.10.2024.

Заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд, не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження та призначення експертизи з огляду на таке.

За приписами частин 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктами 2, 3 частини 1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частин 2, 3 ст.177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Відповідно до приписів статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 118 ГПК України).

В обґрунтування поданої клопотання представник відповідача вказує, що із заявленого позову не зрозуміло, чи вважає прокурор спірні земельні ділянки частиною земель, які підлягали чи не підлягали паюванню; чи відносяться спірні земельні ділянки до сільськогосподарських угідь; чи відносяться спірні земельні ділянки до земель, щодо яких приймалися рішення про припинення права колективної власності. В той же час вказує, що наведені обставини мають значення для справи, оскільки їхнє з`ясування дозволить: визначити правовий статус спірних земельних ділянок та правильно застосувати норми матеріального права до спірних правовідносин; визначити наявність порушення прав колишніх членів КСП та позивача у спірних правовідносинах щодо отримання земельних ділянок.

Суд враховує, що провадження у справі №906/431/24 було відкрито за правилами загального позовного провадження ухвалою суду від 07.05.2024. Розгляд справи у підготовчому провадженні неодноразово відкладався, строк підготовчого провадження продовжувався. Ухвалою від 27.06.2024 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу №906/431/24 до судового розгляду по суті на 02.09.2024. Відтак, у підготовчому провадженні відповідачу було надано достатньо часу для реалізації ним своїх процесуальних прав, в тому числі, для подання заяв, клопотань та доказів.

Нормами ГПК України не передбачено переліку підстав, за яких можливо повернутися до підготовчого провадження зі стадії судового розгляду справи, після закриття підготовчого провадження.

Згідно з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 16.02.2021 у справі №922/2115/19, в ухвалі від 22.06.2021 у справі № 923/525/20, постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21 суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

У даному випадку судом не встановлено та відповідачем не доведено наявність підстав та обставин для повернення до стадії підготовчого провадження. Саме лише посилання відповідача на те, що із заявленого позову не зрозуміло, чи вважає прокурор спірні земельні ділянки частиною земель, які підлягали чи не підлягали паюванню; чи відносяться спірні земельні ділянки до сільськогосподарських угідь; чи відносяться спірні земельні ділянки до земель, щодо яких приймалися рішення про припинення права колективної власності, не є обставиною, яка з об`єктивних причин не залежала від відповідача та може бути вагомою підставою для повернення до стадії підготовчого провадження, тому у задоволення клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження суд відмовляє.

Щодо клопотання відповідача про призначення у справі земельно-технічної експертизи, господарський суд зазначає таке.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Порядок проведення судових експертиз врегульовано Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (зі змінами та доповненнями) (далі за текстом - Інструкція).

Згідно Інструкції основними завданнями земельно-технічної експертизи є: визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо); визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації; визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки; визначення можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками, розробка варіантів їх розподілу (порядку користування); визначення можливих варіантів підходу та проїзду до земельних ділянок, встановлення земельного сервітуту.

У даному випадку, обґрунтовуючи необхідність призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, відповідач вказує на те, що з позову не зрозуміло, чи вважає прокурор спірні земельні ділянки частиною земель, які підлягали чи не підлягали паюванню; чи відносяться спірні земельні ділянки до сільськогосподарських угідь; чи відносяться спірні земельні ділянки до земель, щодо яких приймалися рішення про припинення права колективної власності. Вказує, що зазначені обставини мають значення для справи, оскільки їх з`ясування дозволить визначити правовий статус спірних земельних ділянок та правильно застосувати норми матеріального права до спірних правовідносин; визначити наявність порушення прав колишніх членів КСП та позивача у спірних правовідносинах щодо отримання земельних ділянок. Посилаючись на наведене, відповідач просить суд призначити у справі судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити такі питання: чи знаходяться земельні ділянки з кадастровими номерами 1822855100:03:000:0009; 1822855100:03:000:0008; 1822855100:10:000:0003; 1822855100:10:000:0004; 1822855100:06:000:0038; 1822855100:01:000:0028; 1822855100:03:000:0186 (повністю або частково) на землях, які були надані КСП "Україна" в колективну власність та підлягали паюванню (розподілу між членами КСП "Україна") ? Чи знаходяться земельні ділянки з кадастровими номерами 1822855100:03:000:0009; 1822855100:03:000:0008; 1822855100:10:000:0003; 1822855100:10:000:0004; 1822855100:06:000:0038; 1822855100:01:000:0028; 1822855100:03:000:0186 (повністю або частково) на землях, які були надані КСП "Україна" в колективну власність та відносилися до сільськогосподарських угідь? Чи знаходяться земельні ділянки з кадастровими номерами 1822855100:03:000:0009; 1822855100:03:000:0008; 1822855100:10:000:0003; 1822855100:10:000:0004; 1822855100:06:000:0038; 1822855100:01:000:0028; 1822855100:03:000:0186 (повністю або частково) на землях, які були надані КСП "Україна" в колективну власність та право колективної власності на які припинено ? Проведення експертизи доручити судовому експерту Черніну Якову Олександровичу, свідоцтво №803 (№319) від 29.09.2000, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (Консалтингова фірма ПП "Апстрім-Експерт").

Суд зазначає, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Однак, виходячи зі змісту питань, які поставлені відповідачем у клопотанні про призначення експертизи, суд не вбачає дійсної потреби у спеціальних знаннях у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, зважаючи на предмет та підстави позову, а також те, що спірні земельні ділянки мають відповідні кадастрові номери, тобто, є сформованими земельними ділянками та визначені в натурі. Встановлення судом обставин, щодо припинення чи не припинення КСП "Україна" можливе на підставі наявних у справі доказів. При цьому прокурор у позові доводить, що у відповідача відсутнє право на усі землі, які були передані в межах державного акту у колективну власність, у тому числі, на землі загального користування, землі, які були розпайовані між членами КСП та землі, які були вилучені з розпаювання.

