Постанова

від 16.10.2024 по справі 911/3706/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/3706/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" - Петруньок І. В., Легка О. Ю.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Продміт" - Селянко А. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"

на рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2024 (суддя Шевчук Н.Г.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024

(судді Шапран В. В., Буравльов С. І., Сітайло Л. Г.)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Міт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Продміт"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (далі - ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі") звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Міт" (далі - ТОВ "Реал Міт") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Продміт" (далі - ТОВ "Продміт"), в якому просило:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 3/4 часток у праві спільної часткової власності на нежитлові будівлі, а саме: магазин-кафе літ. А, адміністративно-складську будівлю літ. Е загальною площею 421,6 кв. м, що знаходяться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, вул. Володимирська (колишня вул. Леніна), буд. 49, посвідчений 10.02.2017 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвою І. А. та зареєстрований 10.02.2017 за № 439 (далі - договір купівлі-продажу від 10.02.2017 ); скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ "Продміт" на 3/4 часток у праві спільної часткової власності на вказані нежитлові будівлі.

1.2. Позивач посилався на те, що спірний договір, за яким право власності на майно зареєстровано за ТОВ "Продміт", є фіктивним у розумінні статті 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), адже вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ним. Вважає, що укладення договору після технічної перевірки засобів обліку електричної енергії ТОВ "Продміт" та складання акта про порушення Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) і підписання пов`язаними особами, є ознаками фраудаторності такого правочину, як вчиненого на шкоду кредитору ТОВ "Реал Міт" - Приватному акціонерному товариству "ДТЕК Київські регіональні електромережі".

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

2.1. 02.11.2016 уповноваженими представниками Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" (правонаступником якого є ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі") здійснено технічну перевірку та складено акт №К 033151 про порушення від 02.11.2016, яким встановлено порушення споживачем - ТОВ "Реал Міт" - ПКЕЕ. 30.11.2016 проведено засідання комісії по розгляду акта про порушення №К 033151 від 02.11.2016, на якому запропоновано направити на експертне дослідження вилучений пристрій та лічильник. 02.12.2016 вилучені прилади обліку направлені для проведення експертного дослідження.

2.2. 22.02.2017 відбулося повторне засідання комісії по розгляду акта №К 033151 від 02.11.2016, яке оформлене протоколом №001 від 22.02.2017, за результатами якого прийнято рішення про нарахування ТОВ "Реал Міт" недорахованої електричної енергії.

2.3. ТОВ "Реал Міт" оскаржило застосовану оперативно-господарську санкцію до суду. Рішенням Господарського суду Київської області від 29.05.2017 у справі №911/777/17, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 та Вищого господарського суду України від 07.11.2017, частково скасовано оперативно-господарську санкцію, накладену на ТОВ "Реал Міт", застосовану Приватним акціонерним товариством "Київобленерго" за протоколом № 001 від 22.02.2017 на суму 437 565,10 грн.

2.4. 08.11.2017 на засіданні комісії з розгляду акта №К 033151 від 02.11.2016, яке оформлене протоколом №071 від 08.11.2017, комісія здійснила перерахунок вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення ПКЕЕ, яка, з урахуванням рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2017 у справі №911/777/17, склала 1 384 128,00 грн.

2.5. 25.06.2018 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі №911/315/18 про стягнення з ТОВ "Реал Міт" на користь ПрАТ "Київобленерго", (правонаступником якого є ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі") вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення ПКЕЕ у розмірі 1 384 128,00 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 207 61,92 грн.

2.6. Окрім цього, 07.04.2021 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 910/19052/20 про стягнення з ТОВ "Реал Міт" на користь ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" 3% річних у розмірі 91945,20 грн, інфляційних втрат у розмірі 167412,42 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 3890,36 грн у зв`язку з тривалим невиконанням рішення господарського суду у справі №911/315/18.

2.7. На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я.В. перебуває виконавче провадження №70024250 з примусового виконання наказу №911/315/18, а також виконавче провадження №71389314 з примусового виконання наказу №910/19052/20, які 24.03.2023 об`єднано у зведене виконавче провадження №71395101.

2.8. За твердженнями позивача, заборгованість за рішеннями суду до цього часу залишається непогашеною ані у добровільному, ані у примусовому порядку. Доказів на підтвердження зворотного матеріали справи не містять.

