Ухвала

від 06.11.2024 по справі 926/2076/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

06 листопада 2024 року м. ЧернівціСправа № 926/2076/24

За заявою Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» від 05.11.2024, вх. № 2817,

про забезпечення позову

у справі за позовом Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» (58023, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Комунальників, 12, код ЄДРПОУ 03328907)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙК`Ю ТІКЕТ» (04082, місто Київ, вул. Коноплянська, 12, офіс 12, код ЄДРПОУ 43161409)

про стягнення заборгованості за договором про передачу активного балансу транспортних карток в сумі 832 577,11 грн,

Суддя І.В. Марущак

Секретар судового засідання Л.В. Терещенко

представники:

від позивача - Подгорецька О.В.;

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Чернівецьке тролейбусне управління» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙК`Ю ТІКЕТ» про стягнення заборгованості за договором №2 про передачу активного балансу транспортних карток від 01.02.2024 в сумі 832 577,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між ПП «Захід Сіті» та ТОВ «АЙК`Ю ДИРЕКТ УКРАЇНА», яке змінило найменування на ТОВ «АЙК`Ю ТІКЕТ» укладено зазначений вище договір, предметом якого є передача активного балансу транспортних карток від Передавача Отримувачу шляхом щомісячного списання вартості наданих послуг з перевезення пасажирів на користь Передавача згідно Договору № 01/24 про надання послуг з організації та забезпечення реєстрації оплати проїзду у пасажирському транспорті на території Чернівецької міської територіальної громади від 01 лютого 2024 року.

Згідно із п. 1.2. Договору отримувач приймає активний баланс транспортних карток з усіма правами та обов`язками, пов`язаними з його використанням, та покриває Передавачу понесені витрати за поповнення балансу через платіжні системи за період здійснення повної передачі.

Як вбачається із акту фіксації зміни розміру активного балансу за період з 16-31 липня 2024 року станом на 31 липня 2024 року активний баланс транспортних карток є від`ємний і становить 832 577,11 грн, проте відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості послуг не виконав, внаслідок чого заборгував позивачу вказані кошти.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2024 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою суду від 15.08.2024 прийнято позовну заяву Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 04.09.2024 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу запропоновано надати відповідь на відзив.

03.09.2024 позивачем через систему «Електронний суд» подано заяву про збільшення розміру позовних вимог від , в якій просить:

1) стягнути з відповідача заборгованості за договором №2 про передачу активного балансу транспортних карток від 01.02.2024 в сумі 2 525 690,75 грн;

2) долучити до матеріалів справи докази - копії актів фіксації зміни розміру активного балансу за період з 1-15 серпня та 16-31 серпня 2024 року.

Ухвалою від 04.09.2024 судом прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог від 03.09.2024, у зв`язку з чим відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні на 11.09.2024, запропоновано відповідачу надати відзив з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог і всі письмові та електронні докази, що підтверджують заперечення проти позову.

11.09.2024 відповідачем до суду подано заяву № 644, в якій ТОВ «АЙК`Ю ТІКЕТ» позовні вимоги визнає, розгляд справи просить провести без його участі та участі його представника.

Ухвалою від 11.09.2024 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 26.09.2024.

13.09.2024 від сторін до суду надійшла заява № 2237 про затвердження мирової угоди в редакції, що оформлена Додатком до даної заяви, закриття провадження у справі та повернення позивачу 50% сплаченого судового збору.

Від відповідача 25.09.2024 надійшла заява № 684, в якій останній визнає позовні вимоги КП «Чернівецького тролейбусного управління» про стягнення заборгованості за Договором № 2 про передачу активного балансу транспортних карток від 01.02.2024 в сумі 2 834 344,71 грн, крім цього, просить розгляд справи провести без їх участі та участі їхнього представника.

КП «Чернівецьке тролейбусне управління» 26.09.2024 надало до суду клопотання №234 про збільшення позовних вимог та долучення доказів, в якому просить стягнути з ТОВ «АЙК`Ю ТІКЕТ» на користь КП «Чернівецького тролейбусного управління» заборгованість за договором №2 про передачу активного балансу транспортних карток від 01.02.2024 у сумі 2 834 344,71 грн; долучити до матеріалів справи копію акту фіксації зміни розміру активного балансу від 09.09.2024 за період з 01 по 09 вересня 2024.

26.09.2024 сторонам подано до суду заяву про затвердження мирової угоди в редакції, що оформлена Додатком до даної заяви, закриття провадження у справі та повернення позивачу 50% сплаченого судового збору.

У зв`язку з необхідністю дослідити копію Статуту ТОВ «АЙК`Ю ТІКЕТ» з метою з`ясування наявності повноваження представника відповідача Гунчак К.О. на підписання мирової угоди та визнання позовних вимог в сумі 2 834 344, 71 грн судом було відкладено розгляд даних заяв.

Ухвалою від 26.09.2024 судом прийнято до розгляду клопотання про збільшення розміру позовних вимог № 234 від 25.09.2024, відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 03.10.2024, зобов`язано відповідача до наступного судового засідання надати суду копію статуту ТОВ «АЙК`Ю ТІКЕТ», запропоновано відповідачу надати відзив з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог і всі письмові та електронні докази, що підтверджують заперечення проти позову.

03.10.2024 позивачем до суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії договору №1/24 від 01.02.2024 та залишення без розгляду заяви про затвердження мирової угоди від 13.09.2024. У клопотанні також викладено додаткові пояснення стосовно строку виникнення зобов`язань з оплати згідно договору № 2 від 01.02.2024.

За наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 03.10.2024, якою заяву про затвердження мирової угоди від 13.09.2024 № 2237 залишено без розгляду; призначено справу до розгляду по суті на 23.10.2024; повторно зобов`язано відповідача до наступного судового засідання надати суду копію статуту ТОВ «АЙК`Ю ТІКЕТ».

При цьому, судом повторно відкладено розгляд заяви сторін про затвердження мирової угоди від 26.09.2024 та заяви відповідача про визнання позовних вимог до надання відповідачем копії статуту.

Востаннє, ухвалою суду від 23.10.2024 відмовлено у затвердженні мирової угоди у справі № 926/2076/24 від 26.09.2024 за позовом КП «Чернівецьке тролейбусне управління» до ТОВ «АЙК`Ю ТІКЕТ» про стягнення заборгованості за договором про передачу активного балансу транспортних карток та продовжено судовий розгляд справи; відкладено розгляд справи по суті на 06.11.2024, повторно зобов`язано відповідача до наступного судового засідання надати суду копію статуту ТОВ «АЙК`Ю ТІКЕТ».

30.10.2024 Комунальне підприємство «Чернівецьке тролейбусне управління» звернулось до Господарського суду Чернівецької області із заявою про забезпечення позову від 30.10.2024, вх. № 2954, шляхом накладення арешту на кошти у розмірі ціни позову 2 834 344,71 грн та судового збору в сумі 42 515,47 грн, які обліковуються на всіх рахунках ТОВ «АЙК`Ю ТІКЕТ», відкритих у банківських установах.

Ухвалою від 04.11.2024 заяву про забезпечення позову від 30.10.2024, вх. № 2954 разом з доданої до неї документами повернуто заявнику, оскільки заява подана без дотримання вимог статті 139 ГПК України, а саме не наведено пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

05.11.2024 позивач повторно звернувся до Господарського суду Чернівецької області із заявою про забезпечення позову від 05.11.2024, вх. № 2817, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти у розмірі ціни позову 2 834 344,71 грн та судового збору в сумі 42 515,47 грн, які обліковуються на всіх рахунках ТОВ «АЙК`Ю ТІКЕТ», відкритих у банківських установах, і в тому числі, але не виключно на розрахункових рахунках НОМЕР_1 в АБ «УКРГАЗБАНК», НОМЕР_2 в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК».

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на те, що відповідно до пункту 4.5. Договору 1/24 від 01.02.2024 року кошти, отримані Оператором від поповнення електронних квитків акумулюються на розрахунковому рахунку, відкритому у фінансовій установі на ім`я Оператора та не являються його доходом від господарської діяльності. Таким чином, сума заборгованості акумульована на окремому рахунку та складає відповідно суму зареєстрованих та оплачених пасажирами поїздок. Станом на день подання даної заяви та з урахуванням розміру збільшених позовних вимог баланс є активним та формує суму заборгованості, що підлягає стягненню, а саме 2 834 344,71 грн. Отже, на даний час кошти знаходяться в незаконному розпорядженні відповідача.

Також позивач вказує, що згідно відомостей з Єдиного реєстру судових рішень та Єдиного реєстру виконавчих проваджень відповідач на даний час активно виплачує кошти працівникам та іншим контрагентам шляхом подання заяв про видачу судових наказів про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айк`ю Тікет" заборгованості за різними договорами, в тому числі стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, надання юридичних послуг Адвокатським об`єднанням "Поляк і партнери", на підтвердження чого надано виписку з Єдиного реєстру виконавчих проваджень із зазначенням прізвищ працівників та Виписку з єдиного державного реєстру судових рішень з переліком судових наказів. Загалом, за період з 13.09.2024 по 23.10.2024 було виведено 989 500,00 грн.

Позивач звертає увагу, що відповідачем з розрахункового рахунку активного балансу перераховувались позивачу кошти від оплати проїзду транспортною картою з суми активного балансу, що підтверджує наявність коштів, оскільки включно по 09.09.2024 року реєстрація поїздок здійснювалась відповідачем, що підтверджується копіями платіжних інструкцій за червень, липень 2024.

На думку позивача є підстави вважати, що кошти активного балансу без згоди позивача можуть бути використані відповідачем та передані на користь третіх осіб, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Окрім того, позивач зазначив, що у випадку подання відповідачем клопотання про зустрічне забезпечення у підприємства наявні активи для його застосування. Однак на даний час підстав для застосування зустрічного забезпечення немає.

Згідно частини першої статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Оскільки судом було призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 06.11.2024, для можливості надання пояснень позивачем по суті заяви про забезпечення позову та з`ясування питань , питань пов`язаних із зустрічним забезпеченням, суд вирішив розглянути вказану заяву під час розгляду справи 06.11.2024.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, про причини неявки суд не повідомив.

Присутня в судовому засіданні представник позивача підтримала заяву про забезпечення позову та просила задовольнити.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд прийшов до висновку про її задоволення, з огляду на наступне.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення, тобто, це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі №344/14718/20).

Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 28.08.2023 у справі №906/304/23 та інших.

Підставою позову в цій справі визначено невиконання відповідачем зобов`язань за договором про передачу активного балансу транспортних карток №2 від 01.02.2024.

Предметом позову, з яким позивач звернувся до суду, є стягнення грошових коштів в сумі 2 834 344,71 грн, які є вартістю зареєстрованих та оплачених пасажирами поїздок.

Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

У цьому контексті варто зауважити, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Такого висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 06.12.2023 у справі №917/805/23, від 11.10.2023 у справі №916/409/21, від 15.09.2023 у справі №916/2359/23, від 08.08.2023 у справі №922/1344/23, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 22.04.2024 у справі №922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.

Як зазначено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №916/143/24:

« 3.24. Посилання скаржника на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом у численних постановах, про те, що для застосування заходів забезпечення позову заявник має надати суду докази вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо), колегія суддів відхиляє, оскільки такі висновки Верховного Суду були сформовані раніше, аніж висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 щодо застосування статей 136-139 ГПК.

3.25. У справі №905/448/22 об`єднана палата, фактично, уточнила попередній висновок про застосування положень процесуального законодавства щодо вжиття заходів забезпечення позову, виснувавши, що доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо), може бути однією з підстав для застосування заходів забезпечення позову, однак не є обов`язковою підставою для їх застосування; по-друге, викладення наведених висновків саме у постанові об`єднаної палати свідчить про те, що зазначені висновки мають пріоритет у застосування перед висновками Верховного Суду у складі колегії суддів, а тому до вирішення аналогічних спорів мають застосовуватися саме висновки об`єднаної палати.

3.26. Відтак, стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, наведення обставин неспівмірно малого розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю відповідача порівняно зі стягуваною сумою вимог, відсутність інформації про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).».

Оцінюючи підстави для вжиття заходів для забезпечення позову у цій справі та подані на їх обґрунтування відповідні докази, суд враховує, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень та Єдиного реєстру виконавчих проваджень місцевими районними судами міста Чернівці та Чернівецької області ухвалено низку судових наказів про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айк`ю Тікет» заборгованості за договорами, у матеріалах справи відсутня інформація про наявність у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення.

При цьому суд відхиляє доводи позивача про виведення відповідачем грошових коштів шляхом подання заяв про видачу судових наказів про стягнення з ТОВ «Айк`ю Тікет» нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, оскільки рахунки, які використовується боржником для виплати заробітної плати, мають спеціальний режим використання та звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, відтак позивач не має права претендувати на кошти, цільовим призначенням яких є виплата заробітної плати.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 4.5. Договору 1/24 від 01.02.2024 року кошти, отримані Оператором від поповнення електронних квитків акумулюються на розрахунковому рахунку, відкритому у фінансовій установі на ім`я Оператора та не являються його доходом від господарської діяльності. Відтак накладення арешту на дані кошти відповідача не перешкоджає здійснення ним господарської діяльності, вказані кошти не являються його доходом від господарської діяльності.

Щодо розміру заявленої до стягнення заборгованості суд зазначає, що відповідачем визнається вказаний обсяг заборгованості в повному обсязі, на підтвердження чого ним подано відповідні заяви про визнання позову.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що наявні підстави для задоволення поданого позивачем клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що містяться на його рахунках у банківських установах, в межах ціни позову в сумі 2 834 344,71 грн та судового збору в сумі 42 515,47 грн.

Разом із цим, визначення конкретних рахунків боржника в банківських установах, на які може бути накладено арешт, належить до повноважень виконавця та банку, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відтак судом не зазначаються номери банківських рахунків відповідача, на які необхідно накласти арешт.

На підставі викладеного, керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Комунального підприємства «Чернівецьке тролейбусне управління» про забезпечення позову від 06.11.2024, вх. № 2817, у справі № 926/2076/24 задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, в межах ціни позову в сумі 2 834 344,71 грн та судового збору в сумі 42 515,47 грн, які обліковуються на рахунках, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «АЙК`Ю ТІКЕТ», відкритих у банківських установах.

Стягувачем за цією ухвалою є: Комунальне підприємство «Чернівецьке тролейбусне управління» (58023, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Комунальників, 12, код ЄДРПОУ 03328907).

Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙК`Ю ТІКЕТ» (04082, місто Київ, вул. Коноплянська, 12, офіс 12, код ЄДРПОУ 43161409).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню окремо від рішення суду в строки та порядку визначеному ст.ст. 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 07.11.2024.

Суддя І.В. Марущак