Постанова

від 07.11.2024 по справі 462/1288/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №462/1288/23 Головуючий у 1 інстанції:Бориславський Ю.Л.

Провадження №22-ц/811/3114/23 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова в складі судді Бориславського Ю.Л. від 25 вересня 2023 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

рішеннямЗалізничного районного суду м. Львова від 25 вересня 2023 року позовну заяву Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» задоволено частково.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», ЄДРПОУ 20784943, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 4а 19203 / дев`ятнадцять тисяч двісті три/ гривні 57 копійок заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію за період з лютого 2020 року по 30 листопада 2022 року.

Стягнуто порівно із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», ЄДРПОУ 20784943, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С.Петлюри, 4а - понесені судові витрати зі сплати судового збору при поданні позову до суду у розмірі 1721 /одну тисячу сімсот двадцять одну/ гривню 32 копійки.

У решті позову відмовлено.

Вказане рішення оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 вересня 2023 року скасувати та залишити позовну заяву Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» без розгляду.

Зазначає, що керівництво ЛКП «Залізничнетеплоенерго» не вважає за потрібне дотримуватись норм права та демонструє нехтування свободою договору та сумлінням. Звертає увагу, що дії по створенню видимості юридичної правильності керівництва ЛКП «Залізничнетеплоенерго» полягають й у тому, що на сайті підприємства відсутній текст індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем, хоча примірник такого договору наявний на сайті Верховної Ради. Стосовно договору з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем було направлено зустрічну пропозицію листом №М-12-М-08/22 від 16.02.2022р. (а.с.79), однак, керівництво підприємства не надавши відповідь вкотре продемонструвало нехтування зверненням авторки. Звертає увагу, що до позовної заяви надано 11 актів зняття показів комерційного засобу обліку, але не додано свідоцтво про придатність цього засобу обліку до експлуатації, про що було зроблено запит листом №12-М-12-03/22. Небажанням надавати відповіді на запити керівництво підприємства вкотре демонструє нехтування принципом добросовісності, міжнародним та національним законодавством. Окрім цього, показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів. Проте, з 11 актів, що подані до позовної заяви тільки на двох є підпис представника споживача, на деяких актах відсутні попередні показники лічильника тощо.

Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. 67 ЖК України, ст. 1, 7, 9, 12, 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 267 ЦК України, ст. 2,12,13,81,82, 89, 141,264,265, 268, 274, 275, 279ЦПК України тазадовольняючи позов частково, виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , що стверджується копією довідки № 1154 з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації /а.с.10/ таінформацією відділуобліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області. Як вбачалось із долучених до матеріалів справи відомостей про нарахування та оплату послуги за центральне опалення відповідачі допустили виникнення заборгованості за період з вересня 2018 р. по листопад 2022 р. за адресою АДРЕСА_3 , розмір якої становить 27891,15 грн. Згідно долучених до матеріалів справи відомостей про нарахування та оплату послуги за гарячу воду відповідачі допустили виникнення заборгованості за період з жовтня 2019 р. по листопад 2022 р. за адресою АДРЕСА_3 , розмір якої становить 2052,34 грн. Загальний розмір заборгованості станом на 01.12.2022 року становив 29943,49 грн. Факт надання теплоносія до будинку АДРЕСА_4 підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів, складеними у період з жовтня 2020 по квітень 2022. Однак, як встановлено судом, відповідачі отримавши послуги з постачання теплової енергії гарячої води, від виконання обов`язку по оплаті наданих послуг ухилилися та допустили утворення заборгованості. Крім цього, як стверджував позивач, ЛКП «Залізничнетеплоенерго» було підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення в газеті «Високий Замок» від 01.07.2014 № 92 (5156). Також, типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води та про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання було опубліковано 30.10.2021 року на офіційному сайті ЛКП «Залізничнетеплоенерго». Доказів того, що позивач неналежним чином чи не в повному обсязі надає відповідачам послуги з постачання теплової енергії, відповідачами суду не надано, так як і не надано доказів відмови відповідачів від отримання вказаних послуг, які постачає позивач. Відтак, незалежно від наявності укладеного договору між сторонами, законодавством передбачено обов`язок відповідачів здійснити оплату послуг, які вони фактично отримали. Відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, як і не надали свого розрахунку спірних сум та доказів необґрунтованості розрахунку заборгованості за послуги, надані позивачем. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що відповідачі отримали за спірний період послуги з постачання теплової енергії та гарячої води та мали обов`язок оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів. Враховуючи зазначене, а також те, що відповідач ОСОБА_1 заявила про застосування строку позовної давності, суд прийшов до висновку, що позивач звернувся до суду із позовом з пропуском строку позовної давності, а саме 22.02.2023 року про стягнення заборгованості за період з 01.09.2018 р. по 30.11.2022 р., не надав суду доказів поважності причин пропуску строку позовної давності та не просить такий поновити, а тому у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію за період з 01.09.2018 р. по січень 2020 р. слід відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Таким чином, оскільки відповідачами допущено утворення заборгованості, тому позовні вимоги є підставними та підлягають частковому задоволенню та з відповідачів на користь позивача слід стягнути заборгованість по оплаті за спожиту теплову енергію за період з лютого 2020 року по 30.11.2022 року у розмірі 19203,57 грн.

Колегія суддів вважає, що такі висновки вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону та підстав для скасування оскаржуваного рішення суду немає.

В лютому 2023 року Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просило:

- стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість по оплаті за спожиту теплову енергію за період з 01.09.2018-31.11.2022 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що позивач, як теплопостачальна організація, надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води відповідача за адресою: АДРЕСА_1 . Факт надання теплоносія до будинку підтверджується актами. Відомостей про відключення квартири відповідачів в установленому законом порядку від мережі у позивача немає. 30 жовтня 2021 року в загальному та безперешкодному доступі на офіційному веб-сайті за посиланням htt://zte.lviv.ua/news/128-shanovni-meshkanci---novi-typovi-dohovore-2021r Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», як виконавця послуг, було опубліковано тексти типових індивідуальних договорів про надання послуг з постачання гарячої води та про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічними договорами приєднання. Співвласники багатоквартирного будинку, у якому знаходиться, в тому числі квартира відповідачів, рішення пор вибір моделі договірних відносин не прийняли. Протягом 30 днів з дня опублікування текстів згаданих договорів на офіційному веб-сайті підприємства, від співвласників багатоквартирного будинку, у якому знаходиться квартира відповідачів, рішення про вибір моделі договірних відносин до позивача не надходило. Сторонами у належній формі, що встановлена Законом було укладено типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, що є публічними договорами приєднання. Відповідачам за надані послуги в період з 01.09.2018-30.11.2022 р. нараховано 29943,49 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ч. 1, 3ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Пунктом 5 ч. 2ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому законом порядку тарифами.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до ст. 64, 67, 68 ЖК України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Постанови КМ України від 21 липня 2005р. N 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться за затвердженими у встановленому порядку тарифами. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до п. 3 ч. 2ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Як вбачається з матеріалів справи, правильно встановлено судом першої інстанції та сторонами не оспорено та не спростовано, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , що стверджується копією довідки №1154 з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації таінформацією відділуобліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи відомостей про нарахування та оплату послуги за центральне опалення відповідачі допустили виникнення заборгованості за період з вересня 2018 р. по листопад 2022 р. за адресою АДРЕСА_3 , розмір якої становить 27891,15 грн.

Згідно долучених до матеріалів справи відомостей про нарахування та оплату послуги за гарячу воду відповідачі допустили виникнення заборгованості за період з жовтня 2019 р. по листопад 2022 р. за адресою АДРЕСА_3 , розмір якої становить 2052,34 грн.

Загальний розмір заборгованості станом на 01.12.2022 року становить 29943,49 грн.

Факт надання теплоносія до будинку АДРЕСА_4 підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів, складеними у період з жовтня 2020 по квітень 2022 (а.с.11(зворот) -17).

Відтак, у даному випадку, ЛКП «Залізничнетеплоенерго» є виробником та виконавцем послуг з надання теплової енергії та гарячої води населенню, є юридичною особою, господарюючим суб`єктом, згідно його статуту має на меті отримання прибутку, а серед видів його діяльності, зазначених у статуті та у відомостях, що містяться в ЄДРПОУ, є надання теплової енергії та гарячої води усім категоріям споживачів.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 23.03.2017 р. №342 ЛКП «Залізничнетеплоенерго» переоформлено ліцензії АВ № 597442 на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, АВ № 597443 на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, АВ № 597444 на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, видані ЛКП «Залізничнетеплоенерго» на безстрокові.

Судом першої інстанцій правильно встановлено, що відповідачі отримавши послуги з постачання теплової енергії гарячої води, від виконання обов`язку по оплаті наданих послуг ухилилися та допустили утворення заборгованості.

Відповідно до ч. 2ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Згідно до ч. 1, 4ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Відповідно до п. 3прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги»договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цьогоЗакону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Згідно висновку Верховного суду України викладеного у постанові від 30.10.2013 р. по справі 6-59цс13, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Тому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення відповідачів, як споживачів від оплати послуг у повному обсязі.

Доказів того, що позивач неналежним чином чи не в повному обсязі надає відповідачам послуги з постачання теплової енергії, відповідачами суду не надано, так як і не надано доказів відмови відповідачів від отримання вказаних послуг, які постачає позивач.

Відтак, незалежно від наявності укладеного договору між сторонами, законодавством передбачено обов`язок відповідачів здійснити оплату послуг, які вони фактично отримали. Отримання таких послуг відповідачі не заперечували. Доказів надання таких неналежної якості чи кількості за спірний період теж надано не було.

Вказане є відмінним від справи 462/4242/16, а тому висновки суду у цій справі не можуть бути застосовані до даної справи як преюдиційні.

Відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, як і не надали свого розрахунку спірних сум та доказів необґрунтованості розрахунку заборгованості за послуги, надані позивачем.

Враховуючи наведене, суд прийшов до правильного висновку, що відповідачі отримали за спірний період послуги з постачання теплової енергії та гарячої води та мали обов`язок оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів.

Водночас, у відповідності до вимог ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Враховуючи зазначене, а також те, що відповідач ОСОБА_1 заявила про застосування строку позовної давності, суд правильно прийшов до висновку, що позивач звернувся до суду із позовом з пропуском строку позовної давності, а саме 22.02.2023 року про стягнення заборгованості за період з 01.09.2018 р. по січень 2020 р., не надав суду доказів поважності причин пропуску строку позовної давності та не просив такий поновити, а тому у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію за період з 01.09.2018 р. по січень 2020 р. відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності правильно. Вказаного позивач не оспорював та своєї скарги на рішення суду не подав.

Таким чином, оскільки відповідачами допущено утворення заборгованості, тому позовні вимоги є підставними та підлягають частковому задоволенню та з відповідачів на користь позивача слід стягнути заборгованість по оплаті за спожиту теплову енергію за період з лютого 2020 року по 30.11.2022 року у розмірі 19203,57 грн.

Також, відповідачами клопотань про проведення звірки нарахувань; отримання доказів неналежності розрахунків позивача; надання свого розрахунку або ж проведення контррозрахунку, тощо не заявлялось.

Доказів, що відповідачі звертались до позивача про неотримання послуг з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання; надання таких невідповідної кількості чи якості (зокрема, щодо: підготовки будинку до опалювального сезону, показників надання кількості теплової енергії за показниками загальнобудинкового лічильника, розрахунку таких відповідно до площ будинку, показників внутрішньо квартирних лічильників, тощо) за спірний період не надано. Не подані такі ні у суді першої інстанції, ані у суді апеляційної інстанції. Клопотань про витребування таких знову ж не заявлено.

Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними та саму скаргу слід відхилити. Рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 25 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 07 листопада 2024 року.

Судді : Я.А. Левик

Н.П. Крайник

М.М. Шандра