2.9. У процесі примусового виконання приватний виконавець направив запити до обліково-реєстраційних установ щодо зареєстрованих транспортних засобів за боржником, наявних відкритих рахунків у банківських установах, Державної служби України з питань праці, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, регіонального сервісного центру МВС України в місті Києві, здійснив виклик керівника юридичної особи тощо. Тобто, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бережним Я.В. вчинено передбачені Законом України "Про виконавче провадження" дії з метою виконання рішень суду, однак будь-яких активів у боржника не виявлено.

2.10. Водночас, як стверджує позивач, з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна останньому стало відомо, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Реал Міт" було зареєстроване нерухоме майно, а саме: 3/4 частки у праві спільної часткової власності на нежитлові будівлі: магазин-кафе літ. А, адміністративно-складську будівлю літ. Е загальною площею 421,6 кв. м, що знаходяться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, вул. Володимирська (колишня вул. Леніна), буд. 49.

2.11. У боржника, окрім зазначеного, іншого майна, за рахунок якого можливо було б виконати рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 у справі №911/315/18 та рішення Господарського суду міста Києва 07.04.2021 у справі №910/19052/20, немає.

2.12. За твердженнями позивача ТОВ "Реал Міт" в особі директора Лопати В.П. відчужило належне йому майно на підставі договору купівлі-продажу на користь ТОВ "Продміт":

- після проведеної технічної перевірки та складання акта про порушення ПКЕЕ від 02.11.2016, відповідно до якого ПрАТ "Київобленерго" виявлено порушення споживачем (відповідачем-1) ПКЕЕ та нараховано 1 384 128,00 грн вартості необлікованої електричної енергії;

- об`єкт нерухомості відчужено на користь юридичної особи, керівною особою та засновником якої були близькі родичі засновника ТОВ "Реал Міт", а саме син та дружина.

2.13. Як наслідок, ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" за цими ознаками вважає такий договір фраудаторним, тобто вчиненим на шкоду кредитору у період існування у ТОВ "Реал Міт" обов`язку щодо сплати позивачу вартості необлікованої електричної енергії.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Господарський суд Київської області рішенням від 18.04.2024 у задоволенні позову відмовив повністю.

3.2. Виходив з того, позивач не довів свої твердження про фраудаторність правочину, оскільки спірний договір вчинено до настання у відповідача-1 зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, а також умисел обох сторін спірного договору на приховування яких-небудь інших намірів такого правочину в момент його вчинення, ніж ті, що визначені його умовами.

3.3. Північний апеляційний господарський суд постановою від 16.07.2024 апеляційну скаргу залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

3.4. Зазначив, що укладенню 10.02.2017 відповідачами оспорюваного правочину купівлі-продажу передувало лише складення ПрАТ "Київобленерго" акта про порушення ПКЕЕ від 02.11.2016, який за своїм змістом є фіксацією факту порушення споживачем вказаних правил та підставою для визначення обсягу і вартості необлікованої електричної енергії. Натомість обов`язок щодо оплати вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення ПКЕЕ, виник у відповідача-1, після направлення йому розрахункових документів.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

4.2. Скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі виключних випадків, передбачених пунктами 3, 4 (з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) частини другої статті 287 ГПК України.

4.3. Обґрунтовуючи випадок, передбачений пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 6 статті 3 Податкового Кодексу України та частини третьої статті 13 ЦК України стосовно того, чи наділена Електропостачальна організація/Оператор системи розподілу правом звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства.

4.4. Обґрунтовуючи випадок, передбачений пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги наявні у матеріалах справи докази, зокрема, актовий запис про народження від 10.04.1997 № 242 (додаток 7 до позовної заяви), витяг з реєстру юридичних осіб ТОВ "Реал Міт" (додаток 4 до позовної заяви), витяг з реєстру юридичних осіб ТОВ "Продміт" (додаток 3 до позовної заяви), протокол загальних зборів засновників від 30.04.2013 ТОВ "Реал Міт" (додаток 15 до позовної заяви).

4.5. Скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили поняття "Акт про порушення", адже саме на його підставі виникла заборгованість, Вважає, що акт про порушення містить в собі всю необхідну інформацію для здійснення розрахунку вартості необлікованої електричної енергії, а тому порушник має можливість, застосовуючи Методику здійснити самостійний, орієнтовний розрахунок вартості необлікованої електричної енергії.

4.6. Суди також не взяли до уваги те, що ТОВ "Реал Міт" не виконує рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2018 у справі № 911/315/18.

4.7. У касаційній скарзі та заяві про усунення недоліків скаржник вказує на наведені ним процесуальні порушення судів попередніх інстанцій як на такі, що зумовлюють направлення справи на новий розгляд, втім в прохальній частині касаційної скарги йдеться про прийняття судом касаційної інстанції власного рішення за наслідками касаційного перегляду.

5. Позиція інших учасників справи, повідомлення сторін про судове засідання

5.1. ТОВ "Продміт" надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржені судові рішення у справі залишити без змін.

5.2. ТОВ "Реал Міт" правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалося, представники товариства в судове засідання не з`явились.

5.3. У господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частини перша, п`ята статті 6 ГПК України).

5.4. Частина шоста цієї ж статті (в редакції Закону № 3424-IX від 19.10.2023) зобов`язує юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

5.5. Втім, вимоги процесуального закону щодо реєстрації в ЄСІТС ТОВ "Реал Міт" не виконав. У зв`язку з відсутністю у ТОВ "Реал Міт" зареєстрованого електронного кабінету копію ухвали від 12.09.2024 про відкриття касаційного провадження суд надіслав засобами поштового зв`язку на адресу місцезнаходження товариства, а саме: 01104, м. Київ, вул. Бойчука Михайла, буд. 5, н. п. 4.

5.6. Згідно з трекінгом Укрпошти повідомлення 0600287962549 повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.

5.7. Відповідно до частин другої, третьої та сьомої статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

5.8. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

5.9. Колегія суддів враховує, що ТОВ "Реал Міт" не приймав участі під час розгляду справи у всіх інстанціях, кореспонденція суду, направлена на його адресу, поверталась у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

5.10. Отже факт не отримання адресатом поштової кореспонденції, враховуючи, що суд, з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою та які повернулися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

6.2. За частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

6.4. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

6.5. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, то заперечувати його дійсність в судовому порядку на підставах, встановлених законом, може як одна із сторін правочину, так і інша заінтересована особа (частина третя статті 215 ЦК України) .

6.6. Щодо підстав недійсності правочину, Верховний Суд зазначає, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

6.7. Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

6.8. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. До обставин, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, зокрема, належать: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

6.9. Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. При кваліфікації дій як таких, що свідчать про зловживання правом, суд надає оцінку наявності негативних наслідків для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувати); правовому статусу особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та і здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

6.10. Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

6.11. У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами правочину дій з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

6.12. Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

6.13. У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України.

6.14. Як наслідок, може бути визнаний недійсним договір, спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

6.15. Відповідно до частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.16. Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

6.17. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

6.18. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

6.19. Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша підстава, наприклад, передбачена статтею 228 ЦК України.

6.20. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 317/3272/16-ц, від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, від 24.02.2021 у справі № 757/33392/16, від 14.12.2022 у справі № 372/437/20.

6.21. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

6.22. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

6.23. Отже, Верховний Суд вже сформував усталену судову практику про можливість оскарження такого (фраудаторного) правочину особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує правочин, якщо ця особа доведе, що власник майна уклав договір та відчужив за ним майно, свідомо погіршивши свій майновий стан з метою уникнення відповідальності перед кредитором, та зазначив, що належним способом захисту прав чи інтересів відповідного кредитора є повернення сторін у первісний стан, тобто відновлення ситуації, яка існувала до цього.

6.24. Висновки Верховного Суду щодо стосовно права заперечувати дійсність оспорюваного правочину заінтересованою особою, яка не є стороною правочину, в тому числі, коли цивільно-правовий договір використовувався учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, є чисельними, сталими та послідовними, а скаржник в касаційній скарзі не навів жодних підстав та доводів, за якими є необхідним надати висновок Верховного Суду щодо права звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства саме стосовно конкретного суб`єкта звернення, такого, як Електропостачальна організація/Оператор системи розподілу.

6.25. Правові підстави для визнання правочинів недійсними, як фраудаторних, можуть бути були різними. У постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала підхід, відповідно до якого допускається кваліфікація правочину як фраудаторного у випадках:

- фіктивних правочинів (стаття 234 ЦК України);

- порушення принципу добросовісності та зловживання правом (статті 3, 13

ЦК України);

- правочину, який порушує публічний порядок (частина перша та друга статті

228 ЦК України).

6.26. Водночас критеріями, для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

6.27. Саме ці питання і є вирішальними та необхідними для з`ясування при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності договору з настанням відповідних наслідків, адже це свідчитиме про укладення правочину внаслідок недобросовісної поведінки та зловживання цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

6.28. Водночас слід враховувати, що кожен окремий критерій сам по собі не спричиняє фраудаторність, і вони повинні розглядатися комплексно, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло.

6.29. В свою чергу, пункт 5 частини третьої статті 162 ГПК України покладає саме на позивача обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову. Тобто, саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.

6.30. Оскаржуючи правочин з підстав його фраудаторності, позивач повинен навести вагомі докази того, що майно було відчужене, наприклад, за явно заниженою ціною, або взагалі безвідплатно, тобто що відчужувач не набув у зв`язку з таким продажем майнових благ. Втім таких доводів позивачем не наведено.

6.31. Разом з тим, кредитор не може вимагати від боржника, щоб останній з моменту виникнення будь-якої заборгованості чи потенційного спору щодо зобов`язання до вирішення такого спору утримувався від здійснення своєї господарської діяльності та пов`язаних з цим операцій, адже таке становитиме надмірне та непропорційне втручання в майнові права боржника.

6.32. У контексті справи, що розглядається, суд першої інстанції (з яким погодився й суд апеляційної інстанції), з`ясував, що укладення спірного правочину відбулося до звернення кредитора до суду за стягненням заборгованості; дата виявлення порушення (дата складення акта про порушення) - 02.11.2016, спір про стягнення заборгованості розглядався судом у 2018 році і у цей період оскаржувалася в судовому порядку як наявність самого факту порушення, так і розмір застосованої санкції; остаточно зобов`язання ТОВ "Реал Міт" визначений після укладення спірного правочину. Вказане не свідчить про те, що договір купівлі-продажу було укладено у підозрілий період для того, щоб вважати, що такий договір вчинено саме з метою ухилення від виконання зобов`язання на користь кредитора - ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі".

6.33. Колегія суддів враховує, що основним доводом скаржника є те, що суди не врахували момент виникнення у боржника обов`язку зі сплати вартості необлікованої електричної енергії, для чого, на думку скаржника, визначальним є саме факт складання акта про порушення, а не дата засідання комісії, на якому прийнято рішення про проведення розрахунку. При цьому позивач посилається на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №466/9977/16-ц).

6.34. Втім, як вже зазначалося вище, вимога боржнику утримуватися від здійснення будь-яких господарських операцій, в тому числі реалізації майна, за умов існування невиконаних зобов`язань лише з метою запобігання можливим його зловживанням є непропорційною та надмірною, такою, що призводить до втручання у господарську діяльність боржника.

6.35. Також скаржник посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 754/18852/21, відповідно до якої кредитор, право вимоги якого виникло пізніше, навіть у разі, якщо його право вимоги "підкорене" умові чи строку, може оспорювати фраудаторні оплатні договори.

6.36. Однак у справі №754/18852/21 Верховний Суд досліджував питання фраудаторності правочину за наявності двох кредиторів, а саме створення переваг одного кредитора перед іншим та можливість звернення до суду кредитора, право вимоги якого виникло пізніше. При цьому за висновками Верховного Суду в цій справі в такому разі фраудаторний договір вчиняється боржником для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди, а його контрагентом (іншим кредитором) - для створення переваг одного кредитора перед іншим, що очевидно нерозумно і відбувається всупереч принципу добросовісності. Таких обставин у справі, що розглядається, не встановлено.

6.37. Отже, аналіз висновків, зроблених судами попередніх інстанцій у справі № 911/3706/23, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених скаржником постановах, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, що розглядається, не є подібними, враховуючи відмінні фактичні обставини, зміст спірних правовідносин та правове регулювання.

6.38. Щодо інших доводів касаційної скарги колегія суддів зазначає, що зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду цього господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам не є повноваженням Верховного Суду.

6.39. Колегія суддів враховує, зі змісту судових рішень вбачається, що наявні у матеріалах справи докази описані та досліджені судами, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, а не до недослідженості доказів, що могло мати значення для іншого висновку.

6.40. З цих підстав касаційна скарга задоволенню не підлягає.

6.41. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

6.42. У цій справі скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 у справі № 911/3706/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський