Ухвала

від 04.11.2024 по справі 915/178/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

04 листопада 2024 року Справа № 915/178/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.

при секретарі судового засідання Дюльгер І.М.

за відсутності представників учасників справи

розглянувши матеріали справи № 915/178/18 про банкрутство ТДВ Миколаївське підприємство Ера

кредитори:

1) Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001);

2) Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008);

банкрут: Товариство з додатковою відповідальністю Миколаївське підприємство Ера (вул. Артилерійська, 18, м. Миколаїв, 54030);

ліквідатор: арбітражний керуючий Сорокін Олексій Олександрович (адреса: вул. Дружби, 23, м. Миколаїв, 54049)

встановив:

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа № 915/178/18 про банкрутство Товариства з додатковою відповідальністю Миколаївське підприємство Ера (ТДВ МП Ера); постановою від 23.07.2018 визнано товариство банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру; 28.09.2021 ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сорокіна О.О.

На розгляд суду у дане судове засідання у т.ч. призначено клопотання арбітражного керуючого Сашина О.А. вих. № 02-01/104/82 від 03.10.2021 про затвердження звіту № 02-01/104/81 від 03.10.2021 про нарахування і виплату грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ТДВ Миколаївське підприємство Ера станом на 30.08.2021 у розмірі 199500,00 грн., порядку оплати грошової винагороди та її стягнення з кредиторів пропорційно до розміру їх кредиторських вимог, включених до реєстру вимог кредиторів (вх. 15011/24 від 05.10.2021).

Розгляд вказаного звіту неодноразово було відкладено з підстав, зазначених у протоколах судових засідань та ухвалах суду. Востаннє, ухвалою від 10.10.2024 суд призначив с удове засідання на 04.11.2024.

Ухвала надіслана сторонам до Електронних кабінетів ЄСІТС, на юридичні адреси (у разі відсутності електронного кабінету). Крім цього, вказану ухвалу оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідно до положень законодавства. Всі попередні ухвали також оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Суд зауважує, що отримання адресатами кореспонденції, надісланої на зазначені ними адресами знаходиться поза компетенцією суду та є виключно суб`єктивною поведінкою сторони.

За такого, суд вважає, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду звіту про винагороду та витрати.

У судове засідання учасники справи представників не скерували, заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не надали.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов`язок, якщо інше не визначено законом.

Явка представників учасників справи у судове засідання, призначене на 04.11.2024, не визнавалась судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути справу, суду не повідомлялося.

Згідно частини 1статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Учасники провадження мали достатньо часу для надання суду заяв, клопотань чи заперечень заяви стосовно призначеного до розгляду у дане судове засідання клопотання арбітражного керуючого Сашина О.А., а тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

З огляду на те, що судом вжиті усі належні заходи щодо повідомлення учасників у справі про дату, час та місце розгляду справи, зважаючи на те, що судом не визнавалася обов`язковою участь представників у судовому засіданні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду клопотання арбітражного керуючого Сашина О.А. щодо винагороди та витрат, а тому вважає можливим його розглянути у даному судовому засіданні.

Відповідно приписів ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст. 233 ГПК України, 04.11.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали без їх проголошення.

Дослідивши матеріали справи, зокрема звіт про витрати та винагороду, суд приходить до такого.

Постановою від 23.07.2018 ТДВ Миколаївське підприємство Ера визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Репченко Ю.А.

Ухвалою від 09.09.2020 ліквідатором ТДВ Миколаївське підприємство Ера призначено арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 522 видане 21.03.2013.

28.09.2021 за клопотанням комету кредиторів ТДВ Миколаївське підприємство Ера суд відсторонив арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича (свідоцтво Міністерства юстиції України на право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 522 від 21.03.2013) від виконання повноважень ліквідатора банкрута ТДВ Миколаївське підприємство Ера.

Арбітражний керуючий Сашин О.А. 05.10.2021 звернувся до суду із клопотанням вих. № 02-01/104/82 від 03.10.2021 про затвердження звіту № 02-01/104/81 від 03.10.2021 про нарахування і виплату грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ТДВ Миколаївське підприємство Ера станом на 20.08.2021, порядку оплати грошової винагороди та її стягнення з кредиторів пропорційно до розміру їх кредиторських вимог, включених до реєстру вимог кредиторів

За змістом указаного звіту основна грошова винагорода ліквідатора за період з 09.09.2020 по 301.08.2021 становить 199500,00 грн (а.с. 201-220 том 8).

Положення частин першої, четвертої, сьомої статті 43 Конституції України визначають, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Положеннями Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) визначено, що ліквідатор здійснює відповідні повноваження у справі про банкрутство на платній основі.

Так, згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 цього Кодексу передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Частиною 2 ст. 30 КУзПБ встановлено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Згідно ч. 4 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

За період виконання повноважень з 09.09.2020 по 30.08.2021 арбітражним керуючим нараховано винагороду у розмірі 199500,00 грн. з розрахунку трьох мінімальних розмірів заробітної плати за кожний місяць виконання ним повноважень.

Перевіривши розрахунок основної грошової винагороди, суд вважає його правильним, розрахованим згідно Законів України Про Державний бюджет України на 2020 рік, -2021 рік, та таким, що відповідає приписам Кодексу України з процедур банкрутства.

Заперечень щодо розрахунку суду не надійшло.

Щодо схвалення звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди комітетом кредиторів, суд зазначає, що згідно наданого суду Протоколу зборів кредиторів № 7 від 30.08.2021 кредиторами схвалено звіт ліквідатора про здійснення процедури ліквідації, а звіт про нарахування та сплату грошової винагороди кредитори вирішили «взяти до відома» (а.с. 221-222 том 8).

При цьому, заперечень щодо звіту не висловлено.

Суд зауважує, що протягом виконання арбітражним керуючим Сашиним О.А. повноважень ліквідатора ТДВ Миколаївське підприємство Ера скарг на його дії чи бездіяльність не надходило, фактів неналежного виконання обов`язків не встановлено.

За встановлених вище фактичних обставин, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, поданий арбітражним керуючим Сашиним О.А. звіт про нарахування і виплату грошової винагороди є обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам законодавства про банкрутство, а тому підлягає затвердженню судом.

Стосовно стягнення вказаної суми з кредиторів суд зазначає наступне.

Клопотанням від 03.10.2021 арбітражний керуючий Сашин О.А. просить суд стягнути з кредиторів ТДВ Миколаївське підприємство Ера грошову винагороду арбітражного керуючого у розмірі 199500,00 грн пропорційно визнаних судом кредиторських вимог. Ліквідатор обґрунтовує клопотання Міжнародними Конвенціями, Конституцією України та правовою позицією Верховного Суду України.

З матеріалів справи вбачається, що у ліквідаційній процедурі оплата грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування витрат не здійснювалось.

Згідно з статтею 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ч.ч. 1, 4, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Європейський Суд з прав людини в рішенні від 28.03.2006 у справі Броньовський проти Польщі зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України (ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства).

Статтею 12 Кодексу передбачене, зокрема, право арбітражного керуючого отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Кодексом передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого: 1) авансування коштів заявником (кредиторами або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

При цьому Кодекс не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

Відмову від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року, ратифікованої Україною 10.08.1956, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року, ратифікованої Україною 05.10.2000, резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року, тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

Виходячи з аналізу наведених норм, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, - така оплата має здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи з принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

При цьому слід зазначити, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам законодавства про банкрутство), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора, від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

У постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі 912/1783/16, від 30.01.2019 у справі № 910/32824/15, від 16.07.2020 у справі № 918/454/18 викладено правові висновки, згідно з якими, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Таким чином, той факт, що майна у справі наразі не виявлено майна, а також, що кредиторами не створено відповідного грошового фонду, право на утворення якого було передбачено як попереднім законодавчим актом, що регулював процедуру ліквідації банкрута, так і чинним Кодексом України з процедур банкрутства, не звільняє кредиторів від обов`язку платити ліквідатору за виконання повноважень.

За такого, покладення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора у справі на кредитора є правомірним.

З огляду на викладене, клопотання арбітражного керуючого Сашина О.А. про стягнення на його користь грошової винагороди з кредиторів пропорційно визнаним вимогам підлягає задоволенню.

Загальна сума визнаних судом вимог кредиторів згідно ухвали суду від 04.10.2018 становить 4459772,24 грн, зокрема: вимоги податкового органу складають 3969212,28 грн, вимоги пенсійного фонду 34064,56 грн, вимоги фонду соціального страхування 456495,96 грн.

Виконані арбітражним керуючим розрахунки сум грошової винагороди, підлягаючих до стягнення з кредиторів пропорційно сум вимог кредиторів, визнаних судом, суд визнає арифметично правильними, разом з тим, ухвалою суду від 29.08.2023 було замінено кредитора - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 41318030) на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) у зв`язку з припиненням Фонду соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023.

А тому оплата грошової винагороди має здійснюватися кредиторами в наступних розмірах:

1) Головному управлінню ДПС у Миколаївській області належить сплатити арбітражному керуючому Сашину О.А. 177555,67 грн (визнані судом вимоги 3969212,28 грн = 89%);

2) Головному управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області належить сплатити арбітражному керуючому Сашину О.А. 21944,33 грн (визнані судом вимоги 490559,96 грн (34064,00+ 456495,96) = 11%).

Частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Керуючись ст. 12, 30, 18, 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання арбітражного керуючого Сашина О.А. від 03.10.2021.

2. Затвердити звіт арбітражного керуючого Сашина О.А. № 02-01/104/81 від 03.10.2021 про нарахування і виплату грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора ТДВ Миколаївське підприємство Ера станом на 30.08.2021.

3. Стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027; вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001) на користь арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №522 видане Міністерством юстиції України від 21.03.2013; ідентифікаційний номер 2270416059; а/с 194, м. Миколаїв, 54001) грошову винагороду у сумі 177555,67 грн.

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159; вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020) на користь арбітражного керуючого Сашина Олександра Андрійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №522 видане Міністерством юстиції України від 21.03.2013; ідентифікаційний номер 2270416059; а/с 194, м. Миколаїв, 54001) грошову винагороду у сумі 21944,33 грн.

5. Видати накази.

6. Ухвалу надіслати учасникам провадження у справі, арбітражному керуючому Сашину О.А. та Південному міжрегіональному управлінню міністерства юстиції у Миколаївській області (ел.пошта: info@mk.minjust.gov.ua).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Повний текст ухвали складено і підписано 07.11.2024.

Суддя Т.М. Давченко