Крім цього суд зазначає, що питання №3.3 (чи знаходяться спірні земельні ділянки (повністю або частково) на землях, які були надані КСП "Україна" в колективну власність та право колективної власності на які припинено?) не входить до предмету дослідження у даній справі.

Суд зазначає, що встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування у даній справі можливе за допомогою інших засобів доказування, зокрема, письмових доказів, які наявні у матеріалах справи.

При цьому слід зауважити, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

За вказаного, суд дійшов висновку про відсутність необхідності у призначенні експертизи, відповідно, таке клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Прокурор в судовому засіданні 30.10.2024 позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві №52/2-4058вих24 від 17.04.2024, відповіді на відзив №52/2-5623вих24 від 03.06.2024 (т.1, а.с.1-32, 181-199).

Позивачі - 1,2 повноважних представників в судове засідання 08.10.2024 не направили, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, про що свідчать довідки про доставку.

Позивач - Лугинська селищна рада у поясненнях №982 від 26.06.2024 (т.1, а.с.226-228) позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Також позивач просив розгляд справи здійснювати без участі його представника.

Позивач - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у поясненнях (вх.8196/24 від 12.06.2024) (т.1,а.с.214-219) позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.10.2024 проти позову заперечив, просив у позові відмовити, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву (вх.7567 від 28.05.2024) (т.1, а.с.162-171).

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд констатує, що ним було виконано норми Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення позивачів про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами позивачі не скористались, явки представника в судові засідання не забезпечили, причин неявки не повідомляли.

Враховуючи належне повідомлення вказаних позивачів про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, суд не вважає відсутність представників позивачів в судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті, а тому дійшов висновку про розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Представник відповідача перед судовими дебатами заявив клопотання про оголошення перерви посилаючись, зокрема на те, що є підстави для постановлення окремої ухвали.

Прокурор просила відмовити у задоволенні даного клопотання.

Заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, враховуючи розумність строків розгляду справи і приписи ст. 216 ГПК України підстави для оголошення перерви відсутні, а тому суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про оголошення перерви.

В судовому засіданні 30.10.2024 заслухано судові дебати учасників справи та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням виконкому Лугинської селищної ради народних депутатів №14 від 27.02.1997 передано у колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству "Україна" земельні ділянки для сільськогосподарського використання загальною площею 1 931,9 га, у тому числі 251,7 га земель загального користування (т.1, а.с.75).

На підставі вказаного рішення КСП "Україна" отримало державний акт на право колективної власності на землю серії ЖТ №000191 від 05.03.1997 року, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №4. В Додатку №1 до акту на право колективної власності на землю наведено список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства "Україна", де за списком значиться 329 осіб (т.1, а.с.47-52).

З матеріалів справи вбачається, що 04.04.2000 Лугинська районна державна адміністрація зареєструвала Приватне сільськогосподарське підприємство з орендними відносинами "Україна", а також затвердила статут підприємства.

Пунктом 1.1. статуту ПСП з орендними відносинами "Україна" визначено, що приватне сільськогосподарське підприємство з орендними відносинами "Україна" (надалі Підприємство), засноване за рішенням засновника, створене на базі власних землі і майна засновника Підприємства та орендованих майна і землі в громадян України для виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва.

Відповідно до пункту 1.2 Статуту повне найменування Приватне сільськогосподарське підприємство з орендними відносинами "Україна".

За умовами пункту 1.3 Статуту, скорочене найменування: ПСП "Україна".

Згідно з пунктом 2.1 Статуту, засновником підприємства є громадянин України ОСОБА_1 .

Пунктом 3.1 Статуту, метою діяльності підприємства є виробництво сільськогосподарської продукції, її переробка і реалізація, інші види господарської діяльності підприємства для отримання прибутку та задоволення потреб його засновника на основі раціонального використання землі, інших природних ресурсів і виробничо-ресурсного потенціалу.

Згідно з пунктом 4.4 Статуту, підприємство є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" Лугинського району Житомирської області.

У пункті 4.5 Статуту визначено, що майно підприємства складають основні фонди, обігові кошти та інші цінності, вартість яких відображена в балансі Підприємства.

Підприємство є власником:

- майна, земельних угідь, коштів, майнових та інших прав, переданих йому засновником;

- майна, земельних угідь, коштів, одержаних в результаті його фінансово-господарської діяльності;

- інших майна, коштів та прав, набутих на підставах не заборонених чинним законодавством (пункт 4.6 Статуту).

Відповідно до пункту 4.7 Статуту, майно і земля, передані в оренду Підприємству при реструктуризації КСП бувшими його, членами знаходиться в строковому договірному платному сільськогосподарському користуванні і володінні.

За умовами пункту 5.1 Статуту, статутний фонд підприємства складає 10000 (десять тисяч) грн.

Згідно з пунктом 6.1 Статуту, підприємство в процесі своєї діяльності у відповідності до чинного законодавства використовує земельні угіддя, передані йому засновником і орендовані землі членів реструктуризованого колективного сільськогосподарського підприємства та інших громадян України.

У відповідності до пункту 6.3 Статуту, документами на право використання землі в підприємстві є земельні сертифікати, Державні акти на право приватної власності на землю, а також договори оренди землі, оформлені місцевими Радами народних депутатів у встановленому чинним законодавством України порядку.

За умовами п. 8.1 Статуту, управління підприємством здійснює його засновник. Всі рішення засновника є обов`язковими для виконання працівниками Підприємства, крім випадків, якщо ці рішення суперечать чинному законодавству або цьому статуту.

28.12.2002 Лугинська районна державна адміністрація розпорядженням №368 "Про надання дозволу на розроблення проектно-технічної документації по організації паїв і складання державних актів на право власності на землю", надала дозвіл на розроблення проектно-технічної документації по організації території земельних часток/паїв реформованого КСП "Україна" та на складання державних актів на право власності на землю МКБП "Георад" (т.1, а.с.76).

20.05.2003 актом обстеження земельних угідь реформованого КСП "Україна" Луганської селищної ради Лугинського району встановлено, що є зміни в кількісному і якісному складі земельних угідь:

1. зменшилась площа сільськогосподарських угідь придатних для використання в сільськогосподарському виробництві на 65,61га (в тому числі рілля на 25,66 га, сіножатей на 38,51 га, пасовищ на 0,99 га);

2. в результаті натурного обстеження встановлено: ділянки ріллі (контури №№9,37), сіножатей (контури №№33,54) загальною площею 44,55 га, де ґрунтові води перебувають на протязі вегетаційного періоду на глибині 0-0,2 м, класифікувати болотами; ділянки ріллі (контури №14-22,27,28) загальною площею 16,74 га, які заросли деревно-чагарниковою рослинністю, крона яких вкриває більше 20% площі, класифікувати чагарниками; ділянки ріллі (контури №№12,13), пасовищ (контури №№4,11) загальною площею 3,87 га, на які поширилися землі населених пунктів та за рахунок земель під тимчасовими спорудами господарчого призначення, класифікувати забудованими землями.

Згідно з актом обстеження, за результатами нового геодезичного обстеження земельних угідь, які підлягали розподілу на земельні частки (паї), реформованого КСП "Україна", площа сільськогосподарських угідь становить 1552,26 га, в т.ч. ріллі - 1351,52 га, сіножаті 42,27 га, пасовища - 131,29 га, та багаторічні насадження - 27,18 га.

Таким чином, із загальної площі (1931,9 га) сільськогосподарських угідь, згідно державного акта на право колективної власності на землю, прийнято до розподілу на земельні частки (паї) 1525,08 га (виключено багаторічні насадження) (т.1, а.с.77-79).

Вказаний акт обстеження земельних угідь реформованого КСП "Україна" затверджено розпорядженням голови Луганської районної державної адміністрації 24.06.2003 за № 184 (т.1, а.с.80-81).

Додатком №2 Експлікація сільськогосподарських угідь після проектування реформованого КСП "Україна" Лугинського району Житомирської області, загальна площа с/г угідь, переданих у колективну власність (з урахуванням площ першочергового виходу) всього: 1680,20 га, рілля - 1350,58 га, сіножаті - 91,20 га, пасовища - 188,40 га, багаторічні насадження - 50,10 га.

До розрахунку при розробці експлікації сільськогосподарських угідь прийняті такі площі: рілля - 1351,52 га, сіножаті - 42,27 га, пасовища - 131,29га; багаторічні насадження - 27,18 га. Всього площа сільськогосподарських угідь становить 1552,26 га.

24.06.2003 розпорядженням голови Луганської районної державної адміністрації "Про затвердження акту обстеження земельних угідь та внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 11 червня 1997 року №119 щодо показників розрахунку вартості земельної частки/паю та її розміру в умовних кадастрових гектарах і затвердження проектно-технічної документації по організації території земельних часток/паїв і складання державних актів на право власності на землю реформованого КСП "Україна" Лугинської селищної ради" №184:

- припинено право власності земельними ділянками загальною площею 65,16 га, в тому числі: ріллі 25,66 га, сіножатей 38,51 га, пасовищ 0,99 га, які на протязі останніх років не використовуються в с/г виробництві, класифікувати їх згідно акта обстеження земельних ділянок як: ліси (чагарники) - 16,74 га, болота 44,55 га (підстава рішення зборів власника земельних паїв реформованого КСП "Україна" від 26.03.2003) і передано вищевказані площі в державну власність до земель запасу;

- припинено право власності земельними ділянками під існуючими та запроектованими дорогами в кількості 11,76 га (підстава рішення зборів власників земельних паїв реформованого КСП "Україна" від 26.05.2003 і рішення Луганської селищної ради від 18.02.2003) і передано вилучені земельні ділянки під ними в державну власність;

- встановлено склад сільськогосподарських угідь що передаються у приватну власність згідно проектно-технічної документації по організації території земельних часток та складанню державних актів на право власності на землю - 1525,08 га, в тому числі: ріллі 1351,52 га, сіножаті 12,27 га, пасовищ 131,29 га, взяти до розрахунку по визначенню розміру і вартості земельної частки та розрахувати при організації території земельних часток;

- затверджено уточнений розрахунок вартості земельної частки та її розмір в умовних кадастрових гектарах згідно яких: загальна кількість земельних часток становить 480, в тому числі 0 резервних; кількість осіб які мають право на земельну частку становить 480 чоловік; розмір земельної частки, що передаються в приватну власність в умовних кадастрових гектарах становить 3,19 га.

Вказаним розпорядженням також затверджено проектно-технічну документацію по організації території земельних часток і складанню державних актів на право власності на землю реформованого КСП "Україна" та передано громадянам власникам сертифікатів на право на земельну частку земельні частки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно списку (т.1, а.с.80-81).

15.05.2013приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу засвідчено заяву ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна" про намір передати усі свої права та обов`язки щодо вказаного підприємства та про відступлення у повному обсязі належної йому частки у розмірі 100% у статутному капіталі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках кожному (т.1, а.с.93).

Згідно протоколу № 1/2013 від 16.05.2013 загальних зборів засновників ПСП "Україна" у присутності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та запрошеного ОСОБА_1 , за наслідками розгляду питань порядку денного, вирішено задовольнити заяву ОСОБА_1 про вихід зі складу засновників і відступлення частки в статутному фонді підприємства ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Затверджено статут в новій редакції. Призначено з 01.06.2013 директором підприємства ОСОБА_5 (т.1, а.с.94).

Відповідно до п.п.1.2,6.1 оновленого статуту ПСП "Україна" від 16.05.2013, засновниками підприємства є ОСОБА_2 (ід. код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (ід. код НОМЕР_2 ). Управління підприємством здійснюється за рішенням Загальних зборів Засновників.

З наявного у матеріалах справи протоколу №1-2015 від 25.08.2015 загальних зборів засновників приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна" вбачається, що у засновники підприємства прийнято ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , та затверджено зміни до Статуту у вигляді окремого додатку (т.1, а.с.72-73). Відповідні рішення відображені у змінах до статуту приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна" від 25.08.2015, зареєстрованих 08.12.2015, номер запису 12911050009000239, з визначенням частки засновників у статутному капіталі.

25.08.2015 між Приватним сільськогосподарським підприємством з орендними відносинами "Україна" та ОСОБА_7 було укладено договір №01-001 про відступлення частки у Статутному капіталі приватного підприємства шляхом купівлі-продажу, за умовами якого продавець взяв на себе зобов`язання в порядку та на умовах визначених в договорі відступити шляхом продажу та передати у власність покупця в особі ОСОБА_7 корпоративні права на частку у статутному капіталі приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна", що становить 19 відсотків, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених у договорі прийняти та оплатити названу частку (т.1, а.с.97-98).

25.08.2015 між Приватним сільськогосподарським підприємством з орендними відносинами "Україна" та ОСОБА_6 було укладено договір №01-002 про відступлення частки у Статутному капіталі приватного підприємства шляхом купівлі-продажу, за умовами якого продавець взяв на себе зобов`язання в порядку та на умовах визначених в договорі відступити шляхом продажу та передати у власність покупця в особі Тіссен Лонні Джеймс корпоративні права на частку у статутному капіталі приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна", що становить 19 відсотків, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених у договорі прийняти та оплатити названу частку (т.1, а.с.99-100).

25.08.2015 між Приватним сільськогосподарським підприємством з орендними відносинами "Україна" та ОСОБА_8 було укладено договір №01-003 про відступлення частки у Статутному капіталі приватного підприємства шляхом купівлі-продажу, за умовами якого продавець взяв на себе зобов`язання в порядку та на умовах визначених в договорі відступити шляхом продажу та передати у власність покупця в особі ОСОБА_8 корпоративні права на частку у статутному капіталі приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна", що становить 9,5 відсотків, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених у договорі прийняти та оплатити названу частку (т.1, а.с.101-102).

25.08.2015 між Приватним сільськогосподарським підприємством з орендними відносинами "Україна" та ОСОБА_8 було укладено договір №01-004 про відступлення частки у Статутному капіталі приватного підприємства шляхом купівлі-продажу, за умовами якого продавець взяв на себе зобов`язання в порядку та на умовах визначених в договорі відступити шляхом продажу та передати у власність покупця в особі ОСОБА_8 корпоративні права на частку у статутному капіталі приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна", що становить 9,5 відсотків, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених у договорі прийняти та оплатити названу частку (т.1, а.с.103-104).

25.08.2015 між Приватним сільськогосподарським підприємством з орендними відносинами "Україна" та ОСОБА_5 було укладено договір №01-005 про відступлення частки у Статутному капіталі приватного підприємства шляхом купівлі-продажу, за умовами якого продавець взяв на себе зобов`язання в порядку та на умовах визначених в договорі відступити шляхом продажу та передати у власність покупця в особі ОСОБА_5 корпоративні права на частку у статутному капіталі приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна", що становить 2,5 відсотків, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених у договорі прийняти та оплатити названу частку (т.1, а.с.105-106).

25.08.2015 між Приватним сільськогосподарським підприємством з орендними відносинами "Україна" та ОСОБА_5 було укладено договір №01-006 про відступлення частки у Статутному капіталі приватного підприємства шляхом купівлі-продажу, за умовами якого продавець взяв на себе зобов`язання в порядку та на умовах визначених в договорі відступити шляхом продажу та передати у власність покупця в особі ОСОБА_5 корпоративні права на частку у статутному капіталі приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна", що становить 2,5 відсотків, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених у договорі прийняти та оплатити названу частку (т.1, а.с.107-108).

Згідно протоколу №1-2016 загальних зборів засновників приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна" від 20.10.2016 за наслідками розгляду питань порядку денного вирішено: до основних видів економічної діяльності підприємства додати визначені за КВЕД додаткові види; директору підприємства ОСОБА_5 доручено провести державну реєстрацію змін до установчих документів (т.1, а.с.109-110).

У відповідності до протоколу №1-2021 загальних зборів засновників приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна" від 09.03.2021 за наслідками розгляду питань порядку денного вирішено: обрати головою загальних зборів ОСОБА_7 , а секретарем ОСОБА_2 ; погоджено ОСОБА_3 відступити свою частку, що становить 19 відсотків на користь ОСОБА_2 шляхом договору купівлі-продажу; погоджено ОСОБА_3 відступити свою частку, що становить 19 відсотків на користь ОСОБА_7 шляхом договору купівлі-продажу; виключено учасника підприємства ОСОБА_3 зі складу учасників підприємства у зв`язку із продажем його частки у статутному капіталі на користь ОСОБА_2 ; виключено учасника підприємства ОСОБА_6 зі складу учасників підприємства у зв`язку із продажем його частки на користь ОСОБА_7 . У зв`язку із зміною розміру часток учасників підприємства, перерозподілено частки учасників у статутному капіталі наступним чином: частка ОСОБА_2 складає 38%; частка ОСОБА_7 складає 38%; частка ОСОБА_8 складає 19%; частка ОСОБА_5 складає 5%. Вирішено змінити статут так як відбулись зміни у статутному капіталі та виключені окремі засновники. Надано повноваження директору ОСОБА_5 провести державну реєстрацію до установчих документів (т.1, а.с.111-113).

Прокурор в позові зазначив, що за договором № 01-001 від 09.03.2021 продавець в особі засновника ОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання в порядку та на умовах визначених в договорі відступити шляхом продажу та передати у власність покупця в особі ОСОБА_2 корпоративні права на частку у статутному капіталі приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна", що становить 19 відсотків, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених у договорі прийняти та оплатити названу частку; за договором № 01-002 від 09.03.2021 продавець в особі засновника ОСОБА_6 взяв на себе зобов`язання в порядку та на умовах визначених в договорі відступити шляхом продажу та передати у власність покупця в особі ОСОБА_7 корпоративні права на частку у статутному капіталі приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна", що становить 19 відсотків, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених у договорі прийняти та оплатити названу частку.

В подальшому, проведено державну реєстрацію відповідних змін до відомостей про приватне сільськогосподарське підприємство з орендними відносинами "Україна" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як зазначено прокурором у позові, згідно протоколу №1-2022 загальних зборів засновників приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна" від 18.02.2022, за наслідками розгляду питань порядку денного вирішено: головою загальних зборів обрано ОСОБА_7 , а секретарем ОСОБА_2 ; внести зміни до основних видів економічної діяльності підприємства; внести зміни до юридичної адреси підприємства; затвердити нову редакціюстатуту приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна"; надати повноваження голові та секретарю підприємства на підписання статуту; надати повноваження директору ОСОБА_5 від імені підприємства провести державну реєстрацію до установчих документів. В подальшому, проведено державну реєстрацію відповідних змін до відомостей про приватне сільськогосподарське підприємство з орендними відносинами "Україна" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з пояснювальною запискою, яка міститься у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна", схемою розташування запроектованих земельних ділянок на викопіювання, планом зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність, вказано, що після отримання громадянами-членами товариства земельних часток (паїв) у власності ПСП "Україна" залишились землі, які не увійшли до територій, що підлягали паюванню. Під час розроблення документації із землеустрою було проведено комплекс топографо-геодезичних робіт і при цьому встановлено, територія встановлення меж якої передбачено даною документацією складається із 15 ділянок загальною площею 109,8211 га. відповідно до схеми паювання запроектовані земельні ділянки не потрапляють на ділянки, які підлягають паюванню (схема земельних ділянок, що інвентаризуються в межах земельних часток (паїв) додається). За картографічними матеріалами, наданими ПСП "Україна" (уточнена грошова оцінка сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність КСП "Україна"), уточнені угіддя земельних ділянок та агровиробничі групи ґрунтів, а саме: 8в, 9в, 10в, 14в, 141, 177д, 178д (т.1, а.с.67-74).

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за Приватним сільськогосподарським підприємством "Україна" зареєстровано право власності на земельні ділянки: кадастровий номер1822855100:03:000:0009 площею 4,2558 га; 1822855100:03:000:0008 площею 21,0254 га; кадастровий номер 1822855100:10:000:0003 площею 0,4217 га; кадастровий номер 1822855100:10:000:0004 площею 4,5646 га; кадастровий номер 1822855100:06:000:0038 площею 3,3161 га; кадастровий номер 1822855100:01:000:0028 площею 2,5001 га; кадастровий номер 1822855100:03:000:0186 площею 26,4556 га (т.1, а.с.33-46).

Підставою державної реєстрації права власності є державний акт на право колективної власності на землю, серія та номер: II-ЖТ №000191 від 05.09.1997 року, видавник: Лугинська селищна Рада народних депутатів (т.1, а.с.47-51).

Відповідно до позовних вимог, набуття права приватної власності на вказані земельні ділянки ПСП "Україна" є незаконними, оскільки державний акт на право колективної власності на землю серія та номер: II-ЖТ №000191 від 05.09.1997 року виданий КСП "Україна" та посвідчує право колективної власності членів колективного сільськогосподарського підприємства.

Висновки щодо обґрунтувань підстав звернення прокуратури з позовом у справі.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб у господарському процесі є набуття ними процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 37).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом juranovitcuria ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 69).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виснувала про те, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (пункт 40 зазначеної постанови).

Отже, за наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом, як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц). Інакше кажучи, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює (пункт 26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18).

У позовній заяві прокурор вказав, що набуття ПСП "Україна" права приватної власності на земельні ділянки грубо порушило майнові права Лугинської територіальної громади (за якою спірні земельні ділянки закріплені на підставі закону) в особі Лугинської селищної ради.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Положення про Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333, органом, що здійснює розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів, а також одночасно наділене повноваженнями здійснення державного контролю (нагляду) за додержанням земельного законодавства є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та територіальні органи Держгеокадастру.

Виходячи з визначених ст.10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", п. 5-1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, п.п. 3 п. 6 Положення про Головне управління повноважень, ні Держгеокадастр, ні ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, ні їх посадові особи не вправі здійснювати у вказаних правовідносинах заходи державного контролю (нагляду), які у подальшому можуть бути підставою для вжиття відповідних заходів реагування, у т.ч звернення із позовом до суду (узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, постанова від 10.07.2018 у справі № 818/1511/17).

Окрім того, згідно ст. 28 Закон України "Про центральні органи державної виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно абз. 9 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", п.5-1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, пп. 3 п. 6 Положення) органи Держгеокадастру при здійсненні наданих повноважень надано право на звернення до суду лише у чітко визначених випадках: з позовом про щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; а також з позовом про повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Законодавством не надано право звертатись до суду на захист інтересів держави у спірних правовідносинах вказаному суб`єкту владних повноважень.

Пунктами 79, 80, 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від у справі №912/2385/18 суд вказав, що звертаючись до компетентного органу (Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області) до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор (Коростенська окружна прокуратура) фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуванні порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Коростенська окружна прокуратура листами №52-11741вих-23 від 15.12.2023 та №52-11816вих23 від 18.12.2023 повідомила Лугинську селищну раду та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про виявлений факт неправомірного набуття права власності ПСП "Україна" на земельні ділянки та наявність підстав для вжиття селищною радою та Держгеокадастром заходів до поновлення інтересів територіальної громади (т.1, а.с.114-130).

Лугинська селищна рада у листі №72 від 12.01.2024 зазначила, що надсилає копію листа від 12.01.2024 №68 до ПСП "Україна" про вжиття заходів щодо відновлення майнових прав селищної ради на спірні земельні ділянки (т.1, а.с.131).

В листі Лугинської селищної ради №68 від 12.01.2024, який адресовано Приватному сільськогосподарському підприємству з орендними відносинами "Україна" зазначено, що з метою відновлення майнових прав Лугинської селищної ради, запропоновано вжити заходів щодо скасування права власності на наступні земельні ділянки з кадастровими номерами: 1822855100:03:000:0009 площею 4,2558 га; 1822855100:03:000:0008 площею 21,0254 га; 1822855100:10:000:0003 площею 0,4217 га; 1822855100:10:000:0004 площею 4,5646 га; 1822855100:06:000:0038 площею 3,3161 га; 1822855100:01:000:0028 площею 2,5001 га; 1822855100:03:000:0186 площею 26,4556 га. Вказано, що у випадку невжиття заходів щодо скасування права власності на вказані земельні ділянки, Лугинська селищна рада буде змушена звертатись до суду з позовом щодо витребування з незаконного володіння ПСП "Україна" земельних ділянок на користь Лугинської територіальної громади (т.1, а.с.132-133).

Суд враховує, що зі створенням Лугинської територіальної громади, в яку об`єдналися громади населених пунктів, серед яких Лугинська селищна рада, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №711-р від 12.06.2020 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/711-2020-р), до Лугинської територіальної громади перейшли всі права та обов`язки на спірні земельні ділянки. Розпоряджатися землями комунальної власності відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України має право орган місцевого самоврядування Лугинська селищна рада.

Листом від 12.01.2024 №10-6-0.62-157/2-24 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило про неможливість звернення до суду із позовом у зв`язку із обмеженим фінансуванням стосовно сплати судового збору, що позбавляє можливості самостійно звернутись до суду (т.1, а.с.134-135).

З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та дотримався порядку звернення, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та, оскільки Лугинська селищна рада та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, будучи обізнаними з виявленими порушеннями, не вжили жодних заходів щодо їх усунення, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у цій справі.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Частинами 1 і 4 ст.41 Конституції України, зокрема, встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами ст.ст.317, 319, 321 ЦК України, згідно з якими власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Приписами ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Частиною 2 ст.152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

Стаття 387 ЦК України встановлює, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно зі ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

З змістом вказаних норм, власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, а відповідачем має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Також суд бере до уваги те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у п.89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог ст.388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №911/3749/17, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 21.11.2018 у справі №444/1786/15).

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Верховний Суд також виклав правову позицiю про те, що для задоволення чи вiдмови у позові про витребування майна з чужого незаконного володіння, в першу чергу, необхідно встановити наявність чи вiдсутнiсть правових підстав для набуття права власностi на спірну земельну дiлянку у першого власника, а не наявність чи вiдсутнiсть скасування реєстрації права на земельну дiлянку (постанова колегiї суддів Касацiйного господарського суду Верховного Суду вiд 09.07.2018 у справі №910/3513/17).

За твердженнями представника відповідача, ПСП "Україна" є правонаступником реорганізованого КСП "Україна", тому до нього перейшли усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства, зокрема, право власності на спірні земельні ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII (в редакції від 22.06.1993, чинній на час видачі КСП "Україна" державного акта на право колективної власності на землю серії II-ЖТ №000191 від 05.03.1997 року), власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII (в редакції від 22.06.1993, чинній на час видачі КСП "Україна" державного акта на право колективної власності на землю серії II-ЖТ №000191 від 05.03.1997 року), земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю визначалися колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників (ч. 3 ст. 5 ЗК України).

Стаття 6 цього ЗК України визначала право приватної власності на землю лише громадян.

Згідно з ч.1 ст.60 ЗК України №561-XII, колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Підприємство є юридичною особою, має розрахунковий та інші рахунки в установах банку і печатку із своїм найменуванням. Підприємства можуть на добровільних засадах об`єднуватися в спілки (об`єднання), бути засновниками акціонерних товариств, які діють на основі своїх статутів (ст.1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції, чинній від 21.01.1994).

Відповідно до ст.7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Положення ч. 2, 3 ст.8 цього Закону встановлюють, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Статтею 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" унормовано, що земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України.

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства (ч.4 ст.10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").

З огляду на викладені норми права, можна дійти висновку, що хоча колективне сільськогосподарське підприємство і визначалося як суб`єкт права власності, за яким може бути зареєстровано майно, у тому числі шляхом отримання державного акта на землю, однак власниками, яким належить це майно, є його члени, а розпорядження таким майном здійснюють загальні збори членів підприємства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №906/987/21.

Згідно з п.1 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ № 720/95), сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств підлягають паюванню.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу № 720/95).

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункти 5, 6 Указу № 720/95).

За вказаного, паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Як передбачено ст. 1 цього Закону України № 899-IV (в редакції від 05.06.2003) право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї (ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Згідно з ч.4 ст.7 Закону України № 899-IV, із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку; землі під полезахисними лісовими смугами; землі під водними об`єктами; землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності; землі під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна; землі, які передаються до запасу та резервного фонду; інші землі несільськогосподарського призначення.

У ст. 13 Закону України №899-IV зазначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" постановлено Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом, зокрема:

- забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних борів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями;

- сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, у реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань;

- запровадження обов`язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.

Отже, землі колишнього КСП "Україна" підлягли розпаюванню між його членами та могли бути передані лише в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

01.01.2019 набрав чинності Закон України № 2498-VIII від 10.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 21. Цим пунктом передбачено, що з дня набрання чинності Законом № 2498-VIII від 10.07.2018 землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу цього Закону переходять до комунальної власності.

За ч.1 ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції, чинній від 01.01.2019), нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Крім того, Законом України №2498-VIII доповнено Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" статтею 14-1.

Відповідно до положень ст.14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 01.01.2019 не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані (абзац 7 ст.14-1 цього Закону).

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом (абзац 8 ст.14-1 цього Закону).

До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки(абзац 14 ст.14-1 цього Закону).

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року (абзац 16 ст.14-1 цього Закону).

У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним (абзац 17 ст.14-1 цього Закону).

За вказаного, земельні ділянки колективних сільськогосподарських підприємств у випадку припинення колективного сільськогосподарського підприємства вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані та підлягають державній реєстрації за територіальними громадами на праві комунальної власності на підставі Закону України №2498-VIII від 10.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні".

Якщо до 01.01.2019 не прийнято рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, яке не було припинено як юридична особа, та за умови не передання земель в приватну власність, то до 01.01.2025 має бути здійснений розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок.

Згідно зі ст.37 Цивільного кодексу УРСР (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Відповідно до ч. 1, 4, 7 ст.34 Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції, чинній до 01.01.2004), ліквідація та реорганізація яких (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з Державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду; при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства (ч.1, 6 ст.31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").

Верховний Суд у п. 6.19 постанови від 19.07.2023 у справі №906/987/21 дійшов висновку, що відповідно до ст.37 ЦК УРСР, ст.31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення.

У постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №925/461/21 зроблено висновок про те, що автоматичного переходу об`єктів права колективної власності у приватну власність у зв`язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, відповідне законодавство не передбачало; у контексті зазначеного необхідно враховувати правовий режим права колективної власності та права приватної власності, які є різними з огляду, зокрема на те, що майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам і право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства (ст.7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"), натомість право приватної власності, в цьому випадку юридичної особи здійснюється такою особою за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на власний розсуд (ст.316-319 ЦК України (подібні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №924/250/19).

Згідно з Статутом Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна", вирішено вибрати форму господарювання Приватне сільськогосподарське підприємство з орендними відносинами "Україна", а засновником підприємства є одна особа (т.1, а.с.83).

У пунктах п. 2.1., 2.2. статуту ПСП "Україна" у редакції 2000 року зазначено, що засновником підприємства є громадянин України - Чудаков Віктор Володимирович. Засновник одноосібно здійснює право власності на майно та інші активи підприємства, у тому числі й через призначених ним осіб.

Відповідно до п. 4.4. цього статуту, підприємство є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства "Україна" Лугинського району Житомирської області.

За п.6.2. статуту, засновник передає підприємству земельні угіддя на умовах безстрокового платного користування, а члени КСП свої земельні паї - на умовах оренди.

За вказаного, засновником (учасником) ПСП "Україна" є одна особа, у той час, коли, згідно з Додатком 1 до державного акта на право колективної власності на землю II- ЖТ №000191 від 05.03.1997 року, членами КСП "Україна" було 329 осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП "Україна" шляхом перетворення в іншу юридичну особу його колишні члени автоматично повинні стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

З викладеного вбачається, що перетворення КСП "Україна" у ПСП "Україна" не відбулося, оскільки склад засновників (учасникiв) вказаних суб`єктів не співпадає, члени колективного сільськогосподарського підприємства не стали автоматично членами приватного підприємства. Отже, Приватне сільськогосподарське підприємство з орендними відносинами "Україна" є новоствореною юридичною особою.

Крім того, у матеріалах справи немає розподільчого балансу, Статуту КСП "Україна", довідки статистики, а також відповідних актів, рішень власників, з яких можливо було б встановити, які частки могли перейти до новоствореного підприємства, враховуючи зменшення кількісного складу вказаних суб`єктів з невідомих причин, а тому суд вважає недоведеним той факт, що спірні земельні ділянки могли перейти у власність Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна".

Суд зауважує, що у відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що у разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Відповідно до п.15 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118 (у редакції від 25.08.1998), у разі включення суб`єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому присвоюються ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Суб`єктам підприємницької діяльності ідентифікаційний код присвоюється органами державної реєстрації під час реєстрації. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування. У разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Отже, відповідно до наведених норм, ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва (такий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19).

За вказаного, реорганізація КСП "Україна" шляхом перетворення у ПСП "Україна" не відбувалась.

Суд також вказує, що навіть при наявності записів в статутах підприємств про те, що Приватне сільськогосподарське підприємство з орендними відносинами "Україна" є правонаступником КСП "Україна" також не може вважатись законною підставою для виникнення правонаступництва та не може бути підставою для реєстрації права приватної власності на спірні земельні ділянки, що були частиною земель, які згідно державного акту належали на праві колективної власності на землю членам КСП "Україна". Статут підприємства є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою для правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону. Вказана позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.

Судом встановлено, що до розпаювання прийнято загальну площу сiльськогосподарських угідь реформованого КСП "Україна загальна площа с/г угідь переданих у колективну власність (з урахуванням площ першочергового виходу) становить 1680,20 га, тобто загальна площа земель переданих у колективну власність згідно державного акт 1931,9 га - 251,7 га (землі загального користування) = 1680,20 га.

Згідно експлікації вбачається, що уточненням площ с/г угідь у зв`язку з трансформацією с/г угідь, геодезичними вимірюваннями на місцевості встановлено площу 1691,27 га, з яких виключено шляхом переведення до інших категорій земель 62,09 га - земель запасу та 65,16 га земель, які заболочені, залісненні, кам`янисті місця, круто схили, а також 11,76 га - дороги та захисні споруди.

Отже, згідно експлікації сільськогосподарських угідь до обліку взято всього угідь - 1552,26 га, при цьому до вказаної площі включено 27,18 га багаторічних насаджень. Водночас, як вбачається з пункту 1.3. розпорядження голови Луганської РДА від 24.06.2003 № 184 до площ, що підлягали паюванню між членами КСП земельна ділянка площею 27,18 га з багаторічними насадженнями - не включалась, а отже площа згідно експлікації всього 1552,26 га -27,18 га =1525,08 га, що і вказана в розпорядженні Луганської РДА від 24.06.2003 № 184.

З вище викладеного вбачається, що усі придатні для паювання землі були розпайовані між членами КСП та особами, які мали право отримати частку пай із земель колективної власності переданих на підставі Державного акта.

Земельнi дiлянки, які переданi власниками до земель запасу Лугинської селищної ради та землі загального користування (251,7 га землі загального користування, визначені рішенням виконкому Лугинскої селищної ради №14 від 27.02.1997), паюванню та розподілу не підлягали, у колективній власностi не залишалися, вiдповiдно на вказані земельні дiлянки не могло бути зареєстровано право приватної власностi на підставі державного акта на право колективної власностi на землю.

Враховуючи викладене, у суду немає підстав вважати, що після розпаювання земель до ПСП "Україна" перейшло право власності на земельні ділянки, які набуло КСП "Україна" за державним актом на право колективної власності на землю серія II-ЖТ №000191 від 05.03.1997 року.

При цьому суд зазначає, що реєстрація за ПСП "Україна" приватної форми власності на землю в результаті реформування КСП не передбачена нормами законодавства. Також не передбачено реєстрацію приватної форми власності на землю на підставі державного акта на право колективної власності на землю, що підтверджує неправомірність вчинення відповідачем зазначених дій.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що ПСП "Україна" неправомірно зареєструвало право приватної власностi на cпipнi земельнi дiлянки, що призвело до порушення інтересів держави в особі територіальної громади.

Суд вказує, що витребування спірних земельних ділянок, які незаконно вибули з комунальної власності спрямоване на досягнення легітимної мети захисту "суспільного інтересу", який полягає у відновленні законності, та у поверненні у власність територіальної громади комунального майна - земельних ділянок, яке відповідно до Конституції України належить народу та щодо яких законами України встановлено спеціальний режим набуття у власність, що не є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, та не покладає на відповідачів надмірний індивідуальний тягар, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття земельних ділянок із комунальної власності, недоведеність факту правомірного набуття відповідачами права власності на земельні ділянки.

З огляду на викладене, позовні вимоги про витребування спірних земельних ділянок не порушують §1 ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, через дотримання принципу законності втручання у право власності, відповідності такого втручання суспільному інтересу, його пропорційності.

За викладеного, вимоги прокурора про витребування земельних ділянок згідно переліку у прохальній частині позовної заяви на підставі статей 387, 388 ЦК України суд вважає обґрунтованими, відповідно, позов підлягає задоволенню.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.1ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві вказано, що ціна позову становить 1339028,95грн (62,5393 га х 21411,00грн), яка розрахована на підставі нормативної грошової оцінки ріллі по Житомирській області з розрахунку на 1 га станом на 01.01.2023, яка становить 21411,00грн, що визначена постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 "Про затвердження Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок" (т.1, а.с.155).

З урахуванням вимог ст. 4 Закону України "Про судовий збір", розмір судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову.

Судовий збір, який підлягає сплаті, становить 20085,43грн (1339028,95 х 1,5%).

У матеріалах справи наявні копії платіжних інструкцій: №581 від 21.03.2024 на суму 802,94грн та №3177 від 19.12.2023 на суму 19282,49грн про сплату Житомирською обласною прокуратурою судового збору на загальну суму 20085,43грн (т.1, а.с.135-136).

Пунктом 2 частини 1статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову в повному обсязі, судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок коштів відповідача на користь Житомирської обласної прокуратури у розмірі 20085,43грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати з чужого незаконного володіння Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна" (11301, Житомирська область, Коростенський район, смт. Лугини, вулиця Димитрова, будинок 21, код ЄДРПОУ 05418626) на користь Лугинської селищної територіальної громади в особі Лугинської селищної ради (11301, Житомирська область, Коростенський район, смт.Лугини, вулиця Грушевського Михайла, будинок 2-а, код ЄДРПОУ 04346114) земельні ділянки з кадастровими номерами:

- 1822855100:03:000:0009 площею 4,2558 га;

- 1822855100:03:000:0008 площею 21,0254 га;

- 1822855100:10:000:0003 площею 0,4217 га;

- 1822855100:10:000:0004 площею 4,5646 га;

- 1822855100:06:000:0038 площею 3,3161 га;

- 1822855100:01:000:0028 площею 2,5001 га;

- 1822855100:03:000:0186 площею 26,4556 га.

3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Україна" (11301, Житомирська область, Коростенський район, смт. Лугини, вулиця Димитрова, будинок 21, код ЄДРПОУ 05418626) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м.Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950):

- 20 085,43грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 07.11.24

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу,

2 - позивачу - Лугинській селищній раді (ЄДРПОУ 04346114) - Електронний Суд,

3 - позивачу - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області (ЄДРПОУ 39765513) - Електронний Суд,

4 - відповідачу - Приватному сільськогосподарському підприємству з орендними відносинами "Україна" (ЄДРПОУ 05418626)

та представнику Кобилянському В.А. - Електронний Суд,

5 - Коростенській окружній прокуратурі (ЄДРПОУ 02909950) - Електронний Суд,

6 - Житомирській обласній прокуратурі (ЄДРПОУ 02909950) - Електронний Суд.

СудГосподарський суд Житомирської області
Дата ухвалення рішення30.10.2024
Оприлюднено11.11.2024
Номер документу122865847
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин

Судовий реєстр по справі —906/431/24

Ухвала від 23.12.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Мельник О.В.

Ухвала від 04.12.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Мельник О.В.

Рішення від 30.10.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Кравець С.Г.

Ухвала від 08.10.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Кравець С.Г.

Ухвала від 02.09.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Кравець С.Г.

Ухвала від 27.06.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Кравець С.Г.

Ухвала від 11.06.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Кравець С.Г.

Ухвала від 07.05.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Кравець С.Г.

Ухвала від 24.04.2024

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Кравець С.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні